Постанова № 16456183, 21.04.2011, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд

вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54055

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

21.04.2011 р.                                                                                 Справа № 2а-8451/10/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Зіньковського О. А., секретар судового засідання Васильєва А.Ю., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомПриватного підприємства "НікЮТАС", вул.Степова 7, с.Новопетрівка, Снігурівський р-н, Миколаївська область, 57330;

доСнігурівська міжрайонна ДПІ у Миколаївській області, вул. Леніна 3/1, м.Снігурівка, Снігурівський район, Миколаївська область, 57300;

проскасувати рішення від 07.10.2010р. №0000212301;

          Приватне підприємство "НікЮТАС" (позивач), з урахуванням уточнень позовних вимог, пред’явило позов до Снігурівської міжрайонної ДПІ у Миколаївській області з вимогою про скасування рішення Снігурівської міжрайонної Державної податкової інспекції у Миколаївській області від 07.10.2010 року №0000212301 про застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення вимог п.п.2.11 п.2 "Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні" в сумі 3348969 грн. (а.с.28, т.1).

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з підстав вказаних у позовній заяві, додаткових поясненнях та запереченнях (а.с.3-10, т.1) та зазначив, що відповідач документально не обґрунтував правильність та законність своїх дій щодо прийнятого рішення, а відсутність певних реквізитів на первинних бухгалтерських документах не може бути достатньою підставою для застосування штрафних санкцій. Крім того, позивач послався на відповідну судову практику (Ухвала ВАСУ від 10.12.09р. по справі К-10017/07, а.с.23-25, т.2).

          Відповідач позовні вимоги не визнав, зазначив, що оспорюване рішення прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства, перевірка позивача проведена в порядку та у спосіб передбачений чинним законодавством (а.с.22-27, 39-42, 163-173, т.1).

Судом встановлено, що Позивач звернувся з позовом в межах строку передбаченого ч.4 ст.99 КАС України (03.12.2010р.), так як скористався правом досудового порядку вирішення спору і дізнався про остаточне рішення суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду скарги 24.11.2010 року. Тобто встановлений ч.4 ст.99 КАС України місячний у строк для звернення до адміністративного суду спливав 24.12.2010 року.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши інші докази в межах позовних вимог, адміністративний суд - встановив:

Снігурівська міжрайонна Державна податкова інспекція у Миколаївській області (відповідач) провела планову виїзну перевірку приватного підприємства “НікЮТАС” (позивач) в період з 28.05.2010 року по 17.06.2010 року. За результатами перевірки було складено відповідний Акт №186/23/35451742 (а.с.1-56, т.2).

09.07.2010 року позивач отримав рішення Снігурівської МДПІ від 06.07.2010 року №0000162301/0 про застосування штрафних санкцій в розмірі 3 363 210 грн. за порушення п.п.2.11. п.2, п.п.3.1. п.3 Постанови Правління НБУ від 15.12.04р. №637, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005р. за№40/10320 (а.с.11, т.1.).

06.08.10р. позивач направив на адресу ДПА у Миколаївській області Первинну скаргу №05-08-10/1 від 05.08.10р. про перегляд рішення про застосування штрафних санкцій. (а.с.12-21, т.1).

Рішенням ДПА у Миколаївській області від 27.09.10р. №2316/10/25-014 первинна скарга позивача була частково задоволена, рішення Снігурівської МДПІ від 06.07.10р. №0000162301/0 скасовано в частині застосування штрафних санкцій у розмірі 14241,00грн. (а.с.22-27, т.1).

У зв'язку із зменшенням штрафних санкцій за результатом розгляду первинної скарги, 07.10.2010 року відповідачем прийнято рішення №0000212301 про застосування штрафних санкцій в розмірі 3348969,00 грн. (а.с.28, т.1).

24.11.2010 року ДПА в Україні винесло рішення №12683/6/25-0415, яким було залишено повторну скаргу позивача від 05.10.2010 року без задоволення. (а.с.29-42, т.1).

Підставами для застосування штрафних санкцій відповідачем зазначено п.11 статті 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", абзац 4, 6 статті 1 Указу Президента України від 12.06.95р. №436/95 "Про застосування штрафних санкцій за порушення регулювання норм обігу готівки" за наступні порушення:

- п.п.2.11, п.п.3.1 п.3 "Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні", затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15.12.04р. №637, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.05р. за№40/10320.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши надані сторонами докази, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з огляду на таке.

          Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

          Відповідно до положень п.11 статті 11 Закону України "Про державну податкову службу" (в чинній на час виникнення правовідносин редакції). Права органів державної податкової служби органи державної податкової служби мають право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірах, встановлених законами України.

Стаття 3 Указу Президента України від 12.06.95р. №436/95 "Про застосування штрафних санкцій за порушення регулювання норм обігу готівки" зазначає, що контроль за додержанням особами, зазначеними у статті 1 цього Указу (крім банків), норм з регулювання обігу готівки в національній валюті, що встановлюються Національним банком України, здійснюють органи державної податкової служби, державної контрольно-ревізійної служби, Міністерства внутрішніх справ України та фінансові органи, а банками - Національний банк України.

Абзаци 4 та 6 статті 1 Указу Президента України від 12.06.95р. №436/95 передбачають відповідальність за перевищення встановлених строків використання виданої під звіт готівки, а також за видачу готівкових коштів під звіт без повного звітування щодо раніше виданих коштів - у розмірі 25 відсотків виданих під звіт сум; а також за використання одержаних в установі банку готівкових коштів не за цільовим призначенням - у розмірі витраченої готівки.

В своїх запереченнях проти позову (а.с.163-173, т.1) та у судовому засіданні відповідачем було зазначено, що єдиним порушенням, яке стало підставою для застосування штрафних санкцій стало неправильне, з точки зору відповідача, оформлення квитанцій до прибуткових касових ордерів (відсутність номеру на квитанціях) та прийняття зазначених квитанцій під час звітування щодо раніше виданих готівкових коштів в період з січня по квітень 2009 року.

Дослідивши надані суду копії квитанцій до прибуткових касових ордерів судом дійсно встановлено факт відсутності на них відповідних номерів (а.с.78-93, т.1). Але суд не може вважати наявність такого недоліку в оформленні квитанцій до прибуткових касових ордерів достатньою підставою для застосування штрафних санкцій з огляду на таке.

Так, згідно з п.п.2.11. п.2 та п.п.3.1. п.3 "Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні", затвердженого Постановою Правління НБУ від 15.12.04р. №637, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.05р. за№40/10320, видача готівкових коштів під звіт здійснюється відповідно до законодавства України. Видача готівкових коштів під звіт на закупівлю сільськогосподарської продукції дозволяється на строк не більше 10 робочих днів від дня видачі готівкових коштів під звіт.

Видача відповідній особі готівкових коштів під звіт проводиться за умови звітування нею у встановленому порядку за раніше отримані під звіт суми. Звітування за одержані під звіт готівкові кошти здійснюється відповідно до законодавства України.

Касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням спеціальних платіжних засобів, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів.

Тобто, зазначені пункти не містять такого порушення як відсутність на квитанціях до прибуткових касових ордерів номерів або облік таких квитанцій.

В той же час в п.3 "Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні" зазначено, що приймання готівки в каси проводиться за прибутковими касовими ордерами підписаними головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником підприємства.

Про приймання підприємствами готівки в касу за прибутковими касовими ордерами видається засвідчена відбитком печатки цього підприємства квитанція (що є відривною частиною прибуткового касового ордера) за підписами головного бухгалтера або працівника підприємства, який на це уповноважений керівником.

Видача готівки з кас проводиться за видатковими касовими ордерами або видатковими відомостями. Документи на видачу готівки мають підписувати керівник і головний бухгалтер або працівник підприємства, який на це уповноважений керівником.

Якщо на доданих до видаткових касових ордерів документах, заявах, рахунках тощо є дозвільний напис керівника підприємства, то його підпис на видаткових касових ордерах не обов'язковий.

Прибуткові касові ордери і квитанції до них, а також видаткові касові ордери і видаткові відомості мають заповнюватися бухгалтером чорнилом темного кольору чорнильною або кульковою ручкою, за допомогою друкарських машинок, комп'ютерних засобів чи іншими способами, які забезпечили б належне збереження цих записів протягом установленого для зберігання документів терміну.

У касових ордерах, які оформляються на загальну суму проведених підприємством касових операцій (видача готівки за видатковими відомостями, спеціальними платіжними засобами, здавання готівки до банку, отримання готівки з банку за чеком та оприбуткування її в касі тощо), реквізит "Одержав" або "Прийнято від" не заповнюється.

Таким чином, в пункті 3 Положення також мова не йде про обов'язковість такого реквізиту як номер квитанції (на відміну від печатки та підписів уповноважених осіб, які були наявні на всіх наданих суду копіях квитанцій).

          Слід також додатково зазначити, що згідно положень ст.ст.3, 4 та 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

          Одним із основних принципів бухгалтерського обліку та фінансової звітності є обачність - застосування в бухгалтерському обліку методів оцінки, які повинні запобігати заниженню оцінки зобов'язань та витрат і завищенню оцінки активів і доходів підприємства; та превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

          Крім того, стаття 9 зазначеного закону передбачає, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

          Всім зазначеним вимогам та принципам документи надані позивачем відповідають в повній мірі. Крім того, квитанція до прибуткових касових ордерів не відноситься до бланків суворої звітності. Доказів про інше відповідачем суду не надано.

Відповідачем також не надано суду будь –яких доказів встановлення нецільового використання отриманих під звіт готівкових коштів. Відсутні також докази встановлення фактів відсутності у позивача майна та обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, наявність трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна (технічного персоналу, основних фондів, і транспортних засобів), які економічно необхідні для виконання такого постачання та здійснення діяльності, що свідчить про наявність у позивача на час проведення перевірки необхідних умов для відповідної господарської та економічної діяльності.

Навпаки, позивачем надано суду достатні докази товарності та реальності операцій щодо купівлі –продажу сільськогосподарської продукції, а саме:

- копія договору поставки №21/01/09 від 21.01.09р. з додатками укладеного між позивачем як покупцем та ТОВ “УНИВЕРСАЛ СЕРВИС”(а.с.43-60, т.1);

- №06/05/09 від 06.05.09р. укладених позивачем з ТОВ “Альтера”;

- копії оформлених належним чином відповідними видатковими накладними та отриманими податковими накладними (а.с.61-77, т.1) на постачання сільськогосподарської продукції на загальну суму 2565947,30 грн. (а.с.217-235, т.1.);

- копії квитанцій до прибуткових касових ордерів (а.с.78-93, т.1):

- копії товаротранспортних накладних з відповідними відмітками елеваторів (а.с.94-156, т.1, ас.57-77, т.2) щодо постачання сільськогосподарської продукції ТОВ СП “Нібулон”, ТОВ “Біоіл Універсал Україна”, ДП “Сантрейд”;

          - Лист ТОВ сільськогосподарського підприємства "Нібулон" від 14 березня 2011 року на підтвердження товарності господарських операцій по поставках сільськогосподарської продукції за період січень –травень 2009 року (а.с.215-216, т.1);

Згідно положень ст. 72 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідження. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд також бере до уваги, що згідно з частиною 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони зокрема:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

          З огляду на зазначену норму під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суд, незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, перевіряє їх відповідність усім зазначеним вимогам.

Відповідач не довів суду законність, обґрунтованість та пропорційність прийнятого оскаржуваного рішення.

          Оспорюване рішення відповідача є не обґрунтованими, тобто прийняте без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення та не пропорційним, тобто прийнятим зокрема без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

          Крім того, суд вважає за необхідне також зазначити, що штрафні санкції застосовані до позивача спірним рішенням від 07.10.10р. за порушення вчинені позивачем (на думку відповідача) протягом січня –квітня 2009 року, тобто більше ніж через рік.

          Виходячи зі змісту частини 1 статті 238 Господарського кодексу України, санкції, передбачені за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, є адміністративно-господарськими санкціями.

          Штрафні санкції, передбачені вказаним Указом Президента України, належать до адміністративно-господарських санкцій, одним видом з яких є адміністративно-господарський штраф (статті 239, 241 Господарського кодексу України).

          Строки застосування адміністративно-господарських санкцій встановлені статтею 250 Господарського кодексу України, згідно із якою адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб’єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб’єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.

          Отже, уповноважений орган державної влади при виявленні факту порушення суб’єктом господарювання встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, зокрема порушення вимог "Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні", затвердженого постановою Правління НБУ від 14.12.04р. №637, мав дотримуватися наведених положень законодавства, у зв’язку з чим міг прийняти рішення про застосування такого виду адміністративно-господарських санкцій, як штрафні санкції, протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб’єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.

          Закінчення будь-якого із встановлених статтею 250 Господарського кодексу України строків виключає застосування таких санкцій до суб’єкта підприємницької діяльності за вчинене ним порушення правил здійснення господарської діяльності.

          Таким чином, зазначене порушення відповідачем вимог статі 250 ГКУ є додатковою підставою для скасування Рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 07.10.10р. №0000212301.

Враховуючи такі обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

          В судовому засіданні оголошену вступну та резолютивну частини постанови.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 11, 158, 160-163 КАС України, адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

          1. Позов задовольнити.

          2. Скасувати рішення Снігурівської міжрайонної Державної податкової інспекції у Миколаївській області від 07.10.2010 року №0000212301 про застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення вимог пп.2.11 п.2, пп.3.1 п.3 "Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні" в сумі 3348969 грн.

          3. Присудити з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "НікЮТАС" суму сплаченого судового збору в розмірі 10 грн.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому статтею 254 КАС України.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого КАС України, якщо таку заяву не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанову може бути оскаржено в порядку передбаченому статтями 185, 186 КАС України.

Апеляційна скарга подається до Одеського адміністративного апеляційного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі проголошення у судому засіданні вступної та резолютивної частини постанови, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя                                                                                                    О.А. Зіньковський

постанова складена у повному обсязі

27.04.2011р.