Рішення № 16462538, 21.06.2011, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 червня 2011 р. Справа № 22/40-27/30

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Михайлишин В. В. , при секретарі судового засідання Федорук О. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Діброва", (вул. Свободи, 261, к. 3 м. Яремче, Івано-Франківська область, 78500)

до відповідача: Публічного акціонерного товариства "ПриватБанк" (вул. Набережна Перемоги, 50, Жовтневий район, м. Дніпропетровськ, Дніпропетровська область, 49094) в особі Івано-Франківської філії ПАТ КБ "ПриватБанк" (вул. Галицька, 22, м. Івано - Франківськ, Івано-Франківська область, 76000)

про стягнення збитків в сумі 290 500, 00 гривень.

За участю представників сторін:

Від позивача: Іванішак В.І. - директор, (паспорт серія НОМЕР_1 виданий Яремчанським МВ УМВС в Івано-Франківській області від 04.12.1997 року);

ОСОБА_1 - представник (паспорт серія НОМЕР_2 виданий 15.12.2003 року Яремчанським МВ УМВС в Івано-Франківській області, довіреність від 16.02.2011 року);

ОСОБА_2 - представник (паспорт серія НОМЕР_3 від 07.05.1997 року

виданий Івано-Франківським УМВС МВС в Івано-Франківській області,

довіреність № 02-25/05 від 25.05.2011 року).

Від відповідача: ОСОБА_3 - начальник юридичного департаменту Івано-Франківської філії публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" (паспорт серія НОМЕР_4 виданий 22.09.2004 року Івано-Франківським МВ УМВС в Івано-Франківській області, довіреність № 56 від 22.01.2010 року).

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Діброва" (надалі позивач) звернулось з позовом до публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" в особі Івано-Франківської філії (надалі відповідач) про стягнення 290 500, 00 гривень заподіяних збитків за порушення зобовязань відповідачем за договором банківського рахунку № IFOQGB/2 від 16.06.2007 року.

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 09.06.2010 року у справі №22/40 позов задоволено, стягнуто з публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" (вул. Набережна Перемоги, 50, м. Дніпропетровськ, код 14360570) в особі Івано-Франківської філії публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" (вул. Галицька, 22, м. Івано-Франківськ, 76000, код 20568613) в користь товариства з обмеженою відповідальністю "Діброва" (вул. Свободи, 261, с. Добротів, Надвірнянський район, Івано-Франківська область, код 22195783) - 290 500, 00 гривень (двісті дев'яносто тисяч п'ятсот гривень), а також 2 905, 00 гривень (дві тисячі дев'ятсот п'ять гривень) - сплаченого державного мита та 236, 00 гривень (двісті тридцять шість гривень) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 06.10.2010 року рішення господарського суду Івано-Франківської області від 06.07.2010 року у справі №22/40 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 09.02.2011 року вищевказані рішення господарського суду Івано-Франківської області та постанову Львівського апеляційного господарського суду скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду Івано-Франківської області в іншому складі суду.

Розпорядженням голови господарського суду Івано-Франківської області від 05 квітня 2011 року справу № 22/40 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Діброва" (вул. Свободи, 261, с. Добротів, Надвірнянський район, Івано-Франківська область) до відповідача Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" (вул. Набережна Перемоги, 50, м. Дніпропетровськ, код 14360570) в особі Івано-Франківської філії публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" (вул. Галицька, 22, м. Івано-Франківськ) скеровано на новий розгляд судді Михайлишину В.В.

Заявлені позовні вимоги мотивовані тим, що між позивачем та Яремчанським відділенням № 1 Івано-Франківської філії ЗАТ “КБ “Приватбанк” 16.06.2007 року було укладено договір банківського рахунку № IFOQGB/2, відповідно до якого банк відкрив позивачу поточний рахунок № 26001052501308, по якому здійснювались банківські операції. Посилається на те, що 06.08.2009 року при перевірці виписки руху коштів по даному рахунку ним було виявлено списання без його згоди коштів в сумі 290 500, 00 гривень. Зазначає, що в той же день звернувся до відповідача з вимогою про повернення коштів відповідно до умов п. 5.3. договору, яку відповідач не виконав, посилаючись на проведення службового розслідування і порушення кримінальної справи. Вважає відмову банку в поверненні коштів безпідставною, оскільки він не забезпечив збереження коштів згідно п. 2.1.5, п.3.1.2. вказаного договору.

Ухвалою суду від 06.04.2011 року розгляд справи № 22/40-27/30 в судовому засіданні призначено на 21.04.2011 року.

21.04.2011 року розгляд справи не відбувся у зв'язку із перебуванням судді у відрядженні.

Ухвалами суду від 22.04.2011 року, 05.05.2011 року розгляд справи відкладено на 05.05.2011 року та 19.05.2011 року відповідно, у зв'язку із неподанням сторонами витребуваних судом письмових доказів.

19.05.2011 року в судовому засіданні оголошено перерву до 02.06.2011 року.

02.06.2011 року від позивача поступило клопотання про продовження строку розгляду спору (Вх. № 4670/2011 - свх. від 02.06.2011 року), яке судом у відповідності до ч. 3 ст. 69 ГПК України задоволено та продовжено строк розгляду спору на 15 днів.

Представники позивача в судовому засіданні підтримали заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, вказавши при цьому на той факт, що позивачем не подано належні та допустимі докази, що саме з вини відповідача як сторони договору завдано збитки. У відповідності до додатку № 3 до договорів банківських рахунків № IFOQGB/2, підтверджується факт підключення позивачем до електронних інформаційно-програмних продуктів Приват24, через який він здійснював електронні платежі перерахування, зарахування коштів і інші дії. Доказів вчинення порушень і неправомірних дій з боку банку позивачем не надано, що виключає відповідальність за спричинену шкоду згідно умов договору та вимог законодавства. Також, відповідач зазначає, що платіж було проведено правильно, у відповідності до вимог Інструкції НБУ за № 22 від 21.04.2004 року, тому не проводити такий платіж банк не мав права. Окрім того, відповідач посилається на те, що місцевий та апеляційний суди помилково встановили, що внаслідок перевірки виписки про рух коштів позивачем, мало місце списання коштів з його рахунку в сумі 290500, 00 гривень без його участі та погодження шляхом несанкціонованого втручання в роботу комп'ютерної мережі системи переказу грошових коштів банку. Також, посилається на те, що суди першої та апеляційної інстанцій через невірну юридичну оцінку обставин справи, помилково застосували до існуючих правовідносин ст. ст. 509, 526, 1073 ЦК України та ст. ст. 179, 193 ГК України. І тільки Вищим господарським судом було вірно наголошено на тому, що необхідною умовою для відшкодування збитків є наявність між сторонами укладеного договору, порушення зобовязань за яким могло б завдати збитки та наявність складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний звязок між протиправною поведінкою та збитками; вина порушника. Наводить представник відповідача і інші підстави.

Розглянувши матеріали справи, враховуючи вимоги Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду справи упродовж розумного строку та постанови Вищого господарського суду України від 09.02.2011 року, заслухавши доводи представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, суд вважає за правильне взяти до уваги наступне.

Між ЗАТ КБ “ПриватБанк” (зміненого на публічне акціонерне товариство п. 1.1. Статуту позивача в новій редакції, зареєстрованій 17.07.2009 року) в особі керуючого Яремчанським відділенням № 1 (надалі “банк”) та ТзОВ “Діброва”, як клієнтом, було укладено договір банківського рахунку № IFOQGB/2 від 16.06.2007 року (надалі “договір”), відповідно до якого банк відкрив позивачу поточний рахунок № 26001052501308.

У відповідності до п. 1.2. договору вказано, що за договором банківського рахунку банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунку та здійснювати інші операції за рахунком (рахунками) у порядку та на умовах передбачених цим договором. Згідно п. 2.1.5. договору банк зобов'язаний виконувати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі у строки: у день його надходження, якщо документ надійшов протягом операційного часу. Пунктом 2.1.6. договору встановлено, що банк приймає та виконує розрахункові документи відповідно до чинного законодавства та виключно в межах залишку грошових коштів на рахунку клієнта. Пунктом 2.1.7. договору закріплено, що у разі потреби за заявою і бажанням клієнта банк надає можливість клієнту здійснювати зі своїх рахунків у банку, а також отримання інших послуг, за допомогою електронних розрахунково-інформаційних програмних пунктів (ЕРІПП), що оформляється шляхом підписання сторонами договору та додатків до нього, які є невідємною його частиною. Згідно п. 2.2.2 договору клієнт зобов'язаний дотримуватись принципів організації безготівкових розрахунків, їх форм, стандартів документів і документообігу.

Розділом 4 договору передбачено, що за допомогою банківських програмних продуктів клієнт може надавати банку розрахункові документи в електронному вигляді, в тому числі підготовлювати, переводити платежі з розрахункового рахунку як в Україні, так і за кордон, отримувати інформацію про стан рахунку та здійснювати інші функції. Вказано, що сторони визнають юридичну силу платежів зроблених через електронно-розрахункові інформаційні програмні продукти і їх еквівалентність платежам, що здійснюються з використанням платіжних документів на паперових носіях.

Клієнт висловив бажання на обслуговування засобами електронних розрахунково-інформаційних програмних продуктів банку, відповідно 17.10.2005 року був підписаний додаток № 3 до договору банківського рахунку № ІFOQGB/2 від 17.10.2005 року Регламент робіт електронних розрахунково-інформаційних програмних продуктів (далі додаток). Даний додаток визначає порядок і характер робіт, необхідних для здійснення електронних платежів за допомогою засобів "Іnternet" та за допомогою електронних розрахунково-інформаційних програних продуктів (далі ЕРІПП). Організація роботи через ЕРІПП для клієнта вказана в 3-му розділі додатку, а саме: клієнт для формування своєї клієнтської частини має можливість отримати на wеb-сайті банку - httр://www.ргіvtbank.uа установчий комплект файлів. Встановлення програмного продукту на робочому місці, налагодження робочого середовища, введення паролів, генерацію ключів електронної програми у процесі роботи клієнт виконує самостійно. На прохання клієнта на етапі встановлення електронних програм банк надає виключно консультаційну допомогу. Обмін інформацією (в т. ч. здійснення платежів, перевід грошових коштів з рахунку) між банком і клієнтом можливий тільки після підписання документів клієнтом за допомогою електронного цифрового підпису, який знаходиться у клієнта і зберігається на магнітному носії.

У відповідності до п. 1.5 додатку № 3 до договору, клієнт є ініціативною стороною під час проведення електронних платежів, а п. 3.2. цього ж додатку вказує на те, що встановлення, налаштування, підключення, генерацію ключів здійснює та виконує виключно сам клієнт.

Відповідно до п. 2.1.10. договору банк взяв на себе зобов'язання списувати грошові кошти з рахунку клієнта на підставі його розпорядження або без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених цим договором (у тому числі клієнта з третіми особами) та (або) чинним законодавством. Такі ж обов'язки банку передбачені ст. 1071 ЦК України. Банк взяв також на себе зобов'язання забезпечити збереження коштів клієнта (п. 2.1.15. договору).

Внаслідок перевірки позивачем виписки про рух коштів по вказаному банківському рахунку, ним було виявлено, що 05.08.2009 року мало місце списання коштів з вказаного рахунку в сумі 290 500, 00 гривень без його розпорядження. Даний несанкціонований рух коштів відбувся внаслідок втручання в роботу комп'ютерної мережі системи переказу грошових коштів банку невстановленою особою, яка без відома посадових осіб ТзОВ “Діброва”, підробивши платіжне доручення в електронному вигляді, здійснила переказ грошових коштів в сумі 290 500, 00 гривень з вказаного рахунку на рахунок, який належить ПП “Ампір-Преміум” (м. Сімферополь) і в подальшому дані кошти було перераховано на дві пластикові карти “Приватбанку”, які в той же день переведені в готівку. По даному факту заступником начальника СУ УМВС України в Івано-Франківської області Присяжнюком Я.І. порушена кримінальна справа (постанова про порушення кримінальної справи та прийняття її до провадження від 12.08.2009 року).

Наведені обставини підтверджуються заявою позивача (Вх. № 96 від 06.08.2009 року), випискою з його банківського рахунку, листами відповідача № Р.19.00.36.00.0.0.0/159 від 21.09.2009 року, № 16.0.0.0./156 від 25.01.2010 року, постановою про порушення кримінальної справи від 12.08.2009 року.

Суд вважає вимоги позивача про стягнення 290 500, 00 гривень заподіяних збитків за порушення зобовязань відповідачем за договором банківського рахунку № IFOQGB/2 від 16.06.2007 року необґрунтованими.

За змістом ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договір.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, передбачених ст. 11 цього кодексу, зокрема, із договорів.

Згідно із ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні положення містяться в ст. ст.179, 193 ГК України.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання - ст. 610 ЦК України). Згідно із п.4 ч. 1 ст. 611 у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 1066 ГПК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Згідно п. 1.24 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» помилковий переказ - рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини банку або іншого суб'єкта переказу відбувається її списання з рахунку неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного утримувача чи видача йому цієї суми у готівковій формі.

Пунктом 18.2 цього ж Закону передбачено, що відповідальність за достовірність інформації, що міститься в реквізитах електронного документа, несе особа, яка підписала цей документ електронним цифровим підписом.

Пунктом 32.3.1 вищезазначеного Закону передбачено обов'язкову наявність вини банку у здійсненні помилкового переказу, як підставу для настання відповідальності у вигляді повернення переказу за рахунок власник коштів.

Згідно ч. 3 ст. 1066 ЦК України банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка (ст. 1068 ЦК України).

Банк повинен повернути кошти клієнту лише у разі підтвердження з його боку порушення, внаслідок якого кошти були списані банком з рахунку клієнта безпідставно.

Згідно умов і правил надання банківських послуг, що є частиною договору, банк не несе відповідальності за операції, що супроводжувались авторизацією. Списання коштів з рахунка за авторизованою операцією є підтвердженням розпорядження клієнта і не може вважатись порушенням з боку банку та безпідставним списанням коштів.

Якщо клієнту спричинена шкода шляхом вчинення протиправного діяння сторонньою особою, яка могла скористатися конфіденційними даними клієнта щодо доступу до банківського рахунку, відповідальність за такі дії відповідно до ст. 1166 ЦК України в повному обсязі покладається на особу, якою спричинено шкоду.

Відповідно дії чи бездіяльності банку, як сторони договору на проведення платежів не було, адже електронний платіж проводиться тільки з ініціативи клієнта, оскільки всі генеруючі ключі та паролідоступу до системи Приват - 24, згідно яких можливо розпорядження рахунком знаходяться виключно у клієнта, як власника рахунку. Та самих доказів вчинення порушень і неправомірних дій з боку банку позивачем не надано, що виключає відповідальність за спричинену шкоду, згідно умов договору та вимог законодавства. Сам платіж був проведений правильно у відповідності до вимог Інструкції НБУ за № 22 від 21.04.2004 року, тому не проводити такий платіж банк не мав права, адже у відповідності до вимог ст. 526 ЦК України - зобов'язання виконуються належним чином у відповідності до вимог договору.

Згідно із ст. 1071 ЦК України банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження.

Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених договором між банком і клієнтом.

Аналогічно умовам договору та статтею 1073 ЦК України передбачено, що у разі безпідставного списання банком з рахунку клієнта коштів банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта.

Водночас, статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі і відшкодування збитків.

Відшкодування збитків передбачено також і ст. 224 ГК України, якою встановлено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода) (ст. 22 ЦК України).

Положеннями ст. 623 ЦК України передбачено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Необхідною умовою для відшкодування збитків є наявність між сторонами укладеного договору, порушення зобовязань за яким могло б завдати збитки та наявність складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний звязок між протиправною поведінкою та збитками; вина порушника.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків необхідна наявність всіх елементів складу правопорушення, а у разі відсутності, хоча б одного з них відповідальність у вигляді відшкодування збитків не наступає.

За правилами ч. 2 ст. 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Ухвалою від 06.04.2010 року суд зобов'язував позивача подати письмові пояснення з приводу обґрунтування правових підстав позовних вимог, а саме чи є заявлені позовні вимоги договірними зобов'язаннями або ж вимогами про відшкодування збитків. Якщо дані вимоги є вимогами про відшкодування збитків слід вказати у чому саме полягає протиправна поведінка відповідача та його вина. Яких порушень зобов'язань за договором банківського рахунку від 16.06.2007 року припустилося публічне акціонерне товариство комерційного банку "ПриватБанк" в особі і Івано-Франківської філії публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк", а також питання наявності безпосереднього причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідача і збитками, заподіяними позивачу.

На виконання ухвали суду позивачем надано суду лист (Вх. № 3455/2011 - свх. від 21.04.2011 року) в якому не подано жодних доказів того, що публічне акціонерне товариство комерційного банку "ПриватБанк" в особі Івано-Франківської філії публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" припустилося порушень зобов'язань за договором банківського рахунку № IFOQGB/2 від 16.06.2007 року, а також не подано доказів наявності безпосереднього причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідача і збитками, заподіяними позивачу.

Наведені правові підстави дозволяють зробити висновок про необґрунтованість вимог позивача щодо стягнення 290 500, 00 гривень заподіяних збитків за порушення зобовязань відповідачем за договором банківського рахунку № IFOQGB/2 від 16.06.2007 року.

Сторони, які беруть участь у справі обґрунтовують свої вимоги поданими суду доказами (ч. 2 ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України). Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи вищевикладене, в позові слід відмовити.

За правилами, встановленими ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати залишити за позивачем.

Керуючись ст. ст. 8, 124 Конституції України, ст. ст. 11, 509, 526, 530, 610, 611, 623, 1066, 1068, 1071, 1073, 1166 Цивільного кодексу України, ст. ст. 179, 193, 224 Господарського кодексу України, п. п. 1.24, 18.2, 32.3.1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», ст. ст. 4-3, 33, 49, 69, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

в позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Діброва" (вул. Свободи, 261, к. 3 м. Яремче, Івано-Франківська область, 78500) до відповідача Публічного акціонерного товариства "ПриватБанк" (вул. Набережна Перемоги, 50, Жовтневий район, м. Дніпропетровськ, Дніпропетровська область, 49094) в особі Івано-Франківської філії ПАТ КБ "ПриватБанк" (вул. Галицька, 22, м. Івано - Франківськ, Івано-Франківська область, 76000) про стягнення 290 500, 00 гривень заподіяних збитків за порушення зобовязань відповідачем за договором банківського рахунку № IFOQGB/2 від 16.06.2007 року - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Михайлишин В. В.

Повне рішення складено 21.06.11

Виготовлено в КП "Документообіг госп. судів"

______ Михайлишин В. В. 21.06.11