Постанова № 16459150, 09.06.2011, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а/0270/431/11

Головуючий у 1-й інстанції: Поліщук І.М.

Суддя-доповідач: Мельник-Томенко Ж. М.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2011 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Мельник-Томенко Ж. М.

суддів: Залімського І. Г., Матохнюка Д.Б.

при секретарі: Чернишук О.М.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_2, ОСОБА_3, представники на підставі довіреностей

відповідача - ОСОБА_4, представник на підставі довіреності

третя особа - ОСОБА_5, представник на підставі довіреності

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Вінниці на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 25 березня 2011 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Аспект Ріелтс" до Державної податкової інспекції у м. Вінниці, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Державної податкової адміністрації у Вінницькій області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії , -

В С Т А Н О В И В :

04.02.2011 року товариство з обмеженою відповідальністю “Аспект Ріелтс” звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Вінниці (далі - ДПІ у м. Вінниці) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 25.03.2011 року позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Державної податкової інспекції у м. Вінниці щодо неприйняття рішення за результатами проведеної ДПА у Вінницькій області перевірки. Зобов`язано Державну податкову інспекцію у м. Вінниці прийняти рішення у відповідності до п. 1.27 Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок платників податків, затверджених наказом ДПА України від 27.05.2008 р. №355. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду в частині задоволених позовних вимог та прийняти в цій частині нову постанову про відмову в задоволенні позову. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом І інстанції не повно зясовано обставини справи, порушено норми матеріального права, а встановлені судом висновки не відповідають обставинам справи. Зокрема, суд І інстанції безпідставно вийшов за межі позовних вимог, чим порушив ст. ст. 11, 162 КАС України. Також відповідач вважає немотивованими висновки суду щодо визнання протиправною бездіяльності та зобовязання прийняти рішення відповідно до п. 1.27 Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок платників податків, затверджених наказом ДПА України від 27.05.2008 р. №355. Однак не конкретизовано яке саме рішення має прийняти відповідач. Окрім того, суд всупереч вимог п. 1 Указу Президента України «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади», керувався методичними рекомендаціями, які не зареєстровані Міністерством юстиції України. Відповідач вважає, що оскаржуваним рішенням його зобовязано фактично підтвердити наявність у позивача податкового кредиту та щодо добровільної відмови останнього від бюджетного відшкодування та зарахування зазначеної суми по особовому рахунку платника ПДВ у зменшення податкових зобовязань наступних податкових періодів.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав апеляційну скаргу та просив скасувати постанову суду, прийнявши нову постанову про відмову в задоволенні позову.

Представники позивача у судовому засіданні заперечили проти задоволення апеляційної скарги та вказали, що судове рішення є законним і обґрунтованим.

Представник третьої особи у судовому засіданні зазначив про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду, - скасуванню, з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позову, з наступних підстав.

Як вірно встановлено судом І інстанції, в період з 30.06.2010р. по 06.08.2010р. головним державним податковим ревізором-інспектором ДПА у Вінницькій області Окунь Людмилою Іванівною проведена планова виїзна перевірка ТОВ “Аспект Ріелтс” з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2009р. по 31.03.2010р.

За результатами перевірки складено акт № 258/2310/35057705 від 06 серпня 2011 року (а.с. 9-49), в якому відображено порушення, виявлені під час перевірки. Зокрема, встановлено порушення п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3, п.п. 5.4.6 п. 5.4 ст. 5, п.п. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8, п. 11.2 ст. 11 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” та п.п. 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд І інстанції виходив з того, що відповідач зобовязаний за результатами проведеної перевірки прийняти рішення щодо виявлених порушень позивачем п.п. 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Вказаний обов'язок визначений п. 1.27 Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок платників податків, затверджених наказом ДПА України від 27.05.2008 р. №355. Разом з тим, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимоги про підтвердження права позивача на податковий кредит, сформований при взаєморозрахунках із ТОВ «Компанія КМТ - Будінвест»в період з 01.04.2009 року по 31.03.2010 року та становить 4768895 грн. Відмовляючи в задоволенні вимоги про зобовязання відповідача надіслати позивачу податкове повідомлення рішення за формою «В-2»відмовлено, оскільки таке рішення відповідачем не приймалось. Разом з тим суд І інстанції вирішив зобов`язати відповідача прийняти рішення у відповідності до п. 1.27 Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок платників податків, затверджених наказом ДПА України від 27.05.2008 р. №355.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з такими висновками суду І інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до акту перевірки № 258/2310/35057705 від 06.08.2010 року «Про результати планової виїзної перевірки ТОВ «Аспект Ріелтс»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 року по 31.03.2010 року», проведеною Державною податковою адміністрацією у Вінницькій області, перевіркою встановлено завищення позивачем залишку відємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу наступного податкового періоду (рядок 26 декларації по ПДВ) в сумі 4768895 грн.

Порядок обчислення і сплати податку на додану вартість, визначається Законом України «Про податок на додану вартість»№ 168 від 03.04.1997 року (надалі Закон № 168), що діяв на час виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до п.п. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168, платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.

Згідно з п.п. 7.7.4 п. 7.7. ст. 7 Закону № 168, платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій. Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються за процедурою, встановленою центральним податковим органом.

З аналізу викладених норм видно, що платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування має самостійно прийняти рішення або про зарахування належної йому суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобовязань наступних податкових періодів, або про одержання бюджетного відшкодування шляхом зарахування даної суми на розрахунковий рахунок. Зазначене рішення платника податку відображається в декларації з ПДВ.

Відповідно до встановлених обставин справи, у позивача має місце завищення залишку відємного значення в сумі 4768895 грн., однак платник податку не прийняв будь-якого рішення, що передбачені Законом № 168.

Разом з тим, позивач в судовому порядку заявив вимогу про зобовязання ДПІ у м. Вінниці підтвердити право позивача на податковий кредит на вищевказану суму, а також зобовязання прийняти податкове повідомлення рішення форми «В2»щодо добровільної відмови позивача від бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок та зарахування зазначеної суми по особовому рахунку платника у зменшення податкових зобовязань наступних податкових періодів.

Однак, як вже зазначалось, підтвердженню права на податковий кредит і винесенню податкового повідомлення-рішення за формою "В 2" передує ряд дій, зокрема платник має відобразити своє рішення у відповідній декларації з ПДВ.

В свою чергу, суд не має жодних повноважень перебирати функції державних органів щодо прийняття таких рішень. Відповідно до процесуального закону суд дає правову оцінку обставинам під час розгляду та вирішення конкретної справи та не може підміняти відповідний орган, приймаючи замість нього рішення, а також давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належить до компетенції такого субєкта владних повноважень.

З огляду на викладене, відсутні підстави для задоволення позовних вимог в повному обсязі як безпідставних.

Судом апеляційної інстанції встановлено ряд процесуальних порушень, допущених судом І інстанції.

Зокрема, відповідно до висновків суду викладених в мотивувальній частині оскаржуваної постанови, перевірка проведена працівниками ДПА у Вінницькій області, за результатами перевірки складено акт № 258/2310/35057705 від 06.08.2010 року, а відтак тільки перевіряючий, під час перевірки, може підтверджувати право платника на податковий кредит.

Такий висновок суду І інстанції являється вірним, однак враховуючи позовну вимогу про підтвердження права позивача на податковий кредит, сформований при взаєморозрахунках із ТОВ «Компанія КМТ -Будінвест»в період з 01.04.2009 року по 31.03.2010 року на загальну суму 4768895 грн., з огляду на проведення перевірки працівниками ДПА у Вінницькій області, саме остання мала б відповідати за вказаною вимогою.

Однак ДПА у Вінницькій області була залучена судом І інстанції до участі у справі лише як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Вірними також є доводи апелянта стосовно того, що суд І інстанції керувався Методичними рекомендаціями щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок платників податків, затверджених наказом ДПА України від 27.05.2008 р. №355, які не зареєстровані Міністерством юстиції України.

Зазначені Методичні рекомендації носять рекомендаційний характер та спрямовані на організацію роботи органів державної податкової служби, а не на самого платника податку, не являються обовязковими до виконання, оскільки не мають сили нормативного акта.

Зазначене є порушенням принципу законності, визначеного ст. 9 КАС України, оскільки суд при вирішення справи застосовує нормативно правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Також суд І інстанції безпідставно вийшов за межі позовних вимог, оскільки мотивувальна частина постанови суду містить висновки що вказують на відсутність підстав для задоволення позовних вимог. Разом з тим, суд І інстанції вийшов за межі позовних вимог та визначив інший спосіб захисту прав позивача, про який останній не просив. В той же час, ч. 2 ст. 11 КАС України встановлює, що суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Зазначене свідчить про порушення судом І інстанції вимог статті 159 КАС України, якою передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим - рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції вирішив скасувати її та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Вінниці задовольнити повністю .

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 25 березня 2011 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Аспект Ріелтс" до Державної податкової інспекції у м. Вінниці, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Державної податкової адміністрації у Вінницькій області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії, - скасувати , прийняти нову постанову .

В задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю "Аспект Ріелтс" до Державної податкової інспекції у м. Вінниці, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Державної податкової адміністрації у Вінницькій області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії, - відмовити повністю

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст 212 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі "14" червня 2011 р.

Головуючий Мельник-Томенко Ж. М.

Судді Залімський І. Г.

Матохнюк Д.Б.