Постанова № 16455922, 03.03.2011, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд

вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54055 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

03.03.2011 р. Справа № 2а-269/11/1470

Суддя Миколаївського окружного адміністративного суду Лісовська Н.В. розглянувши в письмовому проваджені адміністративну справу

за позовомМиколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів,

вул. Нікольська, 46,Миколаїв,54001 доПриватного підприємства "АВТО-НІР",

вул. Будівельників, 25, м. Миколаїв, 54052 простягнення адміністративно-господарських санкцій та пені в сумі 8854,80 грн., В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся з адміністративним позовом про стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій у сумі 6 281,08 грн. за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів за 2006 рік та 2 573,72 грн. пені за порушення терміну сплати адміністративно-господарських санкцій.

Свої позовні вимоги, обґрунтовує тим, що відповідач є суб'єктом господарювання, який використовує найману працю. Серед працівників підприємства не має працевлаштованих інвалідів. Норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів встановлюється ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (надалі Закон № 2960-ІV). Таким чином, відповідач порушує ст. 19, 20 Закону № 2960-ІV, а від так підприємством повинні бути сплачені адміністративно - господарські санкції, що передбачені діючим законодавством, у сумі 6 281,08 грн. та пеня у сумі 2 573,72 грн.

В судовому засіданні представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог, та в судовому засіданні 10.02.2011 року пояснив, що при проведенні перевірки підприємства (акт перевірки № 101від 14.09.2010 року) було встановлено, що на підприємстві у 2006 році працював інвалід третьої групи ОСОБА_1, але працював тільки п'ять місяців, що не достатньо для зарахування середньооблікової кількості штатних працівників, як 1 працівник, а тому слід вважати що підприємством не виконано нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів. просить суд задовольнити позов в повному обсязі. В судовому засіданні 03.03.2011 року представник позивача надав клопотання про розгляд справи у письмовому провадженні.(а.с.38)

Представник позивача в судовому засіданні 10.02.2011 року заперечував проти позову та поясни в, що вважає позовні вимоги позивача не обґрунтованими, оскільки на підприємстві у 2006 році працював інвалід ОСОБА_1, а те що він звільнився через п'ять місяців після працевлаштування не є виною підприємства. Окрім того, представник відповідача вважає, що адмністративно-господарські санкції та пеня за їх несвоєчасну сплату можуть бути застосовані до підприємства тільки, як що підприємство відмовило у в працевлаштовані інваліда, чим порушило норми ст. 18 Закону Украйни " Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", як видно з матеріалів що надані представником відповідача, підприємством-відповідачем у 2006 році були прийняті всі заходи з метою працевлаштування інваліда. На думку представника відпвідача підприємством вжито всіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення, що виключає застосування до відповідача адміністративного господарських санкцій, відповідно до положень ч.1,2 ст. 218 Господарського Кодексу України. Просить суд відмовити в задоволенні позову.

03.03.2011 року представник відповідача , надав до суду клопотання про розгляд справи у письмовому провадженні.(а.с. 39).

Відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо всі особи , які беруть участь у справі заявили клопотання про розгляд справи за їх відсутністю, суд розглядає справу у письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали, що є у справі судом встановлено, що відповідач - приватне підприємство "АВТО-НІР" є юридичною особою, зареєстрованою Виконавчим комітетом Вознесенської міської ради 27.07.2000 року про що свідчить довідка з Головного Управління статистики у Миколаївській області (а.с. 17).

Згідно ч.3 статті 18 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально - економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 19 Закону України ”Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” (надалі-Закон) та п. п. 3, 5, 14 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, відповідач повинен був створити робочі місця для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4% від загальної чисельності працюючих, що складає у даному випадку 1 місце і ввести його в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда.

Згідно з п. 14 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, відповідач повинен був повинен інформувати державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільне робоче місце та вакантну посади, на яких може використовуватись праця інваліда.

Статтею 20 Закону передбачено, що підприємства (об'єднання), установи і організації незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим ч. ч. 1, 2 ст. 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду України соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.

Відповідно до акту № 101 від 14.09.2010 року про проведення перевірки відповідача щодо дотримання вимог статей 19, 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" на підприємстві норматив працевлаштування складав 1 особа, фактично на підприємстві жодна особа не працювала. (а.с.8-11).

Також слід зазначити, що посилання відповідача на подання ним звітів за формою 3-ПН до районного центру зайнятості про наявність вакансій для інвалідів, не можна вважати виконанням нормативу працевлаштування інвалідів. Оскільки ч. 5 ст. 19 Закону України №875-XII "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" прямо вказує, що виконанням нормативу робочих місць вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, інвалідів, для яких це місце роботи є основним. Тобто, якщо на підприємстві з будь - яких причин не було працевлаштовано необхідної кількості інвалідів, дане підприємство є таким, що не виконало норматив.

Таким чином, відповідач встановлений Законом норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів не виконав і не створив належну кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів.

За 1 робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом у 2006 році, відповідач до 15.04.2007 року повинен був самостійно сплатити адміністративно господарські санкції у розмірі 6281,08 грн.

Стягнення штрафу за не створення робочих місць для інвалідів передбачена п. 3 Порядку сплати підприємствами (обєднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду України соціального захисту інвалідів.

У відповідності до ч.2 ст. 20 Закону порушення термінів сплати адміністративно господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 % річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Отже, загальна сума штрафу складає 8 854,80 грн., з яких:

-адміністративно господарські санкції в сумі 6 281,08 грн.;

-пені в сумі 2 573,72 грн.

Заборгованість підтверджується наданим позивачем розгорнутим розрахунком, а також актом № 101 від 14.09.2010 року про проведення перевірки відповідача щодо дотримання вимог статей 19, 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні". (а.с. 7-11).

За таких обставин позовні вимоги обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 11, 71, ч. 4 ст. 94, 98, п.6 ст. 128, 160-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Приватного підприємства "АВТО-НІР" про стягнення адміністративно господарських санкцій та пені за 2006 рік, на загальну суму 8 854,80 грн. задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Приватного підприємства "АВТО-НІР", вул. Будівельників, 25, м. Миколаїв, 54052, (код 31043903) на користь Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, вул. Нікольська, 46, м. Миколаїв, 54001, (код 23626096) адміністративно господарські санкції та пеню за 2006 рік в сумі 8 854,80 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення/отримання копії постанови апеляційної скарги, вимоги до якої встановлені статтею 187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Н. В. Лісовська