Рішення № 16462080, 16.06.2011, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

16 червня 2011 р. Справа 7/86/2011/5003

за позовом: Тернопільського транспортного прокурора в інтересах держави в особі Міністерства транспорту і зв'язку України - Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця", м. Львів

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Гніванський гранітний кар'єр",

м. Гнівань, Тиврівський район, Вінницька область

про стягнення 7 145,00 грн. штрафу

Головуючий суддя Банасько О.О.

Cекретар судового засідання Кислиця Л.С.

Представники:

прокуратури: Медяна В.О. - старший прокурор відділу представництва інтересів громадян і держави в судах прокуратури області, посвідчення № 31-2011 видане 24.03.2011 року.

позивача: не з'явився.

відповідача: ОСОБА_1 - представник, довіреність від 31.05.2011 року № 671, паспорт серія НОМЕР_1 виданий 23.02.1998 року.

ВСТАНОВИВ :

До господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява Тернопільського транспортного прокурора в інтересах держави в особі Міністерства транспорту та звязку України Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гніванський гранітний кар'єр" про стягнення 7145,00 грн. штрафу за неправильне зазначення у залізничній накладній маси вантажу.

Ухвалою суду від 17.05.2011 року порушено провадження у справі № 7/86/2011/5003 та призначено до розгляду на 01.06.2011 року.

Відповідач в судове засідання не з'явився, 01.06.2011 року через канцелярію суду подавши заяву з проханням відкласти розгляд справи на іншу дату.

Ухвалою від 01.06.2011 року розгляд справи відкладено до 16.06.2011 року з урахуванням неявки відповідача та поданого ним клопотання, а також неподанням сторонами витребуваних документів.

В судове засідання 16.06.2011 року представник позивача не з'явився, причин неявки не повідомив, хоча про його час та місце був повідомлений належним чином - ухвалою від 01.06.2011 року, яка надсилалась йому рекомендованою кореспонденцією. Окрім того представник позивача, присутній у судовому засіданні 01.06.2011 року повідомлявся про час та місце наступного судового засідання під розпис.

Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення позивача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

При цьому суд констатує, що позивачем не подано клопотання, заяви, телеграми, в тому рахунку і щодо перенесення розгляду справи, її відкладення чи неможливості забезпечити участь в судовому засіданні свого представника.

За викладених вище обставин справу, із врахуванням вимог ч.1 ст.69 ГПК України, розглянуто за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України.

За відсутності поданого прокурором та представником відповідача відповідного клопотання справа розглядається без фіксації судового процесу технічними засобами.

В судовому засіданні представником відповідача подано відзив на позовну заяву в якому останній просить відмовити у задоволенні позову вказуючи на наступне:

- прокурором не обґрунтовано необхідність заявлення ним позову про стягнення штрафу;

- в комерційному акті не зазначено причин розбіжностей між фактичною масою і масою зазначеною в залізничній накладній, а тільки зафіксовано факт переважування;

- позовні вимоги прокурора щодо неправильного оформлення накладної ґрунтуються на припущеннях.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення прокурора, представника відповідача, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

19.11.2010 року згідно залізничної групової накладної № 33863619 зі станції Гнівань Південно-Західної залізниці вантажовідправником ТОВ "Гніванський гранітний кар'єр" відправлено ТОВ "Світяж ЛТД" щебінь гранітний ((навалом), фракція 5-10, 10-20, кількість вагонів - 5 (в тому рахунку вагон № 91273656), загальна маса вантажу 340000,00 кг. із зазначенням маси вантажу у кожному вагоні по 68000,00 кг) тощо).

20.11.2010 року вагони прибули на станцію Тернопіль Львівської залізниці та видані одержувачеві - ТОВ "Світяж ЛТД".

За заявкою одержувача вантажу ТОВ "Світяж ЛТД" на станції Тернопіль Львівської залізниці було здійснено контрольне зважування вагону № 91273656 на 150-тонній вагонній вазі, під час якого встановлено, що у вказаному вагоні фактична вага менше вказаної у накладній на 13400,00 кг..

Оскільки величина розходження між масою вантажу, зазначеному у залізничній накладній, з фактичною його масою перевищила 0,5 % норми, встановленої п. 27 Правил видачі вантажу, станція Тернопіль Львівської залізниці за участю представника вантажоодержувача склали 20.11.2010 року комерційний акт АА № 062258 на підтвердження неправильного визначення маси вантажу відправником, оскільки ознак втрати вантажу під час перевезення не виявлено.

Про виявлену недостачу було повідомлено станцію відправлення телеграмою від 20.11.2010 року № 420.

30.03.2011 року позивачем заявлено претензію до відповідача (№ 16/03-ДНЮ) про стягнення штрафу в сумі 7145,00 грн..

За твердженням прокурора відповіді на претензію відповідач не надав, штраф не оплатив, що спонукало його звернутись із відповідним позовом про стягнення штрафу до суду.

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

На підставі зібраних у матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку про те, що дії сторін в силу загальних засад і змісту цивільного законодавства слід визнати діями, що породжують цивільні права і обовязки, аналогічні зобовязанням за договором перевезення.

Відповідно до ч.5 ст.306 ГК України загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів (вибухових речовин, зброї, отруйних, легкозаймистих, радіоактивних та інших небезпечних речовин тощо) визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Частиною 5 ст.307 ЦК України встановлено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.

Згідно ч.2 ст.908 ЦК України загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Статтею 920 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Статтею 2 Статуту залізниць України (надалі Статут) передбачено, що обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом визначає Статут залізниць України.

Згідно із ст.6 Статуту накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.

Згідно ст.24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній.

Відповідно до ст.37 Статуту та п.5 Правил приймання вантажів до перевезення маса вантажу визначається відправником, про спосіб визначення маси відправник зазначає у накладній. Згідно з п.2.1 Правил оформлення перевізних документів графи перевізних документів "маса вантажу в кг, визначена відправником", заповнюються вантажовідправником.

Згідно з п. 52 Статуту залізниць на станціях призначення залізниця зобов'язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу у разі прибуття вантажів у вагонах навалом і насипом за вимогою одержувача. Маса вантажу вважається правильною, якщо різниця у масі, визначена на станції відправлення порівняно з масою, що виявилася на станції призначення, не перевищує: у разі недостачі норми природної втрати маси вантажу і граничного розходження визначення маси нетто; у разі надлишку - граничного розходження визначення маси нетто.

За пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення (ст.118 Статуту).

За неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли (ст.122 Статуту).

За приписами ст.129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин:

а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах;

б) у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу;

в) псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу;

г) повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу.

Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу.

В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми.

Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами.

Відповідно до п. 9 Правил складання актів у комерційному акті детально описуються стан вантажу або багажу і обставини, за яких виявлена не збереженість, а також обставини, які могли бути причиною виникнення не збереженості вантажу, багажу чи вантажобагажу. У комерційному акті зазначається, чи правильно навантажений, розміщений і закріплений вантаж, а також про наявність та стан захисного маркування для вантажів, що перевозяться у відкритих вагонах. Особи, які склали або підписали комерційний акт або акт загальної форми, що містить дані, які не відповідають дійсності, несуть установлену законодавством відповідальність.

Як вбачається із матеріалів справи комерційний акт АА № 062258 від 20.11.2010 року складений станцією Тернопіль Львівської залізниці в день переважування вагонів у відповідності до вимог, пред'явлених до його складання Правилами складання актів.

Факт переважування вагонів в день прибуття вагонів підтверджується також рядом наданих позивачем доказів (книга переважування вагонів, книга оповіщення про час подання вагонів під завантаження або розвантаження, дорожня відомість, пам'ятка про користування вагонами тощо).

Із змісту комерційного акту АА № 062258 від 20.11.2010 року складеного станцією Тернопіль Львівської залізниці слідує, що завантаження у вагоні рівномірне, нижче бортів на 40 см., люки додатково закріплені.

Також суд зауважує, що як відправлення так і отримання вантажу і його переважування при цьому здійснювалось на 150-тонних вагах, які на момент зважування були повіреними як у відправника так і на станції призначення, що підтверджується відповідними доказами наданими сторонами.

Відповідно до п. 5. Правил приймання вантажів до перевезення, загальна маса вантажу визначається зважуванням (на вагонних, вантажних та інших вагах) або іншим способом. Тип ваг указується в перевізних документах. Маса вантажу визначається відправником. Про спосіб визначення маси вантажу відправник зобов'язаний зазначити в накладній.

Згідно ж пунктів 22, 28, 29, 31 Правил видачі вантажів, перевірка маси вантажу на станції призначення провадиться, як правило, тим самим способом, яким цю масу було визначено на станції відправлення.

Зважування вантажів на вагонних вагах провадиться в порядку, передбаченому Правилами приймання вантажів до перевезення.

Окрім того, слід зазначити, що за результатами розгляду матеріалів по факту недостачі 13400,00 кг. щебеня 08.12.2010 року ст.о/у СКР ЛВ на ст.Тернопіль прийнято постанову про відмову в порушенні кримінальної справи. Безпосередньо у самій постанові про відмову в порушенні кримінальної справи з поміж іншого вказується про відсутність крадіжки та зазначається про те, що недостача вантажу виникла внаслідок недозавантаження відправником.

У документах наявних у відмовному матеріалі вказується на те, що вагон № 91273656 був технічно справний, просипання вантажу не виявлено (акт про технічний стан вагона від 19.11.2010 року).

Згідно із п. 5.5 розділу 5 Правил оформлення перевізних документів, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній відомостей про адресу одержувача, його код, назву вантажу, його кількість, то з відправника стягується штраф згідно зі ст. 122 Статуту залізниць України. Факт неправильного зазначення відправником указаних відомостей засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.

Статтею 34 Господарського кодексу України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Як встановлено судом, факт невірного зазначення відправником у залізничній накладній маси вантажу підтверджений комерційним актом.

Вказаний комерційний акт за формою та змістом відповідає вимогам діючого законодавства України, складений та підписаний повноважними особами, тому є належним доказом у розумінні статті 34 Господарського процесуального кодексу України неправильного зазначення маси вантажу в залізничній накладній, оскільки встановлені судом обставини переконливо свідчать про відсутність ознак незбереження вантажу під час перевезення та є підставою для покладення на відправника, відповідача у справі, відповідальності за неправильне зазначення маси вантажу.

Розмір штрафу визначений прокурором є правильним і відповідає обставинам справи.

Приймаючи рішення суд також прийняв до уваги положення п.п.12, 13 Інформаційного листа ВГСУ від 02.02.2010 року № 01-08/71 Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів законодавства про відповідальність за порушення у галузі залізничного транспорту (за матеріалами узагальнення судової практики у справах, розглянутих господарськими судами України) в яких наголошено зокрема на тому, що у застосуванні статей 118 та 122 Статуту слід враховувати, що штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником зазначених порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитки. Збитки (додаткові витрати, якщо вони є), завдані залізниці через допущені відправником порушення, зазначені у статтях 118 та 122 Статуту, підлягають відшкодуванню відправником незалежно від сплати ним штрафу, оскільки згідно зі статтею 24 Статуту вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній.

Одним із порушень, за яке відправник може бути притягнутий до відповідальності у вигляді штрафу, стаття 122 Статуту передбачає неправильне зазначення вантажовідправником у накладній маси вантажу. Для застосування цього виду відповідальності залізниця має довести, що вантаж не було частково втрачено під час перевезення.

У разі навантаження у вагони відкритого типу вантажів, які містять дрібні фракції, відправник повинен вжити заходів щодо запобігання видуванню або просипанню дрібних часток вантажу під час перевезення, особливо у випадках навантаження вище рівня бортів вагона із "шапкою".

З метою забезпечення збереженості вантажу відповідно до пункту 6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу на їх поверхню може наноситися захисне маркування або застосовуватися покриття плівкою (емульсією) чи інше закріплення верхнього шару вантажу. Відправник відповідно до пункту 2.4 Правил оформлення перевізних документів може робити у залізничній накладній відмітку про застосування додаткових заходів щодо збереження вантажу, про відвантаження вантажу із "шапкою", а також про нанесення на поверхню вантажу захисного маркування.

Якщо на зворотній стороні накладної є відмітка відправника про відвантаження вантажу із "шапкою", нанесення захисного маркування, а на станцію призначення вантаж прибув фактично без "шапки", без маркування або з частково порушеним маркуванням, ця обставина може свідчити про втрату частини вантажу під час перевезення, і залізниця повинна довести відсутність своєї вини у нестачі вантажу.

Як вбачається із матеріалів справи залізнична накладна № 33863619 не містить відміток вантажовідправника про нанесення захисного маркування чи відвантаження вантажу із "шапкою" тощо.

В п.6.1 розяснення президії ВГСУ від 29.05.2002 року № 04-5/601 Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею вказано, що підставою для покладення на відправника відповідальності за неправильне зазначення ним відповідних відомостей є акт загальної форми або комерційний акт, складений у випадках, передбачених статтею 129 Статуту.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обовязковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам суду відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення штрафу, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

Виходячи з викладеного, суд вважає вимогу про стягнення штрафу в розмірі 7145,00 грн. правомірною та обґрунтованою з огляду на що задовольняє її в повному обсязі.

При прийнятті рішення судом враховано праову позицію викладену в постанові ВГСУ від 12.03.2009 року у справі № 5/133.

Витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

При розподілі державного мита суд враховує вказівки, які містяться в п.6.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 року № 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" згідно якого якщо приймаючи рішення зі справи, провадження у якій порушено за заявою прокурора або його заступника, а також у випадках, коли позивач звільнений від сплати державного мита, господарський суд повинен виходити з такого. Якщо позов залишено без задоволення, державне мито не стягується. У разі задоволення позову повністю або частково державне мито стягується до державного бюджету України з відповідача, якщо він не звільнений від його сплати.

16.06.2011 року у справі оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 25, 29, 32, 33, 34, 35, 36, 43, 44, 45, 46, ч.ч.1, 2, 5 ст. 49, ст.ст.75, 82, 84, 85, 87, 115, 116 ГПК України, суд-

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гніванський гранітний карєр", вул.Леніна, 85, м.Гнівань, Тиврівського району вінницької області, 23310 (ідентифікаційний код - 35558713) на користь Державного територіально-галузевого обєднання "Львівська залізниця", вул.Гоголя, 1, м.Львів, 79000 (ідентифікаційний код - 01059900) - 7145 грн. 00 коп. штрафу.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гніванський гранітний карєр", вул.Леніна, 85, м.Гнівань, Тиврівського району вінницької області, 23310 (ідентифікаційний код - 35558713) в доход Державного бюджету України - 102 грн. 00 коп. - відшкодування витрат повязаних зі сплатою державного мита та 236 грн. 00 коп. - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

5. Копію рішення надіслати позивачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Суддя Банасько О.О.

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 21 червня 2011 р.

віддрук. 2 прим.:

1 - до справи.

2 - позивачу - вул. Гоголя, 1, м. Львів, 79000.