Постанова № 16456721, 15.06.2011, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2011 року м.ПолтаваСправа № 2а-1670/4326/11 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Єресько Л.О.,

при секретарі Курбалі А.В.,

за участю:

представника позивача -Солдатенко Е.С.,

представника відповідача - Шкіля О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОМИРТОРГ"до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській областіпро визнання протирпавним та скасування податкового повідомлення рішення, -

В С Т А Н О В И В:

24 травня 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю "АВТОМИРТОРГ" (надалі - позивач)звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області (надалі - відповідач)про визнання протирпавним та скасування податкового повідомлення рішення № 0003452301/1352 від 19.04.2011 року, яким позивачу було нараховано грошове зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 20 167,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 1,00 грн .

В обґрунтування своїх вимог посилалися на те, що висновки відповідача в акті позапланової невиїзної перевірки № 1873/23-209/36194870 від 05.04.2011 року, за результатами якої прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, про порушення позивачем ст.ст. 198, 201 Податкового кодексу України є необґрунтованими. Вказували, що донарахування податку на додану вартість та штрафних санкцій на підставі висновку перевірки про завищення податкового кредиту у зв'язку із не підтвердженням отримання від ПП "Сільгоспнафтопродуктсервіс 10" запчастин та їх використання в господарській діяльності, не ґрунтується на вимогах Закону, оскільки податкові накладні, видані ПП "Сільгоспнафтопродуктсервіс 10", оформлені згідно вимог чинного законодавства, а факт отримання вищевказаних послуг та сплати податку на додану вартість підтверджено первинними документами. Крім того, зазначали, що договори, укладені між ТОВ "Автомирторг" і ПП "Сільгоспнафтопродуктсервіс 10", на підставі яких відповідачем сформовано податковий кредит у січні-лютому 2011 року, недійсними у судовому порядку не визнавались, а тому є чинними, правомірними та відповідно створюють юридичні наслідки.

У судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги, просила їх задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував, просив відмовити в його задоволенні.

У запереченнях посилався на те, що перевіркою декларацій позивача виявлено, що одним із його контрагентів у січні-лютому 2011 року було ПП "Сільгоспнафтопродуктсервіс 10", щодо якого актом документальної невиїзної (камеральної) перевірки податкової звітності з ПДВ від 10.03.2011 року № 20/1321/37261004 встановлено відсутність необхідних умов для результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, тому угоди, укладені позивачем з ПП "Сільгоспнафтопродуктсервіс 10", не спричиняють реальних правових наслідків, не мають реального товарного характеру. З огляду на викладене, за результатами перевірки позивачу донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 20 167,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1,00 грн., про що прийнято податкове повідомлення-рішення № 0003452301/1352 від 19.04.2011 року.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Автомирторг" (ідентифікаційний номер 36194870) зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради 26.11.2008 року, свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 683970.

Позивач перебуває на обліку в Кременчуцькій об'єднаній державній податковій інспекції та зареєстрований як платник податку на додану вартість з 18.12.2008 року, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ № 100156047.

Згідно довідки АА № 102980, виданої Головним управлінням статистики у Полтавській області, позивач здійснює наступні види діяльності за КВЕД: 50.30.2 роздрібна торгівля автомобільними деталями та приладдям; технічне обслуговування та ремонт автомобілів; 50.30.1 оптова торгівля автомобільними деталями та приладдям; 60.24.0 діяльність автомобільного вантажного транспорту; 51.90.0 інші види оптової торгівлі.

У термін з 01.04.2011 року по 05.04.2011 року державним податковим інспектором відділу перевірок платників податків управління податкового контролю Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Удовіченком С.П. на підставі наказу Кременчуцької ОДПІ від 01.04.2011 року № 1487 проведено позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомирторг" (код ЄДРПОУ 36194870) з питань взаємовідносин з ПП "Сільгоспнафтопродуктсервіс 10" за період з 01.12.2010 року по 28.02.2011 року.

За результатами перевірки складено акт № 1873/23-209/36194870 від 05.04.2011 року, в якому встановлено порушення позивачем ст.ст. 198, 201 Податкового кодексу України”, в результаті чого завищено податковий кредит в періоді, що перевірявся, на загальну суму 20 167,00 грн., в тому числі за січень 2011 р. на суму 10 295 грн., за лютий 2011 р. на суму 9 872 грн.

Так, перевіркою встановлено, що у перевіряємому періоді позивач придбавав у ПП "Сільгоспнафтопродуктсервіс 10" запасні частини в асортименті.

Так, зокрема, актом зафіксовано, що ТОВ "Автомирторг" з ПП "Сільгоспнафтопродуктсервіс 10" було укладено договір про продаж запасних частин в асортименті № 15 від 04.01.2011 року, умовами якого передбачено, що продавець (ПП "Сільгоспнафтопродуктсервіс 10") забезпечує відвантаження Товару протягом 10 днів з моменту надходження передоплати і надання від місця призначення підтвердження про готовність прийняти вантаж. Інші терміни відвантаження можуть бути узгоджені в додатковій угоді до договору. Обов'язком продавця згідно п.2.1 є передання у власність товару за умови оформлення відповідних рахунків, накладних, актів прийому- передачі товару, додаткових угод та інших документів, які є невід'ємною частиною договору. Обов'язком покупця згідно п.2.2 є своєчасно і в повному обсязі проводити оплату поставленого продавцем товару, а також витрати по його транспортуванню.

Перевіркою встановлено, що позивачем на виконання вищевказаного договору було отримано від ПП "Сільгоспнафтопродуктсервіс 10" наступні податкові накладні:

- № 386 від 04.01.2011 року на суму 33830,92 грн., у т. ч. ПДВ - 6766,18 грн. ( за постачання товарів );

- № 387 від 17.01.2011 року на суму 17645,3 грн., у т. ч. ПДВ - 3529,06 грн. (за постачання товарів);

- № 801 від 16.02.2011 року на суму 33630,67 грн., у т.ч. ПДВ - 6726,13 грн. (за постачання товарів);

- № 910 від 01.02.2011 року на суму 6934,92 грн., у т.ч. ПДВ - 1386,98 грн. (за постачання товарів);

- № 911 від 16.02.2011 року на суму 33630,67 грн., у т.ч. ПДВ - 6726,13 грн. (за постачання товарів);

- № 912 від 23.02.2011 року на суму 8796,16 грн., у т.ч. ПДВ - 1759,23 грн. (за постачання товарів).

Отримання вказаних у податкових накладних товарів та їх сплату оформлено накладними № 311 від 01.01.2011 року, № 312 від 17.01.2011 року, № 800 від 01.02.2011 року, № 801 від 16.02.2011 року, № 802 від 23.02.2011 року, рахунками № 311 від 04.01.2011 року, № 312 від 17.01.2011 року, № 800 від 01.02.2011 року, № 801 від 16.02.2011 року, № 802 від 23.02.2011 року, платіжними дорученнями № 14 від 31.01.2011 року на суму 20000 грн.; № 20 від 07.02.2011 року на суму 41771,46 грн.; № 29 від 17.02.2011 року на суму 30000 грн.; № 42 від 01.03.2011 року на суму 15000 грн.; № 45 від 02.03.2011 року на суму 14234,09 грн.

Вищевказані податкові накладні, а також інші первинні документи, надані суду, підписані директором ПП "Сільгоспнафтопродуктсервіс 10" ОСОБА_4

Разом з тим, судом встановлено, що Приватне підприємство ПП "Сільгоспнафтопродуктсервіс 10", яке виписало зазначені накладні, згідно спеціального витягу із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 15.06.2011 року № 10239521, зареєстровано 22.09.2010 року, ідентифікаційний код 37261004, статус відомостей - відсутність за місцезнаходженням, керівник підприємства ОСОБА_5.

За висновками перевірки порушення податкового законодавства виникло у зв'язку із включенням позивачем до складу податкового кредиту вищевказаних сум ПДВ за операціями з ПП "Сільгоспнафтопродуктсервіс 10", яке не має виробничих фондів, складських приміщень, виробничих потужностей і щодо якого актом документальної невиїзної (камеральної) перевірки податкової звітності з ПДВ від 10.03.2011 року № 20/1321/37261004 встановлено відсутність необхідних умов для результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності, технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, а, отже, відсутня фінансово-господарська діяльність, а тому угоди, укладені позивачем з ПП "Сільгоспнафтопродуктсервіс 10" не спричиняють реального настання правових наслідків.

За результатами перевірки Кременчуцькою ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення № 0003452301/1352 від 19.04.2011 року, яким позивачу було нараховано грошове зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 20167,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 1,00 грн.

Із даним рішенням позивач не погодився та оскаржив його до суду.

Надаючи оцінку оскаржуваному рішенню, суд виходить із наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до чинного законодавства ПДВ є податком на споживання товарів (робіт, послуг) на митній території України і платником його виступає кожний суб'єкт (юридична чи фізична особа), який є споживачем цих товарів (робіт, послуг), незалежно від факту походження товарів. При цьому особи за умови реєстрації їх як платників ПДВ мають право відшкодовувати свої витрати із сплаченого податку за рахунок податку, отриманого з покупця. Тобто в нашій країні, як і в більшості країн, де є цей податок, застосовується непрямий метод оцінки доданої вартості метод податкового кредиту, тобто сума ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету, визначається як різниця між сумами податку, отриманого від покупців, і сумами податку, сплаченого постачальникам.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Це підтверджується також правовою позицією Верховного Суду України у справах, викладеної у справах, повязаних з визначенням податкових зобовязань з ПДВ та бюджетним відшкодуванням ПДВ, в яких Верховний Суд України звертає увагу на необхідність зясування судами при розгляді справ на те, чи мали операції з придбання та реалізації товарів (послуг) реальний характер, як перевозились і зберігались товари (чиїм транспортом, за чий рахунок, яким є розмір витрат, якою особою виконувались роботи чи надавались послуги, які матеріали використовувалися для виконання робіт), чи були такі операції взагалі можливі з урахуванням оперативності їх проведення та інш.

Відповідно до п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Статтею 1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”визначено, що господарська операція це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобовязань, власному капіталі підприємства. Таким чином, юридичний аспект вчинених господарських дій або подій не входять до складу поняття “господарська операція”(бухгалтерський чи економічний ефект).

Із положень ч. 1, 3 ст. 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизація інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форму); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

При цьому, у листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011, № 742/11/13-11 "Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України" звернуто увагу судів на те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Відповідно до вимог ст. 4 цього ж Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання суті над формою, тобто операції обліковуються відповідно до їх суті, а не лише з урахуванням юридичної форми. Таким чином, господарська операція, яка не відбулась, не може бути обєктом оподаткування.

Як встановлено вище, позивачем з ПП "Сільгоспнафтопродуктсервіс 10" було укладено договiр про продаж запасних частин в асортименті № 15 від 04.01.2011 року.

Отримання товару відповідно до вказаного договору оформлено податковими накладними, накладними, рахунками-фактурами, платіжними дорученнями, перелік яких наведено на с. 4 акту перевірки.

На вимогу суду, в звязку з чим розгляд по справі відкладався, документація на підтвердження фактичного переміщення товару по взаємовідносинам між позивачем та його контрагентом, представником позивача суду не надана. Надано пояснення, що доставку товару здійснював позивач самостійно, зокрема директор на власному автомобілі MAN L 2000 на підставі виписаних доручень.

Разом з тим, суду не надано товарно-транспортні накладні, подорожні листи або ж інші документи, які б підтверджували шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення, конкретизацію видів товару, який перевозився, відстань перевезення товару, кількість кілометрів, обсяг використаного пального тощо.

Суд зазначає, що у випадку перевезення товару власним транспортом вищевказані документи є необхідними також для списання використаного для такого перевезення пального, разом з тим, як було зазначено, вказані документи відсутні.

На підтвердження наявності у позивача складського приміщення суду надано договір № 2 від 01.01.2011 року оренди приміщення по вул. Ярмарковій, 11, м. Кременчук.

Разом з тим, документів щодо руху вищевказаного товару, отриманого від ПП "Сільгоспнафтопродуктсервіс 10", оприбуткування його на складі позивача, зокрема, книги складського обліку або ж роздруківок з ком'ютеризованої програми обліку товарів на складі, якими б підтверджувалося надходження зазначеного товару на склад, суду також не надано.

На підтвердження змін у своїй структурі активів, а також на підтвердження звязку із господарською діяльністю нібито придбаного товару у ПП "Сільгоспнафтопродуктсервіс 10" представником позивача надано відомості обліку реалізації по продажу товарів позивачем іншим контрагентам за січень-лютий 2011 року. Разом з тим, у вказаних відомостях відсутній перелік видів товарів, які були реалізовані іншим контрагентам, у зв'язку з чим встановити причинно-наслідкові звязки, що саме автозапчастини в асортименті, які були придбані у ПП "Сільгоспнафтопродуктсервіс 10", були в подальшому продані саме тим контрагентам, по яким надані вищевказані відомості, не є можливим.

Крім того, суд зазначає, що вся первинна документація, надана позивачем, містить підписи ОСОБА_4 як директора (керівника) контрагента позивача ПП "Сільгоспнафтопродуктсервіс 10".

Разом з тим, згідно спеціального витягу із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 15.06.2011 року № 10239521, засновником, керівником i єдиною особою, яка має право вчиняти юридичні дії від імені ПП "Сільгоспнафтопродуктсервіс 10" без довіреності, у тому числі підписувати договори, є ОСОБА_5.

Доказів, що ОСОБА_4 мав право у перевіряємий період укладати договори та підписувати первинні документи від імені ПП "Сільгоспнафтопродуктсервіс 10" суду не надано.

З огляду на викладене, надані позивачем первинні документи підписані особою, яка не мала повноважень на їх підписання.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивачем не підтверджено належними первинними документами та не надано доказів щодо реального отримання товарів саме від ПП "Сільгоспнафтопродуктсервіс 10" та їх зв'язку з господарською діяльністю позивача.

Враховуючи відсутність документів, які б могли достовірно свідчити про фактичне отримання позивачем вищевказаних товарів: товарнотранспортні накладні, які б засвідчували фактичну передачу товару та фактичне перевезення товарно-матеріальних цінностей, місця поставки або інші документи щодо реальності та товарності проведених операцій, з яких би можливо було встановити місця відвантаження товару, осіб, які здійснювали приймання та відвантаження цього товару, суд дійшов висновку про непідтвердження рельності проведення господарських операцій, тобто, про відсутність операцій, які можуть бути обєктом оподаткування ПДВ.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинні довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього ж Кодексу.

Враховуючи зазначене, позивачем не доведено обставини, покладені в основу позову, та відповідно не спростовано висновки перевірки відповідача.

З огляду на встановлені перевіркою порушення позивачем, які знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду, відповідачем правомірно зроблено висновок про заниження позивачем податку на додану вартість у вказаний період в розмірі 20167 грн. у відповідності до не підтверджених обсягів вищезгаданих господарських операцій та правомірно застосовано штрафні санкції.

Отже, адміністративний позов є необґрунтованим та не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОМИРТОРГ" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області про визнання протирпавним та скасування податкового повідомлення рішення відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 20 червня 2011 року.

СуддяЛ.О. Єресько