Ухвала суду № 16407868, 23.03.2011, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

______________

10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(0412) 48-16-02

УХВАЛА

іменем України

"23" березня 2011 р. Справа № 2а-4707/10/0670

номер рядка статистичного звіту 8.2.1

Колегія суддів Житомирського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Євпак В.В.

суддів: Майора Г.І.

Філіпової Т.Л.,

при секретарі Щепанській Т.П. ,

за участю представників позивача Білошицької Н.В., Дрозд Г.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "31" серпня 2010 р. у справі № 2а-4707/10/0670 за позовом Коростенської райспоживспілки до Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення ,

ВСТАНОВИЛА:

Коростенська райспоживспілка 14.06.2010 року звернулась до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення №0000622301/0 в частині донарахування податкового зобов"язання з податку на додану вартість в сумі 46390,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 23195,00 грн.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2010 року позов задоволено, скасовано податкове повідомлення-рішення Коростенської ОДПІ від 07.06.2010 року №0000622301/0 в частині визначення податкового зобов"язання з податку на додану вартість в розмірі 69585,00 грн., з яких за основним платежем - 46390 грн., за штрафними санкціями - 23195 грн.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати постанову суду першої інстанції та відмовити в задоволенні позову. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необєктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, оскільки під час проведення документальної перевірки було встановлено, що Коростенською райспоживспілкою придбавались товари у підприємств, згідно результатів автоматизованого співставлення податкового зобов"язання та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України було встановлено невідповідність даних податкового кредиту з ПДВ позивача та даних податкових зобов"язань, що задекларовані підприємствами-контрагентами при наявності наданих ними договорів, накладних та податкових накладних. Судом першої інстанції невірно застосовано норми матеріального права, а саме: Законів України "Про автомобільний транспорт", "Про податок на додану вартість" "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, що є підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

В період з 12.05.2010 року по 31.05.2010 року працівниками Коростенської ОДПІ проведено планову виїзну перевірку Коростенської райспоживспілки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2007 року по 31.03.2010 року, про що складено акт №195/23-01/01749303 від 31.05.2010 року. Перевіркою встановлено порушення позивачем, крім іншого: п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.4.1 ст.4, п.п.7.2.3, п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.3.1 п.7.3, п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року №168/97-ВР, в результаті чого платником занижено податок на додану вартість в сумі 48365,00грн., з якої "до складу податкового кредиту неправомірно включено суму податку за придбаний товар (послуги), який не відображено підприємствами-контрагентами у складі податкових зобов'язань за відповідні звітні періоди" з березня 2008 року по липень 2009 року, січень 2010 року у розмірі 46390,28 грн.

За результатами перевірки було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000622301/0 від 07.06.2010 року, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з ПДВ у розмірі 72548 грн., з яких за основним платежем - 48365 грн., за штрафними санкціями - 24183 грн.

Позивач не погоджується з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, в частині донарахування податку на додану вартість в сумі 46390,00грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 23195,00грн.

Спірні правовідносини регулюються Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 № 2181-III та Законом України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року № 168/97-ВР.

Закон України "Про податок на додану вартість" (далі - Закон № 168/97-ВР) визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Пунктом 7.7 статті 7 цього Закону № 168/97-ВР передбачений порядок визначення суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету та строки розрахунків з бюджетом.

Зокрема, суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.

Сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду є податковим кредитом.

Згідно підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Визначальним фактором для формування податкового кредиту платником ПДВ є подальше використання таких товарів в оприбуткованих операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку.

Коростенською райспоживспілкою товари придбавалися суто для використання їх у господарській діяльності, оплачувалися на розрахункові розрахунки постачальників, що не заперечувалося працівниками ДПІ як під час перевірки, так і в судовому засіданні.

Що стосується наявності податкової накладної при формуванні податкового кредиту, то підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 цього Закону № 168/97-ВР, не дозволяється включати до податкового кредиту будь-які витрати по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

За змістом підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 вказаного Закону № 168/97-ВР, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п.7.2.1. п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Податкові накладні Коростенської РСС відповідають вимогам пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР, оскільки включають необхідні реквізити, а тому вказані у них суми правомірно внесені позивачем до податкового кредиту.

Колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, що єдиними та достатніми підставами для формування податкового кредиту є наявність податкової накладної, що засвідчує факт сплати отримувачем товару (робіт, послуг) їх вартості з урахуванням податку на додану вартість. Крім того діючим законодавством не передбачено, що постачальник товару (послуг) повинен надавити покупцю податкову накладну тільки після декларування своїх податкових зобов'язань, що виникають внаслідок, поставки цього товару (послуг).

Позивачем надано податкові та видаткові накладні, копії платіжних доручень, як доказ сплати отриманих товарів, рахунки-фактури та товарні накладні.

Крім того, відповідно до Методичних рекомендацій "Про організацію взаємодії органів державної податкової служби при проведенні перевірок податкових декларацій з податку на додану вартість з урахуванням інформації розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів" затверджених наказом Державної податкової адміністрації від 18.04.2008р. № 266, якщо платником ПДВ (постачальником) до податкових зобов'язань включено суму ПДВ меншу, ніж контрагентом (отримувачем) до податкового кредиту, працівники підрозділу оподаткування юридичних, фізичних осіб органу ДПС, на обліку якого знаходиться платник ПДВ (постачальник), та органу ДПС, на обліку якого знаходиться платник ПДВ (отримувач), відповідно до пункту 3 статті 11, пункту 3 статті 111 Закону N 509 звертаються в письмовій формі до таких платників ПДВ щодо одержання пояснень та їх документальних підтверджень з метою встановлення причин розбіжностей даних, що містяться у поданій ними податковій звітності з податку на додану вартість, виявлених під час камеральної перевірки, та/або за результатами автоматизованого співставлення (п.4.15 розділ 4). Доказів того, що перевіряючими надсилалися письмові запити до постачальників, відповідачем не надано, в акті перевірки надіслання цих запитів не відображено.

Коростенська РСС самостійно звернулася до своїх контрагентів з письмовими запитами щодо підтвердження сум податкових зобов'язань і деякими постачальниками вони були підтверджені, інші постачальники, відмовились підтвердити це за відсутності відповідного запиту з контролюючих органів.

Відповідач в силу вимог ч.2 ст. 71 КАС України не довів правомірності свого рішення.

Колегія суддів також вважає безпідставним посилання відповідача на те, що позивачем суми ПДВ мали бути віднесені до податкового кредиту у попередніх звітних періодах, а у разі відмови постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг), в даному випадку позивач, відповідно до п.п. 7.2.6 Закону України "Про податок на додану вартість", має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту, а не скориставшись таким правом у попередніх звітних періодах без наявності податкових накладних, платник податку втрачає право на податковий кредит, оскільки вказана норма не має обов'язкового характеру, а лише визначає право платника податку звернутися з такими скаргами.

Посилання відповідача на відсутність товарно-транспортних накладних, які б підтверджували факт транспортування поставленого товару постачальниками, є необґрунтованими, оскільки факт поставки товару підтверджується розрахунковими і платіжними документами, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачена законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про скасування податкового повідомлення-рішення в частині визначення Коростенській райспоживспілці податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 69585,00 грн., з яких за основним платежем - 46390 грн., за штрафними санкціями - 23195 грн.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції. Постанова суду першої інстанції прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2010 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя В.В. Євпак

судді: Г.І. Майор

Т.Л. Філіпова

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу Коростенська райспоживспілка вул. Шевченка, 4,Коростень,Коростенський район, Житомирська область,11501

3- відповідачу Коростенська об'єднана державна податкова інспекція вул. Коротуна, 3,Коростень,Коростенський район, Житомирська область,11500