Постанова № 16455140, 14.03.2011, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

м. Сімферополь

14 березня 2011 р. (12:11 год.) Справа №2а-294/11/8/0170 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кушнової А.О., при секретарі Гнатенко І.О., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Керченської міської ради

до Кримського республіканського підприємства "Керченське міське бюро реєстрації і технічної інвентаризації"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 (третя особа 1), ОСОБА_2 (третя особа 2)

про спонукання до виконання певних дій

за участю представників сторін та третіх осіб:

від позивача: ОСОБА_3, довіреність №02-23/8 від 04.01.11

від відповідача: ОСОБА_4, довіреність № 557 від 16.01.10

від третьої особи 1 (ОСОБА_1): ОСОБА_6

від третьої особи 2 (ОСОБА_2): не зявився

Суть справи: Позивач - Керченська міська рада звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим із позовною заявою та просить зобовязати Кримське республіканське підприємство «Керченське бюро реєстрації та технічної інвентаризації» скасувати в Єдиному Державному реєстрі запис про реєстрацію за ОСОБА_2 право власності на нерухоме майно, розташоване за адресою: м. Керч, вул. Желябова, 10.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 12.01.2011р. було відкрито провадження по справі, закінчено підготовче провадження та справа призначена до судового розгляду, до участі по справі залучено в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

Позовні вимоги обґрунтовані положеннями ч.2 ст.26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», відповідно до якої записи в Державному реєстрі прав скасовуються, якщо підстави, за яких вони були внесені, визнані судом недійсними, а відтак, й у звязку зі скасуванням рішення суду першої інстанції, яким було визнано за гр. ОСОБА_2 право власності на нерухоме майно, державну реєстрацію якого позивач й просить скасувати, скасуванню підлягає й державна реєстрацію такого права власності.

Відповідач клопотанням від 14.02.2011р. №524, яке надійшло на адресу суду 01.03.2011р. просить вирішення спору провести без участі його представника та розгляд справи залишає на розсуд суду.

В судовому засіданні 14.03.2011р. представник відповідача поклався на правильне вирішення спору судом, не зазначивши своєї правової позиції по справі, надав письмові пояснення від 14.03.2011р., в яких додатково повідомив, що чинним законодавством не встановлено процедури скасування державної реєстрації права власності, зокрема, не встановлено кола осіб, які можуть бути ініціаторами такого скасування.

Третя особа 1 - ОСОБА_1 у письмових поясненнях по суті спору позовні вимоги підтримує у повному обсязі та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Третя особа 2 - ОСОБА_2 письмових пояснень по суті справи не надав, в судові засідання по справі не зявлявся, був повідомлений належним чином рекомендованою кореспонденцією, про причини неявки не повідомив.

Справа розглядається за наявними матеріалами та доказами, які були надані сторонами та третьою особою 1 та досліджені судом.

Слухання справи відкладалось в порядку ст. 150 КАС України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін та третьої особи 1, суд

ВСТАНОВИВ:

04.07.2008р. Кримським республіканським підприємством «Керченське бюро реєстрації та технічної інвентаризації» на підставі рішення Керченського міського суду від 23.06.2008р. по справі №2-2561 була проведена державна реєстрація права власності за ОСОБА_2 на нежитлові будівлі, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується витягом відповідача про реєстрацію права власності №23096089 від 23.06.2009р. (а.с.6).

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що ухвалою Керченського міського суду від 03.11.2009р. по справі №8-34/2009р. вищезазначене рішення суду було скасоване у звязку з нововиявленими обставинами, у задоволенні позову відмовлено (а.с.8). Зазначена ухвала суду була залишена без змін ухвалою Апеляційного суду АР Крим у м.Феодосії від 24.03.2010р. (а.с.10-11).

Судом було також досліджено довідку Керченської міської ради від 14.03.2011р. вих. №02-23/498, відповідно якої орган місцевого самоврядування не приймав рішень про передачу фізичним або юридичним особам у власність або постійне користування, оренду, тощо, земельної ділянки, яка розташована в АДРЕСА_1 (а.с. 101).

При цьому, суд зауважує, що за змістом положень Цивільного кодексу України, право власності набувається на законних підставах. Таким чином, укладення договору купівлі-продажу обєкту нерухомості без дотримання форми, встановленої за законом для такого виду договорів тягне за собою наслідки нікчемності такого правочину, що не є у розумінні положень 328 ЦК України підставою для набуття у субєкта права права власності на таку споруду.

У звязку з чим, суд вважає за необхідне зауважити наступне.

Відносини, пов'язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно усіх форм власності, їх обмежень та правочинів щодо нерухомості регулюються нормами Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень", що визначено ст. 1 цього Закону.

Відповідно до п. 1 ст.4 цього Закону, обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що знаходиться на території України, фізичних та юридичних осіб, держави, територіальних громад, іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, зокрема, право власності на нерухоме майно.

В силу п.4 ст.5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень", державна реєстрація прав проводиться місцевими органами державної реєстрації прав виключно за місцем знаходження нерухомого майна, а саме: в містах Києві та Севастополі, місті обласного підпорядкування, районі.

Місцевими органами державної реєстрації у відповідності до ст. 7 Закону є відділення державної госпрозрахункової юридичної особи з консолідованим балансом (центр державного земельного кадастру).

У відповідності з п. 5 Прикінцевих положень зазначеного Закону, до створення єдиної системи органів реєстрації прав, а також до формування Державного реєстру прав у складі державного земельного кадастру реєстрація об'єктів нерухомості проводиться комунальними підприємствами бюро технічної інвентаризації. Повноваження бюро технічної інвентаризації щодо реєстрації прав власності на нерухоме майно на час звернення позивача щодо здійснення реєстрації також визначені п.1.3 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, що затверджено наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року N 7/5.

Реєстрація прав власності згідно п.1.3 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно здійснюють комунальні підприємства бюро технічної інвентаризації.

В силу підпункту 10 п. "б" ст. 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить, зокрема, делеговане повноваження щодо обліку та реєстрації відповідно до закону об'єктів нерухомого майна незалежно від форм власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», а також відповідно до п.10 Додатку №№1,2 Тимчасового положення про порядок реєстрації права власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002р. №7/5, державна реєстрація права власності на нерухомість проводиться відповідно до положень п. 2.1 Тимчасового порядку.

Відповідно до положень ст. 30 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» дії або бездіяльність державного реєстратора можуть бути оскаржені до суду.

Згідно до ст. 26 зазначеного Закону записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, а скасовуються, якщо підстави, за яких вони були внесені, визнані судом недійсними.

Враховуючи скасування рішення суду, за яким було визнано право власності за ОСОБА_2 на обєкти нерухомості, нікчемність правочину, за яким ОСОБА_2 придбав нерухомість в АДРЕСА_1, відсутність у нього будь-яких правовстановлюючих документів на земельну ділянку, на якій розташований такий обєкт та ненадання ним відомостей щодо дотримання порядку, встановленого чинним законодавством для отримання права на забудову земельної ділянки, суд вважає, що зазначена споруда має всі ознаки самочинного будівництва через наступне.

Згідно з частинами першою та другою статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Статтею 376 ЦК України також визначені певні правила, за якими можливе визнання за особою права власності на самочинно збудоване нерухоме майно.

За таких обставин, враховуючи положення Закону України "Про основи містобудування" та Закону України "Про планування і забудову територій" для вирішення питання про визнання за особою права власності на об'єкт нерухомого майна в тому разі, коли в прийнятті такого об'єкту в експлуатацію відмовлено, обов'язковою умовою є дотримання усіх визначених законом вимог та умов, які необхідні для прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта.

До того ж частиною третьою статті 376 ЦК України передбачено, що право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Проте, як вбачається з вищенаведеного, ані за ОСОБА_2, ані за особами, які були продавцями за договором купівлі-продажу, за яким ОСОБА_2 отримав спірний обєкт нерухомості, не було оформлено у встановленому законом право на користування земельною ділянкою, зокрема, на умовах оренди, або шляхом отримання права власності на таку земельну ділянку.

Отже, при будівництві такого обєкту були порушені вимоги абз. 2 ч. 2, ч. 3 ст. 331 ЦК України, відповідно до яких право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту його прийняття до експлуатації, якщо прийняття цього майна до експлуатації передбачено договором або законом. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Необхідність прийняття закінчених будівництвом об'єктів в експлуатацію в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, передбачена ч. 3 ст. 18 Закону України "Про основи містобудування".

Так, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів" від 22 вересня 2004 року N 1243 (що була чинною станом на момент прийняття рішення Керченського міського суду від 23.06.2008р. по справі №2-2561) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів полягає у підтвердженні державними приймальними комісіями готовності до експлуатації закінчених будівництвом об'єктів. За результатами роботи державної приймальної комісії складається акт про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта. Акт державної приймальної комісії підлягає затвердженню у 15-денний строк органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування, що утворив цю комісію, та реєструється в інспекції державного архітектурно-будівельного контролю, яка видала дозвіл на виконання будівельних робіт.

Одночасно слід зазначити, що відповідно до ст. 24 Закону України "Про планування і забудову територій" фізичні та юридичні особи, які мають намір здійснити будівництво об'єктів містобудування на земельних ділянках, що належать їм на праві власності чи користування, зобов'язані отримати від виконавчих органів відповідних рад, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, у разі делегування їм таких повноважень відповідними радами, дозвіл на будівництво об'єкта містобудування.

Статтею 29 цього Закону передбачено, що здійснення будівельних робіт на об'єктах містобудування без дозволу на виконання будівельних робіт або його перереєстрації, а також здійснення не зазначених у дозволі будівельних робіт вважається самовільним будівництвом і передбачає відповідальність згідно із законодавством.

При цьому, можливо зробити лише один висновок, що обєкти самочинного будівництва не можуть виступати обєктами цивільних правовідносин, а відтак на них не набувається право власності за цивільно-правовими договорами.

Крім того, суд вважає за необхідне зауважити наступне.

Згідно з вимогами ч. 7 ст. 41 Конституції України використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Згідно зі ст.2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Отже, факт проведення державної реєстрації права власності на обєкт, який був збудований на землях місцевої ради без встановленого законом порядку та є самочинним будівництвом, й не може виступати обєктом цивільного обороту, безумовно порушує право інших осіб, а саме Керченської міської ради, як органу відповідної територіальної громади, яким гарантовано державою право та реальна здатність володіти, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.

Отже, за таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

У звязку зі складністю справи судом 14.03.2011 року проголошені вступна та резолютивна частина постанови, а 18.03.2011 року постанова складена у повному обсязі.

З урахуванням викладеного, керуючись ст. ст. 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

2. Зобовязати Кримське республіканське підприємство «Керченське міське бюро реєстрації та технічної інвентаризації» (ідентифікаційний код юридичної особи 34571796, м.Керч, вул.Генерала Петрова, 37) провести скасування державної реєстрації права власності за ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на обєкт нерухомого майна - нежитлові будівлі, розташований за адресою: АДРЕСА_1, зареєстрований в Реєстрі прав власності на нерухоме майно 04.07.2008р. за номером 23865681 на підставі рішення Керченського міського суду АР Крим №2-2561 від 23.06.2008р.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Керченської міської ради 3,40 гривень судового збору.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Кушнова А.О.