Постанова № 16460237, 31.05.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" травня 2011 р. Справа № 15/219д/10-24/302д/10 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого суддіОвечкіна В.Е.,

суддівЧернова Є.В.,

Цвігун В.Л.,

розглянув касаційну скаргу

товариства з обмеженою відповідальністю "Авангард-інвест"

на постанову від 28.02.2011 року Донецького апеляційного господарського суду

у справі№15/219д/10-24/302д/10 господарського суду Запорізької області

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Авангард-інвест"

до1.товариства з обмеженою відповідальністю "Шеф-повар"

2.фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

провизнання недійсним договору поставки

за участю представників:

позивача: ОСОБА_2., що діє на підставі довіреності від 27.04.2011 року №07;

відповідача 1: не з'явилися;

відповідача 2: не з'явилися;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 22.10.2010 року (суддя Т. Азізбекян) позовні вимоги щодо визнання договору поставки товару від 02.11.2009р., укладеного між ТОВ “Шеф-повар” та ФОП ОСОБА_1 недійсним задоволено. Рішення мотивоване тим, що позовні вимоги є доведеними - сторони спірного договору поставки не мали наміру і не бажали настання правових наслідків, які могли б виникнути внаслідок здійснення правочину такого типу, що є прямою ознакою фіктивності цієї угоди. Крім того, відповідачі у справі ніяких дій по здійсненню фіктивного правочину (договору поставки) не вчиняли, а тому відповідно до ч. 2 ст. 234 ЦК України спірний договір визнано недійсним.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 28.02.2011 року (судді Т. Колядко, І. Приходько, Т. Шевкова) рішення господарського суду Запорізької області від 22.10.2010 року скасовано, прийнято нове, яким у позові відмовлено. Постанова суду мотивована тим, що судом не встановлено усіх умов та підстав для визнання договору поставки товару від 02.11.2009р., укладеного між ТОВ “Шеф-повар” та ФОП ОСОБА_1 фіктивним.

Не погоджуючись з постановою Донецького апеляційного господарського суду від 28.02.2011 року, ТОВ «Авангард-Інвест»звернулося із касаційною скаргою на вказаний судовий акт, просить його скасувати, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, зокрема ст.ст. 203, 234 ЦК України, ст.ст. 104, 105 ГПК України, та залишити в силі рішення господарського суду Запорізької області від 22.10.2010 року.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм матеріального та процесуального права, згідно з вимогами ст.1115 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Господарським судом Запорізької області встановлено наступне.

02.11.2009 року між ФОП ОСОБА_1 (Покупець) та ТОВ “Шеф-Повар” (Постачальник) укладено договір поставки товару, за умовами якого (п. 1.1.) Постачальник зобовязується передати у власність Покупця товар, а Покупець в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобовязується прийняти і оплатити товар.

Під товаром у цьому договорі розуміється вугілля деревне Торгівельної марки “Мангал”, фракція 20-80мм, ТУ У24.1-32692239-001:2006 масою 2 (дві) тони (п. 1.2.)

Пунктом 1.4 договору поставки встановлено, що ціна товару становить 10 000,00 грн.

Згідно з п. 2.1. цього договору, Постачальник зобовязаний поставити Покупцю товар у строк до 30 квітня 2010 року.

Відповідно до п. 4.2. договору, Постачальник за порушення обовязку, визначеного у п. 2.1. договору, за вимогою Покупця зобовязаний сплатити останньому штраф у розмірі 30 % від ціни товару.

Станом на 05.05.2010р. ТОВ “Шеф-Повар” не виконало взяті на себе зобовязання за договором поставки, у звязку з чим ФОП ОСОБА_1 звернувся до ТОВ “Шеф-Повар” з претензією від № 05/05-10/1, якою повідомив про відмову від прийняття виконання за договором поставки та з вимогою перерахувати суму штрафу в розмірі 3 000,00 грн. на протязі 2 банківських днів з моменту отримання претензії.

Зі змісту претензії від 11.05.2010 року (вих. № 154) вбачається, що з метою придбання необхідного для виконання ТОВ “Шеф-Повар” обовязку за договором поставки від 02.11.2009 року та отримання прибутку від різниці вартості придбаного вугілля та вартості від його наступної реалізації ФОП ОСОБА_1, 27.11.2009р. між ТОВ “Авангард-Інвест” та ТОВ “Шеф-Повар” укладено договір № 27/11/09 купівлі-продажу вугілля деревного “ТМ Мангал”.

Згідно зі специфікації № 1 до цього договору, загальна кількість товару, що має бути поставлена 2 тони вугілля на загальну суму 4 600,00грн.

На виконання умов зазначеного договору позивач поставив відповідачу товар (вугілля деревне) на загальну суму 3 801,90 грн., про що свідчить накладна № РН-000319 від 28.12.2009 року, а відповідач отримав товар у кількості 1,6530т, що підтверджується довіреністю № 37 від 30.12.2009 року.

Зазначені факти встановлені рішенням господарського суду Запорізької області від 15.04.2010р. у справі № 26/60/10 за позовом ТОВ “Авангард-інвест” до ТОВ “Шеф-повар” про стягнення заборгованості за поставлений товар, яке набрало законної сили 09.06.2010 року.

Згідно зі Специфікацією до договору № 27/11/09 від 27.11.2009р., кількість товару (вугілля деревне), що мала бути поставлена - 2тн., допустиме відхилення від обєму +/-5%. Отже, позивач мав право поставити 1,9 тон, що було б цілком правомірним та свідчило б про повне виконання договору в частині поставки товару.

В той же час, відповідно до п. 1,2 спірного договору, укладеного між відповідачами у справі, товар мав бути поставлений у кількості 2 тони.

Відповідачем 1 не вчинено жодних дій щодо поставки товару відповідачу 2, хоча товар був в наявності у ТОВ “Шеф-Повар”, оскільки позивач 28.12.2009р. поставив відповідачу 1 товар (вугілля деревне) на загальну суму 3 801,90 грн. у кількості 1,6530 тон, що є встановленим фактом.

ТОВ “Шеф-Повар” не було позбавлено права та можливості передати частину товару. Зазначені обставини не суперечили б чинному законодавству та свідчили б про реальне виконання договору поставки відповідачами у справі та бажання настання певних правових наслідків (фактичне виконання).

До того ж, з пояснень ФОП ОСОБА_1 вбачається, що останній пакує вугілля деревне в невеликій кількості (2, 3, 5, 10 кг) та здійснює роздрібну торгівлю з необхідним прибутком. Отже, поставка товару у меншій кількості (1,653тон) не позбавило б можливості здійснити перепакування та роздрібний продаж вугілля відповідачем 2.

За встановлених вище обставин господарський суд дійшов висновку про те, що сторони спірного договору поставки не мали наміру і не бажали настання правових наслідків, які могли б виникнути внаслідок здійснення правочину такого типу, що є прямою ознакою фіктивності цієї угоди.

Натомість, апеляційним судом встановлено, що оцінка господарським судом першої інстанції спірного договору купівлі-продажу як фіктивного, ґрунтується на припущеннях, оскільки для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин (п.24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»).

Апеляційний суд дійшов висновку, що позивачем не доведено, а господарським судом не встановлено наявність умислу у ТОВ "Шеф-повар" та ФОП ОСОБА_1

З огляду на встановлені обставини справи колегія суддів зазначає наступне.

Приписами ст. 234 ЦК України встановлено, що фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Частиною 5 ст.203 ЦК України передбачено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

У п.7 постанови зазначено, що судам необхідно враховувати, що виконання чи невиконання сторонами зобов'язань, які виникли з правочину, має значення лише для визначення наслідків його недійсності, а не для визнання правочину недійсним.

У п.24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»зазначено, що для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. При цьому, судам необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

За встановлених обставин, колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду про те, що визнане місцевим судом невиконання ТОВ "Шеф-повар" зобовязань за спірним договором, не є достатньою умовою для визнання договору фіктивним.

Приписами ст. 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду про те, що позивачем не доведено, а господарським судом не встановлено наявність умислу у ТОВ "Шеф-повар" та ФОП ОСОБА_1, спрямованого на невиконання правочину, а отже відсутні підстави для визнання договору поставки товару від 02.11.2009р., укладеного між ТОВ “Шеф-повар” та ФОП ОСОБА_1 фіктивним.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що доводи скаржника про те, що апеляційним судом порушено норми ст.ст. 104, 105 ГПК України та його припущення про те, що ТОВ “Шеф-повар” та ФОП ОСОБА_1 могли зробити, чи не могли зробити на виконання укладеного між ними договору є необґрунтованими, а отже, колегією суддів до уваги не приймаються.

Апеляційним судом встановлено, що правовідносини між відповідачем-1 та адвокатом ОСОБА_3, відповідачем-2 та адвокатом ОСОБА_3 підтверджуються договорами з надання адвокатських послуг відповідно від 09.08.2010р. та від 10.08.2010р. (а.с.85,80), за умовами яких клієнт доручає, а адвокат зобовязується здійснювати надання правової допомоги та безпосереднє представництво інтересів клієнта, з повним обсягом прав відповідача, наданих останньому ГПК України, в рамках господарської справи №15/219д/10 за позовом ТОВ "Авангард-Інвест" до ТОВ "Шеф-повар" та ФОП ОСОБА_1 про визнання недійсним договору поставки товару від 02.11.2009р.

Вартість послуг по кожному з вищевказаних договорів становить: за надання послуг як в суді першої, так і апеляційної інстанції по 1000,00 грн. (п.п.3.1,3.2 цих договорів).

Сплата відповідачами адвокатських послуг за вказаними договорами, які надано в суді першої та апеляційної інстанції, підтверджується квитанціями від 23.09.2010р. та 27.09.2010р. (а.с.82,87), квитанціями від 08.12.2010 року (а.с.117, 130), в яких є посилання на відповідні договори з надання адвокатських послуг.

Згідно п.10 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 № 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин, суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову, може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Беручи до уваги викладене вище, колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду про стягнення з позивача витрат за послуги адвоката у розмірі 750,00 грн., як такої, що підтверджена матеріалами та обставинами справи, з врахуванням розумності цієї суми для даної справи і фактично наданих послуг адвокатом. При цьому, колегія суддів вважає за доцільне наголосити на тому, що відповідно ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку, що справа розглянута апеляційним судом відповідно встановленим обставинам справи з правильним застосуванням норм матеріального права і дотриманням вимог процесуального права. Підстави для скасування оскаржуваної постанови відсутні.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, - Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Авангард-Інвест»залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного господарського суду від 28.02.2011 року у справі № 15/219д/10-24/302д/10 без змін.

Головуючий, суддяВ. Овечкін

Судді:Є. Чернов

В. Цвігун