Ухвала суду № 16407903, 13.04.2011, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

______________

10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(0412) 48-16-02

УХВАЛА

іменем України

"13" квітня 2011 р. Справа № 2а-7835/09/0670

номер рядка статистичного звіту 8.2.1

Колегія суддів Житомирського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Євпак В.В.

суддів: Майора Г.І.

Філіпової Т.Л.,

при секретарі Щепанській Т.П. ,

за участю за участю представника позивача Ратушного С.М.

представників відповідача Башинської Т.Г., Лісовець Н.В., Бачинського С.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Володарсько-Волинської міжрайонної державної податкової інспекції на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "18" лютого 2010 р. у справі № 2а-7835/09/0670 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юкрейніан Клеузінг Кампані" до Володарсько-Волинської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій,

ВСТАНОВИЛА:

ТОВ "Юкрейніан Клеузінг Кампані" 18 листопада 2009 року звернулось до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Володарсько-Волинської міжрайонної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень від 03 листопада 2009 року №0000442301/0, №0000432301/0, №0000462301/0, №0000452301/0, №0031221701/0, рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 03.11.2009 року №000412302.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2010 року провадження у справі за позовом ТОВ "Юкрейніан Клеузінг Кампані" в частині визнання нечинними та скасування податкових повідомлень рішень № 0031221701/0, № 0000442301/0, № 0000432301/0 закрито у зв"язку з відмовою позивача від позову в цій частині.

Постановою цього ж суду від 18 лютого 2010 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано нечинними та скасовано податкові повідомлення-рішення №0000452301/0 та №0000462301/0 від 03.11.2009 року. Визнано частково нечинним та скасовано рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №000412302 від 03.11.2009 року в частині застосування штрафних санкцій на суму 189706 грн.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати постанову суду першої інстанції та відмовити в задоволенні позову. В своїй апеляційній скарзі посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та неповне з"ясування обставин справи, що є підставою для скасування постанови суду першої інстанції. Зокрема апелянт посилається на відсутність в контракті та додатках залучення третіх осіб для виконання робіт по переробці давальницької сировини, на недоведеність позивачем використання послуг, наданих НВП "Епсіма" та ТОВ "Новотекс" у власній господарській діяльності. Також зазначає, що позивачем не утриманий податок з роялті. Крім того вважає, що суд безпідставно застосував ст. 250 ГК України при визначенні строків давності застосування фінансових санкцій за порушення "Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні".

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як видно з матеріалів справи, з 28.09.2009 р. по 16.10.2009 р. працівниками Володарсько-Волинської МДПІ проведено планову комплексну документальну перевірку ТОВ "Юкрейніан Клеузінг Кампані" з дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 27.03.2007 р. по 30.06.2009 р., результати якої були викладені в акті перевірки № 23/5/23-07-34928884 від 26.10.2009 року.

За результатами проведеної перевірки відповідач прийшов до висновку про порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме : пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України " Про податок на додану вартість"; пп. "в" п.13.1, п.13.2 ст.13 ЗУ " Про оподаткування прибутку підприємств"; пп.2.11, 3.1., 3.2. "Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", затвердженого Постановою Правління НБУ від 15.12.2004 р. № 637.

Відповідачем на підставі виявлених порушень були винесені податкові повідомлення-рішення: № 0000452301/0 від 3.11.2009 р., яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 177357 грн. та нараховано штрафну санкцію в сумі 74441 грн.; № 0000462301/0 від 3.11.2009 р., яким донараховано податок на прибуток іноземних юридичних осіб в сумі 15585 грн. та застосовано штрафну санкцію в сумі 31170 грн. Рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0004122302, яким до позивача застосовано штрафну санкцію в сумі 189736 грн.

Позивач оскаржив винесені податкові повідомлення-рішення та рішення про застосування фінансових санкцій.

Судом першої інстанції були скасовані податкові повідомлення-рішення № 0000452301/0, № 0000462301/0 та частково скасовано рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0004122302.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком, виходячи з наступного.

Що стосується податкового повідомлення-рішення № 0000452301/0, яким підприємству зменшено суму бюджетного відшкодування, то встановлено, що 26 березня 2008 року між позивачем (виконавець) та фірмою " Гардьйо" Німеччина (замовник) був укладений контракт № 4, предметом якого / п.1.1/ є виготовлення швейних виробів за замовленням із сировини замовника у відповідності до технічних умов та зразків, затверджених замовником. Відповідно до п.3.1. загальна вартість контракту становить 190000 Євро плюс вартість послуг 40000 Євро.

Зовнішньоекономічним контрактом із замовником - компанією "Gardeur GMBH" передбачено, що позивач зобов'язаний виготовити верхній одяг на замовлення компанії "Gardeur GMBH" з матеріалів замовника, які надаються підприємству на давальницьких умовах.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах» під операцією з давальницькою сировиною розуміється операція з попередньої поставки сировини для її подальшої переробки (обробки, збагачення або використання) в готову продукцію за відповідну плату, а також за умови, що вартість давальницької сировини на кожному етапі переробки становить не менше 20 % загальної вартості готової продукції. Операції, що не передбачають попередньої поставки сировини для отримання готової продукції або якщо вартість сировини менше 20 % загальної вартості продукції, не вважаються операціями з давальницькою сировиною.

Ст. 1 Закону України «Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах» як давальницьку сировину розглядає сировину, матеріали, напівфабрикати, комплектуючі вироби, енергоносії.

Право власності на давальницьку сировину на кожному етапі її переробки, а також на вироблену з неї готову продукцію належить саме замовнику.

Зазначений контракт не містить будь-якої заборони залучення до його виконання третіх осіб.

На виконання контракту, 2.06.2008 року та 16.01.2009 р. позивач уклав договори підряду з ТОВ "Новотекс", відповідно до умов п.1.1 якого замовник (позивач) доручає, а виконавець (ТОВ "Новотекс") бере на себе зобов'язання провести технологічне прання та/або фарбування швейних виробів згідно додатків до договору та передати після обробки замовнику.

10.01.2008 р. позивач уклав договір підряду з НВП "Епсіма", відповідно до умов п.1.1 якого замовник (позивач) доручає, а виконавець / НВП"Епсіма"/ бере на себе зобов'язання провести гаптування на крою замовника.

Судом першої інстанції встановлено, що зазначені договори чинні та відповідають вимогам Закону.

За результатами виконаних робіт по зазначених договорах позивач сплачував контрагентам визначену відповідно до умов договору вартість наданих послуг по переробці давальницької сировини та відносив сплачені суми до валових витрат підприємства, що підтверджується актами виконаних робіт, податковими накладними.

За змістом п.1.32 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Відповідно до п. 5.1. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно до п.5.2.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Судом першої інстанції було встановлено, що позивачем формувався податковий кредит відповідно до вимог Закону України "Про податок на додану вартість".

Пунктом 7.7 статті 7 цього Закону передбачений порядок визначення суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету та строки розрахунків з бюджетом.

Зокрема, суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.

Сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду є податковим кредитом.

Згідно підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Закон (підпункт 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість"), не дозволяє включати до податкового кредиту будь-які витрати по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

За змістом підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 цього Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону податкова накладна має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер, дату виписування, назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, податковий номер платника податку (продавця та покупця), опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг).

Судом встановлено, що видані НВП "Епсіма" та ТОВ "Новотекс" податкові накладні відповідають вимогам пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" , оскільки включають необхідні реквізити, а тому вказана у них сума ПДВ правомірно віднесена позивачем до податкового кредиту.

Акти виконаних робіт відповідають вимогам ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Встановлено, що дані операції з НВП "Епсіма" та ТОВ "Новотекс" були відображені позивачем по бухгалтерському обліку.

Судом першої інстанції було встановлено, що облік давальницької сировини та продуктів її переробки проводився позивачем не на балансових рахунках класу 2, а на позабалансовому субрахунку 022 "Матеріали, прийняті для переробки, що відповідає "Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій" затверджено наказом Мінфіну України від 30.11.1999 р. № 291.

Відповідно висновок про відсутність у позивача бухгалтерського обліку оприбуткування, руху та витрачання давальницької сировини, обліку готової продукції, що вироблена з неї, є помилковими.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що використані позивачем послуги від НВП "Епсіма" та ТОВ "Новотекс" при поставках послуг з переробки давальницької сировини для замовника - компанії "Gardeur GMBH" пов"язані з господарською діяльністю позивача, а відповідно правильно скасував податкове повідомлення-рішення № 0000452301/0 від 3.11.2009 року про зменшення підприємству суми бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 177357 грн. та застосованих штрафних санкцій в розмірі 74441 грн.

Щодо нарахування штрафних санкцій за порушення пунктів пп.2.11, 3.1., 3.2. "Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні" судом першої інстанції було встановлено, що порушення, за які до позивача відповідачем були застосовані штрафні санкції, були вчинені протягом травня 2007 р. - липня 2008 р., а самі санкції застосовані рішенням від 3.11.2009 р., тобто поза межами строку, встановленого ст. 250 ГК України

Штрафні санкції за порушення зазначеного законодавства є різновидом адміністративно-господарських санкцій. Правовою підставою для такого висновку є стаття 239 ГК України.

Відповідно до частини 1 статті 208 ГК санкції можуть бути застосовані лише з дотриманням строків, установлених статтею 250 цього Кодексу, - протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше ніж через один рік з дня порушення суб'єктом установлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом (така позиція була висловлена Верховним Судом України в постанові від 13.02.2007 року в справі за позовом ТОВ "Альфа Черкаси" до Черкаської ОДПІ).

Таким чином, рішення про застосування штрафних санкції № 0000412302 від 03.11.2009 р. є незаконним в частині нарахування позивачу штрафних санкцій в сумі 189706 грн. , а відповідно суд правомірно скасував зазначене рішення податкового органу.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність нарахування штрафних санкцій в сумі 30 грн. за порушення, вчинене 02.04.2009 р.

Що стосується податкового повідомлення-рішення №0000462301/0 від 03.11.2009 р., колегія суддів погоджується з висновком суду про його скасування, виходячи з наступного.

Контролюючим органом при проведенні перевірки був зроблений висновок про порушення позивачем пп.13.1, 13.2. ст.13 Закону України " Про оподаткування прибутку підприємств", яке полягає в тому, що при перерахуванні позивачем грошових коштів в сумі 13220 Євро нерезиденту "RHM Phants S.R.L." Румунія не утримало та не перерахувало в бюджет податок з доходів нерезидента в сумі 15585 грн.

Однак зазначені висновки контролюючого органу колегія суддів вважає помилковими з огляду на наступне.

Встановлено, що 01.05.2008 року між позивачем (покупець) та торговельною компанією "RHM Phants S.R.L." Румунія (продавець) був укладений контракт продажу № 7, відповідно до якого його предметом є інформаційні послуги по встановленню та налаштуванню програмного забезпечення для користувача, навчанню, систематизації, проектне управління, розвиток та навчання користувачів.

30.05.2008 р. був складений акт виконаних робіт № 1, відповідно до якого визначена вартість робіт, які були проведені нерезидентом, і вона становить 13220 Євро.

Відповідач зазначає, що перераховані кошти в сумі 8275 Євро за інформаційні послуги по встановленню ліцензій для одного користувача програмного продукту GPD 4.2, кошти в сумі 795 Євро за додаткові ліцензії для користувачів та кошти в сумі 2800 Євро за послуги по впровадженню програми є роялті.

Відповідно до п. 1.30. ст.30 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" роялті - платежі будь-якого виду, одержані як винагорода за користування або за надання права на користування будь-яким авторським правом на літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп'ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео- або аудіокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо чи телевізійного мовлення; за придбання будь-якого патенту, зареєстрованого знака на товари і послуги чи торгової марки, дизайну, секретного креслення, моделі, формули, процесу, права на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау).

Не вважаються роялті платежі за отримання об'єктів власності, визначених у частині першій цього пункту, у володіння або розпорядження чи власність особи або якщо умови користування такими об'єктами власності надають право користувачу продати або відчужити іншим способом такий об'єкт власності або оприлюднити (розголосити) секретні креслення, моделі, формули, процеси, права на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау), за винятком випадків, коли таке оприлюднення (розголошування) є обов'язковим згідно із законодавством України.

Податкове законодавство не дає визначення термінів володіння, розпорядження, користування майном, очевидно, передбачаючи застосовувати ці поняття з цивільного права.

Питання, пов'язані із поняттям права інтелектуальної власності, регулюються, зокрема, Цивільним кодексом України.

Перелік об'єктів права інтелектуальної власності визначено статтею 420 ЦК. Зокрема, до об'єктів інтелектуальної власності згідно цієї статті належать комерційні (фірмові) найменування, торговельні марки (знаки для товарів і послуг).

Пунктом 1 ст. 418 ЦК встановлено, що правом інтелектуальної власності є право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом. Цією ж статтею визначено, що право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності.

Відповідно до положень Книги четвертої Кодексу одним із майнових прав інтелектуальної власності на об'єкт інтелектуальної власності з правом на використання цього об'єкта є виключне право дозволяти використання об'єкта (видавати ліцензії).

При цьому у ст. 419 ЦК зазначено, що право інтелектуальної власності та право власності на річ не залежать одне від одного, а перехід права на об'єкт права інтелектуальної власності не означає переходу права власності на річ.

Таким чином вартість послуг по встановленню ліцензій та додаткових ліцензій для користувачів програмного продукту GPD 4.2, а також послуг по впровадженню програмного продукту GPD 4.2. на підприємстві не є винагородою за користування або за надання права на користування комп'ютерною програмою, отже не є роялті у розумінні п.1.30 ст.30 Закону України " Про оподаткування прибутку підприємств".

Отже платежі на користь нерезидента за виконані послуги не оподатковуються.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 198, 200, 205, 206, 212. 254 КАС України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Володарсько-Волинської міжрайонної державної податкової інспекції залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2010 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя В.В. Євпак

судді: Г.І. Майор

Т.Л. Філіпова

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу Товариство з обмеженою відповідальністю "Юкрейніан Клеузінг Кампані" вул. Пушкінська, 1,смт. Червоноармійськ,Житомирська область,12000

3- відповідачу Володарськ-Волинська міжрайонна державна податкова інспекція вул. Володарського, 4,смт. Володарськ-Волинський,Володарсько - Волинський район, Житомирська облас,12100