Ухвала суду № 16407914, 04.05.2011, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

______________

10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(0412) 48-16-02

УХВАЛА

іменем України

"04" травня 2011 р. Справа № 2а-5331/10/0670

номер рядка статистичного звіту 8.2.1

Колегія суддів Житомирського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Євпак В.В.

суддів: Майора Г.І.

Філіпової Т.Л.,

при секретарі Щепанській Т.П. ,

за участю представника відповідача Демидчук І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Об'єднання "Житомирська міська інвестиційна будівельна корпорація" на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "31" січня 2011 р. у справі № 2а-5331/10/0670 за позовом Об'єднання "Житомирська міська інвестиційна будівельна корпорація" до Державної податкової інспекції в м.Житомирі про визнання протиправними та скасування податкових повівдомлень-рішень

ВСТАНОВИЛА:

Об'єднання "Житомирська міська інвестиційна будівельна корпорація" 01 липня 2010 року звернулась до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції в м. Житомирі про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000182304/0 від 01.03.2010року та № 0000182304/2 від 14.04.2010року, якими визначені податкові зобов'язання Об'єднанню "Житомирська міська інвестиційна будівельна корпорація" з податку на додану вартість на загальну суму 159868,00грн.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 31 січня 2011 року в задоволенні позову Об'єднання "Житомирська міська інвестиційна будівельна корпорація" до Державної податкової інспекції у м. Житомирі про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000182304/0 від 01.03.2010року та № 0000182304/2 від 14.04.2010року, якими визначені податкові зобов'язання Об'єднанню "Житомирська міська інвестиційна будівельна корпорація" з податку на додану вартість на загальну суму 159868,00грн. відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як видно з матеріалів справи, з 15.02.2010 року по 19.02.1010 року ДПІ у м. Житомирі проведена позапланова виїзна перевірка Об'єднання "Житомирська міська інвестиційна будівельна корпорація" з питань достовірності виникнення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість за січень 2009року, за результатами якої складено акт № 942/23-2/30736856 від 23.02.2010 року.

В результаті проведення перевірки встановлено порушення п.п.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме: завищення податкового кредиту в січні 2009 року на суму 390000 грн., в результаті чого підприємством завищено: - різницю між сумою податкового зобов"язання та сумою податкового кредиту з ПДВ (р.18.2 Декларації) на суму 146920 грн., залишок від"ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (р.26 Декларації) на суму 136501 грн.; - занижено суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду (р.27 Декларації) на суму 106579 грн.

За наслідками перевірки та розгляду скарг ДПІ у м. Житомирі винесено податкові повідомлення-рішення №0000182304/0 від 01.03.2010року та №0000182304/2 від 14.04.2010 року про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 159868,00 грн., а саме: основний платіж - 106579 грн., штрафні (фінансові) санкції - 53289 грн.

Встановлено, що позивач в січні 2009 року відніс до податкового кредиту по ТОВ "РІП" податок на додану вартість в сумі 390000,00грн., а саме 37916,67грн. податку на додану вартість за придбання шліфувальних алмазних кругів та 352083,33грн. податку на додану вартість за отримання агентських послуг.

Податковий кредит був сформований позивачем з господарських операцій з ТОВ "РІП" по отриманню агентських послуг та з придбання шліфувальних алмазних кругів відповідно до укладених між ним та ТОВ "РІП" договору від 10.01.2008 року та додатку до нього від 20.01.2009 року, де ТОВ "РІП" протягом періоду з 10 січня 2008 року по 10 січня 2009 року надало позивачу агентські послуги щодо пошуку потенційних замовників робіт та укладання з ними відповідних окремих 29 договорів на виконання різного роду ремонтно-будівельних робіт та пов'язаних з ними послуг, договору купівлі-продажу товару (алмазних кругів) та наданих акта виконаних робіт, податкових накладних, товарних накладних, сплатою коштів за послуги та товар.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, виходив з того, що суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням позивачем у ТОВ "РІП" агентських послуг та товарів (алмазних кругів) не підлягали включенню до складу податкового кредиту за січень 2009 року, оскільки не було підтверджено їх придбання.

Колегія суддів погоджується з висновком суду.

Відповідно до вимог ст.ст.2,3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки господарських операцій та подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі. Як зазначено в ст.9 цього ж Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і серед інших обов'язкових реквізитів повинні містити зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, та особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції

Суд першої інстанції встановив, що позивач надав суду докази виключно того, що між ним та Замовниками робіт протягом 2008 року були укладені договори, що перелічені в додатку до агентського договору.

Разом із тим цілий ряд таких договорів позивачем були укладені ще в жовтні, листопаді, грудні 2007 року та в січні 2008 року, тобто до укладання агентського договору з ТОВ "РІП". При цьому Позивач не надав суду жодних доказів того, що зазначені в додатку 29 договорів із різними Замовниками були укладені виключно завдяки послугам ТОВ "РІП".

Всупереч вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", вимогам розділу 2 агентського договору, позивач не надав суду жодного окремого акту виконаних ТОВ "РІП" робіт про забезпечення ним підписання кожного окремого із 29 договорів та інших передбачених договором документів, що підтверджували б ці обставини.

В акті не зазначено, що послуги були надані саме по пошуку Замовників на будівельні-ремонтні роботи та підписання саме зазначених 29 договорів, в ньому не зазначені особи як Виконавці робіт та особи, що ці роботи приймали.

Відповідно до вимог пп.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Суд встановив, що всупереч вимогам Закону та положень договору про надання агентських послуг, податкові накладні на кожну агентську послугу щодо укладання кожного окремого договору не виписувались та не були надані суду.

В наданій податковій накладній ТОВ "РІП" не зазначило опис послуг та їх кількість (обсяг, об'єм), в ній зроблена посилка на неіснуючий акт виконаних робіт, що суперечить вимогам пп.7.2.1. п.7.2 ст.7 Закону .

Позивачем не було надано суду доказів щодо сплати ТОВ "РІП" 2112500,00грн., включаючи 352083,33грн.ПДВ за отримання агентських послуг.

Крім того, при дослідженні судом першої інстанції "оригіналів" агентського договору, акту здачі-прийняття надання послугу за №ОУ-000009 від 20.01.2009року, податкової накладної № 20/2 від 20.01.2009року встановлена їх відмінність від "копій" зазначених документів, що були долучені до позову.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку що зазначені документи не можуть слугувати підставою для формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість в сумі 352083,33грн., а відповідно не прийняв їх до уваги.

Що стосується формування податкового кредиту з придбання шліфувальних алмазних кругів, судом першої інстанції встановлено, що останні як матеріальні активи не придбавались та не використовувались у господарській діяльності позивача.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду.

Відповідно до вимог пп.7.4.4. п.7.4 ст.7 Закону, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту. Як зазначено в пп.7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами).

В договорі купівлі - продажу товарів укладеного з ТОВ "РІП" 10.01.2009 року, договорі зберігання від 12.01.2009 року та накладних не зазначена характеристика таких шліфувальних алмазних кругів ні по формі, ні по розмірах, ні по алмазній сировині, ні по відносній концентрації. Не надали такої характеристики представники позивача.

Позивач не надав суду документів, які б свідчили про отримання даних матеріальних цінностей, їх транспортування від продавця, їх транспортування до зберігача, про їх оплату та оплату послуг по їх транспортуванню, про передачу на зберігання, тощо.

Суд встановив, що на оригіналі договору зберігання відсутні належний підпис посадової особи та відбиток печатки Зберігача, оригінал договору купівлі - продажу зазначених шліфувальних алмазних кругів марки М2-01 відсутній.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо відсутності придбання та використання шліфувальних кругів в господарській діяльності, а відтак правових підстав для формування податкового кредиту.

Судом встановлено, що податкові зобов"язання з податку на додану вартість та штрафні санкції визначені (застосовані) платнику податків у відповідності до вимог пп.17.1.3. п.17.1 ст.7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що податкові повідомлення-рішення №0000182304/0 від 01.03.2010року та №0000182304/2 від 14.04.2010року, якими визначені податкові зобов'язання Об'єднанню "Житомирська міська інвестиційна будівельна корпорація" з податку на додану вартість на загальну суму 159868,00грн., є правомірними, а тому підстави для їх скасування відсутні.

Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Об'єднання "Житомирська міська інвестиційна будівельна корпорація" залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 31 січня 2011 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя В.В. Євпак

судді: Г.І. Майор

Т.Л. Філіпова

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу Об'єднання "Житомирська міська інвестиційна будівельна корпорація" вул.Ольжича,9,м.Житомир,10000

3- відповідачу Державна податкова інспекція в м.Житомирі пл.Перемоги,2,Житомир,10014