Ухвала суду № 16458108, 07.06.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-494/10/0270 Головуючий у 1-й інстанції: Гонтарук В.М.

Суддя-доповідач: Безименна Н.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"07" червня 2011 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді: Безименної Н.В.,

суддів: Бєлової Л.В. та Кучми А.Ю.,

при секретарі: Проценко А.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Вінниці на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 20 квітня 2010 року у справі за позовом приватного підприємства «Вінфорт»до Державної податкової інспекції у м. Вінниці про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2010 року позивач звернувся у Вінницький окружний адміністративний суд з позовом до Державної податкової інспекції у м. Вінниці, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення ДПІ у м. Вінниці № 0000312300/0 та № 0000292300/0 від 02.02.2010 року.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 20 квітня 2010 року позов задоволено.

Не погоджуючись із судовим рішенням, відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову про задоволення позову.

На думку апелянта, судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення порушено норми матеріального права шляхом безпідставного незастосування до тих положень до яких вони підлягають застосуванню.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову залишити без змін.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позову.

З таким висновком не можливо не погодитися, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі п.2. ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», відповідно до направлення від 11.12.2009 року №432, виданого Державною податковою інспекцією у м. Вінниці, та плану-графіка проведення планових виїзних перевірок субєктів господарювання податковими ревізорами ДПІ у м. Вінниці проведена документальна планова виїзна перевірка ПП «Вінфорт»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008 року по 30.09.2009 року. За результатами перевірки складено акт №13/23/31127800 від 22.01.2010 року, в якому зафіксовано встановлені порушення позивачем вимог чинного законодавства.

Перевіркою встановлено, що ПП «Вінфорт»в порушення вимог п.5.1, п. 5.2 ст.5, п.3.1 ст.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»включено до складу валових витрат отримані від контрагентів послуги, не повязані з господарською діяльністю підприємства, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 86094,00 грн., у тому числі: за 3 квартал 2008 року занижено на 44985,50 грн., за 4 квартал 2008 року - на 41108,50 грн.

Проведеною перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період, що перевірявся, виявлено порушення позивачем п.п.7.4.4. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого встановлено завищення податкового кредиту та заниження податку на додану вартість на загальну суму 68875,00 грн., в тому числі: за липень 2008 року - на суму 15978,00 грн., за вересень 2008 року - на суму 20010,00 грн., за листопад 2008 року - на суму 32887,00 грн.

Заперечення до акту перевірки, отримані ДПА у Вінницькій області 26.01.2010 року, були розглянуті останньою 29.01.2010 року. За результатами розгляду ДПА у Вінницькій області погодилось з висновками, викладеними в акті №13/23/31127800 від 22.01.2010 року щодо порушень, які виникли в ході проведення перевірки, та залишило заперечення ПП «Вінфорт»без задоволення.

На підставі акту перевірки ДПІ у м. Вінниці винесені рішення: податкове повідомлення - рішення №0000312300/0 від 02.02.2010 року, яким визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 68875,00 грн. та штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 34438,00 грн.; податкове повідомлення-рішення №0000292300/0 від 02.02.2010 року, яким визначено податкове зобовязання по податку на прибуток в розмірі 86094,00 грн. та штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 38936,00 грн.

Суд першої інстанції обґрунтовано не погодився із висновками відповідача щодо виявлення порушення позивачем п.5.1, п.5.2 ст.5, п.3.1 ст.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яке полягає в безпідставному включенні до складу валових витрат отриманих від контрагентів - ТОВ «Фінансова група «Космос», ТОВ «Консалтингова компанія «Ньютон», ТОВ «Синергія», ТОВ «Юридична фірма «Лінія права»- консалтингових, інформаційно-консультаційних та юридичних послуг у звязку з відсутністю повязаності даних послуг з господарською діяльністю підприємства, виходячи з наступного.

Відповідно до п.5.1.ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Положенням п.5.2. ст.5 даного Закону встановлено перелік витрат, що входять до складу валових витрат.

До обмежень включення до валових витрат, згідно п.п.5.3.1 п.5.3. ст.5 цього Закону, віднесено витрати на потреби, не повязані з веденням господарської діяльності та згідно п.п.5.3.9. п.5.3. ст.5 Закону - витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пунктом 5.1.ст. 5 даного Закону заборонено установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових, крім тих, що зазначені в цьому Законі.

Правила ведення податкового обліку визначаються ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», при цьому, як вірно зазначено судом першої інстанції, вказана стаття не містить будь-яких вимог до наявності документів, що підтверджують право на віднесення певних витрат до складу валових витрат.

Таким чином, визначальною ознакою валових витрат є їх звязок з господарською діяльністю платника податку та підтвердженість відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пунктом 1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначено, що господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

В силу п.п. 5.3.9 п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується із висновками Вінницького окружного адміністративного суду щодо хибності доводів представника відповідача стосовно того, що наявність акту виконаних робіт, рахунків-фактур та податкових накладних не дає можливості встановити використання наданих послуг у власній господарській діяльності ПП «Він форт»у звязку з відсутністю в них конкретної інформації щодо надання таких послуг.

Так, зміст детально досліджених, в тому числі судом першої інстанції, договорів свідчить, що на їх підставі можуть надаватись тільки послуги, повязані із господарською діяльністю позивача; у актах здачі-прийому виконаних робіт (послуг) зазначено про надання послуг на підставі цих договорів; сам факт надання послуг ДПІ у м. Вінниці не спростувала в судовому засіданні; будь-яких відомостей відносно того, що позивачу надавались та були оплачені послуги за межами договорів, не повязані з господарською діяльністю підприємства, в акті перевірки не зазначено та в судовому засіданні не вказано, доказів щодо оплати саме за такі послуги суду не надано.

Отже, податкове повідомлення-рішення №0000292300/0 від 02.02.2010 року, яким визначено податкове зобовязання по податку на прибуток в розмірі 86094,00 грн. та штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 38936,00 грн., протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Крім того, судом першої інстанції дійшов до правильного висновку щодо скасування податкового повідомлення рішення №0000312300/0 від 02.02.2010 року, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно п.п.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. В силу п.п. 7.4.4. п.7.4. ст.7 цього Закону якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Відповідно до п.п.7.2.3. п.7.2. ст.7. даного Закону податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

При цьому, як вірно зазначено судом першої інстанції, нормами Закону України «Про податок на додану вартість»визначено, що нарахування податкового кредиту здійснюється лише на підставі податкової накладної, яка сама по собі є єдиною і достатньою підставою для нарахування податкового кредиту за умови її відповідності вимогам законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що ПП «Вінфорт»отримало від ТОВ «Фінансова група «Космос», ТОВ «Консалтингова компанія «Ньютон», ТОВ «Синергія», ТОВ «Юридична фірма «Лінія права»консалтингові, інформаційно-консультаційні та юридичні послуги для їх використання в господарській діяльності, а тому позивачем правомірно було включено до складу податкового кредиту сум сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з отриманням послуг згідно цих договорів.

Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду без змін.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Вінниці залишити без задоволення.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 20 квітня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 16 червня 2011 року.

Головуючий: Н.В. Безименна

Судді: Л.В. Бєлова

А.Ю. Кучма