Постанова № 16459089, 09.06.2011, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2-а-5567/10/2270 Головуючий у 1-й інстанції: Петричкович А.І.

Суддя-доповідач: Мельник-Томенко Ж. М.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2011 рокум. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Мельник-Томенко Ж. М.

суддів: Залімського І. Г., Матохнюка Д.Б.

при секретарі: Чернишук О.М.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_2, представник на підставі довіреності

відповідача - ОСОБА_3, представник на підставі довіреності

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Мир", Ізяславської міжрайонної державної податкової інспекції на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2010 року у справі за адміністративним позовом Ізяславської міжрайонної державної податкової інспекції до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Мир" про стягнення податкового боргу , -

В С Т А Н О В И В :

18.08.2010 року Ізяславська міжрайонна державна податкова інспекція звернулась до Хмельницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Мир" про стягнення податкового боргу.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 19.10.2010 року задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Мир" заборгованість по податку з доходів фізичних осіб у розмірі 173748,88 грн. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду та прийняти нову про відмову в задоволенні позову. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд І інстанції не повністю з'ясував обставини, що мають значення для справи. Зокрема, судом не враховано, що позивач при обліку надходження платежів від платника самовільно змінював призначення платежу. Однак, відповідач у платіжних дорученнях за 2007-2009 роки, в яких визначав призначення платежу за кожний відповідний місяць. В той же час, в довідці Ізяславської МДПІ № 5793/10/10-016 від 18.10.2010 року не підтверджено за які періоди проводилась сплата впродовж 2005-2007 років. Окрім того, не взято до уваги те, що в сумі 117611,65 грн. знаходиться заборгованість що виникла станом на 01.04.2005 року, яка становила 32201,34 грн. Також у своїй постанові суд не зазначає походження заборгованості в розмірі 32201,34 грн., що підтверджується довідкою позивача № 83-17/1-30801144. Таким чином, відповідач вважає, що судом І інстанції неповно з'ясовані обставини справи та порушено норми матеріального і процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Позивач не погоджуючись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду та прийняти нову про задоволення позовних вимог. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд І інстанції прийняв рішення без урахування всіх обставин, що мають значення для його прийняття, а також із порушення процесуальних та матеріальних норм. Зокрема, не врахував, що відповідач не являється платником податку з доходів фізичних осіб, а є лише податковим агентом, на якого держава поклала обов'язок при виплаті доходів фізичним особам, утримати визначену законом частину доходу громадян та вчасно перерахувати її до бюджету. В постанові суду зазначено, що представниками відповідача надано докази проплати податку на доходи фізичних осіб за конкретний місяць, визначений у платіжному дорученні, за період з липня 2007 року по грудень 2009 року. Разом з тим, за кожний з цих конкретно визначених у платіжних документах періодах кошти сплачувалися не в повному обсязі. Неведене свідчить, що відповідач постійно, з утриманої при виплаті заробітної плати частини доходів найманих працівників привласнював їх та не перераховував до бюджету. Борг не списувався, не реструктуризувався, а постійно існував і частково погашався. Судом І інстанції не враховано вимоги ст.ст. 7, 15 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" щодо рівності бюджетних інтересів та календарної черговості погашення податкового боргу та порядку застосування позовної давності. Також судом не враховано, що відповідно до п.п. 16.4.1 п. 16.4 ст. 16 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" на суму простроченої заборгованості нарахована пеня в розмірі 120% річних облікової ставки Національного банку України. Сума пені становить 53728,55 грн. Окрім того, судом безпідставно не визнано позовні вимоги щодо застосування штрафних санкцій у розмірі 8747,3 грн., а також невраховано заборгованість по податку з доходів фізичних осіб , що виникла з нарахованих та виплачених доходів громадянам від здачі в оренду земельних та майнових паїв в розмірі 32987,65 грн. , на які також нарахована пеня в розмірі 3328 грн. Таким чином, на думку позивача, суд І інстанції безпідставно відмовив в задоволенні позовних вимог в розмірі 98791,5 грн.

Під час апеляційного розгляду, відповідачем додано зміни до апеляційної скарги, відповідно до яких останній звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що у відповідача відсутня друга податкова вимога, а тому сума заборгованості в розмірі 71978,49 грн. є неузгодженою. Разом з тим, відповідачем частково сплачувався податок з доходів фізичних осіб, що підтверджується платіжними дорученнями №№ 209, 286,243,16 відповідно від 30.07.2010 року, 30.09.2010 року, 26.08.2010 року, 25.01.2010 року. При формуванні позивачем своїх позовних вимог та при розгляді справи в суді І інстанції позивачем не надано доказів підтвердження правомірності нарахування пені з врахуванням дати виникнення зобов'язань та розміру встановленої облікової ставки Національного банку України. Окрім того, відповідач вважає, що в порушення п.п. 16.3.3 п. 16.3 ст. 16 Закону № 2181, позивач проводячи розподіл грошових коштів сплачених відповідачем повинен був повідомити відповідача про це.

У судовому засіданні представник позивача підтримав подану ним скаргу та просив задовольнити її вимоги. Разом з тим, заперечив проти задоволення вимог апеляційної скарги відповідача.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав подану апеляційну скаргу та просив відмовити в задоволенні вимог апеляційної скарги позивача.

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Ізяславської міжрайонної державної податкової інспекції підлягає задоволенню, апеляційна скарга сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Мир" задоволенню не підлягає, а постанову суду І інстанції належить скасувати та прийняти нову постанову про задоволення позову, з наступних підстав.

Як встановлено судом І інстанції, довідкою від 23.04.2010 року №12\17\1-30801144 "Про результати планової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю "Мир" з питань правильності нарахування, повноти та своєчасності перерахування до бюджету сум податку з доходів фізичних осіб, повноти та правильності подання податкового розрахунку за формою №1 ДФ за період з 01.07.2007 року по 31.12.2009 року" встановлено сальдо по податку з доходів фізичних осіб станом на 01.07.2007 року - 117611,65 гривень, а з липня 2007 року по грудень 2009 року нараховано податку з доходів фізичних осіб 290552,49 гривень, сплачено 241192,10 гривень і сальдо станом на 01.01.2010 року становить 166972,04 гривень. Також зазначено: здійснення виплати доходів фізичним особам (надавачам автотранспортних послуг) без утримання податку з доходів фізичних осіб і як наслідок не утримання податку з доходів фізичних осіб на суму 1327,50 гривень; порушення п.3.4 ст. 3 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" внаслідок чого не утримано 2504,44 гривень податку з доходів фізичних осіб; у місяцях припинення трудових відносин з працедавцем, при нарахуванні місячного доходу працівникам у вигляді заробітної плати товариством надано податкову соціальну пільгу, внаслідок чого не утримано податок з доходів фізичних осіб у розмірі 541,71 гривень.

Згідно довідки від 16.11.2007 року №83-17\1-30801144 "Про результати планової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю "Мир" з питань правильності нарахування, повноти та своєчасності перерахування до бюджету сум податку з доходів фізичних осіб, повноти та правильності подання податкового розрахунку за формою №1 ДФ за період з 01.04.2005 року по 30.06.2007 року" заборгованість відповідача по податку з доходів фізичних осіб станом на 01.07.2007 року становить 117611,65 гривень.

Корінцем другої податкової вимоги №2\92 від 14.06.2010 року стверджено, що загальна сума податкового боргу за погодженими податковими зобов'язаннями станом на 14.06.2010 року становить 71978,49 гривень.

Відповідно до рішення №22 від 19.07.2010 року вирішено здійснити стягнення коштів та продаж активів в рахунок погашення узгодженої суми податкового боргу.

Платіжними документами наданими відповідачем, довідками позивача №5793\10\10-016 від 18.10.2010 року і від 19.10.2010 року підтверджуються факти проплат із зазначенням призначення платежу за відповідний місяць відповідачем податку з доходів фізичних осіб за період з липня 2007 року по грудень 2009 року включно і фактично не сплаченого податку за цей період у розмірі 51763,58 гривень.

Згідно постанови Хмельницького окружного адміністративного суду від 05.07.2010 року по справі №2а-1500-10\2270 ТзОВ "Мир" відмовлено у задоволенні позовних вимог про визнання безнадійним боргу по податку з доходів фізичних осіб за 2009 рік у розмірі 25013 гривень і стягнуто з ТзОВ "Мир" 25013 гривень податку з доходів фізичних осіб.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд І інстанції виходив з того, що обставини щодо не підтвердження платіжними документами в яких зазначено призначення платежу по податку з доходів фізичних осіб 51763,58 гривень за період з липня 2007 року по грудень 2009 року, згідно з ч.3 ст.72 КАС України не потребують доказування. Судом також зроблено висновок, що борг по податку з доходів фізичних осіб, який був і є до липня 2007 року у розмірі 117611,65 грн. підлягає до стягнення, так як він переривався, зважаючи на часткові проплати відповідачем, що підтверджується довідкою позивача №5317 від 27.09.2010 року і відсутністю доказу протилежного (відповідач пояснив про відсутність документів до липня 2007 року), що відповідає вимогам ст. 264 ЦК України. Також судом задоволені наступні вимоги: про стягнення податку з доходів фізичних осіб за порушення п.3.4 ст. 3 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" внаслідок чого не утримано 2504,44 грн. податку з доходів фізичних осіб; у місяцях припинення трудових відносин з працедавцем, при нарахуванні місячного доходу працівникам у вигляді заробітної плати товариством надано податкову соціальну пільгу, внаслідок чого не утримано податок з доходів фізичних осіб у розмірі 541,71 гривень; порушення вимог п.1.6 ст.1, п.7.1 ст.7, п.п.8.1.1 п.8.1 ст.8, ст.16, ст.17 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" , так як відповідач здійснював виплати доходів фізичним особам без утримання податку з доходів фізичних осіб за надані автотранспортні послуги, внаслідок чого не утримано податку на суму 1327,50 гривень, що підтверджено результатами перевірки і не спростовано відповідачем. Суд І інстанції визнав неправомірним самостійне зарахування позивачем з визначенням призначення платежу в рахунок погашення боргу попередніх періодів кошти сплачені відповідачем за період з липня 2007 року по грудень 2009 року. А тому, дійшов висновку що підлягає стягненню тільки різниця між нарахованим податком з доходів фізичних осіб за цей період і сплаченого податку за платіжними документами в яких вказано призначення платежу, яка становить 51763,58 грн. З огляду на викладене, суд І інстанції задовольнив вимоги в розмірі 173748,88 грн.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з висновками суду І інстанції, однак зважаючи на те, що судом не в повній мірі вирішено заявлені позовні вимоги, не повністю встановлено обставини у справі та допущено порушення норм матеріального і процесуального права, оскаржувана постанова підлягає скасуванню з прийняттям нової про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Так, судом І інстанції не вирішено вимоги що стосуються податку з доходів найманих працівників в сумі 54811,97 грн., з яких штрафна санкція - 1083,42 грн., пеня - 53728,55 грн.; податку з доходів фізичних осіб від інших видів діяльності в сумі 7663,88 грн., з них штрафна санкція - 7663,88 грн.; податку з доходів фізичних осіб від продажу нерухомого майна та надання нерухомості в оренду (суборенду), житловий найм (піднайм) в сумі 3328 грн., з них пеня -3328 грн.

Як встановлено з матеріалів справи ТОВ "Мир" по податку з доходів фізичних осіб, які працюють в даному товаристві являється податковим агентом.

У відповідності до п. 1.15 ст. 1 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" (надалі - Закон № 889), в редакції що діяв на час виникнення спірних правовідносин, податковий агент - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Статтею 8 Закону № 889, на відповідача покладено обов'язок щодо нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку з доходів фізичних осіб до бюджету.

Відповідно до п.п. 8.1.2 ст. 8 Закону № 889, податок підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки не мають права приймати платіжні документи на виплату доходу, які не передбачають сплати (перерахування) цього податку до бюджету. Якщо оподатковуваний дохід нараховується, але не виплачується платнику податку особою, що його нараховує, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для місячного податкового періоду.

Вирішуючи спір по суті, суд І інстанції невірно застосував норми, що регулюють строк стягнення податкових зобов'язань. Зокрема, послався на ст. 264 ЦК України.

Разом з тим, Закон України "Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" є спеціальним законом з питань з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Статтею 15 Закону № 2181, визначає строки давності та їх застосування. Так, відповідно до п. 15.1.1 ст. 15 Закону № 2181, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

З огляду на те, що податковим законодавством не передбачено обов'язок податкового агента подавати декларацію з податку з доходів фізичних осіб, строк давності належить рахувати з дати виявлення податковим органом порушень сплати цього податку.

Наявні у справі матеріальні дані вказують на те, що порушення нарахування, утримання та сплати відповідачем податку з доходів фізичних осіб виявлено позивачем за наслідками проведених перевірок, результати яких оформлені відповідними довідками, а саме: 83-17/1-30801144 від 16.11.2007 року, № 12/17/1-30801144 від 23.04.2010 року.

Таким чином, висновок суду І інстанції щодо порушення строків давності, їх переривання, по визначеним в позовній заяві зобов'язанням, спростовуються нормами податкового законодавства.

Також хибним являється висновок про протиправність дій позивача щодо зміни цільового призначення платежу, а також неврахування позивачем часткової сплати податку, що підтверджено платіжними дорученням.

Так у відповідності до наданих відповідачем платіжних доручень, останній визначаючи призначення платежу не в повній мірі здійснював його перерахування до бюджету. Прикладом цього являється платіжні доручення № 33 від 13.02.2007 року, № 101 від 27.04.2007 року про сплату податку з доходів фізичних осіб відповідно за січень 2007 року в сумі 1000 грн. та квітень 2007 року в сумі 3000 грн. Разом з тим, матеріалами справи підтверджено, що борг відповідача за січень 2007 року становив 3288,62 грн., квітень 2007 року - 4337,45 грн.

Факт зміни цільового призначення не знайшов свого підтвердження в ході розгляду справи.

Окрім того, слід відзначити, що чинним законодавством України не передбачено застосування спеціальних заходів відповідальності за порушення платником податків вимог щодо першочергового погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань у порядку календарної черговості їх виникнення. У вказаних випадках до платника податків уживаються передбачені Законом №2181-14 заходи примусового стягнення податкового боргу, а також застосовуються штрафні санкції за порушення граничних строків сплати податкових зобов'язань.

Враховуючи те, що відповідачем невчасно та не в повній мірі було утримано та перераховано до бюджету вказаний податок, позивач мав підстави застосувати норми п.п. 16.4.1 п. 16.4 ст. 16, п.п. 17.1.9 п. 17.1. ст. 17 Закону № 2181 та правомірно нарахував пеню і застосував штрафні санкції.

Також підлягають до задоволення вимоги: про стягнення податку з доходів фізичних осіб за порушення п.3.4 ст. 3 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" внаслідок чого не утримано 2504,44 гривень податку з доходів фізичних осіб; у місяцях припинення трудових відносин з працедавцем, при нарахуванні місячного доходу працівникам у вигляді заробітної плати товариством надано податкову соціальну пільгу, внаслідок чого не утримано податок з доходів фізичних осіб у розмірі 541,71 гривень; порушення вимог п.1.6 ст.1, п.7.1 ст.7, п.п.8.1.1 п.8.1 ст.8, ст.16, ст.17 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" , так як відповідач здійснював виплати доходів фізичним особам без утримання податку з доходів фізичних осіб за надані автотранспортні послуги, внаслідок чого не утримано податку на суму 1327,50 гривень, що підтверджено результатами перевірки.

Стосовно розміру податкового боргу, що заявлений позивачем, то його наявність підтверджується довідками про результати планової виїзної перевірки № 83-17/1-30801144 від 16.11.2007 року, № 12/17/1-30801144 від 23.04.2010 року, прийнятими на їх підставі податковими повідомленнями - рішеннями №№ 00524717010, 0052481701/0 від 28.04.2010 року. Вказані суми податкових зобов'язань узгоджені податковими вимогами № 1/77 від 12.05.2010 року, № 2/92 від 14.06.2010 року. Всі вищевказані акти та рішення були отримані відповідачем, а тому визначені в них податкові зобов'язання являються узгодженими.

Наявність у відповідача заборгованості підтверджується також даними облікової картки платника та наданими позивачем розрахунками податкового боргу, штрафних санкцій та пені, розмір яких відповідає вимогам податкового законодавства.

Судом апеляційної інстанції також встановлено, що частково задовольняючи позов, суд І інстанції безпідставно вийшов за межі позовних вимог та стягнув частину податкового боргу на користь Ізяславської МДПІ. В той час, як позивач просив стягнути податковий борг в дохід місцевого бюджету за місцезнаходженням платника, тобто до Мислятинської сільської ради.

Визначений позивачем спосіб захисту відповідає вимогам ст. 16 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" та ч. 3 ст. 64 Бюджетного кодексу України, що діяли на час виникнення спірних правовідносин, та визначали зарахування даного виду податку до відповідного місцевого бюджету за її місцезнаходженням юридичної особи.

Зазначене являється процесуальним порушенням вимог ст. ст. 11, 162 КАС України. Недотримання наведених вимог КАС України дало підстави вважати рішення таким, що прийняте з порушенням положень процесуального законодавства.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198, п.п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції вирішив скасувати її та постановити нову постанову задоволення позовних вимог, з підстав порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Мир" залишити без задоволення задовольнити.

Апеляційну скаргу Ізяславської міжрайонної державної податкової інспекції задовольнити повністю .

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2010 року у справі за адміністративним позовом Ізяславської міжрайонної державної податкової інспекції до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Мир" про стягнення податкового боргу, - скасувати , прийняти нову постанову .

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Мир" (с. Мислятин, Ізяславський район, Хмельницька область, ідентифікаційний код - 30801144) в дохід місцевого бюджету Мислятинської сільської ради податковий борг по податку з доходів фізичних осіб в сумі 263954 (двісті шістдесят три тисячі дев'ятсот п'ятдесят чотири) грн. 17 (сімнадцять) коп., з яких податок з доходів фізичних осіб - 160789,02 грн., пеня - 53728,55 грн., податок з доходів фізичних осіб від інших видів діяльності - 11495,82 грн., податок з доходів найманих працівників - 1625,13 грн., податок з доходів фізичних осіб від продажу нерухомого майна та надання нерухомості в оренду, житловий найм - 32987,65 грн., пеня - 3328 грн.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст 212 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі "14" червня 2011 р. .

Головуючий Мельник-Томенко Ж. М.

Судді Залімський І. Г.

Матохнюк Д.Б.