Рішення № 16462407, 14.06.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

14.06.11 р. Справа № 6/114

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді _Подколзіної Л.Д.

при секретарі Котенко Т.І.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-дослідний і проектний інститут „Водоочисні технології” м.Сєвєродонецьк, Луганської області

до відповідача: Державного підприємства „Дзержинськвугілля” м.Дзержинськ, Донецької області

про стягнення 124 104грн. 21коп.

за участю

представників сторін:

від позивача ОСОБА_1. представник по довіреності №150 від 06.05.2011р.

відповідача ОСОБА_2. представник по довіреності від 30.12.2010р.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-дослідний і проектний інститут „Водоочисні технології” м.Сєвєродонецьк, Луганської області, звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з Державного підприємства „Дзержинськвугілля” м.Дзержинськ, Донецької області заборгованості у сумі 106680грн., пені у розмірі 4300грн. 82коп., інфляційних у сумі 11457грн. 43коп., 3% річних у сумі 1665грн. 96коп. на підставі договору поставки №10.80/183 від 16.06.2010р. (тендер за власні кошти від 02.06.2010р.) (Усього 124 104грн. 21коп.)

Відповідач у відзиві на позовну заяву вих.№10/1516 від 09.06.2011р. просить суд позовні вимоги задовольнити частково, а саме: заборгованість у сумі 106680грн., пеню у розмірі 4281грн. 08коп., інфляційні у сумі 2240грн. 28коп. (Усього 113201грн. 36коп.)

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, суд -

в с т а н о в и в :

16 червня 2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-дослідний і проектний інститут „Водоочисні технології” м.Сєвєродонецьк, Луганської області та Державним підприємством „Дзержинськвугілля” м.Дзержинськ, Донецької області був укладений договір поставки №10.80/183 тендер за власні кошти від 02.06.2010р., згідно умов якого позивач (далі по тексту-постачальник) взяв на себе зобов”язання передати в обумовлені цим договором терміни, на підставі заявки покупця товар (машини та апарати для фільтрування, очищення) високої якості, які відповідають вимогам стандартів та технічним умовам виробника вказаним у специфікації, яка є невід”ємною частиною цього договору, а відповідач (далі по тексту-покупець) зобов”язався прийняти кожну узгоджену партію товару (на підставі акту приймання-передачі, чи іншим двостороннім документам), та оплатити її за умовами договору.

До вказаного договору сторонами підписана специфікація, в якій сторони визначили найменування товару, кількість, ціну.

Згідно зі ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог.

Позивач посилається на виконання своїх договірних зобовязань у повному обсязі, де він у виконання умов договору по видатковій накладній №115 від 25.06.2010р. здійснив поставку товару у адресу відповідача на суму 393 680грн., який згідно довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей №268 від 25.06.2010р. прийнято уповноваженою особою відповідача.

Факт поставки товару відповідачу підтверджується наявними у матеріалах справи видатковою накладною та довіреністю.

Пунктом 4.2 укладеного договору сторони встановили, що розрахунки за даною угодою здійснюються в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 120 календарних днів з дня прийняття товару. Але відповідач свої зобов”язання за договором виконав частково у сумі 287000грн., в результаті чого у Державного підприємства „Дзержинськвугілля” м.Дзержинськ, Донецької області перед позивачем виникла заборгованість у сумі 106680грн., яка до теперішнього часу ним не погашена.

Відповідач підтвердив наявність вказаного боргу за період з 01.01.2010р.-01.12.2010р. перед позивачем, про що свідчить підписаний та скріплений печатками підприємств акт звірки розрахунків та відповідь на претензію вих.№10/869 від 01.04.2011р.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобовязання повинні виконуватися належним чином та у встановлений строк, одностороння відмова від виконання прийнятих на себе зобовязань згідно до вказівок закону, договору, не допускається (ст.525 ЦК України).

Однак, відповідач всупереч вимогам ст.526 ЦК України свої зобовязання по оплаті товару не виконав.

Будь-яких належних документів у підтвердження відсутності боргу відповідачем надано не було, таким чином вимоги позивача про стягнення боргу у сумі 106680грн., є доведеними, обґрунтованими матеріалами справи, а також такими, що підлягають задоволенню.

Пунктом 5.4 договору поставки №10.80/183 від 16.06.2010р. (тендер за власні кошти від 02.06.2010р.) сторони передбачили, що за порушення термінів оплати покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі однієї облікової ставки НБУ, діючої на момент не виконання обов”язків за кожен день прострочення, але не більше ніж за 6 місяців.

Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею).

Згідно статті ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання, зокрема в разі прострочення виконання.

Пунктом 6 ст.232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязаня, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано, але як вбачається з матеріалів справи позивачем здійснений розрахунок пені за період з 02.11.2010р. по 10.05.2011р. у кількості 190 днів, тобто позивачем був збільшений період нарахування пені, суд вважає, що нарахування пені має припинювальний термін.

Отже, арифметичний підрахунок вимог щодо пені, здійснений судом за допомогою відповідної програми інформаційно-пошукової системи „Ліга”, встановив, що розмір пені за період 02.11.2010р. по 02.05.2011р. (за 182дні) з урахуванням облікової ставки Національного банку України (7.7500%), відносно заборгованості у сумі 106 680грн. за видатковою накладною №115 від 25.06.2010р. складає 4122грн. 52коп.

На підставі вищевикладеного, сума пені, яку відповідач зобов”язаний сплатити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-дослідний і проектний інститут „Водоочисні технології” м.Сєвєродонецьк, Луганської області складає 4122грн. 52коп.

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних у сумі 1665грн. 96коп., задовольняє дані вимоги позивача в повному обсязі, так як позивачем доведений факт прострочення відповідачем строків оплати та наданий обґрунтований розрахунок сум, який не суперечить діючому законодавству.

Відповідно вказаної статті закону відповідачу також нараховані інфляційні у сумі 11457грн. 43коп. Розглянувши представлений у матеріали справи розрахунок судом встановлено, що він арифметично не вірний.

Отже, арифметичний підрахунок вимог щодо інфляційних витрат здійснений судом за допомогою відповідної програми інформаційно-пошукової системи „Ліга”, встановив, що розмір інфляційних за період з 02.11.2010р. по 10.05.2011р. відносно заборгованості у сумі 106 680грн. складає 6 187грн. 44коп.

За таких обставин, господарський суд позовні вимоги в частині стягнення інфляційних задовольняє частково та стягує з відповідача інфляційні у сумі 6 187грн. 44коп.

Відповідно зі ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Витрати по сплаті держмита та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу треба віднести на відповідача, пропорційно розміру задоволення позовних вимог, оскільки він необґрунтовано довів розгляд справи до суду.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 525, 526, 546, 549, 625 ЦК України, п.6 ст.232 ГК України, ст.ст. 33, 43, 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-дослідний і проектний інститут „Водоочисні технології” м.Сєвєродонецьк, Луганської області до Державного підприємства „Дзержинськвугілля” м.Дзержинськ, Донецької області про стягнення 124 104грн. 21коп. задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства „Дзержинськвугілля” (85200 м.Дзержинськ, Донецької області, вул.50 років Жовтня, 19, ЄДРПОУ 33839013) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-дослідний і проектний інститут „Водоочисні технології” (93400 м.Сєвєродонецьк, Луганської області, вул.Гоголя, 16, ЄДРПОУ 30421760) заборгованість у сумі 106680грн., пеню у розмірі 4122грн. 52коп., інфляційні у сумі 6 187грн. 44коп., 3% річних у сумі 1665грн. 96коп., витрати по сплаті держмита у сумі 1 186грн. 56коп., витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 225грн. 64коп.

В решті частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 14.06.2011р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 20.06.2011р.

Суддя Подколзіна Л.Д.