Ухвала суду № 16458507, 10.06.2011, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 червня 2011 р.Справа № 2-а-240/10/1570 Категорія:8.2.1Головуючий в 1 інстанції: Самойлюк Г.П.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючогосудді -Жука С.І.

судді - Яковлева Ю.В.

судді - Запорожана Д.В.

при секретаріПилипчук М.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Одеського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Малиновському районі міста Одеси на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2011 року по справі за позовом Відкритого акціонерного товариства «Одеський консервний завод дитячого харчування»до Державної податкової інспекції у Малиновському районі міста Одеси про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0005872301/2 від 08.12.2009 року, -

встановиЛА:

11 січня 2010 року, позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №№ 0005872301/0, 0005872301/1 від 14.09.2009р. та 09.11.2009р. відповідно, складених на підставі акта перевірки №313/23213/05529030 від 01.09.2009р. В подальшому позивач надав заяву про уточнення позовних вимог, в якій просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0005872301/2 від 08.12.2009 року., мотивуючи його тим, що в акті перевірки №313/23-213/05529030 від 01.09.2009р., за наслідками якого прийнято податкове повідомлення-рішення № 0005872301/0 від 14.09.2009р. про донарахування податку на додану вартість за основним платежем на суму - 23632,00грн., та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 11816,00грн., відповідачем необґрунтовано зроблений висновок щодо нікчемності договору №1505 від 04.06.2007р. укладеного між ВАТ «Одеський консервний завод дитячого харчування»та ТОВ «Інтерагробуд». В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що укладений з ТОВ «Інтерагробуд»договір має реальний характер, надані за цим договором послуги підтверджуються товарними накладними, факт оплати підприємством отриманого товару підтверджується банківською випискою філії ЗАТ «ОТП Банк» в м. Одеса. Документальним підтвердженням того, що придбані матеріали та вироби були використані підприємством у своїй господарській діяльності при будівництві та ремонті основних виробничих фондів є, зокрема, договір №1 від 02.01.2007р., укладений між ВАТ «Одеський консервний завод дитячого харчування»та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5. Таким чином, як вважає позивач, висновки відповідача про порушення Закону України «Про податок на додану вартість»є безпідставними.

Представник позивача в судовому засіданні першої інстанції позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні першої інстанції позов не визнав в повному обсязі, просив суд першої інстанції відмовити в його задоволенні з підстав, викладених у письмових запереченнях та пояснив, що зазначене податкове повідомлення-рішення прийнято відповідно до вимог діючого законодавства України.Суд першої інстанції своєю постановою від 15 лютого 2011 року адміністративний позов Відкритого акціонерного товариства «Одеський консервний завод дитячого харчування» до Державної податкової інспекції у Малиновському районі міста Одеси, - задовольнив у повному обсязі. Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції

у Малиновському районі міста Одеси №0005872301/2 від 08.12.2009 року, прийняте на підставі акту перевірки №313/23213/05529030 від 01.09.2009 року.

Державна податкова інспекція у Малиновському районі міста Одеси не погодившись з постановою суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду та прийняти нову постанову, якою у задоволенні вимог позивача відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги Державна податкова інспекція у Малиновському районі міста Одеси посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Державною податковою інспекцією в Малиновському районі м. Одеси на підставі службового посвідчення УОД №092858 від 12.02.1999р. на виконання вимоги прокуратури Малиновського району м. Одеси згідно з п. 1,3,4,8 ст. 11 Закону України від 04.12.90р. №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні» проведено документальну невиїзну перевірку ВАТ «Одеський консервний завод дитячого харчування»з питань перевірки відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Інтерагробуд»за червень, липень 2007р.

За наслідками вказаної перевірки відповідачем був складений акт №313/23-213/05529030 від 01.09.09р., відповідно до якого перевіряючими зроблений висновок - щодо порушення ВАТ «Одеський консервний завод дитячого харчування»п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.97р. №168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(чинний на момент виникнення спірних правовідносин) із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 23632,00 грн.

Не погоджуючись із законністю та обґрунтованістю зазначеного податкового повідомлення-рішення, позивач оскаржив його до ДПІ у Малиновському районі м. Одеси (скарга від 22 вересня 2009р. №194). За результатами розгляду скарги відповідачем прийнято рішення №45727/10/25-008 від 09.11.2009р., яким скаргу залишено без задоволення. 09.11.2009р. складено податкове повідомлення-рішення форми «р»№0005872301/1, яке отримано представником позивача 16 листопада 2009р.

18.11.2009р. позивач звернувся до Державної податкової адміністрації в Одеській області з повторною скаргою, за наслідками розгляду якої було прийнято рішення про відмову в задоволенні останньої. 08.12.2009р. ДПІ у Малиновському районі складено податкове повідомлення-рішення форми «р»№0005872301/2.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом першої інстанції встановлено, що перевіряючі в Акті перевірки посилаються на порушення позивачем п.п. 7.4.4 п. 7.4 статті 7 Закону України №168/97-ВР, відповідно до якого якщо платник податку придбає (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарської діяльності такого платника податку, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Враховуючи викладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно вказує на те, що висновки в Акті перевірки не ґрунтуються на Законі, оскільки відповідно до п.7.5 ст.7 Закону України №168/97-ВР право на віднесення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, як сплачених, так і нарахованих, виникає за правилами першої події: або фактичної сплати коштів (в т.ч. податку на додану вартість) продавцю в оплату придбаних товарів (робіт, послуг), або отримання податкової накладної, в якій зазначені суми податку на додану вартість, що засвідчує факти придбання платником податків товару (робіт, послуг). Вказані вимоги Закону не ставлять право на податковий кредит платника податків в залежність від виконання контрагентом своїх податкових зобов'язань.

Як вбачається з матеріалів справи, між ВАТ «Одеський консервний завод дитячого харчування»(Покупець) та ТОВ «Інтерагробуд»(Постачальник) був укладений договір якій було повністю дотримано вимоги чинного законодавства поставки №1505 від 04.06.07р., згідно умов якого Постачальник зобов'язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити будівельні матеріали, вироби. В обґрунтування своїх позовних вимог позивачем надані до суду першої інстанції: договір №1505 від 04.06.07р., накладні №1517 від 03.07.07р., №1535 від 27.06.07р., №1502 від 27.06.07р., №1507 від 27.06.07р., рахунки-фактури №1507 від 04.06.07р., №1535 від 13.06.07р., №1502 від 04.06.07р., податкові накладні №1502 від 27.06.07р., №№1507, 1535 від 27.06.07р., №1517 від 03.07.07р., фотографічні зображення складських приміщень ВАТ, розташованих за адресою: м. Одеса, пров. Високий 22, при будівництві та ремонті яких в 2007р. були використані будівельні матеріали, договір №1 від 02.01.07р., укладений між позивачем та ФОП ОСОБА_5 (виконавець), відповідно до умов якого, виконавець виконує роботи по технічному нагляду по закінченню будівництва, додатки до зазначеного договору від 30.04.07р., 02.01.07р., акти приймання-передачі виконаних робіт від 02.07.07р., реєстри отриманих та виданих податкових накладних, виписки з банківського рахунку позивача.

Згідно п.п. 5.2.5. п. 5.2. та п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Відповідно до вимог п.п. 5.2.1. п. 5.2. та п.п. 5.4.4. п. 5.4. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (ч.4 п.п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється (п. 5.11. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Відповідно до пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у

межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Положеннями пп. 7.5.1. п. 7.5. ЗУ «Про податок на додану вартість»встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту (ч. З пп. 7.2.3. та пп. 7.2.6. п. 7.2. ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість»).

Зі змісту пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 зазначеного Закону слідує, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Таким чином колегія суддів вважає, що твердження відповідача щодо відсутності поставок товару від ТОВ «Інтерагробуд»до ВАТ «Одеський консервний завод дитячого харчування»перелічених в акті перевірки ДПІ у Малиновському районі м. Одеси, що свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків, є суто припущенням відповідача, не підтвердженим жодними належними доказами, тоді як подібні обґрунтування, на думку колегії суддів, не припустимі в офіційних документах суб'єктів владних повноважень, на підставі яких приймаються акти індивідуальної дії.

Вимогами п. 2.3.4. Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України №327 від 10.08.2005 р., встановлено, що не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання (наприклад, "приховування об'єкта оподаткування", "розкрадання", "привласнення", "описка" тощо). Органи державної податкової служби, вказані в абзаці першому ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", можуть на підставі пункту 11 цієї статті звертатись до судів із позовами про стягнення в дохід держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність, проте органи державної податкової служби не звертались до суду з позовами про стягнення в дохід держави коштів отриманих по зазначеному договору.

Згідно ч. 4 ст. 70 КАС України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Натомість позивачем надані до суду першої інстанції первинні документи, які підтверджують господарські відносини між вказаними суб'єктами господарювання та відповідно спростовують наведені в акті перевірки висновки податкового органу щодо завищення позивачем податкового кредиту внаслідок порушення п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

З урахуванням зазначеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що ДПІ у Малиновському районі неправомірно донараховано ВАТ «Одеський консервний завод дитячого харчування»податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 23632,00трн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції з цього податку в сумі 11816,00 грн.

Частиною 1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування

правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів вважає, що Державна податкова інспекція у Малиновському районі м. Одесі, заперечуючи проти адміністративного позову, не надав суду першої інстанції відповідні належні докази в підтвердження правомірності та ґрунтовності винесення оскаржуваного позивачем податкового повідомлення - рішення №0005872301/2 від 08.12.2009 року.

Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що судом першої інстанції повно і всебічно досліджено обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначено характер спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Отже судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не є істотними і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі міста Одеси, - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2011 року по справі за позовом Відкритого акціонерного товариства «Одеський консервний завод дитячого харчування»до Державної податкової інспекції у Малиновському районі міста Одеси про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0005872301/2 від 08.12.2009 року, - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою апеляційного суду законної сили.

ГоловуючийсуддяС.І. Жук

суддяЮ.В. Яковлев

суддяД.В. Запорожан