Рішення № 16462401, 15.06.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

15.06.11 р. Справа № 6/321

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді _Подколзіної Л.Д.

При секретарі Котенко Т.І.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Автобудсервіс-7” м.Донецьк

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Восход” м.Донецьк

про стягнення 321 284грн. 87коп.

за участю

представників сторін:

від позивача – не з”явився

відповідача – не з’явився

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю “Автобудсервіс-7” м.Донецьк, звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Восход” м.Донецьк боргу за поставлений товар у сумі 239 096грн. 51коп., пені за прострочу виконання грошового зобов’язання у розмірі 27 705грн. 58коп., 3% річних у сумі 6 181грн. 42коп., інфляційних у сумі 12 922грн. 39коп. відповідно договору №1/08-07 від 08.07.2008р. (Усього 285 905грн. 90коп.).

У процесі слухання справи позивач звернувся до суду зі змінами до позовної заяви від 24.12.2010р. на підставі ст.22 ГПК України, в якій збільшив розмір позовних вимог та просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Восход” м.Донецьк суму боргу за отриманий та несплачений товар у сумі 239 096грн. 51коп., пеню за прострочу виконання грошового зобов’язання у розмірі 18 538грн. 99коп., 3% річних за користування грошами у розмірі 14 135грн. 30коп., суму інфляційних у розмірі 49 514грн. 07коп. (Усього 321 284грн. 87коп.) Суд приймає до уваги дану заяву та розглядає справу по суті.

Неодноразово провадження по справі зупинялось, у зв”язку з надходженням апеляційних та касаційних скарг від ТОВ “Восход” на ухвали господарського суду Донецької області та ухвали Донецького апеляційного господарського суду.

Сторони у засідання суду не з”явились, про причини неявки суд не повідомили. Відповідно роз”яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.97р. № 02-5/289 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, тільки якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Так як, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, справа розглядається відповідно до ст.75 ГПК України без явки сторін за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, суд -

в с т а н о в и в :

8 липня 2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Автобудсервіс-7” м.Донецьк та Товариством з обмеженою відповідальністю „Восход” м.Донецьк був укладений договір №1/08-07, згідно умов якого позивач (далі по тексту-продавець) взяв на себе зобов”язання передати у власність покупцю товар на умовах, в асортименті, кількості, в строки, по ціні, узгодженими сторонами в специфікаціях, які є невід’ємними частинами даного договору, а відповідач (далі по тексту-покупець) зобов”язався забезпечити приймання проданого товару на протязі 1 години з моменту його надходження у місто призначення та здійснити його оплату.

Договір складений з протоколом розбіжностей від 08.07.2008р.

До вказаного договору сторонами підписані специфікації №1 від 08.07.2008р., №2 від 14.07.2008р., №3 від 05.08.2008р, в яких визначено найменування товару, кількість, ціна з ПДВ, загальна сума, умови та графік поставки.

Згідно зі ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог.

Позивач посилається на виконання своїх договірних зобов’язань, де він у виконання умов укладеного договору у період з 27.09.2008р. по 19.08.2008р. включно по ряду видатковим накладним (перелік яких вказаний у розрахунку до позовної заяви) здійснив поставку товару у адресу відповідача на загальну суму 245 715грн. 26коп. У підтвердження заявлених вимог позивач представив суду докази поставки товару, а саме: видаткові накладні і переконав суд у факті поставки товару у адресу Товариства з обмеженою відповідальністю „Восход” м.Донецьк.

У відповідності з п.п.7.2.3 п 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов”язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Позивачем представлені у матеріали справи податкові накладні, які складені до вищевказаних вимог.

Пунктом 4.3 договору №1/08-07 від 08.07.2008р. сторони встановили, що оплата за поставлену продукцію здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця. Умови оплати наступні: 30%-передоплати, 70%-по факту поставки узгодженої сторонами партії товару, виходячи із кількості продукції, одержаної покупцем по накладним за кожен день (п.3.2.4 договору). Але відповідач свої зобов”язання за договором виконав частково на суму 6 618грн. 75коп. за видатковою накладною №АБ від 27.09.2008р., в результаті чого у Товариства з обмеженою відповідальністю „Восход” м.Донецьк перед позивачем виник борг за поставлений товар у розмірі 239 096грн. 51коп., який до теперішнього часу ним не погашений.

У ході досудового врегулювання спору позивач надіслав на адресу відповідача вимогу вих.№5/27 від 27.08.2009р., в якій позивач запропонував відповідачу терміново провести розрахунок за придбаний товар. Але відповідач на претензію не відповів.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином та у встановлений строк, одностороння відмова від виконання прийнятих на себе зобов’язань згідно до вказівок закону, договору, не допускається (ст.525 ЦК України).

Однак, відповідач всупереч вимогам ст.526 ЦК України свої зобов’язання по оплаті поставленого товару своєчасно не виконав.

Будь-яких документів у підтвердження відсутності боргу відповідачем надано не було, таким чином вимоги позивача про стягнення боргу у розмірі 239 096грн. 51коп. є доведеними, обґрунтованими матеріалами справи, а також такими, що підлягають задоволенню.

Протоколом розбіжностей від 08.07.2008р. до договору №1/08-07 від 08.07.2008р. сторони змінили пункт 6.2 та виклали його у наступній редакції: „За несвоєчасну оплату згідно п.3.2.4 покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який сплачується пеня, від суми нездійсненого платежу за кожен день прострочення”.

Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею).

Згідно статті ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання, зокрема в разі прострочення виконання. Оскільки відповідач порушив умови вказаного договору і своєчасно не оплатив поставлений товар, суд вважає вимоги позивача щодо стягнення пені у сумі 18 538грн. 99коп. обгрунтованими та підлягаючими задоволенню.

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши надані позивачем розрахунки 3% річних за користування грошами у розмірі 14 135грн. 30коп. та інфляційних у розмірі 49 514грн. 07коп., задовольняє дані вимоги позивача в повному обсязі, так як позивачем доведений факт прострочення відповідачем строків оплати та наданий обґрунтований розрахунок сум, який не суперечить діючому законодавству.

Відповідно зі ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності. Оскільки відповідачем до теперішнього часу поставлений позивачем товар не оплачений, то суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та підлягаючими задоволенню повністю.

Позивачем при зверненні з позовною заявою до господарського суду Донецької області сплачено державне мито у розмірі 2 859грн. 05коп., про що свідчить платіжне доручення №366 від 04.11.2009р. Проте, у процесі слухання справи позивач збільшив розмір позовних вимог в порядку ст.22 ГПК України, але державне мито у розмірі 353грн. 80коп. не доплатив в доход державного бюджету. На підставі вищевикладеного, господарський суд стягує вищевказану суму з позивача на користь державного бюджету.

З урахуванням зазначеного, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу треба віднести на відповідача, відповідно до ст.49 ГПК України.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 525, 526, 546, 549, 625 ЦК України, ст.ст. 22, 33, 43, 44, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Автобудсервіс-7” м.Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю „Восход” м.Донецьк про стягнення 321 284грн. 87коп. задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Восход” (83102 м.Донецьк, пр.Ленінський,11б, ЄДРПОУ 31018243) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Автобудсервіс-7” (83004 м.Донецьк, вул.Орбіти, 138, ЄДРПОУ 35063331) борг за отриманий та несплачений товар у сумі 239 096грн. 51коп., пеню за прострочу виконання грошового зобов’язання у розмірі 18 538грн. 99коп., 3% річних за користування грошами у розмірі 14 135грн. 30коп., суму інфляційних у розмірі 49 514грн. 07коп., витрати по сплаті держмита у сумі 3 212грн. 85коп. та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Автобудсервіс-7” (83004 м.Донецьк, вул.Орбіти, 138, ЄДРПОУ 35063331) на користь державного бюджету України витрати по сплаті держмита у сумі 353грн. 80коп.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 15.06.2011р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 16.06.2011р.

Суддя Подколзіна Л.Д.