Ухвала суду № 16458506, 10.06.2011, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 червня 2011 р.Справа № 2-а-10700/09/1570 Категорія:8.1.1Головуючий в 1 інстанції: Стефанов С.О.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючогосудді -Жука С.І.

судді - Яковлева Ю.В.

судді - Запорожана Д.В.

при секретаріПилипчук М.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Одеського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою прокуратури Суворовського району м. Одеси на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 26 січня 2011 року по справі за позовом публічного акціонерного товариства «Одеська ТЕЦ»до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси, за участю прокуратури Суворовського району м. Одеси про часткове скасування податкових повідомлень - рішень № 0002102301/0 від 13.08.2008р. та № 0002112301/0 від 13.08.2008р., -

встановиЛА:

25 серпня 2009 року, публічне акціонерне товариство «Одеська ТЕЦ»(надалі по тексту - Позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси (надалі по тексту - Відповідач) про часткове скасування податкових повідомлень - рішень № 0002102301/0 від 13.08.2008р. та № 0002112301/0 від 13.08.2008р. Згідно відповідної заяви для представництва інтересів держави в особі Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси, у справу вступила прокуратура Суворовського району м. Одеси.

Представники позивача у судовому засіданні першої інстанції підтримали позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на те, що оскаржувані рішення є упередженими та такими, що не відповідають чинному законодавству, оскільки прийняті на підставі хибних висновків, до яких прийшов Відповідач в ході перевірки.

Представники відповідача проти задоволення позовних вимог у судовому засіданні першої інстанції заперечили у повному обсязі, посилаючись на те, що в ході перевірки з боку Позивача були встановлені порушення, які знайшли своє відображення в акті перевірки, що підтверджується фактичними обставинами, а тому оскаржувані рішення є законними.

Представник прокуратури проти задоволення позовних вимог заперечив у повному обсязі, підтримавши заперечення представників відповідача.

Суд першої інстанції своєю постановою від 26 січня 2011 року адміністративний позов публічного акціонерного товариства «Одеська ТЕЦ»до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси, за участю прокуратури Суворовського району м. Одеси про часткове скасування податкових повідомлень - рішень № 0002102301/0 від 13.08.2008р. та № 0002112301/0 від 13.08.2008р. задовольнив. Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси від 13.08.2009р. № 0002102301/0 в частині нарахування відкритому акціонерному товариству «Одеська ТЕЦ»суми податкового зобов'язання у сумі 7 661 830 грн., з яких за основним платежем 5 579 174 грн. та 2 082 656 грн. штрафних (фінансових) санкцій. Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси від 13.08.2009р. № 0002112301/0 в частині нарахування відкритому акціонерному товариству «Одеська ТЕЦ»суми податкового зобов'язання у сумі 194 219 грн., з яких за основним платежем 78 934 грн. та 115 285 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Прокуратура Суворовського району м. Одеси не погодившись з постановою суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду та прийняти нову постанову, якою у задоволенні вимог позивача відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги Прокуратура Суворовського району м. Одеси посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що в період з 15.05.2008р. по 24.06.2008р. Відповідачем, на підставі направлень від 10.06.2009р. № 167/23-50, від 24.06.2009р. № 194/23-50 та від 07.07.2009р. № 204/23-50 видане Державною податковою адміністрацією в Одеській області, проведено виїзну планову перевірку Позивача з питань дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2006р. по 31.12.2007р. За результатами перевірки складено акт № 267/16-10/05471158/9 від 02.07.2008р. У зв'язку з встановленими порушеннями Відповідачем 13.08.2008р. було прийнято оскаржувані рішення.

Судом першої інстанції також встановлено, що в ході перевірки Відповідачем у результаті перевірки документів: зворотно - сальдових відомостей по рахунках - 36 «Розрахунки з покупцями та замовниками», 681 «Розрахунки за отриманими авансами», 311 «Розрахунковий рахунок», 301 «Каса в національній валюті», 37/7 «Розрахунки з іншими дебіторами», 48/3 «Цільове фінансування та цільові надходження», актів виконаних робіт, рахунків, договорів, тощо, було встановлено заниження задекларованих Позивачем показників у рядку 01.1 Декларацій «Доходи від продажу товарів (робіт, послуг)».

Для визначення валового доходу при проведенні перевірки перевіряючи використали: дані кореспонденції бухгалтерських рахунків: 70 "Доходи від реалізації", 71 "Інші операційні доходи", з бухгалтерськими рахунками 36 "Розрахунки з покупцями та :змовниками" (оборот по дебету, сальдо по кредиту), 37/7 "Розрахунки з іншими дебіторами", з урахуванням кредитового сальдо на кінець і початок, 48/3 "Цільове фінансування та цільові надходження", 79 "Фінансові результати", що перевірено суцільно за період з 01.01.2008р. по 31.03.2009р.

При визначенні суми валового доходу по податкових періодах, відповідачем встановлені розбіжності між даними бухгалтерського обліку Позивача та даними Декларацій «Про прибуток підприємства»(рядок 01.1), - так сума доходу за даними перевірки в 1 кварталі 2009р. становить 39 122 339грн.. а сума валового доходу, яку вказано в рядку 01.1 з податку на прибуток підприємства. становить 39 076 718 грн., у зв'язку з чим перевіркою встановлено відхилення - 46 621 грн.

Відповідно до п. 5.11 ст. 5 Закону № 334/94, установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Колегія суддів проаналізувавши вищезазначене та матеріали справи вважає, що суд першої інстанції правильно дійшов до висновку, що валовий дохід та валові витрати визначаються від кожної окремої операції, що здійснюються на підставі конкретного договору з певним контрагентом. Визначення валових доходів та витрат за даними бухгалтерського обліку податковим законодавством, яке діяло на час проведення перевірки, не передбачено.

Суд першої інстанції розглянувши позовні вимоги позивача щодо не відображення валових доходів від списання безнадійної заборгованості, прийшов до висновку про необхідність задоволенню позовних вимог позивача. З даним висновком суду першої інстанції колегія суддів погоджується з наступних підстав.

Згідно наданих для перевірки документів, за даними бухгалтерського обліку по рахунку 63/4 «Розрахунки за виконані ремонтні роботи»на кінець перевіряємого періоду у Позивача рахується кредиторська заборгованість по розрахунках з ВАТ «Укренерготеплоізоляція»в сумі 260 344 грн., що виникла в 2001р.; по рахунку 63/3 «Розрахунки за надані промислові послуги» на кінець перевіряємого періоду рахується кредиторська заборгованість по розрахунку з ТОВ «Юніком - пром»в сумі 1 600 000 грн., що виникла у 2002р.

В процесі перевірки відповідачем з'ясовано, що ВАТ «Укренерготеплоізоляція»та ТОВ «Юніком - пром», станом на 01.01.2008р. є ліквідованими, визнані банкрутами: ВАТ

«Укренерготеплоізоляція»- станом на 19.06.2003р., ТОВ «Юніком - пром»- станом на 25.04.2007р., але арбітражним керуючим не було подано клопотання в суд щодо внесення змін до реєстру кредиторів.

В судовому засіданні встановлено, що ВАТ «Укренерготеплоізоляція»виключено з ЕДРПОУ (ліквідовано) 31.03.2007; ТОВ "Юніком-пром" значиться в Єдиному державному реєстрі та не є ліквідованим.

Таким чином ВАТ "Укренерготеплоізоляція" ліквідовано до 01.01.2008 р., тобто ВАТ "Одеська ТЕЦ" повинно було збільшити валові доходи на суму 260344 грн. в попередньому періоді - першому кварталі 2007 року.

За період до 01.01.2008 р. органами ДПІ вже проводились планові (комплексні) виїзні перевірки Товариства.

Згідно з пунктом 8 статті 111 Закону "Про державну податкову службу в Україні" від У 04.12.1990 р. № 509-ХІГ (далі - Закон № 509) позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з таких обставин: у разі, коли вищестоящий орган державної податкової служби в порядку контролю за достовірністю висновків нижчестоящого органу державної податкової служби здійснив перевірку документів обов'язкової звітності платника податків або висновків акту перевірки, складеного нижчестоящим контролюючим органом, та виявив їх невідповідність вимогам законів, що призвело до ненадходження до бюджетів сум податків та зборів (обов'язкових платежів). Позапланова виїзна перевірка в цьому випадку може ініціюватися вищестоящим органом державної податкової служби лише у тому разі, коли стосовно посадових або службових осіб нижчестоящого органу державної податкової служби, які проводили планову або позапланову виїзну перевірку зазначеного платника податків, розпочато службове розслідування або порушено кримінальну справу. Позапланова виїзна перевірка може здійснюватися лише на підставі рішення суду.

Тобто, перевіряти податковий облік Товариства за періоди (до 01.01.2008 р.), які вже були перевірені плановими перевірками, ДПА в Одеській області має право, тільки за наявності підстав, рішення суду та відповідного направлення на проведення позапланової перевірки. Кредиторська заборгованість по розрахунках з ТОВ "Юніком-пром", становить в загальній сумі 1600000 грн. і виникла у 2002 році. Ухвалою господарського суду Одеської області по справі про банкрутство від 02.04.03р. затверджено реєстр кредиторів ВАТ "Одеська ТЕЦ", згідно з яким зазначені підприємства включено до реєстру (мораторій). Згідно з другим абзацом пункта 1 статті 263 Цивільного Кодексу України - перебіг позовної давності зупиняється у разі відстрочення виконання зобов'язання (мораторій) на підставах, встановлених законом.

Як вбачається з матеріалів справи ТОВ "Юніком-пром" значиться в Єдиному державному реєстрі та не є ліквідованим, тобто включати кредиторську заборгованість в сумі 1 600 00 грн. в валовий дохід в 2008 році позивач не мав підстав.

Враховуючи викладене колегія суддів, вважає, що суд першої інстанції правильно встановив, що вимоги про збільшення валових доходів на суму безнадійної заборгованості 1 860 344 грн. в 1 кварталі 2008 року є безпідставними, оскільки строк позовної давності по зазначеним контрагентам сплинув у 2004-2005рр., а тому відображення її в 1 кварталі 2008р. було б протиправним.

При перевірці було встановлено, що за результатами попередньої камеральної перевірки Позивачем зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2007р. на 2 419 753 грн. та донараховано податок на прибуток у сумі 2 487 872 грн. Цей факт, на думку Відповідача свідчить про те, що у Позивача не було підстав для віднесення від'ємного значення об'єкта оподаткування до валових витрат наступного податкового періоду (рядок 04.9 Декларації «Про податок на прибуток» за 1 квартал 2008р., 1 півріччя 2008р., 2008 рік) у зв'язку з його відсутністю.

Таким чином колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно не погоджується з даним висновком Відповідача, оскільки податкове повідомлення - рішення, яке було прийнято на підставі попередньої перевірки було оскаржене Позивачем до суду, а тому є неузгодженим.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо включення до складу валових витрати безнадійної заборгованості, оскільки Позивачем у рядку 05.2 Декларації «Про прибуток підприємства»за 1 квартал 2008р. є, фактично, списання частини суми заборгованості КП «Одеські теплові мережі» за спожиту теплову енергію, що виникла ще в 1998 -2000рр. і складає 56 427 011, 64грн.

Судом першої інстанції також встановлено, що рішенням Арбітражного господарського суду Одеської області від 29.05.2001 р. по справі № 17-1-5/01-2411 вказана сума заборгованості була визнана борговим зобов'язанням КП «Одеські теплові мережі», що підлягає сплаті ВАТ «Одеська ТЕЦ».

22.06.2001 було відкрито виконавче провадження.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 06.08.2001р. КП «Одеським Тепловим мережам»було надано відстрочення виконання рішення до 06.10.2001р.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.02.2002р. КП «Одеським Тепловим мережам»знов було надано відстрочення виконання рішення до 15.05.2002р.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 24.05.2002р. КП «Одеським Тепловим мережам»було відмовлено в наданні в відстрочення виконання рішення суду.

Наказ на стягнення з КП «Одеські теплові мережі»на користь ВАТ Одеська ТЕЦ»6 56 427 011,64 грн. був повторно виданий Господарським судом Одеської області 25.02.2003р. на виконання ухвали по справі №17-1-5 01-2411 від 25.02.2003р. Цей наказ був своєчасно повторно поданий до 2-го відділу державної виконавчої служби Приморського районного управління юстиції м. Одеси, де було відкрито виконавче провадження. Судом першої інстанції встановлено, що КП «Одеські теплові мережі»на цей час існувало.

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що після прийняття 11.07.2003р. Одеською міською радою рішення про ліквідацію КП «Одеські теплові мережі»Позивач вживав заходи щодо стягнення заборгованості: була подана заява до виконавчої служби про передачу виконавчого документу до ліквідаційний комісії внаслідок чого ВАТ «Одеська ТЕЦ»мала бути включена до реєстру кредиторів.

Крім того, у Господарському суді Одеської області було оскаржено рішення Одеської міської ради про ліквідацію КП «Одеські теплові мережі». Заходи вжиті ВАТ «Одеська ТЕЦ»про стягнення цієї заборгованості дали результат, оскільки частина боргу була сплачена.

Станом на 30.06.2005р. дебіторська заборгованість КП «Одеські Теплові мережі»перед ВАТ «Одеська ТЕЦ»була погашена тільки в частині 9 604 719,00 грн. його правонаступником КП «Одесатеплоенерго».

Таким чином, сума непогашеного боргу КП «Одеські теплові мережі»перед Позивачем склала 46 822 292,64 грн.

Незважаючи на заходи, які приймалися Позивачем щодо стягнення залишку цієї заборгованості, дебіторська заборгованість КП «Одеські теплові мережі»перед Позивачем станом на 31.03.2005р. лишилася не погашеною в сумі 46 822 292,64 грн.

Державну реєстрацію КП «Одеські теплові мережі»було скасовано у квітні 2005 р., про що зроблено запис в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України по м. Одесі та Одеський області 28.04.2005р.

Судом першої інстанції встановлено, що при складанні Позивачем Декларації з податку на прибуток за перший квартал 2008 р. частина вказаної дебіторської заборгованості КП «Одеські теплові мережі»перед Позивачем була включена до складу валових витрат по рядку 05.2 у сумі 17880000 грн.

Відповідно до підпункту 12.1.1. пункту 12.1 статті 12 Закону № 334/94, платник податку - продавець товарів (робіт, послуг) мас право збільшити суму валових витрат звітного періоду на вартість відвантажених товарів (виконаних робіт, наданих послуг) у неточному або попередніх звітному податкових періодах у разі коли покупець таких товарів (робіт, послуг) затримує без погодження з таким платником податку оплату їх вартості (надання інших видів компенсацій їх вартості). Таке право на збільшення суми валових витрат виникає, якщо протягом такого звітного періоду відбувається будь-яка з таких подій: а) платник податку звертається до суду з позовом (заявою) про стягнення заборгованості з такого покупця або про порушення справи про банкрутство чи стягнення заставленого ним майна; зазначена затримка в оплаті (наданні інших видів компенсацій) перевищує 90 календарних днів та платник податку - продавець отримує від покупця згоду про визнання раніше надісланої йому претензії в порядку нового врегулювання спору або не отримує відповіді на таку претензію протягом строків, визначених законодавством.

Однак заборгованість в сумі 46 822 292,64 грн. стала безнадійною тільки на дату зняття з реєстрації КП «Одеські теплові мережі», як суб'єкта підприємницької діяльності.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та з доводами Позивача, що, дебіторська заборгованість КП «Одеські теплові мережі»набула статус безнадійної з моменту скасування державної реєстрації КП «Одеські теплові мережі»28.04.2005р., а вказана сума - 17880 000 грн. (рядок 05.2 Декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2008 р.), є виправленням помилки по списанню безнадійної заборгованості за минулий період, та є частиною заборгованосте КП «Одеські теплові мережі», яка виникла за наслідками несплати КП «Одеські теплові мережі»за спожиту теплову енергію у 1998-2000 р. на загальну суму 56 427 011,64 грн.

Актом перевірки встановлено що Товариством на порушення підпункту 7.2.1, підпункту 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" із змінами та доповненнями завищено податковий кредит на 78934 грн.

Відповідно до приписів пункту 1.7. статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (далі за текстом - Закон Про ПДВ) «Податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом».

Законом про ПДВ також передбачено підстави й порядок включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту звітного періоду платником податків.

Так, право на податковий кредит платника податків виникає за правилом «першої події», а саме, або по даті списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або по даті отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), що безпосередньо передбачено приписами підпункту 7.5.1. пункту 7.5. статті 7 Закону Про ПДВ. Зазначеним приписом Закону Про ПДВ визначено саме подію, із настанням якої Закон пов'язує виникнення права платника податку на податковий кредит. В свою чергу зазначеною нормою Закону не визначено обставин, які б визначали обов'язок платника податків включати суми ПДВ до складу податкового кредиту саме за правилом «першої події»чи надавали б вичерпний перелік юридичних підстав для включення платником податків сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Також слід зазначити, що п. 7.5. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»визначено момент, із яким Закон пов'язує право платника податків на включення сум ПДВ до складу податкового кредиту звітного періоду: а саме по даті податку товарів (робіт, послуг), що і було відображено Позивачем в складі податкового кредиту податкових декларацій з ПДВ.

Відповідно до приписів підпункту 7.2.6. пункту 7.2. статті 7 Закону Про ПДВ податкова накладна є підставою для нарахування податкового кредиту. Тобто в Законі Про ПДВ міститься пряма норма, яка визначає правову підставу для нарахування податкового кредиту платником податків - податкова накладна. Разом із тим. Закон Про ПДВ містить імперативну норму, яка носить забороняючий зміст і не дозволяє включити платнику податків до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, якщо у платника податків відсутнє документальне підтвердження такого податкового кредиту, а саме: у разі відсутності оригіналу податкової накладної чи іншого подібного документа, на підставі яких згідно положень Закону Про ПДВ здійснюється документальне підтвердження сум податкового кредиту. Таке правило визначено приписами п.п. 7.4.5. пункту 7.4. статті 7 Закону України Про ПДВ, приписами якого встановлено, що «Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту)»Відповідно п.п. 7.2.6. п. 7.2., п.п 7.4.5. п. 7.4., п.п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону Про ПДВ визначено момент виникнення права платника податків на податковий кредит та момент, в який суми податку на додану вартість можуть бути віднесені платником податку до складу податкового кредиту. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що платник податків має правову можливість скористатися правом на віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту саме по даті фактичного отримання таким платником податків оригіналу податкової накладної.

Відповідно до підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпункту 7.3.1 пункту 7.3 та підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону Про ПДВ податкова накладна є єдиною підставою для визначення сум податкового кредиту, оскільки цей документ підтверджує одну з подій, що її здійснено покупцем: чи то оплату покупцем товару чи отримання товару від продавця, що є підставою для виникнення податкових зобов'язань з податку на додану вартість. Зазначене ' підтверджується й приписами абзац 3 п.п. 7.2.3. п. 7.2. статті 7 Закону Про ПДВ, відповідно до якого визначено, що податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом, а також приписами підпункту 7.2.6. пункту 7.2. статті 7 Закону Про ПДВ. відповідно до якого податкова накладна є підставою для нарахування податкового кредиту.

З матеріалів справи вбачається, що Позивач, суворо дотримуючись приписів п. 1.7. статті 1, підпунктів 7.2.З., 7.2.6. пункту 7.2.,підпунктів 7.4.1, 7.4.5. .п. 7.4,пункту 7.5. статті 7 Закону Про ПДВ включив до Розліду 2 «Податковий кредит»податкових декларацій з податку на додану вартість суми ПДВ. підтверджені податковими накладними, отриманими Позивачем від контрагентів у звітному періоді. Крім того, до складу податкового кредиту вказаних податкових декларацій Позивач включив лише сплачені постачальникам товарів (робіт, послуг) суми податку на додану вартість.

Відповідно до п.п. 7.2.8. п. 7.2. статті 7 Закону Про ПДВ визначено, що платник податку веде реєстр отриманих та виданих податкових накладних у документальному або електронному вигляді за його вибором, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку продавця, який надав податкову накладну такому платнику податку. За наявності оригіналу податкової накладної невключення її до зазначеного реєстру не є підставою для відмови у зарахуванні суми податку, визначеної у такій податковій накладній, до складу податкового кредиту такого платника податку. Форма і порядок заповнення реєстрів отриманих та виданих податкових накладних встановлюються центральним податковим органом.

Судом першої інстанції встановлено, що Позивач за датою отримання податкових накладних, вказаних у додатку до акту перевірки вніс всі передбачені законодавством відомості, зокрема, й відомості щодо дати отримання податкових накладних та згідно вказаних відомостей сформував податковий кредит з податку на додану вартість в податкових деклараціях. Тобто, Позивачем у передбаченій чинним законодавством (приписами п.п 7.2.8. п. 7.2. статті 7 Закону Про ПДВ та приписами пунктів 1,7,8 Порядку) правовій формі відображено відомості щодо дати отримання податкових накладних, перелічених в додатку до акту перевірки, які стали підставою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість у податкових деклараціях.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в тій частині, що позивач правомірно не скористався правом на подання скарги до податкового органу як на підставу для включення сум ПДВ до складу податкового кредиту того періоду, в якому такі податкові накладні були виписані постачальниками, відповідно абз.2 п.п 7.2.6. п. 7.2. ст. 7 закону Про ПДВ з боку Відповідача є неправомірним з огляду на те, що відповідно до приписів п.п. 7.2.6. п. 7.2.ст. 7 Закону України Про ПДВ визначено наступне: «У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг)».

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що застосування Відповідачем до Позивача приписів п.п. 7.2.6. п. 7.2.ст. 7 Закону Про ПДВ є неправомірним, оскільки постачальники товарів (робіт, послуг) жодним чином не відмовлялися від надання податкових накладних на адресу Позивача, що й підтверджується додатком № 5 до податкової декларації з ПДВ, оригіналами отриманих Позивачем податкових накладних та

реєстром виданих та отриманих податкових накладних, в якому відображено факт отримання оригіналів податкових накладних, перелічених в додатку до акту перевірки.

Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що судом першої інстанції повно і всебічно досліджено обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначено характер спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Отже судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не є істотними і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Оскільки позивач вірно відобразив податковий кредит з ПДВ на суму 78934 грн.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу прокуратури Суворовського району м. Одеси, - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 26 січня 2011 року по справі за позовом публічного акціонерного товариства «Одеська ТЕЦ»до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси, за участю прокуратури Суворовського району м. Одеси про часткове скасування податкових повідомлень - рішень № 0002102301/0 від 13.08.2008р. та № 0002112301/0 від 13.08.2008р, - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою апеляційного суду законної сили.

ГоловуючийсуддяС.І. Жук

суддяЮ.В. Яковлев

суддяД.В. Запорожан