Постанова № 16457979, 17.05.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-3968/10/2370 Головуючий у 1-й інстанції: Чала А.С. Суддя-доповідач: Шостак О.О.

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" травня 2011 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Шостака О.О.,

суддів: Горяйнова А.М., Желтобрюх І.Л.,

при секретарі: Лелюх М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві справу за апеляційною скаргою командитного товариства «Леонід»на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 23.12.2010 року у справі за позовом командитного товариства «Леонід»до Державної податкової інспекції у м. Черкаси про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И Л А :

позивач звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 00001862301/0 від 31.05.2010 року, яким позивачу визначено податкове зобовязання з податку на прибуток підприємств у сумі 12945710,00 грн. та № 00001872301/0 від31.05.2010 року, яким позивачу визначено податкове зобовязання зі сплати податку на додану вартість у сумі 452504,00 грн.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 23.12.2010 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою задовольнити позов в повному обсязі. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необєктивність рішення суду, неповне зясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення Черкаським окружним адміністративним судом норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, в період з 21.04.2010 року по 06.05.2010 року відповідачем було проведено виїзну планову перевірку КТ «Леонід»щодо дотримання ним вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008 року по 31.12.2009 року, за результатами якої складений акт перевірки № 141/23-2/32941112 та встановлено порушення позивачем вимог пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п. 5.9 ст. 5, п. 6.1 ст. 6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого відбулося заниження податку на прибуток підприємств в сумі 7116066,00 грн.; пп. 7.7.1 та 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого відбулося завищення залишку відємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 26) податкової декларації з ПДВ за грудень 2009 року в сумі 2 357 001,00 грн.; пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого відбулося заниження суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет (рядок 27 декларації) по декларації за листопад 2009 року на суму 301669,00 грн.

На підставі вищезазначеного акту перевірки відповідачем були винесені податкові повідомлення-рішення № 00001862301/0 від 31.05.2010 року, яким позивачу визначено податкове зобовязання з податку на прибуток підприємств у сумі 12945710,00 грн., в т.ч. за основним платежем 7116066,00 грн., за штрафними санкціями 5829644,00 грн. та № 00001872301/0 від 31.05.2010 року, яким позивачу визначено податкове зобовязання зі сплати податку на додану вартість у сумі 452504,00 грн., в т.ч. за основним платежем 301669,00 грн., за штрафними санкціями 150835,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до суду з захистом своїх прав порушених, на його думку, неправомірними діями відповідача.

При винесенні оскаржуваної постанови суд першої інстанції прийшов до висновку про необхідність відмови в задоволенні позову, посилаючись при цьому на ті обставини, що податкові повідомлення-рішення винесені відповідно до вимог чинного законодавства України, у звязку з чим не підлягають скасуванню.

Судова колегія не погоджується з такими висновками Черкаського окружного адміністративного суду з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, основним видом діяльності КТ «Леонід»являється будівництво.

Одним з обєктів будівництва являється житловий комплекс «Надія», який знаходиться за адресою: м. Черкаси, вул. Шевченка, 150. Усі витрати, повязані з будівництвом житлового комплексу позивач відображав по рахунку 23 «Виробництво» на підставі первинних бухгалтерських документів.

Відповідно до рішень Постійно діючого третейського суду та Соснівського районного суду м. Черкаси за юридичними та фізичними особами було визнано право власності на житлові та нежитлові приміщення, які являються складовими приміщеннями житлового комплексу «Надія», внаслідок чого право власності на житлові та нежитлові приміщення було зареєстровано в бюро технічної інвентаризації.

Зменшення балансової вартості запасів у незавершеному виробництві задекларованого в деклараціях за І квартал 2009 року, І півріччя 2009 року, ІІІ квартал 2009 року, 2009 рік відбулося на підставі судових рішень, розрахунку собівартості 1 кв.м. площі приміщень житлового комплексу «Надія»та актів приймання-передачі приміщень.

За таких підстав, судова колегія не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо того, що підставою для визначення суми податкового зобовязання з податку на прибуток стало ненадання позивачем документів, які б підтвердили зменшення балансової вартості запасів у незавершеному виробництві, проте на підтвердження зменшення балансової вартості запасів у незавершеному будівництві у відповідних періодах до матеріалів справи долучені копії рішень Третейського суду та Сосницького районного суду м. Черкаси про визнання права власності на приміщення за третіми особами, акти приймання передачі приміщень новим власникам, розрахунку собівартості 1 кв.м. площі приміщень, витягів БТІ, технічних паспортів на приміщення.

Наказом ДПА України № 74 від 15.02.2002 року було затверджено податкове розяснення щодо застосування пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4, пп. 5.2.1, 5.2.14 п. 5.2 ст. 5 та пп. 8.2.1 п. 8.2 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», відповідно до розд. 2 якого облік балансової вартості обєктів незавершеного будівництва ведеться платником податку на кожному окремому обєкту та в цілому по групам таких матеріальних активів як сума балансових вартостей окремих обєктів таких груп.

У разі порушення продажу окремих вищезазначених обєктів балансова вартість групи обєктів незавершеного будівництва зменшується на суму балансової вартості відповідного обєкта.

До валових доходів платника податку у разі продажу окремого обєкта незавершеного будівництва включаються доходи, отримані (нараховані) від такого продажу,з відображенням сум цього доходу (вартості продажу) в декларації про прибуток підприємства, а до валових витрат сума витрат, повязаних зі створенням або придбанням зазначеного активу, з відображенням сум таких витрат у декларації за звітний податковий період, у якому було здійснено продаж обєкта.

За таких підстав, судова колегія приходить до висновку, що позивач діяв у відповідності до чинного законодавства України.

Крім того, про необґрунтованість висновку податкового органу щодо недекларування товариством приросту балансової вартості запасів у відповідних податкових періодах свідчить, також, наступне:

- перевіряючими безпідставно визначено фактичну балансову вартість запасів у незавершеному будівництві без проведення інвентаризації залишків запасів незавершеного виробництва, оскільки така інвентаризація податковим органом не ініціювалась та не проводилась;

- перевіркою підтверджено правильність формування КТ «Леонід»витрат по pax. 23 «Виробництво»на підставі первинних облікових документів (п. 3.1.1 Акту перевірки);

- у акті перевірки зазначено, що перевіряючі одержали до перевірки документи, в яких балансова вартість запасів у незавершеному виробництві 2009 р. збільшилася на суму 10 803 797 грн. (ст. 8 Акту перевірки), а за даними бухгалтерського обліку та первинними документами збільшення відбулося на 12 251 246,71 грн. за рахунок виконаних будівельних робіт (Дт рах.23-Кт pax. 63), списання матеріалів у виробництво (Дт рах.23-Кт pax.20), збільшення загальновиробничих витрат (Дт. Pax.23-Кт pax.91), інших витрат, пов'язаних з будівництвом (Дт pax. 23-Кт pax.95), (Дт pax. 23-Кт pax. 13). Порівнюючи оборотно-сальдову відомість по pax. 23 з таблицею в Акті перевірки, вбачаються розбіжності не лише по загальній сумі, а і в відображенні рахунків. В акті зазначено Дт pax. 23-Кт pax. 63 складає по періодах за 04.09 - 1 854 907,86 грн., за 12.09. - 23 958,88 грн. (ст. 8 Акту перевірки), а за даними Оборотно-сальдової відомості - Дт pax. 23-Кт pax. 63 складає: січень 2009 р. - 415,40 грн., лютий 2009 р. - 402 808,76 грн., березень 2009р. - 926,72 грн., квітень 2009 р. - 23 948,55 грн., липень 2009р. - 1 358 598,15 грн., серпень 2009 р. - 814 407 грн., вересень 2009 р. - 604 284,59 грн., жовтень 2009 р. - 1 771 584,54 гри., листопад 2009 р. 2 185 912 грн., грудень 2009 р. - 1 762 045 грн.

За таких підстав, висновок Черкаського окружного адміністративного суду щодо того, що КТ «Леонід»документально не підтвердило переведення об'єктів нерухомості комплексу «Надія»з незавершеного виробництва в готову продукцію для подальшої реалізації та відповідне зменшення балансової вартості запасів у незавершеному виробництві в податковому обліку є неправомірним.

Відповідно до п. 2.1 Наказу ДПА України «Про твердження Примірного порядку проведення камеральної перевірки та здійснення контролю за справлянням податку на прибуток»- податковий орган за результатами проведеної камеральної перевірки зобовязаний самостійно визначити суму податкового зобовязання платника податку у разі виявлення арифметичних або методологічних помилок, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобовязання. Тому податкова звітність з податку на прибуток підлягає обовязковій камеральній перевірці працівниками підрозділів адміністрування податку на прибуток.

Згідно з п. 1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»невиїзною документальною (камеральною) перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу ДПС на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, повязаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обовязкових платежів), незалежно від способу їх подачі.

Як вбачається з матеріалів справи, в декларації з податку на прибуток за 2008 рік КТ «Леонід»в рядку 8 «обєкт оподаткування» не було відображено від»ємне значення, проте уточнюючим розрахунком від 10.03.2009 року позивачем було задекларовано відємне значення обєкта оподаткування в розмірі збитків, які становлять 761624,00 грн.

При заповненні уточнюючого розрахунку позивачем було помилково зазначено звітний період, за який виправляються помилки. У звітних деклараціях з податку на прибуток підприємств за 1 квартал, півріччя, 3 квартал та за 2009 рік товариством було відображено в рядку 0.49 «Відємне значення обєкта оподаткування попереднього податкового року»за 2008 рік у відповідній сумі. Зазначені податкові декларації були прийняті податковим органом без зауважень, збитки враховані при визначенні зобовязань за відповідні періоди.

Відповідно до Наказу ДПА України «Про затвердження Примірного порядку проведення камеральної перевірки та здійснення контролю за справлянням податку на прибуток»під час проведення камеральної перевірки податкової звітності з податку на прибуток працівники підрозділів адміністрування ретельно вивчають дані звітності, визначають динаміку тих показників, що впливають на зменшення нарахування податкового зобовязання з податку на прибуток, та вживають заходи звертаються до платника з проханням надати пояснення причин зниження, нарахувань податку та (або) факторів, що вплинули на непропорційне зростання (зменшення) валових доходів, витрат, амортизації тощо.

За таких підстав, отримавши податкову декларацію (уточнюючий розрахунок), відповідач зобовязаний був провести перевірку відображених платником податків даних, проте жодних звернень податкового органу позивач не отримував, у звязку з чим висновок суду першої інстанції щодо порушення позивачем п. 6.1 ст. 6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»є безпідставним та необґрунтованим.

Стосовно висновків перевіряючи щодо того, що позивачем в порушення пп. 7.7.1, 7.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»було занижено суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет по декларації за листопад 2009 року на суму 301669,00 грн. судова колегія знаходить за необхідним зазначити наступне.

Відповідно до Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (далі - Порядок) акт це службовий документ, який є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного і іншого законодавства.

Акт невиїзної документальної, виїзної планової та позапланової перевірок повинен містити систематизований виклад виявлених у ході перевірки фактів порушень норм податкового, валютного і іншого законодавства. Факти виявлених порушень викладаються в акті перевірки чітко, обєктивно та в повній мірі, з посиланням на первинні та інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліках, що підтверджують наявність зазначених фактів (п. 1.5, 1.7 Порядку).

З матеріалів справи вбачається, що акт перевірки, на підставі якого були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення фактично не містить інформації стосовно того, в чому саме полягало порушення платником податків норм пп. 7.7.1, 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Збільшення позивачем у квітні 2010 року податкових зобовязань з ПДВ по деклараціях за 2009 рік повязано із реалізацією вищезазначених житлових та нежитлових приміщень відповідно до постановлених судових рішень.

Крім того, в акті перевірки (ст. 33) зазначено, що коригування у сторону збільшення податкових зобовязань з ПДВ стало причиною коригування у сторону зменшення сум, що підлягають бюджетному відшкодуванню. За таких підстав судова колегія приходить до висновку, що фактично відповідачем не заперечується правомірність такого коригування.

Стосовно висновків відповідача щодо завищення позивачем податкового кредиту по декларації з податку на додану вартість за квітень 2009 року на суму 191131,00 грн., судова колегія знаходить за необхідним зауважити наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, з прибуткового касового ордеру № 647 від 24.04.2009 року ОСОБА_2 вніс до каси КТ «Леонід»кошти у сумі 4316664,64 грн.

Підставою внесення зазначених коштів зазначено «повернення ссуди»проте не встановлено, чи входить до зазначеної суми сума боргу відповідно до договору відступлення права вимоги в розмірі 1146788,04 грн.

Крім того, відповідно до договору про відступлення права вимоги від 24.04.2009 року позивач передав ОСОБА_2 право вимагати від ТОВ «НЛС Ко»борги у загальній сумі 1201294,64 грн.

За таких підстав, апеляційна інстанція приходить до висновку про неправомірність висновків відповідача щодо необхідності зменшення податкового кредиту позивачем на суму 191131,34 грн. у квітні 2009 року.

Враховуючи викладені обставини, колегія суддів приходить до висновку про доведеність вимог апелянта, в звязку з чим постанова суду підлягає скасуванню, а позовні вимоги - задоволенню.

Відповідно до ст. 202 КАС України, підставами скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Зважаючи на те, що Черкаський окружний адміністративний суд порушив зазначені норми матеріального права, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова скасуванню.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 160, 195, 196, 198, 202, 205, 206, 212, 254 КАС України, судова колегія

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Командитного товариства «Леонід»задовольнити.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 23.12.2010 року скасувати та постановити нову постанову, якою адміністративний позов Командитного товариства «Леонід»до Державної податкової інспекції у м. Черкаси про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення № 00001862301/0 від 31.05.2010 року, № 00001872301/0 від 31.05.2010 року.

Постанова набирає законної сили відповідно до вимог ч. 2 ст. 212 КАС України та може бути оскаржена в двадцятиденний термін шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді: