Ухвала суду № 16458482, 01.06.2011, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 червня 2011 р.Справа № 2-а-5142/09/1470 Категорія:8.2.3Головуючий в 1 інстанції: Середа О.Ф. Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого Джабурія О.В.

суддів Крусяна А.В.

Шляхтицького О.І.

при секретарі Філімович І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Миколаєва на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2009 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Юкрейніан Шугар Компані»до державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Миколаєва, Головного управління державного казначейства України у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, стягнення бюджетної заборгованості,

В С Т А Н О В И Л А :

ТОВ «Юкрейніан Шугар Компані»звернулось до суду із позовом про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення від 22.07.2009 р. №0000542301/10 про завищення заявленої суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 272 169 грн., прийнятого ДПІ у Жовтневому районі м. Миколаєва за результатами проведення перевірки в період з 23.06.2009 р. по 07.07.2009 р. та складеного акту від 14.07.2009 р. №692/23-34539925 про результат позапланової виїзної перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за квітень 2009 р., яка декларувалась в період з серпня 2007 р. по квітень 2009 р. Крім цього позивач просив суд скасування наведене рішення у повному обсязі та стягнути з державного бюджету України бюджетну заборгованість з податку на додану вартість за квітень 2009 р. в сумі 272169 грн.

Представник державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Миколаєва проти позову заперечив, вважаючи заявлені вимоги необґрунтованими, незаконними та такими, що не підлягають задоволенню.

Представник Головного управління державного казначейства України у Миколаївській області по суті позову не заперечив та надав пояснення щодо порядку проведення відшкодування з державного бюджету.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2009 року позов ТОВ «Юкрейніан Шугар Компані»задоволено в повному обсязі. Визнано протиправним та скасовано у повному обсязі податкове повідомлення-рішення від 22.07.2009 р. №0000542301/0, прийняте ДПІ у Жовтневому районі м. Миколаєва про завищення ТОВ «Юкрейніан Шугар Компані»заявленої суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 272169 грн. З державного бюджету України через головне управління державного казначейства України у Миколаївській області на користь ТОВ «Юкрейніан Шугар Компані»стягнуто бюджетну заборгованість з податку на додану вартість в сумі 272169 грн.

ДПІ у Жовтневому районі м. Миколаєва на вказану постанову була подана апеляційна скарга. Апелянт просить скасувати оскаржувану постанову в повному обсязі та прийняти нову постанову, вказуючи, що вона прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Колегією суддів встановлено, що в період з 23.06.09 р. по 07.07.09 р. представники державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Миколаєва провели позапланову виїзну перевірку підприємства позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок у банку за квітень 2009 р., яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалась в період з серпня 2007 р. по квітень 2009 р. та склали Акт від 14.07.09 р. № 692/23-34539925. Зокрема, в Акті перевірки відповідач зазначив про порушення позивачем пункту 1.8 статті 1, підпункту 7.2.1 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5, підпунктів 7.7.1, 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.97 р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»із змінами та доповненнями, в результаті чого було завищено суму бюджетного відшкодування у розмірі 272169 грн. за квітень 2009 р. За результатами проведеної перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення від 22.07.09 р. № 0000542301/0 про завищення суми бюджетного відшкодування в розмірі 272169 грн. за квітень 2009 р. Підставою прийняття податкового повідомлення-рішення стали висновки відповідача про те, що ненадходження податку на додану вартість до бюджету по ланцюгу поставок є наслідком того, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Індастріал трейдінг компані»не були перераховані відповідні суми податку на додану вартість до бюджету у відповідному податковому періоді по взаєморозрахунках із позивачем по справі. До такого висновку перший відповідач прийшов дізнавшись, що здійснити зустрічну перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Індастріал трейдінг компані»неможливо, оскільки воно не знаходиться за юридичною адресою. Відповідач зазначив, що саме цей факт свідчить про неперерахування Товариством з обмеженою відповідальністю «Індастріал трейдінг компані»ПДВ до бюджету. Крім того, на думку перевіряючих, діяльність позивача була спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з отриманням податкової вигоди з певними контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань , зокрема у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників, які або мали ознаки фіктивності, або такі, що за юридичною адресою не знаходились, не звітували про свою діяльність або подавали податкові декларації про відсутність такої.

З'ясувавши обставини справи, дослідивши докази на їх підтвердження, суд першої інстанції дійшов до висновку про необхідність задоволення позову.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій, чи бездіяльності субєктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед Законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність субєктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, у тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень.

Пунктами 1.7, 1.8 статті 1 Закону № 168/97-ВР встановлено, що податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, а бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платника податку з бюджету у звязку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом. Положення підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР містять в собі вимоги щодо процедури заповнення податкової накладної, яку платник податків зобов'язаний надати покупцю. Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВІ податковий кредит звітного періоду визначається із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послу з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межа: господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з приписом підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджених податковими накладними чи митними деклараціями або іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту.

У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державно податкової служби, сума податку, попередньо включена до складу податковою кредиту, залишається не підтвердженою документами, які зазначені у цьому підпункті платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлений законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену документами зазначеними цим підпунктом.

Згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що з аналізу вищевказаних положень Закону № 168/97-ВР вбачається, що законодавець чітко визначає зв'язок права на отримання податкового кредиту та отримання відшкодування з бюджету з взаємовідносинами між підприємством платником, яке має право на отримання відшкодування податку на додану вартість з бюджету, та його першим контрагентом - постачальником. Право на отримання податку з бюджету не ставиться в залежність від взаєморозрахунків з контрагентами постачальниками за другим , третім та іншими ланцюгами фактично до виробника та, відповідно, не залежить від проведення зустрічних перевірок податковими інспекціями.

Пункт 1.3 статті 1 Закону № 168-ВР платника податку визначає як особу, яка, згідно з цим Законом, зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особу, яка імпортує товари на митну територію України.

Згідно з пунктом 10.2 статті 10 Закону № 168-ВР платники податку, визначені підпунктами «а», «в», «г», «д»пункту 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

З наведеного випливає, що власна несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідно з підпункту 7.2.1 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5, підпункту 7.7.1, підпункту 7.7.2 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»позивач по справі виконав обов'язкові умови для виникнення права платника податку на бюджетне відшкодування, а саме: податковий кредит був сформований на підставі належним чином оформлених податкових накладних за фактично придбаний товар з метою його подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; відповідач у Акті перевірки підтвердив, що позивач сплатив на користь постачальників товарів суми ПДВ, які були заявлені ним в подальшому до відшкодування; позивач відповідно до закону мав належним чином оформлені декларації з ПДВ та заяву про повернення сум бюджетного відшкодування.

Згідно з підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР суми податку, які підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-якою поставкою товарів (робіт , послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується як у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

В свою чергу, підпункт 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР встановлює, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг); попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що розрахунки між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Індастріал трейдін компані»здійснювались, а тому у позивача виникало право на податковий кредит та суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Документи первинного обліку, бухгалтерські документи свідоцтво про державну реєстрацію Товариства з обмеженою відповідальністю «Індастріал трейдінг компані»на час проведення взаєморозрахунків з позивачем бути чинними. Укладені угоди між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Індастріал трейдінг компані»до тепер ніким не оскаржені. Як зазначає відповідач, в Акті перевірки підставою для висновку про збільшення позивачем суми бюджетного відшкодування стала наявність у ланцюгу постачання суб'єктів підприємницької діяльності, які суму в податковій декларації з ПДВ в рядку «податкове зобов'язання»не відображали, або не знаходились за юридичною адресою, або не надавали податковій інспекції документів на перевірку та, відповідно, податку до бюджету не сплачували, що свідчить про невідповідність їхніх дій вимогам Закону № 168/97-ВР та про безпідставність включення позивачем відповідних сум до розрахунку бюджетного відшкодування.

На думку суду, такі висновки відповідача згідно з Актом перевірки не спираються на відповідні докази та не є доведеними. Висновки про фіктивність деяких підприємств не підтверджені проведенням зустрічної перевірки або в інший спосіб, тому відповідач в Акті перевірки безпідставно та без наявності відповідних документів зазначив про фіктивних деяких підприємств у ланцюгу поставок.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що Акт перевірки не містить інформації або належних доказів з наступних питань: які саме господарські операції досліджувались відповідачем, не з'ясовано належним чином - ким, кому і який саме товар поставлявся. Тому, при проведенні перевірки та під час складання вищевказаного Акту перевірки, відповідач досліджував не ланцюг поставки позивачу певного виду товару, а намагався встановити лише ланцюг взаємовідносин позивача з іншими суб'єктами господарювання з метою встановити, яке саме підприємство по ланцюгу не сплатило податок до бюджету.

Крім того, з матеріалів Акту перевірки не можна ідентифікувати отриманий позивачем товар з урахуванням його поставок по ланцюгу, не доведено відповідачем, що саме одна номенклатура товару була досліджена, не можливо з'ясувати за який товар надходили кошти до бюджету, щодо.

Судова колегія вважає наведені висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова підлягає скасуванню.

Окрім аналізу наведених норм права судова колегія також надала можливість представнику позивача підтвердити товарність операцій, що були предметом дослідження податкового органу.

Відповідно до частин 4, 5 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; зясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів. Дійшовши висновку, що поданих сторонами доказів недостатньо для встановлення обставин справи, суд має право вжити передбачених законом заходів для витребування належних доказів із власної ініціативи.

Суд постановляє ухвалу про закінчення зясування обставин у справі та перевірки їх доказами тільки після того, як проведено всі дії, необхідні для повного і всебічного зясування цих обставин, перевірено всі вимоги та заперечення осіб, які беруть участь у справі і вичерпано всі можливості щодо збирання й оцінки доказів.

Докази, на які має послатися суд в ухвалених ним рішенні не є вичерпними, оскільки предмет доказування у цій справі становлять обставини, що підтверджують або спростовують обґрунтованість визначення податкових зобовязань.

Під час судового засідання суду апеляційної інстанції, представник позивача надав докази на підтвердження товарності операцій. Такі докази в матеріалах справи відсутні та не були предметом дослідження суду першої інстанції.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 69 КАС доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Суд витребував у позивача докази, які спростовують правомірність податкового зобовязання, а позивач у справі в свою чергу надав їх.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення та надання відповідних доказів покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачі, які є субєктами владних повноважень, свою позицію суду не доказали та не обґрунтували її.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Миколаєва залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2009 року без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом 20 днів.

Повний текст судового рішення виготовлений 06.06.2011 року.

Головуючий: О.В.Джабурія

Суддя: А.В.Крусян

Суддя: О.І.Шляхтицький