Ухвала суду № 16459147, 09.06.2011, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а/0270/252/11 Головуючий у 1-й інстанції: Вільчинський О.В.

Суддя-доповідач: Мельник-Томенко Ж. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2011 рокум. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Мельник-Томенко Ж. М.

суддів: Залімського І. Г., Матохнюка Д.Б.

при секретарі: Чернишук О.М.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_2, представник на підставі довіреності

відповідача - ОСОБА_3, представник на підставі довіреності

третя особа - ОСОБА_4, представник на підставі довіреності

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Вінниці на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 04 квітня 2011 року у справі за адміністративним позовом Вінницького учбово-виробничого підприємства Українського товариства глухих до Державної податкової інспекції у м. Вінниці, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Управління Державного казначейства у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення , -

В С Т А Н О В И В :

Вінницьке учбово-виробниче підприємство Українського товариства глухих ( далі УВП УТОГ) 21.01.2011 року звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у м. Вінниці, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - управління Державного казначейства у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення та стягнення бюджетного відшкодування по податку на додану вартість.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 04.04.2011 року позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 10.01.2011р. № 0000042310/0. Стягнуто на користь позивача з Державного бюджету України судові витрати (судовий збір) у розмірі 3,40грн.

Не погоджуючись із судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду та прийняти нову про відмову в задоволенні позову. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що податкове повідомлення рішення № 0000042310/0 від 10.01.2011 року є законним і обґрунтованим, штрафні санкції застосовані правомірно за виявлені порушення. Висновки суду І інстанції відповідач вважає невірними, а тому просить скасувати зазначене рішення та відмовити в позові.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав апеляційну скаргу та з підстав викладених в ній просив задовольнити її вимоги.

Представник позивача у судовому засіданні заперечив проти задоволення апеляційної скарги, вказавши на її безпідставність.

Представник третьої особи у судовому засіданні у вирішенні скарги поклалась на розсуд суду.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вірно встановлено судом І інстанції, Вінницьке учбово-виробниче підприємство Українського товариства глухих здійснює свою діяльність на підставі свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, виданого Виконавчим комітетом Вінницької міської ради від 11.03.1992 р. (ідент.код 03972494, місцезнаходження - 21000, Вінницька область, м. Вінниця, Староміський район, вул. Привокзальна, 34) ( а.с.24).

Відповідно до свідоцтва № 01844690, виданого державною податковою інспекцією у м. Вінниці, УВП УТОГ є платником податку на додану вартість ( а.с.38).

На підставі направлень від 23.11.2010 р. № 3233/23, від 06.12.2010р. № 3450/23, від 14.12.2010р. № 54684/23 виданих ДПІ у м. Вінниці, старшим державним податковим ревізором-інспектором податкової служби ІІІ рангу відділу перевірок стратегічних галузей економіки управління податкового контролю юридичних осіб ДПІ у м. Вінниці Стадник Ольгою Володимирівною проведено позапланову виїзну перевірку Вінницького УВП УТОГ з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість .

В результаті проведеної перевірки складено акт № 4393/23/03972494, у якому зазначено про порушення позивачем п.1.8. ст.1, п.п. 7.7.7. п. 7.7. ст.7, п.п. 7.7.10., п. 7.7. ст.7, пп.7.2.3. п. 7.2., п.п. 7.4.1., 7.4.5. п. 7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість".

На підставі акту № 4393/23/03972494, ДПІ у м. Вінниці 10 січня 2011 року прийнято рішення №0000042310/0 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1 962,00 грн. та зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 7 847,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд І інстанції виходив з того, що позивач мав договірні відносини з ТОВ "Газторг Україна" та ТОВ "ГСМ ТЕХСЕРВІС", господарські операції по даним договорам були товарними та мали реальний характер. Позивачем одержано від контрагентів за договорами податкові накладні. Вказані документи являються підставою для віднесення позивачем суми витрат на сплату ПДВ до складу податкового кредиту звітного періоду і як наслідок отримання бюджетного відшкодування ПДВ.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду І інстанції, з огляду на наступне.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету (бюджетне відшкодування) та строки проведення розрахунків визначені у п. 7.7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 р. №168/97-ВР (далі Закон №168/97), який діяв на час виникнення спірних правовідносин, на підставі якого сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню визначається як різниця між сумою податкового зобовязання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Тобто, сума бюджетного відшкодування залежить від правильності визначення суми податкових зобовязань та податкового кредиту. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 пункту 7.7. статті 7 Закону №168/97, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При відємному значенні суми, розрахованої згідно з пп. 7.7.1 така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні податкові періоди (у т.ч. розстроченого або відстроченої: відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.7.2 п. 7.7. ст. 7 зазначеного Закону №168/97 якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, має відємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів; б) залишок відємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

На підставі підпункту 7.7.4 пункту 7.7. ст. 7 Закону №168/97 платник податку який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Як вірно встановлено судом І інстанції, позивач мав договірні відносини з ТОВ "Газторг Україна" та ТОВ "ГСМ ТЕХСЕРВІС". За даними угодами позивач придбавав та оплачував: природний газ від ТОВ “Газторг Україна”, що підтверджується наявними у справі податковими накладними, актами прийому-передачі вартісних показників природного газу; послуги з фарбування пряжі від ТОВ "ГСМ ТЕХСЕРВІС", що підтверджується матеріалами справи, а саме: видатковими накладними, картками складського обліку, накладними на товар, прибутковими ордерами, виробничими звітами, подорожнім листом та наказом про відрядження матеріально-відповідальних осіб для отримання пряжі.

Вказані документи відповідають вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а тому на їх підставі позивачем правомірно визначені податкові зобовязання.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з висновками відповідача, викладеними в акті перевірки, а також з доводами апеляційної скарги, стосовно фіктивності господарський операцій між позивачем та вищевказаними контрагентами. Так, відповідач зазначає, що контрагенти не знаходяться за місцем реєстрації, а також не декларують податкові зобовязання по угодам з позивачем.

Несплата контрагентом податку на додану вартість, як і відсутність платника податку на додану вартість у місці його знаходження на час проведення податковим органом перевірки не є підставою для зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану або відмови у такому відшкодуванні позивачу, оскільки знайшли своє документальне підтвердження обставини що вказують на реальність здійснення господарських операцій.

Бюджетне відшкодування можливе за наявності належних документів, що підтверджують правомірність формування сум податкового кредиту платника податку. При цьому несплата податкового зобовязання контрагентом не впливає на право отримати бюджетне відшкодування платником податку, в якого наявні належним чином оформлені податкові накладні.

В свою чергу, факт надмірної сплати товару повинен розумітися як сплата податку на додану вартість у складі ціни товарів (послуг), що придбані платником податку, і розрахунки за які є здійсненими.

Окрім того, на час здійснення господарських операцій (за якими податкова інспекція не визнала обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість) продавці були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтва про реєстрацію платниками податку на додану вартість. За таких обставин позивач не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що вимоги апелянта - є безпідставними, а висновки суду першої інстанції не спростовуються доводами апеляційної скарги.

З підстав вищенаведеного, суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Вінниці, залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 04.04.2011 року, без змін.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 14 червня 2011 року .

Головуючий Мельник-Томенко Ж. М.

Судді Залімський І. Г.

Матохнюк Д.Б.