Постанова № 16458111, 07.06.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-5243/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Шейко Т.І. Суддя-доповідач: Безименна Н.В.

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" червня 2011 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді: Безименної Н.В.,

суддів: Бєлової Л.В.та Кучми А.Ю.,

при секретарі Проценко А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС»на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 червня 2010 року у справі за позовом приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС»до Державної податкової інспекції у Кіровоградському районі м. Дніпропетровська про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2010 року позивач звернувся в Окружний адміністративний суд м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Кіровоградському районі м. Дніпропетровська, в якому просив скасувати податкові повідомлення - рішення ДПІ у Кіровському районі м. Дніпопетровська: від 28.07.2009 р. №0000542200/0; від 24.09.2009 р. №0000542200/1; від 30.11.2009 р. №0000542200/2 та першу податкову вимогу №1/2568 від 15.12.2009 р.; податкові повідомлення - рішення: від 28.07.2009 р. №0000552200/0; від 28.07.2009 р. №0000562200/0; від 24.09.2009 р. №0000552200/1; від 24.09.2009р. №0000562200/1; від 03.12.2009 р. №0000552200/2; від 03.12.2009 р. №0000562200/2; від 03.12.2009 р. №0000892200/2; від 03.12.2009 р. №0000902200/2; від 23.02.2010 р. №0000552200/3; від 23.02.2010 р. №0000562200/3; від 23.02.2010 р. №0000892200/3; від 23.02.2010 р. №0000902200/3.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 червня 2010 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду вмотивовано тим, що сума коштів, яка утримується страховиком у разі дострокового припинення дії договору страхування, що є компенсацією витрат на ведення справи, не є страховим платежем і підлягає включенню до складу доходу від іншої діяльності, ніж страхова, в подальшому періоді, на яких припадає припинення договору, а на суму повернутих страхових платежів страховиком здійснюється коригування валових внесків відповідно до пункту 5.10 статті 5 Закону.

Крім того, кошти, які надходили позивачем на сплату зобовязань з податку на прибуток, спрямовувалися на погашення зобовязання з цього самого платежу у порядку календарної черговості настання граничних термінів їх сплати. І черговість погашення діяла незалежно від волі платника податків і стосувалася як самостійно розрахованих платником податків зобовязань, так і податкових зобовязань, розрахованих контролюючим органом, в звязку з чим у позивача і виникло порушення термінів сплати податкових зобовязань, що підтверджується обліковою карткою платника податку на прибуток.

Не погоджуючись із судовим рішенням, позивач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову та ухвалити нову, якою задовольнити позов.

На думку апелянта, судом першої інстанції в порушення ст. 28 Закону України «Про страхування»було необгрунтовано виділено зі страхового тарифу норматив па ведення справ, зроблено нічим не обгрунтовані висновки що норматив не ведення справ наче б то не є доходом від страхової діяльності, із застосуванням невідомих та ніде не зазначених термінів «нетто-»та «брутто-»страхового тарифу, що привело до хибного та нічим не підтвердженого висновку, що норматив на ведення справ наче б то не відноситься до страхового тарифу. Також, позивач, самостійно сплатив суму податкового зобовязання, зазначену у податкові ним декларації, не пізніше 10-ти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обовязкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу задовольнити, постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову про задоволенні позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно зясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У відповідності до п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове якщо встановить невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

З матеріалів справи вбачається, що Державною податковою інспекцією у Кіровському районі м. Дніпропетровська була проведена виїзна документальна перевірка фінансово - господарської діяльності з питань дотримання Дніпропетровською регіональною дирекцією позивача вимог податкового, валютного та іншого законодавства України за період з 01.07.2006 р. по 31.03.2009 р. За результатами перевірки складено Акт №2309/220/25000917 від 17.07.2009 року.

Перевіркою було встановлено, що Дніпропетровською регіональною дирекцією ЗАТ «Страхова група «ТАС»порушено норми п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 10137,03 грн.

Так, Дніпропетровською регіональною дирекцією не включено до складу валових доходів від іншої, ніж страхова діяльність, діяльності 40548,12 грн., з них: 34241,96 грн. - сума нормативних витрат, пов'язаних з веденням справи страховиком, які залишись у останнього після дострокового припинення договорів страхування за ініціативою страхувальника; 6306,16 грн. - сума фінансових та інвестиційних доходів, отриманих страховиком в 4 кварталі 2006 року (відсотки за депозитними вкладами, страхове відшкодування за пошкоджений ОЗ).

На підставі висновків перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення - рішення від 28.07.2009 р. №0000542200/0, яким визначено позивачу зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 15205,55 грн., з них 10137,03 грн. - за основним платежем і 5068,52 грн. - за штрафними фінансовими санкціями.

Податкові повідомлення - рішення № 0000542200/1 від 24.09.2008 р. та №0000542200/2 від 30.11.2009 р. прийняті за результатами розгляду скарг позивача.

Крім того, при перевірці дотримання граничних термінів сплати податку на прибуток Дніпропетровською регіональною дирекцією, було встановлено факти порушення термінів сплати узгоджених сум податкового зобов'язання при затримці до 30 календарних днів та від 31 до 90 календарних днів включно.

За порушення термінів сплати узгоджених сум податкового зобовязання Державна податкова інспекція у Кіровському районі м. Дніпропетровська винесла Дніпропетровській регіональній дирекції ЗАТ «Страхова група «ТАС»податкові повідомлення рішення від 28.07.2009 р. №0000562200/0 на суму 4441,38 грн. штрафної санкції, №0000552200/0 на суму 3379,36 грн. штрафної санкції.

Рішенням від 03.12.2009 р. №32754/10/25-008, прийнятим за розглядом повторної скарги, Державна податкова адміністрація у Дніпропетровській області збільшила на 636,10 грн. і 4441,38 грн. суму штрафних санкцій за порушення граничних строків узгоджених податкових зобовязань з податку на прибуток.

На підставі рішень Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська від 24.09.2009 №23727/10/22-021 та Державної податкової адміністрації у Дніпропетровській області від 03.12.2009 №32754/10/25-008, прийнятих за розглядом скарг, Державна податкова інспекція у Кіровському районі м. Дніпропетровська винесла податкові повідомлення рішення від 24.09.2009 №0000562200/1, №0000552200/1, від 03.12.2009 №0000562200/2, №0000552200/2, №0000902200/2, №0000892200/2 відповідно.

Позивач оскаржив до Державної податкової адміністрації у Дніпропетровській області податкові повідомлення рішення ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська від 03.12.2009 №0000902200/2, №0000892200/2. Державна податкова адміністрація у Дніпропетровській області рішенням від 13.01.2010 №351/10/25-008, прийнятим за результатами розгляду повторної скарги із внесеними змінами від 12.02.2010 №3421/10/25-008, скасувала податкове повідомлення рішення №0000892200/2 від 03.12.2009 в частині застосованих штрафних санкцій у розмірі 634,64 грн.

Рішенням Державної податкової адміністрації України від 17.02.2010 №1494/6/25-0215 були залишені без змін податкові повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська від 28.07.2009 №0000562200/0, №0000552200/0, від 24.09.2009 №0000562200/1, №0000552200/1 з урахуванням рішення Державної податкової адміністрації у Дніпропетровській області від 03.12.2009 №32754/10/25-008, податкові повідомлення рішення від 03.12.2009 №0000562200/2 та №0000552200/2, №0000902200/2, №0000892200/2, та рішення Державної податкової адміністрації у Дніпропетровській області від 13.01.2010 №351/10/25-008 без задоволення, у звязку з чим були винесені Державною податковою інспекцією у Кіровському районі м. Дніпропетровська податкові повідомлення рішення від 23.02.2010 №0000562200/3, №0000552200/3, №0000902200/3 та №0000892200/3.

Колегія суддів не може погодитися із висновками суду першої інстанції щодо того, що сума коштів, яка утримується страховиком у разі дострокового припинення дії договору страхування, що є компенсацією витрат на ведення справи, не є страховим платежем і підлягає включенню до складу доходу від іншої діяльності, ніж страхова, в подальшому періоді, на яких припадає припинення договору, а на суму повернутих страхових платежів страховиком здійснюється коригування валових внесків відповідно до пункту 5.10 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства», виходячи з наступного.

Відповідно до статті 10 Закону України «Про страхування»(далі Закон № 85/96-ВР) страховий платіж (страховий внесок, страхова премія) плата за страхування, яку страхувальник зобовязаний внести страховику згідно з договором страхування.

Страховий тариф ставка страхового внеску з одиниці страхової суми за визначений період страхування.

Відповідно до статті 16 Закону № 85/96-ВР договір страхування це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобовязання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобовязується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

В договорі страхування зазначається, зокрема, розмір страхових внесків (платежів, премій) і строки їх сплати, страховий тариф. Договір страхування набирає чинності з моменту внесення першого страхового платежу, якщо інше не передбачено договором страхування.

Згідно з частиною 4 статті 28 Закону № 85/96-ВР у разі дострокового припинення дії договору страхування, крім договору страхування життя, за вимогою страхувальника страховик повертає йому страхові платежі за період, що залишився до закінчення дії договору, з відрахуванням нормативних витрат на ведення справи, визначених при розрахунку страхового тарифу, фактичних виплат страхових сум та страхового відшкодування, що були здійсненні за цим договором страхування. Якщо вимога страхувальника обумовлена порушенням страховиком умов договору страхування, то останній повертає страхувальнику сплачені ним страхові платежі повністю.

У звязку з викладеним вище, колегія суддів дійшла висновку, що сума коштів у вигляді компенсації витрат на ведення справи, яка утримується страховиком у разі дострокового припинення дії договору страхування, є страховим платежем, який сплачує страхувальник при укладанні договору страхування, а тому не може змінювати своє призначення та включатися до складу доходу від іншої діяльності, ніж страхова.

Крім того, відповідно до частини 1 статті 12 Закону № 85/96-ВР перестрахування полягає у страхуванні одним страховиком (цедентом, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником у іншого страховика (перестраховика) резидента або нерезидента, який має статус страховика або перестраховика, згідно з законодавством країни, в якій він зареєстрований.

Відповідно до підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(далі Закон № 334/94 ВР) оподатковувані доходи від страхової діяльності (крім страхування життя) страховиків-резидентів оподатковується за ставкою у розмірі 3 відсотки суми валової доходу одержаного від страхової діяльності, та не підлягають оподаткуванню за ставкою встановленою статтею 10 цього Закону. Для цілей оподаткування страхової діяльності під оподаткованим доходом слід розуміти суму страхових платежів, страхових внесків, страхових премій (далі сума валових внесків), одержаних (нарахованих) страховиками-резидентами протягом звітного періоду за договорами страхування і перестрахування ризиків на території України або за її межами (крім договорів страхування життя), зменшених на суму страхових платежів (страхових внесків, страхових премій), сплачених (нарахованих) страховиком за договором перестрахування з резидентом та сплачених за договорами перестрахування з нерезидентом у тому ж податковому періоді.

Також, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо порушення термінів сплати узгоджених сум податкових зобовязань, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 16.4 ст. 16 Закону №334/94-ВР, податок за звітний період сплачується його платником до відповідного бюджету у строк визначений законом для квартального податкового періоду. Платники податку у строки, визначені законом, подають до податкового органу податкову декларацію про прибуток за звітний період, розрахованому наростаючим підсумком з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових періодів у разі його наявності. Форми декларацій з цього податку встановлюються центральним податковим органом за узгодженням з комітетом Верховної Ради України що відповідає за проведення податкової політики.

Колегія суддів вважає обґрунтованими посилання позивача в апеляційній скарзі на те, що встановлення Державною податкової інспекцією у Кіровському районі м. Дніпропетровська порушення пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»є безпідставним, оскільки позивач, як платник податків, самостійно сплатив суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, не пізніше 10-ти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, що підтверджується матеріалам справи.

При цьому, посилання ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська на те, що на податку 2007 р. відокремленим підрозділом (Дніпропетровською РД позивача) було закінчено процедуру адміністративного оскарження до органів державної податкової служби податкових зобов'язань в сумі 47 627,66 грн., донарахованих за актом планової перевірки №1833/220/25000917/ДСК від 39.10.2006 р., та день закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження нарахованого податкового зобов'язання платника податків є таким що суперечить дійсності.

Так, відповідно до абз. 6 пп. 5.2.4 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу, податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення.

Податкові зобов'язання в сумі 47 627,66 грн. по акту 1833/220/25000917/ДСК від 19.10.2006 р. визнані нечинними постановою Господарського суду м. Києва від 19.06.2007 року, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2008 року.

Таким чином, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду дійшла висновку, що судом першої інстанції було зроблено помилковий висновок про відсутність підстав для задоволення позову щодо скасування податкових повідомлень-рішень про нарахування штрафу за порушення Дніпропетровською РД вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№334/94-ВР та Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права, а висновку Окружного адміністративного суду м. Києва не відповідають обставинам справи, тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, оскаржувана постанова скасуванню з постановленням нової про задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 202, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС»задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 червня 2010 року скасувати та прийняти нову постанову, якою позов приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС»до Державної податкової інспекції у Кіровоградському районі м. Дніпропетровська про скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення - рішення ДПІ у Кіровському районі м. Дніпопетровська: від 28.07.2009 р. №0000542200/0; від 24.09.2009 р. №0000542200/1; від 30.11.2009 р. №0000542200/2 та першу податкову вимогу №1/2568 від 15.12.2009 р.; податкові повідомлення - рішення: від 28.07.2009 р. №0000552200/0; від 28.07.2009 р. №0000562200/0; від 24.09.2009 р. №0000552200/1; від 24.09.2009р. №0000562200/1; від 03.12.2009 р. №0000552200/2; від 03.12.2009 р. №0000562200/2; від 03.12.2009 р. №0000892200/2; від 03.12.2009 р. №0000902200/2; від 23.02.2010 р. №0000552200/3; від 23.02.2010 р. №0000562200/3; від 23.02.2010 р. №0000892200/3; від 23.02.2010 р. №0000902200/3.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: Н.В. Безименна

Судді: Л.В. Бєлова

А.Ю. Кучма