Рішення № 16462079, 16.06.2011, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

16 червня 2011 р. Справа 11/47/2011/5003

за позовом відкритого акціонерного товариства «Укртелеком»в особі цеху

телекомунікаційних послуг № 13

до Мурованокуриловецької районної державної адміністрації,

смт. Муровані Курилівці

про стягнення 15 348,69 грн.

Суддя В. Матвійчук

при секретарі судового засідання Т. Павловій, за участю представників:

від позивача - ОСОБА_1 за довіреністю № 2128 від 18.07.2008р.;

від відповідача - ОСОБА_2 за довіреністю № 01-1-19-1356 від 15.06.2011р..

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов про стягнення з Мурованокуриловецької районної державної адміністраціїна користь відкритого акціонерного товариства «Укртелеком» в особі цеху телекомунікаційних послуг № 13 заборгованості за надані послуги електрозвязку, з яких: основний борг - 12116, 03 грн., пеня - 8,53 грн., інфляційні нарахування - 2469, 84 грн. та 3 % річних від простроченої суми - 754, 29 грн..

В процесі розгляду справи позивач зменшив розмір позовних вимог, про що подав заяву № 20-4029 від 15.06.2011р. в якій вказує, що після порушення провадження у справі відповідачем проведено часткові платежі за договором, і станом на 10.06.2011р. сума боргу за договором становить 8478,93 грн..

Позовні вимоги мотивовано тим, що на підставі договору № 3 від 18.04.2005р. позивач надавав відповідачу послуги електрозвязку. Відповідно до п. 3.2.8 вказаного договору відповідач зобовязався своєчасно вносити плату за користування телефоном. За період з січня 2009 року по березень 2011 року позивач надав відповідачеві послуг електрозвязку та суму 46942,07 грн., за які останній провів часткові розрахунки, і станом на 10.06.2011р. за ним рахується заборгованість в розмірі 8478,93 грн..

Відповідач в поясненнях визнає заборгованість за договором та вказує, що така ситуація склалася у звязку зі зменшенням кошторисних призначень на послуги електрозвязку.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши наявні докази на засадах всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, судом встановлено наступне.

18 квітня 2005 року між відкритим акціонерним товариством «Укртелеком»в особі цеху телекомунікаційних послуг № 9 (позивач, за договором Підприємство звязку) та Мурованокуриловецькою районною державною адміністрацією (відповідач, за договором Споживач) укладено договір № 3 про надання послуг електрозвязку з додатками.

Згідно з предметом даного договору Підприємство електрозвязку надає послуги електрозвязку, перераховані в додатку 1, і безплатні послуги, перераховані в додатку 2.

Пунктом 3.2.8 договору визначено, що Споживач зобовязаний своєчасно вносити плату за користування телефоном, міжміські та міжнародні телефонні розмови, подані в кредит телеграми та інші послуги, надані по телефону.

Розділом 4 цього договору визначено порядок розрахунків та оплату.

Так, п. 4.3 передбачає, що Споживач повинен своєчасно оплачувати надані послуги.

Розрахунки за фактично отримані в кредит послуги електрозвязку в кожний попередній місяць проводяться Споживачем протягом десяти днів з дня одержання рахунка, але не пізніше 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим. За отриманні в кредит послуги міжміського та міжнародного телефонного звязку справляється додаткова плата з розмірі двох відсотків вартості наданих послуг (п. 4.5 договору).

Як вбачається з матеріалів справи та пояснень представника позивача, свої зобовязання за договором в частині забезпечення послугами електрозвязку позивачем виконувались належним чином. За період з січня 2009 року по березень 2011 року відповідачу надано послуг на суму 46942,07 грн..

Тоді як відповідач свої зобовязання виконує з порушенням, і станом на 10.06.2011р. за ним рахується заборгованість в розмірі 8478,93 грн.. Даний борг стверджується рахунками за телекомунікаційні послуги за вказаний період, виписками банку, розрахунком ціни позову, обопільно підписним актом звірки розрахунків від 10.06.2011р. та іншими матеріалами справи.

Беручи до уваги встановлені обставини, суд зважає на таке.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Як встановлено ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п.40 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №720 від 09.08.2005р., плата за отримані телекомунікаційні послуги вноситься споживачем після отримання ним рахунка, але не пізніше 20 числа місяця, що настає після повного розрахункового періоду, та до 20 числа поточного місяця у разі застосування попередньої оплати, якщо інше не передбачено договором.

Стаття 610 Цивільного кодексу України передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.625 цього ж Кодексу боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Преамбулою Закону України «Про телекомунікації», зокрема, встановлено, що цей Закон визначає права, обовязки та засади відповідальності фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у даній діяльності або користуються телекомунікаційними послугами. Отже, Закон України «Про телекомунікації»є спеціальним законом, що регулює правовідносини з надання телекомунікаційних послуг.

Відповідно до ч.1 ст.33 вказаного Закону споживачі телекомунікаційних послуг зобов'язані дотримуватися Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, що затверджує Кабінет Міністрів України, зокрема, виконувати умови договору про надання телекомунікаційних послуг у разі його укладення, у тому числі своєчасно оплачувати отримані ними телекомунікаційні послуги; виконувати інші обов'язки відповідно до законодавства.

Зважаючи на наведене вище, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в розмірі 8478,93 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Судом також розглянуто вимоги позивача про стягнення 8,53 грн. пені, 2469, 84 грн. інфляційних нарахувань та 754, 29 грн. 3 % річних від простроченої суми.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно з ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконання частини зобов'язання, або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч.1 ст.624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Пунктом 5.8 договору сторони визначили, що у разі несплати за надані послуги електрозвязку понад установлений термін (з 21 числа місяця, що настає після розрахункового періоду) Споживач сплачує пеню яка обчислюється згідно чинного законодавства України.

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач не виконав зобов'язання у строк визначений у договорах, він є боржником, що прострочив.

Згідно ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок пені, трьох відсотків річних та інфляційних збитків за допомогою бази даних «Законодавство України», судом встановлено, що заявлені до стягнення суми є обґрунтованими, а відтак підлягають задоволенню.

В силу ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обовязковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Враховуючи наведене, позов підлягає задоволенню з розподілом судових витрат за правилами ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст.43, 33, 43, 49, 82, 84, 85, 115 Господарського процесуального кодексу України, -

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Мурованокуриловецької районної державної адміністрації (23400, Вінницька область, смт. Муровані Курилівці, вул. Леніна, 74, код 04051069) на користь відкритого акціонерного товариства «Укртелеком»в особі Цеху телекомунікаційних послуг № 13 Вінницької філії ВАТ «Укртелеком»(21050, м. Вінниця, вул. Соборна, 8, код 01182204) 8478 (вісім тисяч чотириста сімдесят вісім) грн. 93 коп. боргу; 8 (вісім) грн. 53 коп. пені; 2469 (дві тисячі чотириста шістдесят девять) грн. 84 коп. інфляційних нарахувань; 754 (сімсот пятдесят чотири) грн. 29 коп. 3% річних; 117 (сто сімнадцять) грн. 12 коп. - витрат зі сплати державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 20.06.2011р.

Суддя В. Матвійчук

віддрук. прим.:

1 - до справи