Ухвала суду № 16459311, 08.06.2011, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2-а-34/11/0270

Головуючий у 1-й інстанції: Воробйова І.А.

Суддя-доповідач: Смілянець Е. С.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2011 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Смілянця Е. С.

суддів: Сторчака В. Ю., Боровицького О. А.

при секретарі: Подолян Н. В.

за участю представників сторін:

апелянта - Непийводи І.А.

позивача - Долиняного С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу державної податкової інспекції у м.Вінниці на постанову Вінницького окружного адміністартивного суду від 06.04.2011 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства "Глобал" до державної податкової інспекції у м.Вінниці про скасування податкового повідмлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В :

У січні 2011 року до Вінницького окружного адміністративного суду звернулось приватне підприємство “Глобал” з позовом до державної податкової інспекції у м. Вінниці про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень про визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість.

Позовні вимоги заявник мотивував тим, що визначення податкового зобовязання стало наслідком проведеної камеральної перевірки декларації ПП «Глобал» з податку на додану вартість за серпень 2010 року, якою не було враховано обставини господарської діяльності платника податку, що безпосередньо впливають на його податкові зобовязання, а саме повернення фактично отриманого товару.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 06.04.2011 року вказаний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із вказаною постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи, у звязку з чим, апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу в задоволенні позову.

У судовому засіданні представник апелянта вимоги апеляційної скарги підтримала у повному обсязі та просила їх задоволити шляхом скасування постанови суду першої інстанції, зокрема зазначаючи, що висновки останнього не відповідають дійсним обставинам справи наслідком чого стало порушення судом норм матеріального та процесуального права, зокрема приписів п.п.7.7.2 «б» пункту 7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п.1, п.4. ст..11 Закону України «Про державну податкову службу».

Представник позивача у судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечив, посилаючись на обєктивність та правомірність висновків суду першої інстанції, у звязку з чим просив апеляційну скаргу ДПІ у м.Вінниці залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 06.04.2011 року без змін.

Заслухавши суддю-доповідача та думку учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 198 Кодексу адміністративного судочинства (далі-КАС) України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, державною податковою інспекцією проведено документальну невиїзну (камеральну) перевірку податкової декларації ПП “Глобал” з податку на додану вартість за серпень місяць 2010 року.

За результатами перевірки складено акт від 22.11.2010 року №1671/15-212/32648039, який став підставою для винесення відносно підприємства податкового повідомлення-рішення про визначення зобовязань з податку на додану вартість на суму 1844160 грн., в т.ч. 1756343 грн. за основним платежем та 87817 грн. за штрафними санкціями.

Отже як зясовано під час судового розгляду, спірні відносини між сторонами склались навколо відображення у податковому обліку результатів господарської діяльності підприємства за результатами поданої податкової декларації за серпень 2010 року, зокрема, в розрізі податку на додану вартість.

У загальних положеннях акту перевірки зазначено, що підприємство зареєстровано виконавчим комітетом Вінницької міської Ради 18.09.2003 р. №592-Р. Платника взято на податковий облік Державною податковою інспекцією у м. Вінниці 23.09.2003 року за №109/2.

Як платник податку на додану вартість підприємство зареєстровано 01.10.2003 року, індивідуальний податковий номер платника ПДВ 326480302282.

Фактично платник податку здійснює оптово-роздрібну торгівлю автомобільним приладдям.

Проведеною перевіркою встановлено, що платником до рядка 23.2 податкової декларації перенесено в сумі 1756343 грн. значення рядка 26 декларації попереднього звітного періоду (липень 2010 р.), який сформовано з податкового кредиту, що виник за період роботи вересень-жовтень 2009 року та причиною виникнення якого є поставка товару (автошин) для реалізації.

Сума ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, з урахуванням залишку відємного значення попереднього звітного періоду (рядок 20 - рядок 23, позитивне значення) за даними платника податку складає 192844 грн.

В акті також зазначено, що на письмовий запит ДПІ у м. Вінниці від 41808/10/15-2 від 19.10.2010 року платником не надано платіжних доручень, які засвідчують сплату постачальником ТОВ “Нокіан Шина" за придбані товари (автошини) в попередньому звітному періоді, відповідно, не підтверджено правомірність декларування рядка 23.2 Декларації.

Посилаючись на наведені обставини, апелянтом зроблено висновок про порушення позивачем п.п. 7.7.2 п. 7.7. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” та Наказу ДПА України від 30.05.1997 року №166 “Про затвердження форми податкової декларації та порядку її заповнення і подання”, наслідком чого стало заниження суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками звітного податкового періоду на 1756343 грн.

В подальшому за результатом проведеної перевірки та складеного акту й прийнято податкове повідомлення-рішення №0009851600/0 від 3.12.2010 року, яким визначено суму податкового зобовязання -1844160 грн.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням позивач оскаржив його до податкової інспекції. Проте, рішенням ДПІ у м. Вінниці № 58018/25-09/160 від 31.12.2010 р. скарга залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішення - без змін. В звязку з чим, 4 січня 2011 року податковим органом винесене аналогічне рішення № 0009851600/1.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з обгрунтованості заявлених позовних вимог.

Колегія суддів Вінницького апеляційного адміністративного суду погоджується з таким висновком Хмельницького окружного адміністративного суду, з огляду на слідуюче.

Так, Закон України “Про податок на додану вартість"( чинного на момент виникнення спірних правовідносин) визначав платників цього податку, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Порядок обчислення і сплати податку врегульовано статтею 7 даного Закону, пунктом 7.7. якої, в свою чергу, встановлено порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.

Разом з тим, апелянт обґрунтовуючи правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення посилається на порушення платником податку, зокрема п.п. 7.7.2. наведеної норми закону, відповідно до якого, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Відповідно до п.п. 7.7.1 п. 7.7. ст. 7 Закону, сума податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню, як і сума що підлягає сплаті до бюджету визначається як різниця між сумою податкового зобовязання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Як зясовано судом першої інстанції, на виконання наведених норм Закону позивачем за результатами господарської діяльності за відповідний податковий період сформовано та подано по контролюючого органу декларацію з податку на додану вартість за серпень 2010 року.

В подальшому, позивач аналогічно звітував з податку на додану вартість у вересні 2010 року.

Крім того, цього ж місяця, підприємством здійснено коригування сум ПДВ до податкової декларації з податку на додану вартість, на доказ чого в матеріалах справи наявний розрахунок відповідного коригування.

Як зясовано під час судового розгляду та знайшло своє підтвердження у матеріалах справи, причиною коригування податкового кредиту позивача стало повернення ним своєму контрагенту ТОВ “Нокіан Шина” товару на суму, що була базою оподаткування у відповідному періоді.

Слід зауважити, що наведена обставина підтверджується наявними у матеріалах справи договором поставки літніх шин №010 від 01.02.2009 року та договорами поставки зимових шин №ДПЗ/09-010 від 03.08.2009 року та №W/09-010, видатковими накладними виданими на виконання постачальником зазначених договорів, а також актами про повернення товару за цими ж договорами.

В свою чергу, податкові наслідки повернення поставлених товарів врегульовано положеннями пункту 4.5 статті 4 Закону України “Про податок на додану вартість”, відповідно до якого якщо після поставки товарів (послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за поставкою перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів особі, яка їх надала, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

Зокрема, п. п. 4.5.1 Закону визначено, що якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то:

а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за наслідками податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок відкоригованого значення податку;

б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за наслідками такого податкового періоду у разі, якщо він є зареєстрованим як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв'язку з отриманням таких товарів (послуг).

Разом з тим як зясовано судом, камеральна перевірка декларації за серпень 2010 року проводилась у період з 03.11.2010 року по 15.11.2010 року, тобто після закінчення наступного звітного періоду, а саме вересня 2010 року та проведеного у ньому коригування позивачем сум податкового кредиту за серпень 2010.

Отже колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що камеральну перевірку проведено без врахування зазначених коригувань без будь-якого законодавчого обґрунтування.

Колегія суддів також не бере також до уваги посилання представника апелянта щодо не надання платником податку платіжних доручень, які засвідчують сплату постачальнику ТОВ “Нокіан Шина" за придбані товари (автошини) в попередньому звітному періоді, що у свою чергу на думку апелянта ставить під сумнів правомірність декларування рядка 23.2. зі значенням сумі в 1756343 грн. До вказаного висновку колегія суддів прийшла з огляду на наступне.

Так, як вбачається з матеріалів справи, оскаржувані податкові повідомлення - рішення прийняті за результатами проведення документальної невиїзної (камеральної) перевірки.

Відповідно до Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено Наказом ДПА України № 327 від 10.08.2005) невиїзною документальною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів), незалежно від способу їх подачі.

Порядок проведення перевірок, зокрема, декларацій по податку на додану вартість встановлено Порядком заповнення та подання відповідних декларацій, який затверджено наказом ДПА України від 30.05.97 р. №166 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 09.07.97 р. за №250/2054 (чинний на момент виникнення правовідносин; далі - Порядок).

Пунктом 7.2 даного Порядку також встановлено, що зареєстровані в податковій інспекції (адміністрації) декларації підлягають документальній невиїзній (камеральній) перевірці.

Порядком також визначено, що за результатами перевірки робиться відповідний запис у розділі IV податкової декларації та складається Акт про результати документальної невиїзної (камеральної) перевірки податкової декларації з податку на додану вартість за формою, визначеною в додатку 2 до цього Порядку.

Документальну невиїзну (камеральну) перевірку даних, заявлених у податковій звітності з податку на додану вартість, податковий орган проводить протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації.

За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого самого строку провести позапланову виїзну (документальну) перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Таким чином колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, що законодавцем встановлено чіткий порядок проведення документальних невиїзних (камеральних) перевірок податкової декларації з податку на додану вартість, який не передбачає витребування у платників податків будь-яких додаткових документів.

Крім того, колегія суддів зауважує, що ДПІ у м.Вінниці є органом державної влади і, відповідно, її діяльність має підпорядковуватись вимогам наведеної норми Конституції та аналогічним вимогам ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу». Право податкової інспекції на проведення перевірки та порядку такого проведення підлягає законодавчим обмеженням та реалізується з дотриманням порядку, встановленого законом.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про визнання неправомірними оскаржуваних податкових повідомлень-рішень про визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість

Отже, наведені в апеляційній скарзі доводи не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у м.Вінниці залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністартивного суду від 06.04.2011 року без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 14 червня 2011 року .

Головуючий Смілянець Е. С.

Судді Сторчак В. Ю.

Боровицький О. А.