Ухвала суду № 16458583, 04.04.2011, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-14927/09/13/0170

04.04.11 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіСанакоєвої М.А.,

суддів Горошко Н.П. , Єланської О.Е. секретар судового засіданняРузова А.О.

за участю сторін:

представник позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримське землевпорядне бюро"- ОСОБА_2, довіреність № б/н від 01.04.11

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Білогірському районі АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Ольшанська Т.С. ) від 26.05.10 по справі №2а-14927/09/13/0170

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримське землевпорядне бюро" (вул. Чобан-Заде, 24, місто Білогірськ, Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 97600)

до Державної податкової інспекції в Білогірському районі АР Крим (вул. Луначарського 58, місто Білогірськ, Автономна Республіка Крим, 97600)

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Кримське землевпорядне бюро»звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим з позовною заявою до відповідача - Державної податкової інспекції у Білогірському районі АР Крим та з урахуванням уточнення позовних вимог просив визнати частково нечинним податкове повідомлення-рішення №0001052301/0 від 07.12.2009 та скасувати в частині донарахування податку на прибуток у розмірі 35861,00 грн., у тому числі за основним платежем у розмірі 25615,00 грн. та по штрафним (фінансовим) санкціям у розмірі 10246,00 грн. а також визнати нечинними та скасувати податкове повідомлення-рішення №0001042301/0 від 07.12.2009 року.

Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 26.05.2010 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримське землевпорядне бюро»були задоволені в повному обсязі.

Так, за висновком суду першої інстанції, достатніми підставами підтвердження витрат на оплату послуг технічної підтримки до пов'язаних з веденням виробництва, є підтверджені первинні бухгалтерські документи: кошторис, акт приймання-передачі виконаних робіт, платіжні документи, податкова накладна.

При цьому суд посилався на Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»відповідно до якого до первинних документів, що містять відомості про господарську операцію , відносяться всі документи , що містять відомості про господарську діяльність та підтверджують їх здійснення.

Судом першої інстанції під час розгляду справи була встановлена реальність господарських операцій позивача з фірмою «Олівер», та було встановлено належність витрат на оплату послуг технічної підтримки до пов'язаних з веденням виробництва, при цьому суд виходив з того, що витрати були підтверджені первинними бухгалтерськими документами, як того вимагає пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», та які відповідають вимогам п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», тому суд першої інстанції дійшов висновку про безпідставність позиції податкової інспекції щодо непідтвердження валових витрат відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Також суд першої інстанції зазначив, що статтею 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не встановлено вимог до форми чи виду документів, які були б належні для цілей податкового обліку, тобто були би обов'язковими для підтвердження віднесення певних витрат до складу валових витрат.

У звязку з вищевикладеним суд першої інстанції дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення №0001052301/0 від 07.12.2009 в частині донарахування податку на прибуток у розмірі 35861,00 грн., у тому числі за основним платежем у розмірі 25615,00 грн. та по штрафним (фінансовим) санкціям у розмірі 10246,00 грн. суперечить чинному податковому законодавству України та не ґрунтується на фактичних обставинах справи у звязку з чим, його було визнано протиправним та скасовано.

Також судом першої інстанції було визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0001042301/0 від 07.12.2009 року, при цьому суд першої інстанції виходив з того, що ТОВ «Кримське землевпорядне бюро»на час надання податкової декларації з ПДВ за грудень 2008 року було платником податку на додану вартість, сума податкового кредиту в повному обсязі підтверджена первинними документами бухгалтерського обліку та належними податковими накладними, у звязку з чим висновок Державної податкової інспекції у Білогірському районі АР Крим про безпідставність зарахування до податкового кредиту сум ПДВ, нарахованим по зобовязанням, що виникли до моменту отримання ним статусу платника податку на додану вартість суд першої інстанції вважає помилковим.

Не погодившись з зазначеною постановою відповідач - Державна податкова інспекція у Білогірському районі АР Крим, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 26.05.2010 року по справі № 2а-14927/09/13/0170 та в задоволенні позовних вимог ТОВ «Кримське землевпорядне бюро»відмовити.

Зокрема апелянт вказує, що для підтвердження включення видатків до складу валових витрат необхідні документи, оформлені відповідно до вимог, встановлених ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», а у договорі від 01.10.2008 року, який був укладений між позивачем та фірмою «Олівер»та в акті про надання послуг від 30.12.2008 року, не було вказано одиниці виміру послуги, зміст й обсяг господарської операції, тому звязати «витрати по послугах технічної підтримки»без конкретного переліку послуг, кількості та їх вартістю, з господарською діяльністю підприємства згідно діючого законодавства не можливо, тому апелянт вважає, що висновок суду відносно підтвердження валових витрат та встановлення належності витрат на оплату послуг технічної підтримки до пов'язаних з веденням виробництва є помилковим.

Крім того, апелянт не погоджується і з висновком суду першої інстанції відносно безпідставності зарахування до податкового кредиту сум ПДВ, нарахованим по зобовязанням, що виникли до моменту отримання ним статусу платника податку на додану вартість, та зазначає, що дійсно сума податкового кредиту підтверджена в повному обсязі первинними документами бухгалтерського обліку та належними податковими накладними, але вказані податкові накладні були виписані в грудні 2008 року на послуги, які отримані позивачем станом на 01.10.2008 року, тобто в не в межах своєї господарської діяльності, оскільки платником податку на додану вартість ТОВ «Кримське землевпорядне бюро»стало лише 11.11.2008 року.

З урахуванням цього, ДПІ у Білогірському районі АР Крим вважає, що нею правомірно відносно позивача винесені спірні податкові повідомлення-рішення у звязку з чим просить в задоволенні позовних вимог ТОВ «Кримське землевпорядне бюро» відмовити.

Представник позивача в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував, вважає, що постанова суду першої інстанції прийнята правомірно та просив її залишити без змін.

Крім того, в судовому засіданні представник позивача надав довідку відповідно до якої зазначив, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Кримське землевпорядне бюро» змінило найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю «Українське агентство земельних ресурсів» та місцезнаходження підприємства: АРК, м. Сімферополь, вул. Кечкеметська,114а. на підтвердження цього факту надав копію свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серія А01 № 628002.

Відповідач явку уповноважених представників в судове засідання, призначене на 04.04.2011 року, не забезпечив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно про причини неявки суд не повідомив.

Згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.

При викладених обставинах, враховуючи те, що відповідач викликався в судове засідання, але в суд не зявився, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності відповідача.

При розгляді справи в порядку ст.. 195 КАС України, судова колегія встановила наступне.

На підставі направлення від 10.11.2009 року № 357/23-021, виданого ДПІ в Білогірському районі АР Крим згідно до ч.1 ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»та відповідно до плану графіка проведення планових виїзних перевірок субєктів господарювання проведена планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримське землевпорядне бюро»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 20.01.2006 року по 30.06.2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 20.01.2006 по 30.09.2009 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем :

-п.п.4.1.1 п. 4.1. ст. 4, п.5.9 ст. 5; п.п 5.2.1 п.п. 5.2 ст. 5; п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5; п.5.6.1. п.5.6 ст.5; п.п.5.7.1. п.5.7. ст. 5; п.п.11.2 ст.11; п.п.11.3.1. п.11.3. ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року № 334/94-ВР (у редакції Закону України від 22.05.1997 року № 283/97-ВР (із змінами та доповненнями), яке виразилось у заниженні податку на прибуток за період з 01.01.2008 року по 30.09.2009 року усього в сумі 27930000 грн. в тому числі за 2 квартал 2008 року заниження в сумі 75,00 грн.. за 3 квартал 2008 року завишення у сумі 25,00 грн., за 4 квартал 2008 року заниження у сумі 25615,00 грн., за з квартал 2008 року заниження 2265,00 грн.

-п.п.3.1.1. п.3.1 ст.3; п.п.7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено нарахування податку на додану вартість за період з 11.11.2008 року по 30.09.2009 року в сумі 40196,00 грн. , в тому числі за грудень 2008 року в сумі 40196,00 грн.

-ст.15 ст. 19 Декрету Кабінету Міністрів України «Про місцеві податки і збори»від 20.05.1993 року № 56-93 занижено комунальний податок усього у сумі 10,20 грн. у т.ч. за 2 квартал 2008 року у сумі 10,20 грн., ст. 4 п. 4.1 п.п. 4.1.4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами»№ 2181-ІІІ від 21.12.2000 року ( з доповненнями і змінами) не надано податковий звіт за 2 квартал 2008 року.

-ст. 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»від 22.05.2003 року № 889 , в результаті чого допущено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо своєчасності перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету в періоді, що перевірявся.

За результатами перевірки відповідачем був складений акт від 26.11.2009 №3064/23-02/34009635, висновки вказаного акту перевірки були покладені Державною податковою інспекцією у Білогірському районі АР Крим в основу податкового повідомлення-рішення № 0001052301/0 від 07.12.2009 року, яким позивачу було визначено суму податкового зобовязання з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій за платежем податок на прибуток приватних підприємств в розмірі 38447,5 грн., з яких 27 930,0 грн. за основним платежем та 10517,50 грн. за штрафними фінансовими санкціями та податкового повідомлення рішення № 0001042301/0 від 07.12.2009 року, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 60 294,00 грн., з яких 40 196,00 грн. за основним платежем та 20 098,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Так, оцінюючи правомірність спірного податкового повідомлення-рішення №0001052301/0 від 07.12.2009 року, судова колегія встановила наступне.

Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№ 334/94-ВР від 28.12.2004 року (далі Закон) валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, що здійснюються як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Статтею 11 Закону встановлено правила ведення податкового обліку, відповідно до п. 11.2 якої датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Підпунктом 5.2.1 ст. 5 Закону передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених п. 5.3 - 5.7 цієї статті.

01.10.2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кримське землевпорядне бюро»та Фірмою «Олівер»був укладений договір №01/10-01.

Відповідно до п.1.1. вказаного Договору ТОВ «Кримське землевпорядне бюро»(Замовник) доручає, а Фірма «Олівер»(Виконавець) приймає на себе обовязки по виконанню Замовнику послуг з технічної підтримки, надання робіт та персоналу по використанню офісної техніки.

Матеріалами справи підтверджується, що сторонами був складений кошторис з надання послуг технічної підтримки, надання персоналу та робіт з використання офісної техніки, з якою встановлений перелік робіт, а саме: набор тексту, сканування схем землекористування, сканування схем геодезичного обґрунтування, сканування планів встановлення узгоджених меж, сканування кадастрових планів, формування пакету технічної документації з землеустрою, формування пакету технічної документації з геодезії, сканування збірних планів земельних ділянок та суміжних землекористувачів, камеральна обробка даних, отриманих з електронного тахеометра за допомогою програм, камеральна обробка даних, отриманих з GPS за допомогою програм.

На виконання умов договору сторонами був складений акт здачи - приймання робіт (наданих послуг) від 30.12.2008 за яким сторони домовилися про те, що виконавцем були виконані роботи з технічної підтримки за листопад 2008 року на суму 75000,00 грн., за грудень 2008 року 75000,00 грн. (а.с.53).

Підставою для складення акту є офіційний звіт. На підставі вказаного акту фірмою «Олівер»були видана податкова накладна від 30.12.2009 №1230.05 на загальну суму 150000,00 грн., у тому числі ПДВ 25000,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи проведеною перевіркою було встановлено, що за 4 квартал 2008 року ТОВ «Кримське землевпорядне бюро»були завищені валові витрати у сумі 125000,00 грн. у звязку з відсутністю в акті виконаних робіт від 30.12.2008 одиниці і обєму господарських операцій з надання послуг технічної підтримки, що є порушення ст.1 ст.2 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні».

Суд першої інстанції дійшов висновку, що вказане твердження відповідача є помилковим, та судова колегія погоджується з такими доводами, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність»та пунктів 2.1-2.9. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми);дату і місце складання;назву підприємства, від імені якого складено документ;зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Стаття 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не встановлює вимог до форми чи виду документів, які були б належні для цілей податкового обліку, тобто були би обов'язковими для підтвердження віднесення певних витрат до складу валових витрат.

Пункт 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»передбачає вичерпний перелік витрат платника податку, що не включаються до складу валових.

В пунктах 5.3 - 5.8 вказаного Закону не зазначено про неможливість віднесення до складу валових витрат вартості послуг технічної підтримки.

У звязку з чим, судова колегія вважає правомірним висновок суду першої інстанції відносно того, що серед таких обмежень послуги, які було виключено відповідачем зі складу валових витрат позивача, відсутні.

Підпунктом 5.3.9 п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

З урахуванням вищевикладеного, ця норма Закону передбачає як підставу для невключення до складу валових витрат лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, а тому і неможливість віднесення до складу валових витрат підприємства сум, не підтверджених документально.

При цьому судова колегія виходить з того, що жодних вимог до того, якими саме первинними документами повинні підтверджуватися ті чи інші господарські операції, чинне законодавство не містить.

Так, під час розгляду справи судом першої інстанції була встановлена реальність здійсненої господарської операції, підтвердження валових витрат відповідними розрахунковими платіжними та іншими документами (кошторис, акт приймання-передачі виконаних робіт, платіжні документи, податкова накладна), тобто було встановлено належність витрат на оплату послуг технічної підтримки до пов'язаних з веденням виробництвам , як того вимагає пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

За таких обставин, судова колегія вважає, що наявні в матеріалах справи первинні документи, які також були досліджені відповідачем при перевірці (кошторис, акт приймання передачі виконаних робіт, платіжні документи, податкова накладна) свідчать про фактичне надання послуг, тобто є доказами реального здійснення господарських операцій та настання правових наслідків.

Відповідно до п. 5.11 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

З урахуванням вищевикладеного судова колегія доходить висновку, що доводи відповідача щодо непідтвердження валових витрат відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку спростовуються вищевикладеним.

Оцінюючи правомірність спірного податкового повідомлення-рішення №0001042301/0 від 07.12.2009 року, судова колегія встановила наступне.

Під час перевірки відповідачем було встановлено, що ТОВ «Кримське землевпорядне бюро»відносило до податкового кредиту сумі, нараховані з 1 по 10 листопаду 2008 року у періоді в якому підприємство ще не було платником податку на додану вартість.

Таким чином, на думку ДПІ, встановлене перевіркою порушення полягає в тому, що позивач формував податковий кредит у податковому періоді, в яких він ще не являвся платником податку на додану вартість, тобто до моменту отримання ним статусу платника податку на додану вартість.

Судова колегія вважає дані висновки ДПІ безпідставними та такими, що не ґрунтуються на положеннях Закону України «Про податок на додану вартість», з огляду на наступне.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 даного Закону встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону про ПДВ податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону (пп.7.2.4 п.7.2 ст.7 зазначеного Закону).

Закон України «Про податок на додану вартість», а саме п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 визначає єдину підставу, коли не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) коли ці суми не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Матеріалами справи підтверджено, що ТОВ «Кримське землевпорядне бюро»є платником податку на додану вартість з 11.11.2008, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість від 11.11.2008 №100150062.

Як вбачається з матеріалів справи 01.09.2008 року між приватним підприємством «Будторг-техно»та ТОВ «Кримське землевпорядне бюро»був укладений договір оренди обладнання та інструментів.

Згідно до п.3.2. вказаного договору строк оренди починається з дати передачі в оренду обладнання та інструментів за актом приймання-передачі та закінчується 31.12.2008 підписанням акту виконаних робіт. Розмір орендної сплати складає 512108,00 грн. та підлягає сплаті одноразово за весь строк оренди за закінченням строку договору.

31.12.2008 сторонами був складений акт здачі-приймання наданих послуг на суму 512108,00 грн. 31.12.2008 орендодавцем була видана податкова накладна №1231.07 на суму 512108,00 грн. у тому числі ПДВ 85351,33 грн. за оренду обладнання та інструментів за листопад-грудень 2008 року. Сплата послуг проведена позивачем 25.12.2008 платіжним дорученням №9 у сумі 42675,67 грн., платіжним дорученням №10 у сумі 42675,67 грн., №11 у сумі 42675,66 грн., №12 у сумі 42675,66 грн., №13 у сумі 42675,66 грн., №14 у сумі 42675,66 грн., 29.12.2008 платіжним дорученням №290 у сумі 42675,66 грн., платіжним дорученням №30 у сумі 42675,66 грн., №31 у сумі 42675,66 грн., №32 у сумі 42675,66 грн., №33 у сумі 42675,66 грн., №34 у сумі 42675,66 грн., а всього у сумі 513358,10 грн.

01.09.2008 між приватним підприємством «Торгбудсервіс»та ТОВ «Кримське землевпорядне бюро»був укладений договір оренди обладнання та інструментів за яким оренда починається з моменту передачі обладнання та закінчується 31.12.2008. Орендна плата повинна бути сплачена за закінченням строку договору в сумі 1193600,00 грн.

31.12.2008 сторонами був складений акт здачі-приймання наданих послуг з оренди обладнання та інструментів на суму 1193600,00 грн. (а.с.167). 31.12.2008 орендодавцем була видана податкова накладна №1231.02 на суму 1193600,00 грн. у тому числі ПДВ 198933,33 грн. Оплата була проведена позивачем 25.12.2008 платіжним дорученням №1 у сумі 79000,00 грн., №8 у сумі 61400,00 грн., №7 у сумі 79000,00 грн., №6 у сумі 79000,00 грн., №5 у сумі 79000,00 грн., №4 у сумі 61400,00 грн., №3 у сумі 79000,00 грн., №2 у сумі 79000,00 грн., та 26.12.2008 платіжним дорученням №28 у сумі 61400,00 грн., №27 у сумі 79000,00 грн., №26 у сумі 79000,00 грн., №25 у сумі 79000,00 грн., №24 у сумі 61400,00 грн., №23 у сумі 79000,00 грн., №22 у сумі 79000,00 грн., №21 у сумі 79000,00 грн., а усього на суму 1193600,00 грн.

01.10.2008 між приватним підприємством «Сюїта»та ТОВ «Кримське землевпорядне бюро»був укладений договір про оренду будівельного вагончику.

Відповідно до п.3.1. вказаного договору встановлений тримісячний строк оренди з моменту прийняття обєкту. Орендна плата встановлена сторонами у сумі 10000,00 грн. та підлягає сплаті одноразово за закінченням строку договору. 31.12.2008 сторонами складений акт здачи-приймання наданих послуг. 31.12.2008 орендодавцем надана податкова накладна №1231.02 на суму 30000,00 грн. у тому числі ПДВ 5000,00 грн. Сплата проведена позивачем наступним чином 25.12.2008 платіжним дорученням №15 на суму 30000,00 грн.

01.10.2008 між позивачем та фірмою «Олівер»були укладені договори №01/10-01 про надання послуг технічної підтримки, надання робіт та персоналу з використання офісної техніки та №01/10-02 з виконання робіт з набору текстів, оформленню пакетів технічної та проектної документації та інших документів, повязаних з діяльністю позивача. За умовами укладених договорів сплата наданих послуг повинна була бути проведена по закінченню строку дії договору (а.с.49-58). 30.12.2008 між сторонами були складені акта здачи-приймання робіт (наданих послуг) за листопад-грудень 2008 року на суму 150000,00 грн. та на суму 240000,00 грн. 30.12.2008 фірмою «Олівер»були видані податкові накладні №1230,05 на суму 150000,00 грн., у тому числі ПДВ 25000,00 грн. та №1230.06 на суму 240000,00 грн. у тому числі ПДВ 40000,00 грн.

Матеріалами справи підтверджено, що на час надання податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2008 року позивач був платником ПДВ, сума податкового кредиту в повному обсязі підтверджена первинними документами бухгалтерського обліку та належними податковими накладними.

Судова колегія зазначає, що надані позивачем під час розгляду справи податкові накладні містять всі необхідні реквізити, що встановлені Законом України «Про податок на додану вартість», в акті перевірки відсутні відомості про те, що надані позивачем під час перевірки первинні документи та податкові накладні не відповідають вимогам діючого законодавства та не наведено перелік нормативно-правових актів, які порушені під час їх складення.

На підставі викладеного, судова колегія доходить висновку про відсутність підстав для неприйняття вказаних первинних бухгалтерських документів та податкових накладних як належних доказів правильності формування спірного податкового кредиту.

В той же час, як правильно встановив суд першої інстанції з матеріалів справи, а також це відображено в акті перевірки, спірна сума податкового кредиту підтверджується належним чином оформленими та складеними платниками ПДВ податковими накладними.

За таких обставин, судова колегія вважає, що викладені в акті перевірки висновки відповідача фактично позбавляють позивача права на формування податкового кредиту на підставі належно оформлених та отриманих ним податкових накладних, що не ґрунтується на чинному податковому законодавстві України.

В силу ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч вимогам даної норми, відповідачем правомірності своїх дій та рішень суду не доведено.

В силу ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За таких обставин справи, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а отже, підстави для його скасування та ухвалення нового рішення відсутні.

Крім того, судова колегія зауважує, що відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серія А01 № 628002 від 19.10.2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Кримське землевпорядне бюро»змінило місцезнаходження підприємства: АРК, м. Сімферополь, вул. Кечкеметська,114а, та найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю «Українське агентство земельних ресурсів» у звязку з чим колегія суддів вважає за необхідне здійснити заміну позивача ТОВ «Кримське землевпорядне бюро»на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «Українське агентство земельних ресурсів».

Керуючись статтями 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст..200, п.1 ч.1 ст.205, ст..ст. 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Білогірському районі АР Крим залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 26.05.2010 року по справі № 2а-14927/09/13/0170 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною пятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 11 квітня 2011 р.

Головуючий суддяпідписМ.А.Санакоєва

Судді підпис Н.П.Горошко підпис О.Е.Єланська З оригіналом згідно

Головуючий суддя М.А.Санакоєва