Постанова № 16456190, 22.02.2011, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд

вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54055 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

15:05 год.

22.02.2011 р.                                                                      Справа № 2а-7416/10/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., за участю секретаря судового засідання Крикливенко І.С.,

представника позивача: ОСОБА_1, довіреність б/н від 22.10.10 р.,

представника відповідача: ОСОБА_2, довіреність № 431/9/10-00 від 17.01.11 р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТОВ "Мега Реклама Дісплей", вул. Мала Морська, 108, м. Миколаїв, 54002 доДПІ у Заводському районі м. Миколаєва, вул. Г. Петрової, 2-А, м. Миколаїв, 54029 провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14.10.10 р. № 0000050231/0 В С Т А Н О В И В:

До суду з адміністративним позовом звернулось товариство з обмеженою відповідальністю "Мега Реклама Дісплей" (далі - позивач) до державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва (далі - відповідач). Позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 14.10.10 р. № 0000050231/0.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що договори, укладені ним з ТОВ "ВВМ-Вилиджтрейд" сторонами виконані належним чином, на підставі отриманих податкових накладних ним вірно сформовано податковий кредит. Також позивач зазначає, що постановою Миколаївського окружного адміністративного суду визнано протиправними дії ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва щодо проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ "ВВМ-Вилиджтрейд", у результати якої було складено Акт № 560/23-300/36701022 від 22.04.10 р., у якому податковим органом було зроблено висновок про фіктивність даного підприємства та нікчемність укладених ним правочинів.

Відповідач адміністративний позов не визнав та подав суду письмові заперечення (а. с. 48-50), з яких слідує, що відповідач вважає укладені позивачем договори нікчемними, оскільки перевіркою ТОВ "ВВМ-Вилиджтрейд" встановлено відсутність фінансово-господарської діяльності цього підприємства, а також відсутність необхідних ресурсів для виконання договорів. Зазначені обставини, на думку відповідача, свідчать про те, що позивач безпідставно сформував податковий кредит на підставі податкових накладних виданих ТОВ "ВВМ-Вилиджтрейд". У судовому засіданні представник відповідача доповнив свої заперечення посиланням на постанову Заводського районного суду м. Миколаєва від 12.11.10 р., якою директора ТОВ "Мега Реклама Дісплей" притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 1631 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП). Відповідач вважає, що цією постановою вже вирішено питання про порушення відповідачем податкового законодавства, а тому таке рішення, у відповідності до вимог ст. 72 ч. 4 КАС України, є обов'язковим для адміністративного суду.

Оскільки відповідач заперечує проти адміністративного позову, статтею 71 ч. 2 КАС України, на нього покладено обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення.

У судовому засіданні представники сторін підтримали свої доводи.

У відповідності до вимог ст. 160 ч. 3 КАС України, у судовому засіданні 22.02.11 р. судом проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Вирішуючи спір між сторонами, судом взято до уваги наступне.

29.09.10 р. відповідачем проведено документальну невиїзну перевірку позивача щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ "ВВМ-Вилиджтрейд" за період з листопада 2009 р. до березня 2010 р. За результатами перевірки відповідач склав Акт від 29.09.10 р. № 3352/231-00/33797885 (далі - Акт перевірки) (а. с. 10-34).

У висновку Акту перевірки відповідач зазначив, що у ході перевірки ним виявлено порушення позивачем ст. 7 п. 7.4. пп. пп. 7.4.1., 7.4.5., п. 7.7. пп. 7.7.1. Закону України "Про податок на додану вартість", діючого на час проведення перевірки, наслідком чого стало заниження позивачем податку на додану вартість на суму 40500 грн., у тому числі за листопад 2009 р. на суму 1000,0 грн., за грудень 2009 р. на суму 10000,0 грн., за січень 2010 р. на суму 6667,0 грн., за лютий 2010 р. на суму 11000,0 грн., за березень 2010 р. на суму 11833,0 грн.

На підставі результатів перевірки 14.10.10 р. відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000050231/0 (а. с. 35), яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 40500,0 грн., а також застосовано штрафну санкцію у сумі 20250,0 грн.

Як вбачається з Акту перевірки та заперечень відповідача, висновки податкового органу про порушення позивачем вимог Закону України "Про податок на додану вартість" ґрунтуються виключно на тому, що позивачем укладено договори з ТОВ "ВВМ-Вилиджтрейд" без мети настання реальних наслідків. При цьому відповідач посилається на результати перевірки ТОВ "ВВМ-Вилиджтрейд", яка була проведена ДПІ в Центральному районі м. Миколаєві, у ході якої встановлено відсутність фінансово-господарської діяльності цього підприємства, неможливість здійснення цим підприємством господарських операцій внаслідок відсутності майна, ресурсів, управлінського та технічного персоналу, складських приміщень та транспортних засобів. З наведеного відповідач робить висновок про безтоварність договорів, укладених між позивачем і ТОВ "ВВМ-Вилиджтрейд".

Суд вважає такі висновки відповідача помилковими, з огляду на наступне.

Відповідно до п. п. 1.5., 1.7. Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.05 р. № 327 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.05 р. за № 925/11205, чинного на момент проведення перевірки позивача та складання Акту перевірки, акт невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок повинен містити систематизований виклад виявлених у ході перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Дослідивши у судовому засіданні Акт перевірки, суд приходить до висновку про те, що фактично відповідач у Акті перевірки описав обставини господарських взаємовідносин позивача з ТОВ "ВВМ-Вилиджтрейд" та не вдаючись до аналізу цих взаємовідносин, в основу своїх висновків поклав результати перевірки останнього підприємства. Тобто відповідач у Акті перевірки не навів у чому саме він вбачає порушення норм податкового законодавства саме з боку позивача, а посилаючись виключно на порушення його контрагента - ТОВ "ВВМ-Вилиджтрейд", робить висновок про «автоматичне»порушення податкового законодавства і позивачем ліше на тій підставі, що позивач мав господарські взаємовідносини з ТОВ "ВВМ-Вилиджтрейд".

Суд вважає за потрібне зазначити, що той факт, що позивач мав господарські взаємозв'язки із підприємством, яке має ознаки фіктивності, сам по собі не може означати, що всі правочини, укладені позивачем з таким підприємством є нікчемними та не позбавляє правового значення податкові накладні, отримані позивачем від ТОВ "ВВМ-Вилиджтрейд".

На думку суду, відповідач фактично підмінив перевірку господарської діяльності позивача висновками перевірки ТОВ "ВВМ-Вилиджтрейд".

Під час розгляду справи судом встановлено, що між позивачем та ТОВ "ВВМ-Вилиджтрейд" були укладені договори про надання послуг з рассилки та комплектування продукції (а. с. 76-77, 82-83, 93-94); договори на проведення маркетингових досліджень (а. с. 78-79, 80-81, 84-85, 86-87, 90-92, 95-96); та договір послуг (а. с. 88-89).

Відповідно до ст. 7 п. 7.1. Закону України "Про податок на додану вартість", нормами якого були урегульовані спірні правовідносини на час їх виникнення, (далі - Закон) поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

Згідно ст. 7 п. 7.2. пп. 7.2.1. Закону платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дату виписування податкової накладної;

в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);

є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача;

ж) ціну поставки без врахування податку;

з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно ст. 7 п. 7.2. пп. 7.2.3. Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

На виконання вищезазначених вимог Закону, ТОВ "ВВМ-Вилиджтрейд" були виписані податкові накладні (а. с. 97-118), які відповідають встановленим до них вимогам.

Як зазначено у ст. 7 п. 7.2. пп. 7.2.4. Закону, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач є платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом № 19930470 про реєстрацію платника податку на додану вартість (а. с. 37).

Відповідно до ст. 7 п. 7.2. пп. 7.2.6. Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Позивач, після отримання податкових накладних від ТОВ "ВВМ-Вилиджтрейд", сформував податковий кредит.

Згідно ст. 7 п. 7.3. пп. 7.3.1. Закону датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

У матеріалах справи маються Акти здачі-приймання робіт, які свідчать про виконання договорів їх сторонами (а. с. 64-75).

Статтею 7 п. 7.4. пп. 7.4.1. Закону встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до ст. 7 п. 7.4. пп. 7.4.5. Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Таким чином, єдиною підставою для настання відповідальності платника податку, є неможливість підтвердження сум податку, включеного до складу податкового кредиту, податковими накладними, які у позивача на час перевірки мались.

Таким чином, відповідач, здійснюючи перевірку позивача, проігнорував той факт, що позивач мав належним чином оформлені податкові накладні, які надають йому право на включення до складу податкового кредиту суми сплаченого ним у ціні послуг податку на додану вартість.

У той же час, суд не приймає доводи позивача, у яких він посилається на наявність судового рішення в адміністративній справі № 2а-5295/10/1470 за позовом ТОВ "ВВМ-Вилиджтрейд" до ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва (а. с. 41-44), яким визнано протиправними дії ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва щодо проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ "ВВМ-Вилиджтрейд", у результати якої було складено Акт № 560/23-300/36701022 від 22.04.10 р., оскільки зазначене рішення суду не набрало законної сили, у зв'язку з його апеляційним оскарженням.

Щодо посилань представника відповідача на наявність постанови Заводського районного суду м. Миколаєва від 12.11.10 р. (а. с. 119), якою на директора ТОВ "Мега Реклама Дісплей" накладено адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 1631 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 72 ч. 4 КАС України, постанова суду у справі про адміністративний проступок, яка набрала законної сили, є обов'язковою для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалена постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

На думку представника відповідача, даним рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва вже вирішено питання порушення позивачем податкового обліку.

Разом з тим, у рамках даної адміністративної справи розглядаються не правові наслідки дій директора ТОВ "Мега Реклама Дісплей", щодо якого прийнято постанову Заводського районного суду м. Миколаєва, а правові наслідки дій відповідача - податкового органу, а тому у даному випадку адміністративній суд не пов'язаний висновками місцевого суду, викладеними у постанові про притягнення до адміністративної відповідальності.

На переконання суду, відповідач, на якого статтею 71 ч. 2 КАС України, покладено обов'язок доказування правомірності свого рішення, не надав суду переконливих доказів, які б свідчили про порушення позивачем податкового законодавства, які призвели до заниження податку на додану вартість, а також не довів правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення, а тому воно підлягає скасуванню.

У відповідності до ст. 94 ч. 1 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивач, надавши квитанцію від 22.10.10 р., документально підтвердив судові витрати, які складаються із судового збору у сумі 3,40 грн., які підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 2, 7, 17, 94, 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Податкове повідомлення-рішення від 14.10.10 р. № 0000050231/0 ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва визнати протиправним.

3. Скасувати податкове повідомлення-рішення від 14.10.10 р. № 0000050231/0 ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва.

4. Відшкодувати ТОВ "Мега Реклама Дісплей" судові витрати у сумі 3,40 грн. з Державного бюджету України.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства Україні, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства Україні, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Постанова у повному обсязі складена

25 лютого 2011 р.

Суддя                                                                                                                        А. О. Мороз