Ухвала суду № 16407706, 30.05.2011, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-6768/10/10/0170

30.05.11 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіПривалової А.В.,

суддів Кучерука О.В. , Лядової Т.Р. секретар судового засіданняГалайдіна Г.І.

за участю сторін:

сторони не з'явились;

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Білогірському районі Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Кудряшова А.М.) від 05.10.10 у справі № 2а-6768/10/10/0170

за позовом Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства міста Білогірська" (вул. Мірошниченка, 11 А, місто Білогірськ, Автономна Республіка Крим, 97600)

до Державної податкової інспекції в Білогірському районі Автономної Республіки Крим (вул. Луначарського 58, місто Білогірськ, Автономна Республіка Крим, 97600)

про визнання частково протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 05 жовтня 2010 року позов Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства міста Білогірська" задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в Білогірському районі Автономної Республіки Крим № 0000091502/0 від 25.03.2010 року, прийняти стосовно Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства міста Білогірська", в частині застосування штрафних санкцій в сумі 40227 грн. 39 коп.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача судовий збір в розмірі 3,40 грн.

Не погодившись з судовим рішенням Державна податкова інспекція в Білогірському районі Автономної Республіки Крим звернулася до Севастопольського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

У судове засідання сторони не зявились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили. Проте, неявка сторін не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до ч.4 ст.196 КАС України судова колегія знаходить можливим апеляційний розгляд справи у відсутність представників сторін, визнаючи достатніми для розгляду апеляційної скарги наявні в матеріалах справи письмові докази.

Розглянувши справу в порядку ст.ст.195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 23.03.2010 Державною податковою інспекцією в Білогірському районі Автономної Республіки проведено невиїзну документальну перевірку своєчасності сплати позивачем ПДВ за деклараціями січень, лютий, березень 2009 року.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт №574/15-02/03332518 від 23.03.2010 року, в якому зафіксовано порушення позивачем п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», що виявилось у несвоєчасній сплаті узгодженого податкового зобовязання з ПДВ згідно поданих податкових декларацій за лютий, березень, квітень 2009 року.

На підставі акту перевірки Державною податковою інспекцією в Білогірському районі Автономної Республіки прийнято податкове повідомлення-рішення №0000091502/0 від 25.03.2010 року про застосування штрафних санкцій згідно з пп.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону №2181 за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобовязання з ПДВ в розмірі 111410,05грн., встановленого пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону №2181, - у розмірі 50% у сумі 55705,05грн.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставне нарахування позивачу суми штрафних санкцій в сумі 40227,39грн. за порушення граничних строків сплати узгодженого податкового зобовязання з наступного.

Згідно з п.4.1 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»платник податків самостійно обчислює суму податкового зобовязання, яку вказує у податковій декларації.

Відповідно до пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 цього Закону платник податків зобовязаний самостійно сплатити суму податкового зобовязання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку для подання податкової декларації.

Позивач подав до податкового органу декларації з податку на додану вартість за січень, лютий, березень 2009 року, в яких відобразив суми податкових зобовязань 39857грн., 21739грн. та 49814грн. відповідно, що в загальній сумі складає 111410,00грн..

Дослідивши наявні у матеріалах справи платіжні документи, враховуючи призначення платежу та суми задекларованого податкового зобовязання з ПДВ за січень-березень 2009 року, колегією суддів встановлено, що позивач своєчасно сплатив відповідними платіжними дорученнями задекларовані суми податкових зобовязань з ПДВ на загальну суму 90897,92грн.

Як вбачається з установлених судом фактичних даних податковим органом самовільно віднесено сплачені позивачем кошті на виконання вказаних податкових зобовязань в рахунок сплати податкового боргу за минулі періоди.

Проте, як вбачається з установлених судом фактичних даних податковим органом самостійно віднесено сплачені позивачем кошті на виконання вказаних податкових зобовязань в рахунок сплати податкових зобовязань за минулі періоди.

В силу вимог пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобовязань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обовязковими платежами) у рівних пропорціях.

Однак наведена норма закону поширюється передусім на платників податків, позаяк податкові зобовязання згідно з вимогами пункту 1.2 статті 1 цього Закону погашає саме він. При цьому наведений припис не передбачає право податкового органу спрямовувати кошти платника податків на свій розсуд, всупереч волі такого платника.

До того ж, наявність у платника податкового боргу не звільняє його від обовязку сплати поточних податкових зобовязань, а контролюючий орган при цьому має право вживати передбачені Законом заходи для стягнення цього податкового боргу.

Норми Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” та Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, затвердженої наказом ДПА України від 18.07.2005 № 276, не передбачають на виконання функцій контролю за справлянням податкових зобовязань, що здійснюється органами державної податкової служби України, прав податкового органу змінювати призначення платежу, визначеного платником податку у платіжних документах та направляти ці суми на погашення податкового боргу попередніх податкових періодів при веденні оперативного обліку платежів до бюджету.

Відповідно до підпункту 3.1.1. п. 3.1 ст. 3 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 № 2181 активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду. В інших випадках платники податків самостійно визначають черговість та форми задоволення претензій кредиторів за рахунок активів, вільних від заставних зобовязань забезпечення боргу.

Таким чином, правильним є висновок суду першої інстанції, що за вказаних обставин самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум в рахунок податкового боргу або тих податкових зобовязань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірними, відтак спірне податкове повідомлення-рішення про застосування штрафних санкцій в сумі 40227,39грн. за порушення граничних строків сплати узгоджених податкових зобовязань судом першої інстанції обґрунтовано визнані протиправними та скасовані.

Разом з тим, доказів своєчасної сплати задекларованих податкових зобовязань з ПДВ за період січень-березень 2009 року на суму 20512,08грн. позивачем не надано. Тому в цій частині податкове повідомлення-рішення податкового органу про застосування до позивача штрафної санкції за порушення строків сплати узгодженого податкового зобовязання понад 90 днів в розмірі 50% від несплаченої суми 20512,08грн., що складає суму штрафу 10256,04грн., є правомірним.

Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими

Враховуючи обставини справи постанова суду першої інстанції прийнята з додержанням норм процесуального та матеріального права, підстав для її скасування і ухвалення нового рішення не вбачається.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, підстав для скасування постанови суду першої інстанції і ухвалення нового рішення не вбачається.

Керуючись ст. 159, 195, 196, п. 1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Білогірському районі Автономної Республіки Крим - залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 05.10.10 у справі № 2а-6768/10/10/0170 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України у порядку та в строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст судового рішення виготовлений 06 червня 2011 року.

Головуючий суддяпідписА.В.Привалова

Судді підпис О.В.Кучерук підпис Т.Р.Лядова З оригіналом згідно

Головуючий суддя А.В.Привалова