Постанова № 16455228, 21.04.2011, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 квітня 2011 р. (12:26) Справа №2а-3326/10/5/0170 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі: судді Сидоренко Д.В., при секретарі Мородецькій Ю.В.,

розглянувши за участю представників:

позивача ОСОБА_1, дов. від 06.09.2010р.,

відповідача ОСОБА_2, головний державний податковий інспектор, дов.№303/9/10-0 від 01.12.2008р.,

у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за адміністративним позовом Відкритого акціонерного товариства «Карєр Мармурний», с.Мрамурне Сімферопольського району,

до відповідача Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі АР Крим, с.Мирне, Сімферопольського району,

про визнання протиправними та скасування рішень.

Обставини справи: ВАТ «Карєр Мармурний» звернулося до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень ДПІ в Сімферопольському районі АР Крим:

§№0000982301/3 від 01.03.2010р.;

§№0000992301/3 від 01.03.2010р.;

§№0000891701/3 від 01.03.2010р.;

§№0000013500/1 від 01.03.2010р.;

§№0001282301/2 від 18.12.2009р.

Заявою про уточнення позовних вимог (т.2, а.с.124-125) позивач уточнив позовні вимоги та просить визнати недійсним податкове повідомлення-рішення №0000992301/3 від 01.03.2010р. в частині донарахування основного платежу з податку на додану вартість в розмірі 28127,92 грн. і штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 14063,96 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що висновки акту перевірки не відповідають фактичним обставинам та не базуються на вимогах діючого законодавства, оскільки витрати на оплату послуг мобільного звязку та транспортні послуги відносяться до витрат повязаних з веденням виробництва.

Відповідач проти позовних вимог заперечував. У запереченнях на адміністративний позов зазначив, що під час перевірки встановлено завищення валових витрат на загальну суму 120369,00 грн., у тому числі на вартість послуг мобільного звязку в розмірі 110135,00 грн. (відсутні документи, що підтверджують їх використання безпосередньо у виробничих цілях) та транспортних послуг на загальну суму 10233,34 грн. (відсутні товарно-транспортні накладні по перевезенню, в актах виконаних робіт, розрахунках відсутні відомості про вантаж), що призвело до заниження податку на прибуток в розмірі 30092,00 грн. та ПДВ в розмірі 31326,64 грн.

Розглянувши матеріали справи, надані сторонами докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свободи та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п.1 ч.2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 ч.1 ст.3 КАС України визначено поняття субєктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший субєкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Пунктом 1 ч.1 ст.3 КАС України визначено поняття справи адміністративної юрисдикції, - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Основним завданням органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (ст. 2 Закону №509).

Враховуючи зазначене, відповідач, здійснюючи свої повноваження у спірних відносинах є суб'єктом владних повноважень, спір що виник між сторонами пов'язаний із захистом прав позивача у сфері публічно-правових відносин і є справою адміністративної юрисдикції, його належить розглядати в порядку, встановленому КАС України.

ДПІ в Сімферопольському районі АР Крим в період з 09.06.2009р. по 30.06.2009р. проведено планову виїзну перевірку ВАТ «Карєр Мармурний» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2007р. по 31.03.2009р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007р. по 31.03.2009р.

За результатами перевірки було складено акт №1249/23-02/054676636 від 07.07.2009 року (т. 1, а.с.85-155), в якому зазначені наступні порушення, зокрема:

§п.п.5.3.9 п.5.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого донараховано податку на прибуток в розмірі 30092,00 грн.

§п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого занижено суму податку на додану вартість на 31326,64 грн.

§п.п.4.2.1 та п.п.4.2.9 п.4.2. ст..4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», внаслідок чого донараховано податку з доходів фізичних осіб в розмірі 990,00 грн.

Враховуючи виявлені під час перевірки порушення вимог податкового законодавства, на підставі п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», відповідачем 20.07.2009р. прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:

§№0000982301/0 (т.1 а.с. 156) про визначення суми податкового зобовязання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств в розмірі 42569,00 грн., в тому числі основним платежем 30092,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 12477,00 грн.;

§№0000992301/0 (т.1 а.с. 157) про визначення суми податкового зобовязання за платежем: податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 46989,96 грн., в тому числі за основним платежем 31326,64 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 15663,32 грн.

§№0000891701/0 (т.1 а.с. 158) про визначення суми податкового зобовязання за платежем: податок з доходів фізичних осіб в розмірі 2970,00 грн., в тому числі за основним платежем 990,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 1980,00 грн.

Не погодившись з прийнятим податковим повідомленнями-рішеннями позивачем була подана до ДПІ в Сімферопольському районі АР Крим відповідна скарга.

За результатами розгляду первинної скарги позивача прийнято рішення №3001/10/31-0 від 24.09.2009р. (т.1 а.с. 76-80), згідно якого податкові повідомлення-рішення №0000982301/0, №0000992301/0 та №0000891701/0 залишені без змін, а скарги без задоволення. Крім того, збільшена сума штрафних санкцій по податку на прибуток на 119,00 грн.

У звязку з чим, 25.09.2009 року прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:

§№0000982301/1 (т.1 а.с. 81) про визначення суми податкового зобовязання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств в розмірі 42569,00 грн., в тому числі основним платежем 30092,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 12477,00 грн.;

§№0000992301/1 (т.1 а.с. 82) про визначення суми податкового зобовязання за платежем: податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 46989,96 грн., в тому числі за основним платежем 31326,64 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 15663,32 грн.

§№0000891701/1 (т.1 а.с. 83) про визначення суми податкового зобовязання за платежем: податок з доходів фізичних осіб в розмірі 2970,00 грн., в тому числі за основним платежем 990,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 1980,00 грн.

§№0001282301/0 від 25.09.2009р. (т.1 а.с. 84) про визначення суми податкового зобовязання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств в розмірі 119,00 грн., в тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 119,00 грн.

В подальшому, за результатами розгляду повторної скарги позивача, 04.12.2009р. ДПА в АР Крим прийнято рішення №3120/10/25-023 (т.1 а.с. 54-64), яким податкові повідомлення-рішення №0000982301/1, №0000891701/1 та №0001282301/0 залишені без змін.

Податкове повідомлення-рішення №0000992301/1 від 25.09.2009р. скасовує в частині визначення податку на додану вартість в сумі 3770,00 грн. і 1885,00 грн. штрафної санкції та у вказаній частині рішення ДПІ в Сімферопольському районі АР Крим від 24.09.2009р. №3001/10/31-00, збільшує суму штрафної санкції з податку на прибуток на 1694,00 грн.

У звязку з чим,18.12.2009 року прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:

§№0000982301/2 (т.1 а.с. 37) про визначення суми податкового зобовязання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств в розмірі 42569,00 грн., в тому числі основним платежем 30092,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 12477,00 грн.;

§№0000992301/2 (т.1 а.с. 38) про визначення суми податкового зобовязання за платежем: податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 46989,96 грн., в тому числі за основним платежем 31326,64 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 15663,32 грн.

§№0000891701/2 (т.1 а.с. 39) про визначення суми податкового зобовязання за платежем: податок з доходів фізичних осіб в розмірі 2970,00 грн., в тому числі за основним платежем 990,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 1980,00 грн.

§№0001282301/2 (т.1 а.с. 40) про визначення суми податкового зобовязання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств в розмірі 119,00 грн., в тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 119,00 грн.;

§№0000013500/0 (т.1 а.с. 41) про визначення суми податкового зобовязання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств в розмірі 1694,00 грн., в тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 1694,00 грн.;

В подальшому, за результатами розгляду скарги позивача, 19.02.2010 року Державною податковою адміністрацією в АР Крим прийнято рішення №1622/6/25-0515 (т.1 а.с. 20-24), яким залишені без змін податкові повідомлення рішення №№0000982301/0, №0000992301/0 та №0000891701/0 з урахуванням рішень ДПІ в Сімферопольському районі АР Крим від 24.09.2009р. №3001/10/31-0 та ДПА в АР Крим від 04.12.2009р. №3120/10/25-023, прийнятих за розглядом первинної і повторної скарг (податкові повідомлення-рішення від 25.09.2009р. №0000982301/1, №0000992301/1, №0001282301/0 та №0000891701/1, від 18.12.2009р. №0000982301/2, №0000992301/2, №0001282301/2 та №0000891701/2 та №0000013500/0), а скарги без задоволення.

У звязку з чим,01.03.2010 року прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:

§№0000982301/3 (т.1 а.с. 15) про визначення суми податкового зобовязання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств в розмірі 42569,00 грн., в тому числі основним платежем 30092,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 12477,00 грн.;

§№0000992301/3 (т.1 а.с. 16) про визначення суми податкового зобовязання за платежем: податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 46989,96 грн., в тому числі за основним платежем 31326,64 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 15663,32 грн.

§№0000891701/3 (т.1 а.с. 18) про визначення суми податкового зобовязання за платежем: податок з доходів фізичних осіб в розмірі 2970,00 грн., в тому числі за основним платежем 990,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 1980,00 грн.

§№0000013500/1 (т.1 а.с. 19) про визначення суми податкового зобовязання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств в розмірі 1694,00 грн., в тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 1694,00 грн.;

Не погодившись з рішеннями органів податкової служби, прийнятими в адміністративному порядку, позивач звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим з позовом про часткове оскарження вищезазначених податкових повідомлень-рішень в судовому порядку.

В ході судового розгляду справи судом було перевірено правомірність висновків відповідача щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства, а також правомірність нарахування основних зобовязань та штрафних (фінансових) санкцій і встановлено наступне.

Приймаючи до уваги, що спірні правовідносини виникли до набрання чинності Податковим кодексом України, тобто до 01.01.2011 року, суд вважає за необхідне керуватися нормами, чинними на момент виникнення спірних правовідносин.

Перевіркою було встановлено, що за перевіряє мий період з 01.10.2007р. по 31.03.2009р. позивач завищив валові витрати у сумі 120369,00 грн., у тому числі:

§у кварталі 2007р. в сумі 25111,00 грн.;

§у 2008р. в сумі 82301,00 грн.;

§І кварталі 2009р. в сумі 12957,00 грн.

До складу валових витрат відповідних періодів було включено, зокрема суми за послуги мобільного звязку (в загальному розмірі 110134,70 грн., згідно відомостей викладених у таблиці), у тому числі по періодах:

§4 квартал 2007р. 25111,00 грн.;

§1 квартал 2008р. 12050,83 грн.;

§2 квартал 2008р. 20089,61 грн.;

§3 квартал 2008р. 20677,19 грн.;

§4 квартал 2008р. 19249,07 грн.;

§1 квартал 2009р. 12957,00 грн.,

без наявності відповідних документів, які підтверджують використання цих послуг безпосередньо у виробничих цілях.

Разом з тим, до складу валових витрат відповідних періодів включено суми транспортних послуг, які не підтверджені на момент перевірки, у звязку з відсутністю товарно-транспортних накладних і талону замовника, у тому числі по періодах:

§1 квартал 2008р. 5466,67 грн.

§3 квартал 2008р. 4766,67 грн.

Підпунктом 1.32. ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі - Закон № 334, чинний на момент виникнення спірних правовідносин) закріплене поняття господарської діяльності, а саме, це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Статтею 42 Господарського кодексу України визначено поняття підприємництва це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється субєктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних та соціальних результатів та одержання прибутку.

Пунктом 5.1 ст.5 Закону №334 передбачалося, що валові витрати виробництва та обігу це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону №334 до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно п.п 5.3.1. п.5.3 ст.5 Закону №334 не включаються до складу валових витрат витрати на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності, а саме:

§організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків (крім благодійних внесків та пожертвувань неприбутковим організаціям, визначеним пунктом 7.11 цього Закону, та витрат, пов'язаних з проведенням рекламної діяльності, які регулюються нормами підпункту 5.4.4 цієї статті). Обмеження частини другої цього підпункту не стосуються платників податку, основною діяльністю яких є організація прийомів, презентацій і свят за замовленням та за рахунок інших осіб;

§придбання лотерей, участь в азартних іграх;

§фінансування особистих потреб фізичних осіб за винятком виплат, передбачених пунктами 5.6 і 5.7 цієї статті, та в інших випадках, передбачених нормами цього Закону.

З системного аналізу вищенаведених норм слідує, що обовязковими ознаками витрат платника податку, які можуть бути віднесені до складу валових є призначення придбаних товарів (робіт, послуг) для використання їх у власній господарській діяльності такого платника податків та підтвердження понесених витрат відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п.п.7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі-Закон №168, чинний на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Згідно п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону №168 датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Абзацом 1 п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону №168 передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Таким чином, виходячи зі змісту вищезазначеної норми, відсутність податкової накладної позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат.

Підпунктом 7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону №168 передбачалося, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця, при цьому відповідно до п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 цього Закону датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Податкова накладна є документом, який підтверджує сплату покупцем податку на додану вартість в ціні товару.

Згідно акту перевірки сума заниження податку на додану вартість в розмірі 31326,64 грн., складається із сум ПДВ за господарським операціям з наступними контрагентами:

§за послуги мобільного звязку з ЗАТ «Український мобільний звязок» та ЗАТ «Київстар Дж.Ес.Ем» в розмірі 22027,44 грн.;

§за транспортні послуги з ТОВ «Укрбудтранс» в розмірі 2046,66 грн.;

§ТОВ «НВП «Протей» в розмірі 3198,72 грн.;

§ПП «Арком і К» в розмірі 3770,00 грн.

§ДП «Універсал офіс Сервіс» в розмірі 283,82 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ЗАТ «Київстар Дж.Ес.Ем» укладено генеральну угоду №349/2004 від 16.03.2004р. (додаток №3 до генеральної угоди №349/2004 від 16.03.2004р., т.1 а.с. 183), згідно якої надаються послуги мобільного звязку по особовому рахунку №967975.

Крім того, між позивачем та ЗАТ «Український мобільний звязок» укладено ряд договорів (т.2 а.с. 137-147) про надання послуг мобільного звязку.

Факт надання послуг підтверджується наявними в матеріалах справи рахунками, виписаними ЗАТ «УМЗ» та ЗАТ «Київстар Дж.Ес.Ем» (т.1 а.с. 188-250, т.2 а.с. 1-67), та податковими накладними (т.2 а.с. 201-234). Крім того, в матеріалах справи наявні докази сплати ВАТ «Карєр Мармурний» вартості отриманих послуг (платіжні доручення т.2 а.с. 148-200), що не заперечувалося відповідачем ні в ході перевірки, ні в ході розгляду даної справи.

В судовому засіданні представником позивач надані накази №1а від 04.01.2005р. (т.1 а.с. 184) та №2а від 29.01.2007р. (т.1 а.с. 186), згідно яких для оперативності в обслуговувані в прийнятті рішення, швидкого звязку з діловими партнерами та всередині підприємства, економії витрат на послуги звязку, прийнято рішення про видачу мобільних телефонів та їх підключення до операторів UMC та Київстар, визначені категорії працівників із встановленням щомісячного ліміту. У вищезазначених наказах обумовлена заборона використання мобільного звязку для особистих потреб, а також наказом №42-а від 01.07.2008р. (т.1 а.с. 187) закріплені номери мобільних телефонів за співробітниками підприємства.

Крім того, генеральним директором ВАТ «Карєр Мармурний» затверджені Правила користування мобільним звязком (т.1 а.с. 185), згідно яких зокрема, робітники мають право використовувати мобільний за виробничою необхідністю.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 ст.71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем жодних доказів використання, працівниками позивача, послуг мобільного звязку, в особистих потребах не надано, у звязку з чим висновок відповідача про завищення валових витрат у період з 01.10.2007р. по 31.03.2009р. у сумі 110134,70 грн. та заниження податку на додану вартість в розмірі 22027,44 грн., є безпідставним.

Безпідставним є також твердження відповідача про завищення валових витрат у період з 01.10.2007р. по 31.03.2009р. у сумі 10233,34 грн. та заниження податку на додану вартість в розмірі 2046,66 грн. (транспортні послуги) з огляду на наступне.

15.07.2007р. між ТОВ «Укрбудтранс» та ВАТ «Карєр Мармурний» укладено договір №15/07/07-ТР про надання послуг з перевезення автомобільним транспортом (т.1 а.с. 176), згідно умов якого перевізник зобовязується надати замовнику транспортні послуги з перевезення вантажу автомобільним транспортом, згідно додаткової угоди №1.

Відповідно до додаткової угоди №1 від 15.07.2007р. (т.1 а.с. 177) перевізник надає, а замовник приймає автотранспортні послуги для перевезення вантажу автомобілем DAF (самоскид 25-35 тон) за ціною 0,40 грн. за тону на кілометр, в тому числі ПДВ.

Згідно актів виконаних робіт №286 від 28.08.2007р. (т.1 а.с. 178) та від 09.01.2008р. (т.1 а.с. 179) ТОВ «Укрбудтранс» надало транспортні послуги на загальну суму 10233,34 грн. без ПДВ та виставило відповідні рахунки №286 від 28.08.2007р. та №1 від 09.01.2008р. (т.1 а.с. 180).

В акті перевірки відповідач обґрунтовує неправомірність включення до валових витрат транспортних послуг на загальну суму 10233,34 грн. та податкового кредиту з цих господарських операцій в розмірі 22027,44 грн., відсутністю товарно-транспортних накладних і талону замовника, які передбачені Правилами перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997р.

Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997р. №363 регулюють питання організації роботи автотранспорту як галузі господарства і містять вказівки саме для перевізників, тобто ці акті не регулюють питань податкового обліку, до якого відноситься визначення валових витрат. Дані правила визначають права та обов'язки і власників автотранспорту, перевізників, вантажовідправників та отримувачів вантажу при перевезенні вантажу автомобільним транспортом, та не встановлюють правила податкового обліку валових витрат платника податку.

В свою чергу, наказом Міністерства транспорту та звязку України від 22.05.2006р. № 493 з Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні виключений п.11.2, абз.2 якого встановлював, що форма та порядок заповнення товарно-транспортних накладних визначається відповідними нормативними актами.

Отже, за відсутністю форми та порядку оформлення товарно-транспортних накладних, їх обовязковості, відповідач не має правових підстав вимагати від позивача їх наявності для підтвердження правомірності віднесення витрат підприємства з придбання товару до валових витрат та формування податкового кредиту.

Згідно Акту наданих послуг №8 від 07.10.2008р. (т.1 а.с.169) ДП «Універсал офіс Сервіс» надало позивачу послуги по розміщенню реклами в довіднику «Крим-2009» на загальну суму 1710,00 грн. в тому числі ПДВ в розмірі 283,82 грн. та виставлено рахунок №К-2018 від 24.09.2008р. загальну суму 1710,00 грн. в тому числі ПДВ в розмірі 283,82 грн. (т.1 а.с. 16) і виписано податкову накладну №9 від 07.10.2008р. на загальну суму 1710,00 грн. в тому числі ПДВ в розмірі 283,82 грн. (т.1 а.с. 170).

Проте, як вбачається з розділу ІІ графи 3 «номенклатура поставки товарів (послуг) продавця» вищезазначеної податкової накладної зазначено «товаротранспортні послуги».

Згідно актів приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих обєктів від 29.02.2008р. та від 30.02.2008р. (т.1 а.с. 174-175) ПП «Арком і К» надані послуги по встановленню підшипників 3644 в кількості 2 шт. вартістю 12400,00 грн. та підшипник 3556 в кількості 1 шт. вартістю 6450,00 грн., та виданий рахунок-фактура №229 від 13.02.2008р. (т.1 а.с. 172), витратна накладна №174 від 14.02.2008р. на загальну суму 22620,00 грн. в тому числі ПДВ в розмірі 3770,00 грн. (т.1 а.с. 171), а також виписана податкова накладна №189 від 14.02.2008р. (т.1 а.с. 173).

Як зазначено в акті перевірки, податкова накладна №189 від 14.02.2008р. не є дійсною та не може бути включена до складу податкового кредиту, у звязку з тим, що до відділу податкового контролю юридичних осіб ДПІ в Сімферопольському районі надійшла службова записка №64/26-31 від 27.03.2009р. з відділу податкової міліції ДПІ у м.Сімферополі відносно ПП «Арком і К» щодо порушення кримінальної справи відносно ПП «Арком і К» за ч.1 ст.205, ч.3 ст.212, ч.1,2 ст.366, ч.1,3 ст. 358 КК України.

Порядок заповнення податкової накладної регулювався наказом Державна податкова адміністрація України «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення» №165 від 30.05.1997р. (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), згідно п.5 якого податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.

Згідно з п.2 вказаного Порядку податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість, тобто недійсність податкової накладної повязана лише із заповнення її неплатником ПДВ.

В даному випадку, аналізуючи Акт наданих послуг №8 від 07.10.2008р., рахунок №К-2018 від 24.09.2008р. та податкову накладну №9 від 07.10.2008р., суд дійшов висновку про наявність в останній описки у зазначенні номенклатури послуг, яка не впливає на дійсність податкової накладної та, як наслідок, на включення сплачених сум ПДВ до податкового кредиту. Разом з тим, в акті перевірки відсутні відомості щодо фіктивної діяльності ПП «Арком і К», оскільки фіктивність діяльності має підтверджуватися вироком суду у кримінальній справі, який набрав законної сили і є обовязковим для адміністративного суду, відповідно до ч.4 ст.72 КАС України.

Крім того, згідно п.3.2.2.1 «Перевірка автоматизованого співставлення податкової звітності з ПДВ згідно з АС «Контрагент» станом на 30.06.2009р.» акту перевірки, встановлених розбіжностей по податковому кредиту не виявлено, тобто контрагентами позивача по господарським правовідносинам, за рахунок яких позивачем сформовано податковий кредит, задекларовані зобовязання з ПДВ з цих операцій.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про правомірність включення до валових витрат, понесених затрат в розмірі 120369,00 грн. та про правомірність включення до складу податкового кредиту, сум податку на додану вартість в розмірі 28127,92 грн. (31326,64 грн. 3198,72 грн. сума ПДВ по господарським операціям з ТОВ «НПВ «Протей»).

Щодо податкового повідомлення-рішення №0000891701/3 від 01.03.2010р., суд виходить з наступного.

Як зазначено в акті перевірки, при перевірці рахунку 372 «Розрахунки з підзвітними особами» з питання правильності і своєчасності оформлення авансових звітів встановлено, що згідно авансових звітів виплачена співробітникам (ОСОБА_5 та ОСОБА_7) сума в розмірі 6600,00 грн. на придбання ваучерів мобільного звязку не включена у дохід таких громадян, оскільки є додатковим благом чи інших доходом, внаслідок чого порушено положення п.п. 4.2.1 тп 4.2.9 п.4.2 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Відповідно до п.п.4.2.1. та п.п.4.2.9 п.4.2. ст.4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» (далі Закону №889, чинний на момент виникнення спірних правовідносин) до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються, зокрема:

§доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати та винагороди, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору;

§дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо (за винятками, передбаченими пунктом 4.3 цієї статті), а саме у вигляді:

а) вартості використання житла, інших об'єктів матеріального або нематеріального майна, наданих платнику податку у безоплатне користування, за винятком, коли таке надання зумовлене виконанням платником податку трудової функції чи передбачене нормами трудового договору (контракту) або відповідно до закону, у встановлених ними межах, а також за винятком користування автомобільним транспортом, наданих платнику податку його працедавцем-резидентом, який є платником податку на прибуток підприємств;

б) вартості майна та харчування, безоплатно отриманого платником податку, крім випадків, визначених у підпункті 5.4.1 пункту 5.4 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств";

в) вартості послуг домашнього обслуговуючого персоналу, безоплатно отриманих платником податку, включаючи працю підпорядкованих осіб, а також осіб, що перебувають на військовій службі чи є заарештованими або ув'язненими.

Під терміном "послуги домашнього обслуговуючого персоналу" розуміються послуги з побутового обслуговування фізичної особи, членів її сім'ї або від імені чи за їх дорученням - будь-якої третьої особи, включаючи ремонт або спорудження об'єктів рухомого чи нерухомого майна, що належать таким особам або використовуються ними;

г) суми грошового або майнового відшкодування будь-яких витрат або втрат платника податку, крім тих, що підлягають обов'язковому відшкодуванню згідно із законом за рахунок бюджету або звільняються від оподаткування згідно з цим Законом;

д) суми фінансової допомоги, включаючи суми боргу платника податку, анульованого кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства;

е) вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), а також суми знижки з ціни (вартості) товарів (послуг), що перевищує звичайну, розраховану за правилами визначення звичайних цін (у розмірі такої знижки), крім випадків, передбачених пунктом 4.3 цієї статті.

Відповідно до п.17.2 ст.17 Закону №889 особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів є, зокрема для оподатковуваних доходів з джерелом їх походження з України - податковий агент.

Поняття терміну «податковий агент» міститься в п.1.15 ст.1 Закону №889. За змістом цієї статті податковим агентом є фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Наведене поняття податкового агенту не містить в собі конкретного переліку осіб, що є податковими агентами, проте містить визначення податкового агенту через встановлення переліку обовязків такої особи у разі здійснення виплати доходу фізичним особам. Таким чином для встановлення в особі статусу податкового агента слід встановити передбачений обовязок у такої особи утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податків.

Згідно наступних звітів про використання коштів на відрядження або під звіт (т.1 а.с. 160-167):

§№337 від 27.10.2007р. ОСОБА_5 (заступник генерального директора по ФЕП) витрачено 1000,00 грн. на оплату контрактних послуг Київстар Дж.Ес.Ем (касовий чек №46103 від 27.10.2007р., десять скретч-карток номіналом по 100,00 грн.);

§№360 від 12.11.2007р. ОСОБА_5 (заступник генерального директора по ФЕП) витрачено 1000,00 грн. на оплату контрактних послуг Київстар Дж.Ес.Ем (касовий чек №47911 від 12.11.2007р., три скретч-картки номіналом по 300,00 грн. та одна скетч-картка номіналом 100,00 грн.);

§№6 від 02.01.2008р. ОСОБА_7 (головний бухгалтер) витрачено 2100,00 грн. на оплату контрактних послуг Київстар Дж.Ес.Ем (касовий чек №32912 від 28.12.2007р., сім скретч-карток номіналом по 300,00 грн.);

§№48 від 22.02.2008р. ОСОБА_7 (головний бухгалтер) витрачено 500,00 грн. на оплату контрактних послуг Київстар Дж.Ес.Ем (касовий чек №40771 від 22.02.2008р., одна скретч-карток номіналом по 300,00 грн. та дві скетч-картки номіналом по 100,00 грн.);

§№150 від 30.12.2007р. ОСОБА_5 (заступник генерального директора по ФЕП) витрачено 2000,00 грн. на оплату контрактних послуг Київстар Дж.Ес.Ем (касовий чек №0812307026 від 30.12.2008р., поповнення телефону №0676503406).

Як зазначалося вище, між позивачем та ЗАТ «Київстар Дж.Ес.Ем» укладено генеральну угоду №349/2004 від 16.03.2004р. (додаток №3 до генеральної угоди №349/2004 від 16.03.2004р., т.1 а.с. 183) про надання послуги мобільного звязку по особовому рахунку №967975.

ЗАТ «Київстар Дж.Ес.Ем» виставлялися рахунки-фактури (т.1 а.с. 194, 201, 207-211, 222, 228-243, т.2 а.с. 5-6, 12-13, 19-20, 27-29, 36-37,44-45, 52-57, 63, 70-71, по особовому рахунку №967975 (номери телефонів - НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5, НОМЕР_6, НОМЕР_7) на оплату послуг мобільного звязку.

Згідно наказів №1а від 04.01.2005р. (т.1 а.с. 184) та №2а від 29.01.2007р. (т.1 а.с. 186), мобільні телефони видавалися зокрема заступнику генерального директора по фінансам та головному бухгалтеру, тобто ОСОБА_5 (заступник генерального директора по фінансово економічним питанням) та ОСОБА_7 (головний бухгалтер) користувалися послугами мобільного звязку, який надавався ЗАТ «Київстар Дж.Ес.Ем» відповідно до укладеної генеральної угоди №349/2004 від 16.03.2004р., для оперативності в обслуговувані, в прийнятті рішення, швидкого звязку з діловими партнерами та всередині підприємства, тобто підзвітними особами здійснювалося поповнення рахунків мобільного звязку ВАТ «Карєр Мармурний».

Доказів поповнення рахунків ОСОБА_5 та ОСОБА_7 особистих телефонів мобільного звязку, придбаними скетч-картами на загальну суму 6600,00 грн., відповідачем під час перевірки не встановлено та в судове засідання не представлено, у звязку з чим суд дійшов висновку про безпідставність висновків відповідача щодо наявності у позивача обовязку утримувати та сплачувати податок до бюджету у звязку з виплатою співробітникам суми в розмірі 6600,00 грн. на придбання ваучерів мобільного звязку, та як наслідок про обґрунтованість позовних вимог в цій частині.

Частиною ч.1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною 3 зазначеної статті передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

§на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

§з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

§обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

§безсторонньо (неупереджено);

§добросовісно;

§розсудливо;

§з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

§пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

§з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

§своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Так зокрема, принцип прийняття рішення, вчинення дії обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) є одночасно і орієнтиром при реалізації повноважень владного субєкта, який вимагає від останнього враховувати як обставини, на обовязковість урахування яких прямо вказують законодавчі акти, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації.

Враховуючи необґрунтованість висновків податкової про порушення позивачем положень Законів України «Про оподаткування прибутку підприємств», «Про податок на додану вартість» та Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Згідно з п.1 ч.2 ст.162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.

Зі змісту наведеної норми слідує, що належним способом захисту є визнання протиправним та скасування оскаржуваних рішень.

Позивач просить визнати недійсними оскаржувані рішення, разом з тим, ч.2 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено право суду вийти за межі позовних вимог, тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Враховуючи необхідність повного захисту прав та інтересів позивача, суд вважає необхідним визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення №0000982301/3 від 01.03.2010р., №0001282301/2 від 18.12.2009р., 0000891701/3 від 01.03.2010р., №0000013500/1 від 01.03.2010р. та №0000992301/3 від 01.03.2010р. в частині донарахування основного платежу з податку на додану вартість в розмірі 28127,92 грн. і штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 14063,96 грн.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Вступну та резолютивну частину постанови проголошено в судовому засіданні 21.04.2011р.

У повному обсязі постанову складено та підписано 26.04.2011р.

На підставі викладено, керуючись статтями 11, 94, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ в Сімферопольському районі АР Крим:

§№0000982301/3 від 01.03.2010р.;

§№0000992301/3 від 01.03.2010р. в частині донарахування основного платежу з податку на додану вартість в розмірі 28127,92 грн. і штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 14063,96 грн.;

§№0000891701/3 від 01.03.2010р.;

§№0000013500/1 від 01.03.2010р.;

§№0001282301/2 від 18.12.2009р.

Стягнути з державного бюджету України на користь ВАТ «Карєр Мармурний» (97571, АР Крим, Сімферопольський район, с. Мармурне; ЖЄДРПОУ 05467636; р/р № 2600800326001в Сімферопольській філії АБ «Київська Русь», МФО 384793) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 3,40 грн.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Сидоренко Д.В.