Ухвала суду № 16459187, 08.06.2011, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2270/589/11

Головуючий у 1-й інстанції: Майстер П.М.

Суддя-доповідач: Смілянець Е. С.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2011 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Смілянця Е. С.

суддів: Сторчака В. Ю., Боровицького О. А.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу державного підприємства Замкової виправної колонії №58 управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Хмельницькій області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 28.02.2011 року у справі за адміністративним позовом державного підприємства Замкової виправної колонії №58 управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Хмельницькій області до управління Пенсійного фонду України в Ізяславському районі Хмельницької області про скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В :

В січні 2011 року Державне підприємство Замкової виправної колонії №58 управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Хмельницькій області звернулось з позовом до управління Пенсійного фонду України в Ізяславському районі про визнання протиправними та скасування рішення про застосування фінансових санкцій та нарахування пені № 388 від 16 грудня 2010 року, оскільки вважає, що відповідач застосував фінансові санкції та нарахував пеню в порушення вимог Закону України “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування”.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 28.02.2011 року у задоволенні вказаного позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаною постановою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у звязку з чим, апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Зокрема апелянт зазначає, що враховуючи норми прийнятого Закону України "Про Державну кримінально-виконавчу службу" та фінансову неможливість сплатити даний борг, примусове стягнення заборгованості з апелянта стає неможливим. Скасування рішень Пенсійного фонду по застосування фінансових санкцій, дасть можливість скаржнику провести розрахунки з управлінням Пенсійного фонду України в Ізяславському районі своєчасно без застосування з їх сторони штрафних санкцій та пені.

У звязку з неприбуттям жодної з осіб, які беруть участь у справі в судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, відповідно до пункту 2 частини 1 статті 197 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 198 Кодексу адміністративного судочинства (далі-КАС) України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Суд першої інстанції, при ухваленні оскаржуваної постанови виходив з того, що штрафні санкції та пеню до Державного підприємства Замкової виправної колонії № 58 Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Хмельницькій області було застосовано з дотриманням вимог Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, а відтак твердження позивача стосовно порушень законодавства з боку управління та вимога про скасування рішень є безпідставними та необґрунтованими.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційної інстанції погоджується, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Державне підприємство Замкової виправної колонії № 58 Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Хмельницькій області перебуває на обліку в Управління Пенсійного фонду України в Ізяславському районі як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що у відповідності до ст. 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (надалі - Закону), страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону сплачують страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування; страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону.

Згідно п.1 ст. 14 Закону страхувальниками є роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб-суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру.

Відповідно до п.6 ст.17 Закону платник страхових внесків зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Відповідно до п.6 ст.20 даного Закону страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Згідно зі ст.106 зазначеного Закону у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків страхувальники зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені ст.20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою ст.20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки е виконавчим документом. Протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій.

У разі якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки разом з застосованою до нього фінансовою санкцією, включеної до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду звертається в установленому законом порядку і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби. У зазначених випадках орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду з позовом про стягнення недоїмки. У разі звернення органу Пенсійного фонду з позовом про стягнення недоїмки до суду передбачені законодавством заходи досудового врегулювання спорів не застосовуються.

Частиною 1 п.7 ст.64 Закону визначено, що виконавча дирекція Пенсійного Фонду та її територіальні органи мають право стягувати з платників страхових внесків суми страхових внесків.

Колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи та апеляційній скарзі не міститься жодних доказів щодо своєчасної сплати скаржником внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування.

Колегія суддів також не бере до уваги посилання апелянта на положення Закону України “Про Державну кримінально-виконавчу службу”, оскільки платниками збору на обовязкове державне пенсійне страхування є субєкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об"єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об"єднання громадян та інші юридичні особи, які повинні своєчасно сплачувати страхові внески незалежно від їх фінансового стану, в тому числі і апелянт, як державна установа. В разі несвоєчасної сплати страхових внесків до винних осіб повинні бути застосовані фінансові санкції та нарахована пеня. Законом не передбачено звільнення державних та неприбуткових установ, організацій, підприємств від обовязку своєчасної сплати страхових внесків та незастосування фінансових санкцій і нарахування пені в разі порушення строків їх сплати.

В силу ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За таких обставин справи, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а отже, підстави для його скасування та ухвалення нового рішення відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу державного підприємства Замкової виправної колонії №58 управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Хмельницькій області залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 28.02.2011 року без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст 212 КАС України.

Головуючий Смілянець Е. С.

Судді Сторчак В. Ю.

Боровицький О. А.