Постанова № 16455141, 01.03.2011, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

м. Сімферополь

01 березня 2011 р. (16:30 год.) Справа №2а-13815/10/8/0170 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кушнової А.О., при секретарі Гнатенко І.О., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СімСітіТранс"

до Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в АР Крим

про визнання недійсною та скасування постанови

представники сторін: не з’явились

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "СімСітіТранс" звернулося до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в АРК про визнання недійсною, протиправною та скасування постанови Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в АРК №091374 від 05.10.10р. про застосування фінансових санкцій до позивача в розмірі 1700грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірною постановою до позивача застосовані фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 1700грн., підставою для нарахування яких стало порушення позивачем абз.3 ч.1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: не оформлення документів, перелік яких визначений ст. 39 цього Закону (зокрема схеми маршруту, розкладу руху, квитково-касового листа). Позивач вважає, що у спірній постанові невірно вказано порушення, що передбачене абз. 3 ч.1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», оскільки порушення, що відповідає змісту, вказаному в акті перевірки та постанові, передбачено абз.2 ч.1 ст. 60 наведеного Закону. На думку позивача, проведення перевірки ТОВ "СімСітіТранс" та складення акту перевірки є незаконними, тому що у відповідача не було законних підстав для проведення перевірки, а відтак акт перевірки не може бути підставою для прийняття спірної постанови. Позивач також вважає, що дії відповідача щодо прийняття спірної постанови не є пропорційними змісту вчиненого позивачем порушення, якщо навіть припустити, що таке порушення мало місце.

У судове засідання, що відбулося 06.12.10р., представник позивача надав доповнення до адміністративного позову, у яких фактично збільшує позовні вимоги, та просить суд визнати протиправними дії відповідача щодо складення акту від 07.09.10р. №191385 та прийняття постанови від 05.10.10р. № 091374 про застосування штрафних санкцій на суму 1700грн.; скасувати постанову відповідача від 05.10.10р. № 091374 про застосування до позивача штрафних санкцій на суму 1700грн.

У судовому засіданні, що відбулося 21.12.10р., був допитаний свідок з боку позивача - водій ТОВ "СімСітіТранс" ОСОБА_1.

Представник відповідача у судове засідання 21.12.10р. надав заперечення на позов, у яких просить суд у задоволенні позову відмовити з наступних підстав. Відповідач повідомляє суду, що рейдова перевірка ТОВ "СімСітіТранс" проводилася на підставі ст.6 Закону України «Про автомобільний транспорт», п.4 Положення про Головну державну інспекцію на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2004р. №1190, п.4 Положення про територіальні органи Головної державної інспекції на автомобільному транспорті, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України 14.12.2005р. №888, п. 12 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006р. №1567, завдання на рейдову перевірку.

Відповідач також зазначив, що при проведенні рейдової перевірки інспекторами Головавтотрансінспекції АРК 07.09.2010р. складено Акт №191385 про порушення позивачем абз.3 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт», тому 05.10.10р. територіальним управлінням винесено Постанову №091374 про застосування фінансових санкцій до ТОВ «СімСітіТранс» у розмірі 1700 грн. Відповідач звертає увагу на те, що до Акту позивач не надав доказів оформлення документів, зазначених у Акті, які на думку відповідача не були оформлені. Крім того, водій позивача із незрозумілих підстав відмовився від надання пояснень в Акті та від підписання Акту. Відповідач вважає, якщо документи дійсно було оформлено, водію нічого не заважало зробити в акті відмітку про їх оформлення.

Відповідач також звертає увагу суду на те, що позивач у своїй діяльності щодо регулярних перевезень пасажирів не завжди сумлінно виконує свої обов’язки, зокрема, інколи позивач самовільно збільшує кількість транспортних засобів (автобусів), визначених замовником перевезень, для регулярних перевезень пасажирів. При цьому водіям таких транспортних засобів не видають належним чином оформлені документи, та дається чітка установка відмовлятися від підписання та пояснень в актах перевірок, які складаються співробітниками управління Головавтотрансінспекції АРК.

У судовому засіданні, що відбулося 14.01.11р., були допитані свідки з боку відповідача – державні інспектори Територіального управління у АР Крим ОСОБА_2 та ОСОБА_3.

У судове засідання, що відбулося 20.01.11р., представник позивача надав письмові пояснення до позову, у яких позивач уточнює позовні вимоги, та просить суд визнати протиправними дії відповідача щодо проведення перевірки та складення Акту від 07.09.10р. № 191385; визнати протиправною та скасувати постанову відповідача від 05.10.10р. № 091374 про застосування до позивача штрафних санкцій на суму 1700грн.

Крім того, у вищенаведених поясненнях зазначено, що інспектори, які здійснювали перевірку, при проведенні перевірки не пред’явили водію посвідчення та направлення на перевірку (або завдання). У Акті перевірки не було зазначено вид перевірки. Позивач зазначає, що водій пред’явив перевіряючим всі необхідні документи, які були в наявності та оформлені належним чином, тому водій відмовився підписувати Акт, з яким не був згодний. Позивач звертає увагу суду на те, що водій пояснив, що перевірка фактично була проведена одним інспектором, тоді як Акт підписано двома інспекторами. Позивач також не згодний з посиланням відповідача у Акті перевірки на те, що під час перевірки була відсутня аптечка АМА – 2. Як пояснює водій, аптечка була в салоні автобуса та пред’являлася інспектору для перевірки.

У судове засіданні, що відбулося 01.03.11р., позивач не з’явився, надав суду клопотання про розгляд справи за його відсутності, просив позов задовольнити. Відповідач явку свого представника не забезпечив, про день час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Справою адміністративної юрисдикції (адміністративною справою) є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.1 ч.1 ст.3 КАС України).

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України визначено поняття суб’єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб’єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ст. 4 КАС України правосуддя в адміністративних справах здійснюється адміністративними судами. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Відповідно до п. 1 частини 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Таким чином, спір про визнання протиправними дій Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в АРК, яке є суб'єктом владних повноважень, при проведенні перевірки, оскарження постанови за результатами проведення такої перевірки, належить до юрисдикції адміністративних судів та повинний розглядатися в порядку адміністративного судочинства.

Проаналізувавши матеріали справи, пояснення свідків, оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про автомобільний транспорт" від 23.02.06р. №3492 із змінами та доповненнями на момент проведення перевірки позивача, урядовий орган державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті здійснює державний контроль за додержанням суб’єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів законодавчо регульованої сфери, що визначають організацію перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.

Постановою Кабінету Міністрів України за № 1190 від 08 вересня 2004 року утворено Головну державну інспекцію на автомобільному транспорті як урядовий орган державного управління у складі Міністерства транспорту та зв'язку та затверджено Положення про Головну державну інспекцію на автомобільному транспорті.

Відповідно до п. 8 положення про Головну державну інспекцію на автомобільному транспорті, Головавтотрансінспекція для виконання покладених на неї завдань може за погодженням з Міністром транспорту та зв'язку утворювати територіальні органи.

Наказом Міністерства транспорту та зв'язку № 888 від 14 грудня 2005 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28.12.2005р. за № 1573/11853, затверджено Положення про територіальні органи Головної державної інспекції на автомобільному транспорті.

З даного Положення вбачається, що основними завданнями територіальних управлінь у відповідному регіоні є: здійснення відповідно до законодавства державного нагляду за дотриманням правил безпечного функціонування автомобільного транспорту загального користування; здійснення державного контролю за дотриманням суб'єктами господарювання усіх форм власності нормативно-правових актів, стандартів і норм перевезення вантажів і пасажирів автомобільним транспортом загального користування; забезпечення дотримання вимог законодавства у сфері ліцензування в автомобільному транспорті загального користування.

Відповідно до покладених на них завдань у відповідному регіоні територіальні управління, крім іншого, здійснюють державний контроль за виконанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту загального користування, правил перевезень пасажирів і вантажів; дотримання вимог нормативно-правових актів, стандартів і норм, що регулюють перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом; здійснюють державний нагляд за забезпеченням безпеки перевезень суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту загального користування.

Із аналізу положень Закону України "Про автомобільний транспорт", Положення про Головну державну інспекцію на автомобільному транспорті, Положення про територіальні органи Головної державної інспекції на автомобільному транспорті, суд приходить до висновку про наявність повноважень у начальника територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в АР Крим щодо застосування стягнень у виді штрафів до автомобільних перевізників за порушення законодавства про автомобільний транспорт, які передбачені ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про автомобільний транспорт", автомобільний перевізник - це фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власні кошти перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Статтею 3 цього Закону встановлено, що цей Закон регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності автомобільного транспорту та безпеку перевезень.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "СімСітіТранс" є юридичною особою, зареєстрованою 04.03.2002року з ідентифікаційним кодом 31898522 Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АРК, що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України та Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи (а.с.39,40).

09.11.2005р. між позивачем та Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АРК було укладено договір №60 на перевезення пасажирів автомобільним транспортом, згідно якого було передбачено маршрут №54А «7-а міська лікарня – Марьїно» (а.с.37).

На підставі рішення Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради АРК №527 від 21.02.06р. між сторонами 23.03.06р. було укладено Додаткову угоду до договору №60 від 09.11.2005р., якою продовжено строк дії договору №60 до 09.11.10р.

Судом також встановлено, що позивач має ліцензію на надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування (крім надання послуг з перевезення пасажирів та їх багажу на таксі) строком дії 24.10.07 – 23.10.07 (а.с.41).

Судом з’ясовано, що 18.03.2009 року співробітниками територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в АР Крим було проведено рейдову перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.

За результатами вказаної перевірки складено Акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів автомобільним транспортом №191385 від 07.09.2010р. (а.с.8).

Судом з’ясовано, що водій транспортного засобу, що належить позивачу, ОСОБА_1 відмовився від підписання вищенаведеного Акту, про що зазначено у самому акті.

Судом встановлено, що перевірка проводилася на підставі завдання на перевірку від 06.09.10р. №081622 (а.с.66), про що зазначено в акті перевірки.

Дослідивши вищенаведений акт перевірки, судом встановлено, що працівниками відповідача ОСОБА_3 та ОСОБА_2 проведена перевірка транспортного засобу марки Узотойол, номерний знак НОМЕР_1, яким керував водій ОСОБА_1. В акті перевірки зазначено, що транспортний засіб, що перевірявся, належить ТОВ "СімСітіТранс".

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 18.03.04р. прийнятий на роботу до ТОВ "СімСітіТранс" водієм з окладом відповідно до штатного розкладу, що підтверджується витягом з наказу №37-к від 18.03.04р. (а.с.43).

В ході вищенаведеної перевірки встановлено порушення, відповідальність за яке передбачена ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт», тобто надання послуг з регуляторних перевезень пасажирів без оформлення документів, перелік яких визначено ст. 39 цього Закону, а саме: не оформлено квитково-касовий лист, схема маршруту та розклад руху (а.с.8).

На підставі вказаного акту перевірки за наслідками розгляду справи про порушення позивачем законодавства про автомобільний транспорт, відповідачем винесено постанову від 05.10.2010р. №091374 про застосування фінансових санкцій до ТОВ "СімСітіТранс" в сумі 1700 грн. (а.с.7).

При цьому в постанові зазначено, що допущено порушення законодавства про автомобільний транспорт, відповідальність за яке передбачена абз.3 ч.1 ст.60 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме надання послуг з регулярних перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтею 39 цього Закону, а саме: схема маршруту, розклад руху, квитково-касового листа (а.с.7).

Позивач, не погодившись з вищенаведеною постановою, вважаючи, що у відповідача не було законних підстав для проведення перевірки, звернувся до суду з цим позовом.

У судовому засіданні, що відбулося 21.12.10р., був допитаний свідок з боку позивача – водій ТОВ "СімСітіТранс" ОСОБА_1, який пояснив, що 7 вересня 2010 року керував автобусом Узотойол р/н НОМЕР_2, що належить ТОВ "СімСітіТранс", де він працює водієм. Свідок ОСОБА_1 їхав маршрутом №54 «7-а міська лікарня – Мар’їно». На кінцевій зупинці «Мар’їно» в автобус увійшов працівник транспортної служби, представився та запросив документи з метою проведення перевірки. ОСОБА_1 надав документи: техпаспорт, путівку, страховку, розклад руху та інші. Перевіряючий уважно дослідив документи та не висловлював зауважень. Потім він запросив дорожній лист, оглянув його, усередині нього є квітково-касовий лист, де не була проставлена дата видачі. Перевіряючий сказав, що це порушення, склав акт перевірки та почав його зачитувати. ОСОБА_1 зателефонував керівництву ТОВ "СімСітіТранс" та йому запропонували ознайомитись з актом, але не підписувати його. Відносно аптечки водій не погодився з висновками акту перевірки, тому що аптечка була в наявності, а відносно не оформлення квитково-касового листу, де не була проставлена дата видачі, де перевіряючий проставив відмітку, ОСОБА_1 погодився. При цьому він зазначив, що схема маршруту та розклад руху були представлені, перевірку проводив один інспектор, другий навіть не заходив в маршрутку, тому що проводив перевірку іншого автобусу. ОСОБА_1 зазначив, що акт перевірки повинен був бути підписаний тільки тією особою, що здійснювала перевірку, тому що до закінчення перевірки інший інспектор навіть не заходив до автобусу, тому він не міг підписати цей акт. Також ОСОБА_1 зазначив, що завдання на перевірку йому пред’явлено не було.

У судовому засіданні, що відбулося 14.01.11р., були допитані свідки з боку відповідача – державні інспектори Територіального управління у АР Крим ОСОБА_2 (посвідчення № 002268) та ОСОБА_3 (посвідчення № 001864).

Свідок ОСОБА_2 пояснив суду, що перевірка проводилася на підставі постанови КМУ №1567 та завдання на перевірку. Перевіряли автобус Узотойол, що належить ТОВ "СімСітіТранс". ОСОБА_2 та ОСОБА_3 увійшли до автобусу, пред’явили службові посвідчення та завдання на перевірку. Під час перевірки водієм надано посвідчення, медична картка та інші передбачені ст. 39 Закону України "Про автомобільний транспорт" документи. Перевіркою встановлено, що не оформлена схема маршруту та розклад руху, це 2 різних документа. ОСОБА_2 пояснив, що точно не пам’ятає, не було їх взагалі, або вони не були оформлені. ОСОБА_2 досліджував документи, а ОСОБА_3 складав акт. ОСОБА_2 пояснив, що він виходив з автобусу покурити, перевірку іншого транспортного засобу в цей час він не здійснював. Перевірка тривала 10 хвилин. Квітково-касовий лист не оформлений, однак в чому конкретно полягало порушення свідок не пам’ятає, не було дати складання квитково-касового листа, а також не було аптечки. Водій з актом перевірки ознайомлений, але відмовився від підписання.

Свідок ОСОБА_3 пояснив, що перевірка проводилася на підставі завдання на перевірку, в якому вказується ділянка дороги, по якій проводиться перевірка транспортних засобів, що здійснюють перевезення на регулярних та нерегулярних маршрутах. Направлення не має, замість нього завдання. Перевірявся перелік документів, визначений ст. 39 Закону України "Про автомобільний транспорт". При перевірці автобусу Узотойол на кінцевій зупинці в Мар’їно встановлено порушення: відсутність схеми маршруту і розкладу руху, що є різними документами; квитково-касовий лист не був оформлений, а саме відсутня дата заповнення і номери квитків, які були наявні в автобусі не відповідали номерам квитків, виданих для реалізації, квитково-касовий лист та зразки чотирьох квитків були сфотографовані на мобільний телефон, але цей факт в акті перевірки не відображений. В акті перевірки про неспівпадіння номерів квитків не зазначено, тому що це охоплюється порушенням, яке описано в акті перевірки як «не оформлений квитково-касовий лист». Акт перевірки складався в присутності водія, який відмовився від підпису і дачі пояснень. Перевірка тривала 10-15 хвилин. Перевірка проводилася спільно з ОСОБА_2, який стояв рядом, але часом виходив з автобусу, тому що до автобусу заходили люди. Також була відсутня аптечка АИА-2, якщо виявляється вперше, то видається припис.

Дослідивши матеріали справи та приймаючи до уваги пояснення свідків, суд вважає за необхідне визнати протиправними дії Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в АРК щодо проведення перевірки та складення Акту перевірки від 07.09.10р. № 191385 з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про автомобільний транспорт" від 23.02.06р. №3492, державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок. Не частіше одного разу на квартал здійснюються рейдові перевірки дотримання автомобільними перевізниками вимог законодавчих і нормативно-правових актів щодо забезпечення безпеки пасажирських перевезень та безпеки дорожнього руху. При проведенні позапланових і рейдових перевірок автомобільний перевізник, що буде перевірятися, стосовно терміну проведення перевірки не інформується.

Порядок здійсненнядержавногоконтролюнаавтомобільномутранспортівизначає Кабінет Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.06р. № 1567 затверджено Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті (далі - Порядок).

Відповідно до п.1 Порядку, цей Порядок визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб'єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, наявністю відповідних ліцензій і ліцензійних карток, виконанням ними ліцензійних умов, а також процедуру здійснення державного нагляду за забезпеченням такими суб'єктами господарювання безпеки автомобільних перевезень.

Відповідно до п.4 Порядку державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю шляхом проведення планових, позапланових та рейдових перевірок.

Рейдова перевірка додержання суб’єктом господарювання вимог законодавства та інших нормативно-правових актів щодо забезпечення безпеки перевезень автомобільним транспортом здійснюється групою посадових осіб у кількості не менш як дві особи на підставі щотижневого графіку та завдання на рейдову перевірку (п.12,16 Порядку).

Відповідно до п.13 Порядку графік проведеннярейдовихперевірокскладається територіальним управлінням Головавтотрансінспекції з урахуванням стану аварійності,періоду, що пройшов від попередньої перевірки, забезпечення належного рівня транспортного обслуговування в окремих регіонах, інформації про діяльність осіб,що незаконно надають послуги з перевезень, та інших обставин. Щотижневий графік складаєтьсязурахуваннямпроведення рейдових перевірок не частіше ніж один раз на квартал.

Рейдова перевірка транспортнихзасобів проводиться на окремо визначенихділянкахдороги, маршрутах,автовокзалах, автостанціях,автобуснихзупинках, місцяхпосадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження тарозвантаження вантажних автомобілів, контрольно-вагових комплексах, під час виїздузпідприємств та місць стоянки,упунктахпропускучерездержавний кордон за погодженням з начальником органу охорони державного кордону.

Відповідно до п.36 Порядку посадові особи мають право: безперешкодно відвідуватисуб'єктів господарювання для проведення перевірок з питань, що належать до їх компетенції,за умови пред'явленняслужбовогопосвідченнятазавданняна перевірку; проводити перевірку транспортного засобу, у тому числі з його зупиненням, згідно із завданням на перевірку.

Відповідно до п. 38 Порядку посадові особи зобов'язані: за результатами проведення перевірки транспортного засобу робити відповідну відміткуудорожньому листі (у разі його наявності); під час проведення перевірки пред'являти службове посвідчення та завдання на перевірку.

Суд звертає увагу на те, що жодною нормою не передбачено пред'явлення службового посвідчення та завдання на перевірку під розписку.

До матеріалів справи долучено графік рейдових перевірок та завдання на перевірку №081622 від 06.09.10р. (а.с.65-66). Під час розгляду справи судом перевірено наявність відповідних службових посвідчень у осіб, які здійснювали перевірку (а.с.60).

З наданих відповідачем документів вбачається, що відповідачем 07.09.10р. було проведено саме рейдову перевірку транспортного засобу, що знаходився на зупинці «Мар'їно» у м. Сімферополі, та належав позивачу, тому посилання позивача на непопередження позивача про проведення перевірки за 10 днів та відсутність направлення є неспроможними.

Суд також критично ставиться до посилання позивача на те, що водію не було пред’явлено посвідчення та завдання на перевірку, тому що існування таких документів на момент перевірки доведено суду, дата та номер завдання на перевірку були зазначені в акті перевірки. Крім того зі змісту п. 36 Порядку вбачається, що при відсутності таких документів позивач мав право не допускати до проведення перевірки, але водієм позивача було допущено перевіряючих до проведення перевірки.

При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що відповідачем було порушено порядок проведення перевірки, тому що у дорожньому листі, який було досліджено під час розгляду справи не було зроблено відповідну відмітку про проведення перевірки, що є порушенням п. 38 Порядку.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до п. 20 Порядку за результатами планової або позапланової перевірки за місцезнаходженням суб'єкта господарювання складається акт за формою згідно з додатком 2.

З вищенаведеного випливає, що складення акту перевірки у разі проведення рейдової перевірки не є обов’язковою вимогою, тоді як робити відповідну відмітку у дорожньому листі є обов’язком відповідача (у разі його наявності).

У Акті перевірки, який було складено відповідачем під час проведення рейдової перевірки не зазначено про відсутність у водія позивача дорожньоголисту.

Позивач також як на підставу для задоволення позовних вимог посилається на те, що висновок про порушення чинного законодавства про автомобільний транспорт, не відповідає результатам перевірки.

Судом досліджено Акт перевірки №191385 від 07.09.10р. (а.с.8) та встановлено, що у наведеному акті зазначено, що встановлено порушення, відповідальність за яке передбачена ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», тобто надання послуг з регуляторних перевезень пасажирів без оформлення документів, перелік яких визначено ст. 39 цього Закону, а саме: не оформлено квитково-касовий лист, схема маршруту та розклад руху (а.с.8).

Відповідно до ст. 39 Закону України "Про автомобільний транспорт" автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.

Зокрема, документами для регулярних пасажирських перевезень є:

для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування чи їх дозвіл, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;

для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, дорожній лист, квитково-касовий лист, схема маршруту, розклад руху, таблиця вартості проїзду (крім міських перевезень), інші документи, передбачені законодавством України.

Абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачена відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників у вигляді санкції за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Порядок стягнення у вигляді штрафу за порушення, викладені у цій статті, та порядок оскарження і опротестування постанови по справі про правопорушення визначає Кабінет Міністрів України.

Відповідно до п.15 Порядку під час проведення рейдової перевірки перевіряється зокрема наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі якихздійснюються перевезення автомобільним транспортом.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що законодавець розмежовує такі поняття як без оформлення документів (тобто не оформлення їх взагалі, їх відсутність) та оформлення документів з порушенням (не належне оформлення).

Відповідач в акті перевірки при описанні виявленого порушення зазначає, що не оформлено квитково-касовий лист, схема маршруту та розклад руху, але у чому саме полягало порушення - у відсутності таких документів або їх неналежному оформленні в акті перевірки не вказано, однак з тлумачення описаного в акті перевірки порушення випливає, що під час перевірки були відсутні вищезазначені документи.

Форму квитково-касового листа затверджено наказом Міністерства транспорту та зв'язку України №133 від 23.04.1996 року (а.с.72-75).

В судовому засіданні було встановлено, що на момент проведення перевірки в наявності у водія був квитково-касовий лист серії УВА табельний №240 на транспортний засіб марки Узотойол реєстраційний номер НОМЕР_1 із зазначееням серії та номерів виданих для реалізації квитків (а.с.46).

Той факт, що у водія квитково-касовий лист був в наявності на момент проведення перевірки підтверджується позначками на ньому, зробленими інспекторами відповідача, що не заперечувалось допитаними в якості свідків інспекторами відповідача.

Судом встановлено, що вищенаведений квитково-касовий лист не був оформлений належним чином. В зазначеному листі не відображена інформація про дату його складання.

Суд звертає увагу на те, що не оформлення належним чином квитково-касового листа, що виразилось у непроставленні дати його складання не відображено в акті перевірки.

Згідно ст.40 Закону України «Про автомобільний транспорт» (Закон) водій автобуса зобов'язаний виконувати Правила надання послуг пасажирського автомобільного транспорту.

Відповідно до п.147 Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.1997 №176 (далі - Правила), водій автобуса зобов'язаний продавати квитки пасажирам до початку руху автобуса і стежити за виконанням пасажирами своїх обов'язків.

Відповідно до ст. 30 Закону, автомобільний перевізник, який здійснює перевезення пасажирів на договірних умовах, зобов'язаний забезпечувати дотримання персоналом вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Відповідно до ст. 34 Закону, автомобільний перевізник зобов'язаний виконувати вимоги цього Закону і інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів.

Відповідно до п.145 Правил, перевізник зобов'язаний забезпечити дотримання персоналом вимог законодавства про автомобільний транспорт і захист прав споживачів, а також забезпечити попередній і поточний продаж квитків.

Квиток на проїзд необхідний пасажиру. Він підтверджує його право пред'явити претензію перевізнику за неякісні послуги, зажадати повернути сплачені гроші, сплачений квиток також є підтвердженням витрат пасажира на проїзд.

Відповідно до ст.39 Закону України «Про автомобільний транспорт» та п. 30 Правил, мати квиток - обов'язок пасажира. За відсутність квитка на нього може бути накладений адміністративний штраф.

Права пасажира як споживача послуг захищені відповідними нормативними актами. Для забезпечення прав споживача при придбанні ним товару неналежної якості продавець товару зобов'язаний надати споживачу квитанцію, товарний або касовий чек або інший письмовий документ, підтверджуючий факт покупки.

Суд зазначає, що хоча вищенаведена норма Закону України "Про захист прав споживачів" безпосередньо регламентує продаж товару, вона розповсюджується і на надання послуг, у тому числі по перевезенню пасажирів на автомобільному транспорті.

Відповідно до абз. 2 п. 9 ст. 14 Закону України "Про захист прав споживачів", продавець зобов'язаний видати споживачу квитанцію, товарний або касовий чек або інший письмовий документ, що засвідчує факт покупки.

Облік проданих квитків здійснюється по засобам квитково-касового листа, але непроставлення дати на квитково-касовому листі не позбавляє пасажира права, як споживача послуг, на придбання квитку, тоді як відсутність квитково-касового листа взагалі може призвести до порушення прав пасажирів на отримання квитків.

Згідно п.1.7. Інструкції про порядок складання та ведення паспортів міського, приміського, міжміського та міжнародного автобусних маршрутів загального користування, затвердженої Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 27.12.2004 № 1142, витяг із Паспорта схеми автобусного маршруту загального користування, розкладу руху автобуса, графіка режимів роботи водіїв і таблиці вартості проїзду, підписані власником транспортних засобів або керівником підприємства та погоджені із замовником перевезень, надаються водію, який виконує перевезення на маршруті.

Позивач зазначає, що в акті перевірки від 07.09.10р. не вказано про відсутність розкладу руху та схеми маршруту, також, як і не зазначено, в чому саме полягало не оформлення цих документів.

Під час розгляду справи судом досліджені розклад руху та схеми маршруту (а.с.27-35) та з’ясовано, що вищенаведені документи оформлені належним чином, що спростовує посилання в акті перевірки на неоформлення, тобто відсутність взагалі цих документів. Твердження свідків з боку відповідача про можливу відсутність таких документів у водія під час проведення перевірки не знайшли документального підтвердження під час розгляду справи. Про відсутність будь-яких документів не зазначено і в самому акті перевірки.

Оцінюючи правомірність дій відповідача щодо прийняття спірної постанови, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб’єкта.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобов’язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже “на підставі”означає, що суб’єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов’язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

“У межах повноважень” означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов’язків, встановлених законами.

“У спосіб” означає, що суб'єкт владних повноважень зобов’язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Суд з’ясовує, чи використане повноваження, надане суб’єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Тому вирішуючи справу стосовно позовних вимог суд зобов’язаний перевірити, чи прийнято рішення про накладення штрафу безсторонньо, обґрунтовано та добросовісно, чи вірно визначено його розмір, чи не порушено процедуру його застосування, чи враховані при цьому всі обставини справи.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, та в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Суб’єкт владних повноважень зобов’язаний подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути доказами у справі.

Відповідач не надав суду докази порушення позивачем ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт», тобто доказів надання послуг з регулярних перевезень пасажирів без оформлення квитково-касового листа, схеми маршруту, розкладу руху, а відтак не довів суду правомірність застосування до позивача штрафних санкцій відповідно до ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт». Тобто відповідачем не доведено правомірність прийняття спірної постанови.

Так, зокрема, принцип прийняття рішення, вчинення дії обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) є одночасно і орієнтиром при реалізації повноважень владного суб’єкта, який вимагає від останнього враховувати як обставини, на обов’язковість урахування яких прямо вказують законодавчі акти, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для реалізації цього принципу-критерію суб’єкт владних повноважень, в даному випадку відповідач, при накладенні штрафу не врахував усі зазначені судом обставини.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем доведено правомірність позовних вимог.

За таких обставин позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.

У зв’язку зі складністю справи судом 01.03.2011 року проголошені вступна та резолютивна частина постанови, а 09.03.2011 року постанова складена у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 158-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

2. Визнати протиправними дії Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Автономній Республіці Крим щодо проведення перевірки та складання акту перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «СімСітіТранс» від 07.09.10р. № 191385.

3. Визнати протиправною та скасувати постанову Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Автономній Республіці Крим від 05.10.10р. № 091374 про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю "СімСітіТранс" штрафних санкцій в розмірі 1700грн.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СімСітіТранс" судовий збір у розмірі 3 гривні 40 копійок.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду

Суддя                                         Кушнова А.О.