Рішення № 16462408, 16.06.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

16.06.11 р. Справа № 38/58

Господарський суд Донецької області у складі судді Лейби М.О.

при секретарі судового засіданні Сімоновій М.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку справу

за позовом: Дочірньої компанії „Газ України” НАК „Нафтогаз України” м.Київ в особі Донецької філії Дочірньої Компанії „Газ України” НАК „Нафтогаз України” м.Донецьк

до відповідача: Комунального комерційного підприємства “Маріупольтепломережа” м.Маріуполь, Донецька область

про стягнення заборгованості за спожитий природний газ у розмірі 70 445 941,04грн., пені у розмірі 5461818,30грн., інфляційні у розмірі 7225856,82грн., 3% річних у розмірі 2344471,26грн.

За участю представників:

від позивача: ОСОБА_1.- за дов. №6/10 від 11.01.2011р.

від відповідача: ОСОБА_2. за дов. №39/01 від 03.02.2011р.

Суть спору:

Позивач, Дочірня компанія „Газ України” НАК „Нафтогаз України” м.Київ в особі Донецької філії Дочірньої Компанії „Газ України” НАК „Нафтогаз України” м.Донецьк, звернувся до господарського суду з позовом до Комунального комерційного підприємства “Маріупольтепломережа” м.Маріуполь, Донецька область про стягнення заборгованості за спожитий природний газ у розмірі 70 445 941,04грн., пені у розмірі 5 434 503,77грн., інфляційні у розмірі 6 239 613,64грн., 3% річних у розмірі 2 234 716,49грн., а разом 84 354 774,94грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір про закупівлю природного газу за державні кошти №10-140(09)ТН від 30.09.2009р., додаткові угоди до договору, розрахунок суми боргу, акти передачі-приймання природного газу за січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень 2010р., на приписи Господарського та Цивільного кодексів України, та на представлені суду документи, які містяться у матеріалах справи.

19.04.2011р. відповідач надав суду заперечення на позовну заяву, в яких не погоджується із періодом нарахування пені, яка підлягає стягненню з відповідача. У запереченнях відповідач просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову та застосувати положення ст.83 ГПК України щодо виняткових обставин у частині стягнення штрафних санкцій. Заперечення судом розглянуті та залучені до матеріалів справи.

20.04.2011р. позивач надав суду заяву про збільшення розміру позовних вимог №471/03 від 20.04.2011р., в якій просить суд стягнути з відповідача заборгованість за спожитий природний газ у розмірі 70 445 941,04грн., пеню у розмірі 5461818,30грн., інфляційні у розмірі 7225856,82грн., 3% річних у розмірі 2344471,26грн. Заява судом розглянута та залучена до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду від 26.05.2011р. строк вирішення спору було продовжено на 15 днів до 16.06.2011р., у порядку до вимог ст.69 ГПК України.

15.06.2011р. від відповідача на адресу суду надійшли заперечення №322/01 від 10.06.2011р. на заяву про збільшення позовних вимог, у яких відповідач просить суд відмовити позивачу у задоволенні збільшених позовних вимог та застосувати положення ст.83 ГПК України щодо виняткових обставин у частині стягнення штрафних санкцій. Заперечення судом розглянуті та залучені до матеріалів справи.

15.06.2011р. відповідач надав суду клопотання про відстрочку виконання рішення №328/01 від 14.06.2011р., та клопотання №323/01 від 10.06.2011р. про зменшення пені. Клопотання судом розглянуті та залучені до матеріалів справи.

16.06.2011р. відповідач надав суду заяву №б/н від 16.06.2011р., в якій просить суд долучити до матеріалів справи договір №97/503 від 06.06.2011р. про організацію взаєморозрахунків, акт звірки від 06.06.2011р., лист №658/02 від 01.06.2011р., авізо №1/06 від 01.06.2011р., акт звірки станом на 15.06.2011р. Заява та додані до неї документи судом розглянуті та залучені до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

30 вересня 2009 року між Дочірньою компанією “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” (Постачальник) та Комунальним комерційним підприємством “Маріупольтепломережа” (Покупець) був укладений договір поставки природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання №10-140(09)ТН (далі-Договір).

Відповідно до п.1.1 Договору, Постачальник зобовязується передати у власність покупцю природний газ за наявності його обсягів, а покупець зобовязується прийняти від постачальника та оплатити природний газ в обсязі, зазначеному в статті 2 цього договору. Газ, що постачається за цим договором, використовується покупцем виключно для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання. Використання газу покупцем для інших потреб не є предметом цього договору (п.1.3).

Розділом 4 договору сторони визначили порядок приймання-передачі газу.

Так, пунктом 4.4 обсяг газу, визначений згідно з п.4.3 цього договору, є підставою для визначення обсягу газу, переданого за цим договором в пунктах приймання-передачі. Приймання-передачі газу, поставленого постачальником покупцеві у відповідному місяці поставки, оформлюється актом приймання-передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги спожитого газу, його ціна та вартість. Акт приймання-передачі газу складається за встановленою формою на підставі технічних актів приймання передачі газу між газотранспортним підприємством та споживачами з урахуванням планового обсягу поставки, наданого постачальником.

Розділом 5 договору сторони зазначили ціну договору.

Шостим розділом договору зазначений порядок проведення розрахунків.

Згідно із п.6.1 Договору, оплата за газ згідно п.5.1 проводиться грошовими коштами у такому порядку:

-перша оплата в розмірі 34 відсотки від вартості запланованих місячних обсягів газу проводиться не пізніше 07 числа поточного місяця;

-подальші оплати проводяться плановими платежами по 33 відсотки від вартості запланованих місячних обсягів газу до 17 та 27 числа поточного місяця.

Остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюються на підставі акту приймання-передачі газу до 10 числа, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до розділу 7 Договору, за невиконання або неналежне виконання своїх зобовязань за Договором сторони несуть відповідальність згідно з Договором та чинним законодавством України.

Пунктом 7.2 Договору встановлено, що у разі порушення покупцем умов п.6.1 цього договору, покупець зобовязується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до п.7.10 договору неустойка нараховується постачальником за 6 місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом.

Договір набирає чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін і діє в частині поставки газу з 01 жовтня 2009р. по 31 грудня 2009р., а в частині розрахунків за газ до їх повного здійснення. (п.11.1).

Додатковими угодами до договору №10-140(09)ТН від 30.09.2009р. сторони змінювали обсяги поставки газу по місяцям, ціну газу та продовжували строк дії договору.

Додатковою угодою №9 від 31.08.2010р. сторони доповнили п.2.1 договору підпунктом 2.1.2 в наступній редакції, “2.1.2. постачальник передає покупцю в період з 01.09.2009р. по 31.09.2010р. газ в обсязі до 2050.00тис.куб.м. в тому числі по місяцям: вересень - 2050тис.куб.м. (п.2.1 договору).

Договір набирає чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін і діє в частині поставки газу з 01 січня 2010р. по 31 серпня 2010р., а в частині розрахунків за газ до їх повного здійснення. (п.11.1).

Додаткова угода №9 від 31.08.2010р. є невідємною частиною договору, підписана сторонами та скріплена печатками сторін.

Договір та додаткові угоди до нього підписані представниками сторін та скріплені печатками підприємств.

Позивач свої зобовязання за договором виконав належним чином, передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 85664 488,43грн., що підтверджується, наявним у матеріалах справи актами приймання передачі природного газу від 31.01.2010р., від 28.02.2010р., від 31.03.2010р., від 30.04.2010р., від 31.05.2010р., від 30.06.2010р., від 31.07.2010р., від 31.08.2010р., від 30.09.2010р., що підписані представниками сторін та скріплені печатками підприємств.

Відповідач свого обовязку з повної та своєчасної оплати отриманого природного газу у встановлені строки не виконав, чим порушив умови договору.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобовязань за вищевказаним договором, позивач звернувся до суду із позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, суму в розмірі 85 478 087,42грн., за договором поставки природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання №10-140(09)ТН від 30.09.2009р., з яких заборгованість за спожитий природний газ у розмірі 70 445 941,04грн., пеня у розмірі 5461818,30грн., інфляційні у розмірі 7225856,82грн., 3% річних у розмірі 2344471,26грн.

Відповідно до ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та обєктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Розглянув матеріали справи, представлені документи, заслухав пояснення позивача, оцінив докази за своїм внутрішнім переконанням, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно із ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В порушення умов договору №10-140(09)ТН від 30.09.2009р., вимог зазначених статей Цивільного та Господарського кодексів України відповідач зобовязання щодо повної оплати поставленого природного газу за січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень 2010р. належним чином не виконав, що призвело до виникнення заборгованості.

Загальна сума заборгованості за поставлений природний газ становить 70 445 941,04грн.

16.06.2011р. на адресу господарського суду Донецької області від відповідача надійшла заява №б/н від 16.06.2011р., у якій останній просить суд долучити до матеріалів справи договір №97/503 від 06.06.2011р. про організацію взаєморозрахунків, лист №658/02 від 01.06.2011р., авізо №1/06 від 01.06.2011р., акт звірки від 06.06.2011р, акт звірки станом на 15.06.2011р.

У судовому засіданні 16.06.2011р. сторони повідомили суду, що згідно акту звіряння станом на 15.06.2011р. заборгованість за спожитий природний газ відсутня.

Розглянув матеріали справи, додатково представлені відповідачем документи, суд встановив, що відповідно до договору №97/503 про організацію взаєморозрахунків від 06.06.2011р., позивачу перераховано кошти у розмірі 70445 941,04грн. для погашення заборгованості за природний газ згідно з договором від 30.09.2009р. №10-140(09) ТН за 2010рік, що підтверджується наявною в матеріалах справи авізо №1/06 від 01.06.2011р. на суму 70 445 941,04грн.

Положеннями пункту 1-1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у випадку відсутності предмету спору, господарський суд повинен припинити провадження по справі.

За таких обставин, провадження у справі в частині стягнення заборгованості за спожитий природний газ у розмірі 70 445 941,04грн., підлягає припиненню.

Відповідно до ст.ст.216218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно п.п.1, 3 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до приписів ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст.1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Пунктом 7.2 Договору передбачена відповідальність сторін, а саме: у разі порушення покупцем умов п.4.1 цього договору, покупець зобовязується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до п.7.10 договору неустойка нараховується постачальником за 6 місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом.

Позивач з посиланням на п. 7.2 та п.7.10 Договору просить стягнути з відповідача пеню за період з 20.10.2010р. по 20.04.2011р. в сумі 5 461 818,30грн., застосовуючи подвійну облікову ставку НБУ, що не суперечить чинному законодавству та умовам договору.

Нарахування та розмір пені відповідають приписам ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, ст. 258 Цивільного кодексу України, Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” тому сума пені 5 461 818,30грн. є обґрунтованою.

Відповідач у відзиві на позовну заяву просить суд зменшити суму пені, посилаючись на тяжкий фінансовий стан підприємства.

В судовому засіданні 16.06.2011р. оговорено клопотання відповідача стосовно зменшення суми пені. В обґрунтування заяви відповідач надав суду баланс на 31.12.2010р., постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 08.02.2011р.

Позивач заперечив проти зменшення розміру стягуваної пені.

У відповідності до вимог ст. 83 ГПК України, господарський суд має право у виняткових випадках зменшити розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню із сторони, що порушила зобовязання.

Згідно ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, за наявності обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст.233 ГК України суд має право зменшити розмір санкцій, прийнявши до уваги: ступінь виконання зобовязання боржником, майновий стан сторін, які приймають участь в зобовязанні, не тільки майнові, але й інші інтереси сторін, які заслуговують на увагу.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що клопотання відповідача щодо зменшення суми пені з урахуванням матеріальних інтересів обох сторін, підлягає задоволенню. Суд вважає можливим зменшити розмір стягуваної пені на 20%.

Таким чином, сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача складає 4 369 454,64грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищезазначеної норми права, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 2 344 471,26грн. та інфляційні нарахування в сумі 7 225 856,82грн.

Перевіривши розрахунок щодо нарахованих 3% річних та інфляційні суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

В судовому засіданні 16.06.2011р. розглянуто клопотання відповідача про відстрочку виконання рішення на 1 рік.

Відповідно до вимог ст. 83 ГПК України, господарський суд приймаючі рішення має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Відстрочка виконання рішення може надаватися лише в тих випадках, коли є достатньо доказів того, що у сторони з поважних причин немає можливості виконати рішення у встановлений строк.

Відстрочка виконання рішення допускається у виняткових випадках і залежно від обставин справи.

При відстрочці виконання рішення для позивача можуть наступити негативні наслідки, оскільки відстрочка суттєво зачіпає інтереси позивача, віддаляючи реальне виконання.

Приймаючи до уваги матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, наявність інфляційних процесів в економіці держави суд відмовляє відповідачу у задоволенні заяви про відстрочку виконання рішення.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються відповідача.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.193, 216-218, 233 Господарського кодексу України, ст.ст.509, 525, 526, 530, 549, 551, 625, 627 Цивільного кодексу України, Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 43, 44, 49, п.1-1 ст.80, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Дочірньої компанії „Газ України” НАК „Нафтогаз України” м.Київ в особі Донецької філії Дочірньої Компанії „Газ України” НАК „Нафтогаз України” м.Донецьк до Комунального комерційного підприємства “Маріупольтепломережа” м.Маріуполь, Донецька область про стягнення заборгованості за спожитий природний газ у розмірі 70 445 941,04грн., пені у розмірі 5461818,30грн., інфляційні у розмірі 7225856,82грн., 3% річних у розмірі 2344471,26грн., задовольнити частково.

Припинити провадження по справі №38/58, у звязку з відсутністю предмету спору в частині стягнення заборгованості за спожитий природній газ у сумі 70 445 941,04грн.

Стягнути з Комунального комерційного підприємства “Маріупольтепломережа” м.Маріуполь (87518, Донецька область, м.Маріуполь, вул.Гризодубової,1, код ЄДРПОУ 33760279) на користь Дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” (04116, м.Київ, вул.Шолуденка,1, код ЄДРПОУ 31301827) в особі Донецької філії Дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” (83017, м.Донецьк, бул.Шевченко,25, п/р 260013011457 в ДОУ ВАТ “Ощадбанк” України у м.Донецьку, МФО 335106, ЄДРПОУ 25987823) пеню у сумі 4 369 454,64грн., інфляційні у розмірі 7225856,82грн., 3% річних у розмірі 2344471,26грн, 25500,00грн. державного мита, 236,00грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 16.06.2011р. оголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 17.06.2011р.

Суддя Лейба М.О.