Постанова № 16455229, 12.04.2011, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 квітня 2011 р. (13:52) Справа №2а-1396/10/5/0170 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі: судді Сидоренко Д.В., при секретарі Мородецькій Ю.В.,

розглянувши за участю представників:

позивача ОСОБА_1, дов.№1 від 17.03.2010 року,

відповідача ОСОБА_2, дов.№5904 від 19.08.2009 року,

у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест Плюс», с.Віліно Бахчисарайського району,

до відповідача Державної податкової інспекції у м.Ялта АР Крим, м.Ялта,

про визнання протиправними та скасування рішень,

Обставини справи: ТОВ «Інвест Плюс» звернулося до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до ДПІ у м.Ялта АР Крим та Головного управління Державного казначейства України в АР Крим про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення №0002862301/0 і №0002872301/0 від 18.11.2009 року; про відшкодування податку на додану вартість з бюджетного рахунку в сумі 208077,00 грн. на поточний рахунок ТОВ «Інвест плюс» №26006043001180 в КФ ВАТ «ВТБ банк», МФО 321767 та нарахованої пені за несвоєчасне відшкодування ПДВ, на підставі п.п. 7.7.1, 7.7.2, 7.7.8 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» і п.п.16.4.1 п.16.1 ст.16 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Позовні вимоги мотивовані неправомірністю висновків податкової інспекції за результатами документальної перевірки, оскільки відповідачем безпідставно зменшена сума податкового кредиту в розмірі 173155,00 грн. за липень-серпень 2009р. Крім того, позивач посилається на помилковість зауважень податкової за серпень 2009р., оскільки перевірка проводилася з питань дотримання нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість за липень 2009р.

Заявою від 18.02.2010р. (т.1 а.с. 61-62) позивач уточнив позовні вимоги та просить:

§визнати недійсним та скасувати податкові повідомлення-рішення №0002862301/0 і №0002872301/0 від 18.11.2009 року;

§відшкодувати податок на додану вартість з бюджетного рахунку в сумі 208077,00 грн. на поточний рахунок ТОВ «Інвест плюс» №26006043001180 в КФ ВАТ «ВТБ банк», МФО 321767, в сумі 208077,00 грн., згідно декларації за серпень 2009р.;

§відшкодувати нараховану підприємством пеню за несвоєчасне відшкодування ПДВ з бюджетного рахунку на поточний рахунок ТОВ «Інвест плюс» №26006043001180 в КФ ВАТ «ВТБ банк», МФО 321767, в сумі 9277,91 грн.

Заявою від 11.05.2010р. (т.1 а.с. 72-73) позивач уточнив позовні вимоги та просить:

§визнати недійсним та скасувати податкові повідомлення-рішення №0002862301/0 і №0002872301/0 від 18.11.2009 року;

§визнати неправомірними дії ДПІ у м.Ялта по зазначенню в акті позапланової виїзної перевірки №2934/23-4/32362095 від 04.11.2009р. порушення з боку ТОВ «Інвест Плюс», що призвели до зменшення суми бюджетного відшкодування за серпень 2009р. на 173155,00 грн.; заниженню суми бюджетного відшкодування у розмірі 170385,00 грн. за період січень, березень, квітень, травень, червень 2009р.; завищенню відємного значення різниці між сумою податкових зобовязань та податкового кредиту за серпень 2009р. на 4825,00 грн.;

§стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державного казначейства України в АР Крим на користь ТОВ «Інвест Плюс» бюджетну заборгованість по відшкодуванню податку на додану вартість за серпень 2009р. у розмірі 208077,00 грн. та пеню за несвоєчасне відшкодування ПДВ в розмірі 4417,50 грн.

Письмовими поясненнями від 17.03.2011р. (т.3 а.с.165-166) позивач остаточно уточнив позовні вимоги та просить:

§визнання протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0002862301/0 від 18.11.2009р. у частині зменшення суми бюджетного відшкодування у розмірі 170635,00 грн.

§визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0002872301/0 від 18.11.2009 року;

§визнати неправомірними дії ДПІ у м.Ялта по зазначенню в акті позапланової виїзної перевірки №2934/23-4/32362095 від 04.11.2009р. порушення з боку ТОВ «Інвест Плюс», що призвели до зменшення суми бюджетного відшкодування за серпень 2009р. на 170635,00 грн.; заниженню суми бюджетного відшкодування у розмірі 170385,00 грн. за період січень, березень, квітень, травень, червень 2009р.; завищенню відємного значення різниці між сумою податкових зобовязань та податкового кредиту за серпень 2009р. на 4325,00 грн.;

§стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ «Інвест Плюс» суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за серпень 2009р. у розмірі 205557,00 грн.

Відповідач ДПІ у м.Ялта АР Крим проти задоволення позову заперечує. У запереченнях на адміністративний позов зазначає, що до податкового кредиту липня 2009р. включені суми ПДВ за період січень-червень 2009р. на суму 170385,00 грн. Крім того зазначає, що сума в розмірі 1134,00 грн. не підлягає бюджетному відшкодуванню, оскільки витрати по обслуговуванню у VIP залі не повязані з господарською діяльністю позивача та відносно послуг щодо оформлення документів для подачі у посольство Австрії, не надані документи, які підтверджують що поїздки в Австрію, Германію та Швейцарію повязані з господарською діяльністю.

Листом вих.№05/1-7368/10 від 30.04.2010р. Прокуратура АР Крим повідомила про вступ представника прокуратури АР Крим в процес у даній справі.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 22.07.2010р. у справі призначено судово-бухгалтерську експертизу та зупинено провадження у справі.

23.12.2010р. до Окружного адміністративного суду АР Крим надійшов висновок експерта ТОВ «Кримське експертне бюро» А.Г.Жиліної, у звязку з чим, суд ухвалою від 24.12.2010р. поновив провадження у справі та продовжив судовий розгляд справи.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 17.03.2011р. розєднано справу №2а-1396/10/5/0170 в окремі провадження:

- адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест плюс» до Державної податкової інспекції у м.Ялта АР Крим про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Ялта АР Крим № 0002862301/0 від 18.11.2009 року в частині зменшення суми бюджетного відшкодування у розмірі 170635,00 грн.; визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у м.Ялта АР Крим №0002872301/0 від 18.11.2009 року; визнання неправомірними дій ДПІ у м.Ялта АР Крим щодо зазначення в акті позапланової виїзної перевірки №2934/23-4/32362095 від 04.11.2009 року порушень з боку ТОВ «Інвест плюс», що призвело до зменшення суми бюджетного відшкодування за серпень 2009 року на 170635,00 грн., заниженню суми бюджетного відшкодування у розмірі 170385,00 грн. за період січень, березень, квітень,травень, червень 2009 року, завищенню відємного значення різниці між сумою податкових зобовязань та податкового кредиту за серпень 2009 року на 4325,00 грн., залишивши справі №2а-1396/10/5/0170;

- адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест плюс» до Державної податкової інспекції у м.Ялта АР Крим та Головного управління Державного казначейства України в АР Крим про стягнення з Державного бюджету України на користь ТОВ «Інвест плюс» суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за серпень 2009 року у розмірі 205557,00 грн., привласнивши справі номер № 2а-3301/11/5/0170.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 12.04.2011р. адміністративний позов в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0002862301/0 від 18.11.2009р. у частині зменшення суми бюджетного відшкодування у розмірі 2520,00 грн., залишено без розгляду у звязку з відкликанням.

Розглянувши матеріали справи, надані сторонами докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свободи та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п.1 ч.2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 ч.1 ст.3 КАС України визначено поняття субєктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший субєкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Пунктом 1 ч.1 ст.3 КАС України визначено поняття справи адміністративної юрисдикції, - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Основним завданням органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (ст. 2 Закону №509).

Враховуючи зазначене, відповідач, здійснюючи свої повноваження у спірних відносинах є суб'єктом владних повноважень, спір що виник між сторонами пов'язаний із захистом прав позивача у сфері публічно-правових відносин і є справою адміністративної юрисдикції, його належить розглядати в порядку, встановленому КАС України.

ДПІ у м.Ялта АР Крим в період з 15.10.2009р. по 28.10.2009р. проведено виїзну позапланову перевірку ТОВ «Інвест Плюс» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за серпень 2009р., яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось за період з 01.01.2007р. по 31.07.2009р.

За результатами перевірки було складено акт №2934/23-4/32362096 від 04.11.2009 року (т.1 а.с. 11-24), згідно висновків якого:

§на порушення п.1.4 ст.1, п.п.7.2.3 п.7.2, п.п.7.4.1, 7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5, п.п.7.7.1, частини а) п.п.7.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.п. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», сума бюджетного відшкодування за серпень 2009р. підлягає зменшенню на суму 173155,00 грн.;

§згідно п.п.7.7.1, п.п.7.7.2 та п.п.7.7.3 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» занижено суму бюджетного відшкодування у розмірі 170385,00 грн., в тому числі по періодах:

§у січні 2009р. на 130000,00 грн.;

§у березні 2009р. на 804,41 грн.;

§у квітні 2009р. на 760,45 грн.;

§у травні 2009р. на 13333,33 грн.;

§у червні 2009р. на 25486,51 грн.

Враховуючи виявлені під час перевірки порушення вимог податкового законодавства, відповідачем 18.11.2009 року прийняті наступні податкові повідомлення-рішення (т.1 а.с. 9-10):

§№0002862301/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобовязань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 173155,00 грн. за серпень 2009р.;

§№0002872301/0 про збільшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 170385,00 грн. (за січень 2009р. на 130000,00 грн., за березень 2009р. на 804,41 грн.; за квітень 2009р. на 760,45 грн.; за травень 2009р. на 13333,33 грн. та за червень 2009р. на 25486,51 грн.).

Не погодившись з рішеннями відповідача та висновками за результатами перевірки, позивач звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим з даним адміністративним позовом

В ході судового розгляду справи судом було перевірено правомірність висновків відповідача щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства, а також правомірність зменшення та збільшення сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Приймаючи до уваги, що спірні правовідносини виникли до набрання чинності Податковим кодексом України, тобто до 01.01.2011 року, суд вважає за необхідне керуватися нормами, чинними на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до п.п.7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі-Закон №168, чинний на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Згідно п.п.7.5.1. п.7.5 ст.7 Закону №168 датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Абзацом 1 п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону №168 передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Таким чином, виходячи зі змісту вищезазначеної норми, відсутність податкової накладної позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат.

Підпунктом 1.32. ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі - Закон № 334, чинний на момент виникнення спірних правовідносин) закріплене поняття господарської діяльності, а саме, це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Статтею 42 Господарського кодексу України визначено поняття підприємництва це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється субєктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних та соціальних результатів та одержання прибутку.

Пунктом 5.1 ст.5 Закону №334 передбачалося, що валові витрати виробництва та обігу це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону №334 до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно п.п 5.3.1. п.5.3 ст.5 Закону №334 не включаються до складу валових витрат витрати на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності, а саме:

§організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків (крім благодійних внесків та пожертвувань неприбутковим організаціям, визначеним пунктом 7.11 цього Закону, та витрат, пов'язаних з проведенням рекламної діяльності, які регулюються нормами підпункту 5.4.4 цієї статті). Обмеження частини другої цього підпункту не стосуються платників податку, основною діяльністю яких є організація прийомів, презентацій і свят за замовленням та за рахунок інших осіб;

§придбання лотерей, участь в азартних іграх;

§фінансування особистих потреб фізичних осіб за винятком виплат, передбачених пунктами 5.6 і 5.7 цієї статті, та в інших випадках, передбачених нормами цього Закону.

З системного аналізу вищенаведених норм слідує, що обовязковими ознаками витрат платника податку які можуть бути віднесені до складу валових є призначення придбаних товарів (робіт, послуг) для використання їх у власній господарській діяльності такого платника податків та підтвердження понесених витрат відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Як вбачається з п. 3.1.2 «Перевірка правильності визначення податкового кредиту за липень 2009 року» акту перевірки, у ході перевірки встановлено:

§до складу податкового кредиту липня 2009р. двічі включено суму ПДВ, згідно податкової накладної отриманої від Фірми «Істра» №ИС-2241 від 17.07.2009р. на суму 1105,02 грн., в тому числі ПДВ 184,17 грн.;

§включення до складу податкового кредиту липня 2009р. суми ПДВ у розмірі 1134 грн. за господарськими операціями з контрагентами ПП «Блу Чіп» (придбання послуг по оформленню документів для подачі у посольство Австрії, податкові накладні №456 від 25.06.2009р. на суму 456 грн., у т.ч. ПДВ 190 грн., та №476 від 02.07.2009р. на суму 163,20 грн., у т.ч. ПДВ 27,20 грн.) та «Кримавіасервіс ЛТД» (послуги з обслуговування у VIP залі, податкові накладні №901 від 31.05.2009р. на суму 2500,00 грн., у т.ч. ПДВ 416,67 грн. та №1139 від 30.06.2009р. на суму 3000,00 грн., у т.ч. ПДВ 500,00 грн.), без підтвердження звязку цих витрат у господарській діяльності;

§включення до складу податкового кредиту липня 2009р. суми ПДВ в розмірі 170385 грн. за періоди січень-червень 2009р.

Як вбачається з п.3.4.2 «Перевірка правильності визначення податкового кредиту за серпень 2009 року» акту перевірки, у ході перевірки встановлено включення до складу податкового кредиту серпня 2009р. суми ПДВ у розмірі 500,00 грн. за господарськими відносинами з «Кримавіасервіс ЛТД» (послуги з обслуговування у VIP залі, податкова накладна №1488 від 31.07.2009р. на суму 3000,00 грн., у т.ч. ПДВ 500,00 грн.), без підтвердження звязку цих витрат у господарській діяльності.

Згідно експертного висновку №114/10 від 22.12.2010р. (п.8-9 висновків, т.3 а.с.134-149) витрати на оплату послуг ТОВ «Блу Чіп» по оформленню документів ОСОБА_4 в консульство Австрії можуть включатися у валові витрати ТОВ «Інвест Плюс» по податку на прибуток. ПДВ в сумі 217,20 грн. у вартості послуг ТОВ «Блу Чіп» по оформленню документів ОСОБА_4 в Консульство Австрії може включатися у податковий кредит ТОВ «Інвест Плюс» по ПДВ. Витрати по оплаті послуг ТОВ «Фірма «Кримавіасервіс ЛТД» по обслуговуванню у VIP-терміналі не повинні включатися у валові витрати ТОВ «Інвест Плюс» по податку на прибуток. ПДВ у загальній сумі 1416,67 грн. (податкового кредиту липня 2009р. 916,67 грн. та податкового кредиту серпня 2009р. 500,00 грн.) у вартості послуг ТОВ «Фірма «Кримавіасервіс ЛТД» по обслуговуванню у VIP-терміналі не повинні включатися у податковий кредит.

Даний висновок надано експертом у звязку з тим, що договір купівлі-продажу саджанців винограду та запрошення фірми «Rebschule Tschida» підтверджують зв'язок витрат ТОВ «Інвест Плюс» на оформлення документів ОСОБА_4 в консульстві Австрії з господарською діяльністю підприємства, а відсутність в документах будь-яких відміток, які дозволяють визначити кому саме були надані послуги з обслуговування у VIP-терміналі, і яке відношення ці особи мають до позивача.

З матеріалів справи вбачається, та не оскаржуються сторонами, податкові накладні, на підставі яких позивачем нарахований податковий кредит липня 2009р. з ПДВ в розмірі 170385 грн., складені контрагентами у період січень-червень 2009р., а податкові накладні, на підставі яких позивачем нарахований податковий кредит за серпень 2009р. з ПДВ в розмірі 4324,75 грн., складені контрагентами у період червень-липень 2009р.

Фактично податкові накладні були отримані позивачем 31.07.2009р., що підтверджується завіреною належним чином ксерокопією Реєстру отриманих та виданих податкових накладних (т.1 а.с. 79-80) і 31.08.2009р., що підтверджується завіреною належним чином ксерокопією Реєстру отриманих та виданих податкових накладних (т.1 а.с. 81-82), та були включені у склад податкового кредиту у тому звітному періоді, в якому були отримані, оскільки включення таких даних позивачем без наявності податкових накладних було б безпідставним.

Таким чином, суд дійшов висновку про додержання позивачем вимог п.п.7.5.1 п.7.5. ст.7 Закону №168 щодо періоду формування податкового кредиту та, як наслідок про відсутність порушення позивачем положень цієї норми Закону.

Згідно до положень абзаців 1, 2 п.п.7.2.6. п.7.2. ст.7 Закону №168 податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

В акті перевірки відповідачем вказано, що такої скарги від позивача не надходило, проте суд вважає за необхідне вказати, що абзацом 2 вказаної норми встановлено право особи на подачу такої скарги, що неможна розуміти як обовязок.

Сукупний аналіз вищезазначених норм Закону №168 свідчить про те, що право на податковий кредит у платника податків виникає у випадку повної оплати за товар та одержання податкової накладної, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, який містить в собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ, у звязку з чим віднесення до податкового кредиту липня 2009р. ПДВ в сумі 170384,70 грн. на підставі податкових накладних, які виписані в попередніх періодах, не є порушення норм п.п.7.2.3 та 7.2.6. п.7.2. ст.7 Закону №168.

Аналогічний висновок надано і в п.6 експертного висновку №114/10 від 22.12.2010р., згідно якого документами первинного податкового та бухгалтерського обліку ТОВ «Інвест Плюс» не підтверджується заниження суми бюджетного відшкодування в розмірі 170385 грн., в тому числі по періодах у січні 2009р. на 130000,00 грн., у березні 2009р. на 804,41 грн., у квітні 2009р. на 760,45 грн., у травні 2009р. на 13333,33 грн. та у червні 2009р. на 25486,51 грн.

За таких обставин, суд дійшов висновку, про необґрунтованість висновків відповідача щодо безпідставного включення до податкового кредиту липня 2009р. суми ПДВ в розмірі 170602,20 грн. (170385 грн. + 217,20 грн.) та до податкового кредиту серпня 2009р. суми ПДВ в розмірі 4324,57 грн.

Крім того, відповідно до п.п.7.7.1 п.7.7. ст..7 Закону №168 сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до положень п.п.7.7.2. та п.п.7.7.3 п.7.7 ст.7 Закону №168 якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду;

залишок від'ємного значення, за яким не проведено розрахунків з постачальниками відображається в податковій декларації з податку на додану вартість окремим рядком для визначення суми податку, яка може підлягати відшкодуванню в частині сплачених сум податку в наступних звітних періодах;

залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування відображається у декларації з податку на додану вартість окремим рядком та включається до складу податкового кредиту починаючи з першого звітного періоду 2011 року.

Платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.

Отже, виходячи зі змісту зазначених норм Закону №168, бюджетному відшкодуванню підлягає частина податку, сплачена платником податку, що придбав товари та послуги, їх постачальникам.

Згідно акту перевірки, та що не заперечується позивачем, останнім в декларації з податку на додану вартість за липень 2009р. задекларовано суми податкового кредиту, які сплачені у наступних періодах на загальну суму 1451,84 грн., що є порушенням п.п.7.7.2. та п.п.7.7.3 п.7.7 ст.7 Закону №168. Аналогічний висновок наведено також в описовій частині експертного висновку №114/10 від 22.12.2010р. по пункту першому висновків.

Таким чином, сума податкового кредиту ТОВ «Інвест Плюс» за липень 2009р. складає 207009 грн. (208110 грн. (задекларований податковий кредит липня 2009р.) 184 грн. (сума повторно віднесена за податковою накладною №ИС-2242 від 17.07.2009р. ) 917 грн. (сума ПДВ з послуг по обслуговуванню у VIP-терміналі), що також підтверджується п.2 експертного висновку №114/10 від 22.12.2010р., внаслідок чого відємне значення різниці між сумою податкового зобовязання (рядок 9 розділ І «Податкові зобовязання» податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2009р.) 33,00 грн.) та податковим кредитом за липень 2009р. (207009 грн.) становить 206976,00 грн. (п.4 експертного висновку №114/10 від 22.12.2010р.), а сума бюджетного відшкодування за серпень 2009р. становить 205557 грн. (207009 грн. 1452 грн., п.1 експертного висновку №114/10 від 22.12.2010р.).

Разом з тим, з п.10-11 експертного висновку №114/10 від 22.12.2010р. документами первинного бухгалтерського обліку ТОВ «Інвест Плюс» обґрунтованість включення сум податкового кредиту з ПДВ в липні серпні 2009р. підтверджується частково: за липень 2009р. в сумі 207009 грн., за серпень 2009р. в сумі 16719 грн., та не підтверджується: за липень 2009р. в сумі 11000,67 грн. та за серпень 2009р. у сумі 500,00 грн. Обґрунтованість заявлено до бюджетного відшкодування сум ПДВ за серпень 2009р. в розмірі 208077 грн., документами податкового та бухгалтерського обліку ТОВ «Інвест Плюс» підтверджується частково в сумі 205557 грн., та не підтверджується в сумі 2520 грн.

Частиною ч.1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною 3 зазначеної статті передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

§на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

§з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

§обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

§безсторонньо (неупереджено);

§добросовісно;

§розсудливо;

§з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

§пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

§з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

§своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Так зокрема, принцип прийняття рішення, вчинення дії обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) є одночасно і орієнтиром при реалізації повноважень владного субєкта, який вимагає від останнього враховувати як обставини, на обовязковість урахування яких прямо вказують законодавчі акти, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації.

Враховуючи часткову необґрунтованість висновків податкової інспекції про порушення позивачем положень Закону України «Про податок на додану вартість», суд дійшов висновку про необхідність задоволення остаточних позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Частиною 3 вищезазначеної норми передбачено, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Враховуючи, часткове відкликання позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути з Державного бюджету України 3,40 грн. судового збору та 4325,00 грн. витрат, повязаних з проведенням експертизи, які підтверджуються банківською випискою за 10.11.2010р.

Вступну та резолютивну частину постанови проголошено в судовому засіданні 12.04.2011р.

У повному обсязі постанову складено та підписано 18.04.2011р.

На підставі викладено, керуючись статтями 94, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення №0002862301/0 від 18.11.2009р. у частині зменшення суми бюджетного відшкодування у розмірі 170635,00 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0002872301/0 від 18.11.2009 року.

Визнати неправомірними дії ДПІ у м.Ялта АР Крим щодо встановлення порушення ТОВ «Інвест Плюс» п.п.7.7.1, 7.7.2, 7.7.3 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та заниження ним суми бюджетного відшкодування у розмірі 170385,00 грн. за період січень, березень, квітень, травень, червень 2009р. і завищення відємного значення різниці між сумою податкових зобовязань та податкового кредиту за серпень 2009р. на 4325,00 грн.

Стягнути з державного бюджету України на користь ТОВ «Інвест Плюс» судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 3,40 грн. та витрати, повязані з проведення судової експертизи у розмірі 4325,00 грн.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Сидоренко Д.В.