Ухвала суду № 16407673, 23.05.2011, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 травня 2011 р.Справа № 2-а-4497/08/2170 Категорія:8.2.6Головуючий в 1 інстанції: Кравченко К.В. Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого Джабурія О.В.

суддів Крусяна А.В.

Шляхтицького О.І.

при секретарі Філімович І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Південенерго»на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 20 травня 2009 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Південенерго»до Державної податкової інспекції у м. Нова Каховка Херсонської області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А :

ТОВ «Південенерго»звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Нова Каховка Херсонської області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0002802301/0 від 26.06.2008 року, яким позивачу збільшені податкові зобовязання з податку на прибуток на загальну суму 128 678,75 грн., у тому числі за основним платежем 118250 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями 10428,75 грн. Оскаржуване податкове повідомлення рішення прийняте на підставі акту про результати невиїзної документальної перевірки позивача від 12.06.2008 року №27/15-24951326. Позивач обґрунтовував свої вимоги тим, що висновки перевірки Центральної міської міжрайонної податкової інспекції м. Макіївки щодо зменшення збитків оскаржуються ним в Донецькому окружному адміністративному суді. Перед початком перевірки центрально-міської міжрайонної податкової інспекції м. Макіївки ним було надано уточнюючий розрахунок показників з декларації з податку на прибуток за 2003 рік, за яким було збільшено збитки на 3951,4 тис. грн., але цей розрахунок перевіркою не прийнятий до уваги. Позивач також вважає, що податкові зобовязання з податку на прибуток відповідачем нараховані з порушенням граничного терміну визначення їх податковим органом відповідно до статті 15.1.1 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»21.12.2000 року №2181-ІІІ.

Відповідач позовні вимоги не визнав вказуючи на правомірність спірного податкового повідомлення-рішення №0002802301/0 від 26.06.2008 року, а також зазначав, що визначені цим рішенням податкові зобовязання з податку на прибуток не повязані з донарахованими позивачу зобовязаннями з податку на прибуток в сумі 192000 грн. по акту перевірки Центрально-міської МДПІ м. Макіївки від 08.12.2004 року №1660/23-211/24951326, які оскаржені позивачем до Донецького окружного адміністративного суду. Результати оскарження позивачем визначених податкових зобовязань не вплинуть на розгляд даної справи. За актом перевірки від 12.06.2008 року позивачу додатково нараховані податкові зобовязання з податку на прибуток за результатами податкової декларації з цього податку за 2005 рік у результаті не внесення виправлень в декларацію за 2004 рік, а строк надання декларації з податку на прибуток підприємства за 2005 рік спливає 01.03.2006 року, тому граничний строк для визначення податкових зобовязань податковим органом спливає 01.03.2009 року.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 20 травня 2009 року в задоволенні позовних вимог ТОВ «Південенерго»до Державної податкової інспекції у м. Нова Каховка Херсонської області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення відмовлено в повному обсязі.

Позивач з таким рішенням суду не погодився та звернувся з апеляційною скаргою на зазначену постанову, просить її скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов та визнати недійсним податкове повідомлення-рішення №0002802301/0 від 26.06.2008 року.

Апелянт вказує на те, що всі необхідні документи (договори, акти приймання-передачі, податкові накладні, уточнюючи розрахунки) було надано працівникам Державної податкової інспекції в м. Нова-Каховка, які здійснювали планову виїзну документальну перевірку за періоди з 01.04.2004 р. по 31.03.2006 р., що було відображено в акті перевірки №213/236-24951326 від 09.08.2006 р. У другому кварталі 2005 р. ТОВ «Південенерго»самостійно виправило всі виявлені помилки та скоригувало (збільшило) податкові зобовязання по податку на прибуток у сумі 3900,40 тис. грн. Тобто позивач скористався своїм законним правом відновити документи та операції, не прийняті у ході планової попередньої перевірки. Однак в акті про результати невиїзної документальної (камеральної) перевірки податкової звітності з податку на прибуток №37/15-24951326 від 12.06.2008 р. фахівцями Державної податкової адміністрації України в Херсонській області зазначено, що в акті виїзної планової перевірки від 09.08.2006 р. №312/236-24951326 зроблено посилання на договори від 24.09.2001 р. №118 та №119, але при цьому відсутні посилання на бухгалтерські та первинні документи, якими було підтверджено повернення будівлі, що суперечить ст. 9 Закону України від 16.07.1999 року №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». При цьому всі бухгалтерські та первинні документи стосовно повернення будівель було надано при планові перевірці за періоди з 01.04.2004 р. по 31.03.2006 р. На підставі вказаних доводів, в акті про результати невиїзної документальної (камеральної) перевірки податкової звітності з податку на прибуток №317/1524951326 від 12.06.2008 р. фахівцями Державної податкової адміністрації України в Херсонській області безпідставно не були взяті до уваги зазначені розрахунки.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Колегією суддів встановлено, що спірне податкове повідомлення-рішення №0002802301/0 від 26.06.2008 р., яким позивачу донараховані податкові зобовязання з податку на прибуток в сумі 128678,75 грн., у тому числі за основним платежем 118250 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 10428,75 грн., прийнято на підставі акту про результати невиїзної документальної перевірки позивача від 12.06.2008 р. №37/15-24951326. Згідно до вказаного акту перевірки від 12.06.2008 р. №37/15-24951326, виявлене відповідачем порушення полягає у тому, що позивач не відобразив результати планової документальної перевірки Центрально-міської МДПІ м. Макіївки від 8.12.2004 р. №1660/23-211/24951326 в частині зменшення позивачу відємного значення обєкту оподаткування на суму 2204,2 тис. грн., задекларованого позивачем за 1 кв. 2004 р. та за 2004 рік, в результаті чого позивачем занижено обєкт оподаткування та суму податку на прибуток за 2005 рік у розмірі 118,25 тис. грн. Позивач просив визнати недійсним зазначене податкове повідомлення-рішення №0002802301/0 від 26.06.2008 року.

З'ясувавши обставини справи, дослідивши докази на їх підтвердження, суд першої інстанції дійшов до висновку про необхідність відмови у задоволенні позову.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій, чи бездіяльності субєктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед Законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Вимогами ч. 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність субєктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Керуючись положеннями зазначених вище законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, у тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень.

Як було встановлено, у звязку зі зміною свого місцезнаходження перебував на обліку у Центрально-міській МДПІ м. Макіївки та ДПІ у м. Нова Каховка. Центрально-міською МДПІ м. Макіївки було проведено планову документальну перевірку позивача за результатами якої було складено акт від 08.12.2004 року №1660/23-211/24951326 та прийняті відповідні податкові повідомлення-рішення за наслідками виявлених порушень податкового та іншого законодавства. За одним із висновків перевірки від 08.12.2004 р. №1660/23-211/24951326 позивачу було зменшено відємне значення обєкту оподаткування з податку на прибуток за 2003 рік та за 1 кв. 2004 р. на суму 2204,2 тис. грн., які підлягали перенесенню на послідуючі податкові періоди. Податкові зобовязання з податку на прибуток за 2003-2004 роки Центрально-міською МДПІ м. Макіївки за наслідками зменшення відємного значення обєкту оподаткування з податку на прибуток на суму 2204,2 тис. грн. не визначались.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що висновки акту перевірки по зменшенню задекларованих збитків повинні були бути врахованими позивачем при складанні першої декларації з податку на прибуток після узгодження матеріалів перевірки. Першою декларацією з податку на прибуток, яка складалася позивачем, була декларація за 2004 рік, строк подання якої до 01.03.2005 року. Зміни, які зобовязаний був внести позивач до декларації повинні відображатися у рядку 04.9 «відємне значення обєкту оподаткування попереднього податкового року», шляхом зменшення показника цього рядка на суму 2204,2 тис. грн. За поданою позивачем декларацією за 2004 р. значення рядка 04.9 складало 1934,1 тис. грн., тоді як перевіркою від 05.12.2004 р. підтверджено наявність збитків, які підлягали перенесенню на послідуючі податкові періоди, на суму 100,1 тис. грн. Тобто при складанні декларації за 2004 р. позивач зайво задекларував збитки попередніх податкових періодів на суму 1834 тис. грн. Вказане порушення вплинуло на податкові зобовязання позивача з податку на прибуток за 2005 р. За поданими деклараціями позивач отримав за 2004 р. з урахуванням збитків минулих податкових періодів збиток у сумі 116 тис. грн.

Позивач переніс до декларації за 2005 р. збитків минулих періодів у сумі 589 тис. грн., що призвело до заниження позивачем оподаткованого прибутку за наслідками річної декларації на 473 тис. грн. і, відповідно, до зменшення податку на прибуток на суму 118,25 тис. грн.

Згідно до вимог п.4.1.4 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» строк здачі річної декларації з податку на прибуток становить 60 календарних днів за останнім календарним днем звітного (податкового) року. Пунктом 15.1.1 ст. 15 зазначеного Закону передбачено, що податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобовязань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про наявність у відповідача права в 2008 році самостійно визначити податкові зобовязання з податку на прибуток позивача за результатами його декларації з податку на прибуток за 2005 р.

Посилання позивача на подання ним до Донецького окружного адміністративного суду позовної заяви про визнання нечинним податкових повідомлень-рішень є необґрунтованими, так як в позовній заяві не міститься вимог про визнання нечинними висновків перевірки щодо зменшення збитків, які переносяться на наступні податкові періоди у сумі 2204,2 тис. грн. До того ж представлені позивачем копії постанов Донецького окружного адміністративного суду від 15.08.2008 р. та Донецького апеляційного адміністративного суду від 28.01.2009 р. не скасовують висновки акту перевірки від 08.12.2004 р. щодо зменшення збитків на суму 2204,2 тис. грн.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно порушення позивачем порядку врахування відємного значення обєкта оподаткування у результатах наступних податкових періодів, передбаченого п. 6.1 ст. 6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Це порушення призвело до заниження оподатковуваного прибутку за 2005 рік і недоплати податку на прибуток у визначеному відповідачем розмірі.

Суд першої інстанції вірно не взяв до уваги твердження представника позивача про те, що відповідачем порушений порядок проведення 12.06.2008 р. невиїзної камеральної перевірки позивача, оскільки перевіряючи використовували окрім декларації позивач з податку на прибуток ще й акт перевірки від 08.12.2006 р. №1660/23-211/24951326, так як результати перевірки позивача від 08.12.2004 р. повинні були бути враховані позивачем в деклараціях з податку на прибуток наступних податкових періодів.

За таких обставин, судом першої інстанції було вірно визначено, що податкове повідомлення-рішення №0002802301/0 від 26.06.2008 р. прийняте відповідачем правомірно і підстав для задоволення позову немає.

Судова колегія вважає наведені висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення та надання відповідних доказів покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач, який є субєктом владних повноважень, свою позицію суду доказав та обґрунтував її.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195; 196; 198; 200; 205; 206; 254 КАС України судова колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Південенерго»залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 20 травня 2009 року без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом 20 днів.

Повний текст постанови виготовлений 30.05.2011 року.

Головуючий: О.В.Джабурія

Суддя: А.В.Крусян

Суддя: О.І.Шляхтицький