Ухвала суду № 16407671, 23.05.2011, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 травня 2011 р.Справа № 2-а-1602/09/1470 Категорія:9.2Головуючий в 1 інстанції: Мавродієва М.В. Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого Джабурія О.В.

суддів Крусяна А.В.

Шляхтицького О.І.

при секретарі Філімович І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2009 року у справі за позовом Приватного підприємства «Альба-Регіа»до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва, Державної податкової адміністрації Миколаївської області про визнання дій щодо проведення планової виїзної перевірки незаконними, скасування рішення №0000252350/0 від 23.01.2009 р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 5887,75 грн. в повному обсязі,

В С Т А Н О В И Л А :

ПП «Альба-Регіа»звернулось до суду з адміністративним позовом про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000252350/0 від 23.01.2009 р. посилаючись на такі обставини.

Позивач вказував на те, що перевірка від 12.01.2009 р. проведена без дотримання вимог Закону України «Про державну податкову службу України»і, відповідно, рішення прийняте на підставі такої перевірки не може вважатись правомірним. Крім того, готівкові кошти у сумі 1177,55 грн. були належним чином оприбутковані позивачем, тому рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій за несвоєчасне оприбуткування готівкових коштів, нездійснення обліку готівкових коштів в день їх фактичного надходження в сумі 1177,55 грн. є неправомірним.

Представники відповідачів заперечували проти позовних вимог вказуючи, що планова перевірка позивача була проведена відповідно до вимог чинного законодавства: на підставі ст.ст. 15, 16 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»та ст.ст. 11-1, 11-2 Закону України «Про державну податкову службу України», а прийняте за її наслідками рішення про застосування фінансових санкцій №0000252350/0 від 23.01.2009 р. є цілком правомірним, оскільки факт несвоєчасного оприбуткування позивачем готівки у КОРО за 17.11.2007 року мав місце і, відповідно до вимог ст. 1 Указу Президента України від 12.06.1995 року №436/96 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки», в цьому випадку, до субєкта підприємницької діяльності застосовуються штрафні санкції у пятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2009 року позов задоволено частково. Скасовано рішення Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва №0000252350/0 від 23.01.2009 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 5887,75 грн. В решті позову відмовлено.

Державною податковою інспекцією у Заводському районі м. Миколаєва на вказану постанову була подана апеляційна скарга. Апелянт просить скасувати постанову та ухвалити нове рішення, яким відмовити в позові ПП «Альба-Регіа»в повному обсязі. Апелянт вказує, що висновки суду першої інстанції про оприбуткування коштів в касовій книзі без врахування несвоєчасного оприбуткування в КОРО є помилковими та такими, що не відповідають законодавству.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Колегією суддів встановлено, що 12.01.2009 Державною податковою інспекцією у Заводському районі м. Миколаєва здійснена планова перевірка господарської одиниці Приватного підприємства «Альба-Регіа»-аптеки, розташованої за адресою м.Миколаїв, вул. Декабристів, 69 з питання дотриманням порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій.За результатами перевірки був складений акт №0013/14/00/23/30283121 від 12.01.2009 року.

З'ясувавши обставини справи, дослідивши докази на їх підтвердження, суд першої інстанції дійшов до висновку про необхідність задоволення позову частково.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій, чи бездіяльності субєктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед Законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Вимогами ч. 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність субєктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Керуючись положеннями зазначених вище законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, у тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень.

З матеріалів справи вбачається, що проведена перевірка є плановою перевіркою з питань дотримання позивачем порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог Закону №265/95-ВР.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що віднесення до планових перевірок, які здійснюються в межах повноважень податкових органів, визначених Законом №265/95-ВР не означає необхідність застосування до цих перевірок підстав, викладених в ч.6 ст.111 Закону №509-ХІІ, оскільки ця стаття регламентує проведення планових перевірок направлених на контроль своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ним податків та зборів і не стосується перевірок, які проводяться на виконання вимог Закону №265/95-ВР.

Згідно положень ст.11 Закону №509-ХІІ, які визначають умови допуску посадових осіб органів державної податкової служби до проведення планових та позапланових виїзних перевірок, посадові особи органу ДПС вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та дата закінчення перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку.

Згідно ч.2 ст.112 Закону №509-ХІІ ненадання зазначених документів платнику податку або надання їх з порушенням вимог, встановлених ч.1 цієї статті є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до планової або позапланової виїзної перевірки. Якщо позивач вважав перевірку незаконною, він мав можливість використати своє право не допустити працівників ДПА у Миколаївській області до перевірки.

Перевірку Приватного підприємства «Альба-Регіа»було здійснено на підставі направлень на перевірку ОСОБА_2 №27/23-517 від 10.01.2009 і ОСОБА_3 №28/23-517 від 10.01.2009.

Направлення на перевірку були вручені ОСОБА_4, який є фармацевтом, завідувачем аптеки, що не заперечується позивачем.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач допустив працівників ДПА Миколаївської області до проведення планової перевірки, що є додатковим підтвердженням правомірності її проведення. Враховуючи викладене, суд першої інстанції вірно відхилив посилання позивача на неправомірність проведеної ДПА у Миколаївській області 12.01.2009 перевірки Приватного підприємства «Альба-Регіа»та вважав, що позовні вимоги про визнання дій відповідача щодо проведення планової виїзної перевірки незаконними задоволенню не підлягають.

Під час перевірки посадовими особами ДПА у Миколаївській області встановлено порушення, яке знайшло своє відображення у акті №0013/14/00/23/30283121 від 12.01.2009: несвоєчасне оприбуткування готівкових коштів у КОРО за 17.11.2007, а саме фіскальний звітний чек) №1456 від 17.11.2007 записаний за фіскальним звітним чеком №1457 від 18.11.2007. Загальна сума не оприбуткованої готівки згідно вказаного Z-звіту складає 1177.55 гри.

На підставі акту перевірки ДПІ у Заводському районі м.Миколаєва було прийняте рішення №00252350/0 від 23.01.2009. яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 5887,75 грн.. згідно розрахунку, а саме: відповідно до п.1 Указу Президента України №436/95 за несвоєчасне оприбуткування готівки у КОРО застосована фінансова санкція у сумі 5887,75 грн. (1177,55 х 5 = 5887,75).

Відповідно до вимог п.9 ст.3 Закону №265/95-ВР суб'єкти підприємницької діяльності зобов'язані щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що під час перевірки позивача перевіряючими було встановлено, що 17.11.2007 позивачем був роздрукований Z-звіт №1456 на суму 1177,75 грн. та вклеєний у КОРО, однак запис у розділі 2 КОРО «Облік руху готівки та сум розрахунків»за 17.11.2007 був зроблений після запису за 18.11.2007. Вказана обставина розцінюється відповідачем, як несвоєчасне оприбуткування готівкових коштів.

На думку судової колегії суд першої інстанції вірно не погодився з такою позицією відповідача.

Згідно п.1.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління НБУ від 15.12.2004 №637 (далі - Положення №637) під оприбуткуванням готівки розуміється проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму їх фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій. Відповідно до ч.3 п.2.6 Положення №637, у разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК). Позивачем надано до суду належні докази того, що облік готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень 17.11.2007 року був здійснено своєчасно, а саме: Z-звіти №1456 від 17.11.2007 на суму 1177,55 грн. та№1457від 18.11.2007 на суму 1327,62 вклеєні в КОРО у відповідній послідовності. На аркушах 43 та 44 за 16.11.2007 та 19.11.2007 касової книги №43 за 2007 рік, за №318 документа рахується отримання торгової виручки у сумі 1261,28 грн. за 16.11.2007, за №319 отримання торгової виручки у сумі 1177.55 грн. за 17.11.2007 та за №320 отримання торгової виручки у сумі 1327,62 грн. за 18.11.2007 року. Оскільки перевірка позивача проводилась у 2009 році, у суду відсутні сумніви стосовно достовірності вказаних у касовій книзі за 2007 рік даних. Оригінал книги було оглянуто у судовому засіданні суду першої інстанції. Квитанція №01 від 19.11.2007 року свідчить про внесення 19.11.2009 позивачем до установи банку виручки у сумі 3900,0 грн. за 17.11.2009, 18.11.2009 та 19.11.2009. Звіт про використання РРО за формою №ЗВР-1 поданий до ДПІ у Заводському районі 11.12.2007 також свідчить про належне оприбуткування готівкових коштів за листопад 2007 року.

Згідно приписів п.7.16, 7.19 Положення №637, під час перевірки органами контролю повного і своєчасного оприбуткування коштів, що надійшли до каси від здійснення господарської діяльності, записи в касовій книзі звіряються за сумами та строками з даними відповідних прибуткових касових ордерів (із залученням у разі потреби таких виправдних документів: розрахункових документів, квитанцій до прибуткових касових ордерів, рахунків-фактур, товарно-транспортних і податкових накладних тощо). Перевіряється також проведення записів щодо реєстрації зазначених ордерів (за сумами і датами) у журналі реєстрації прибуткових і видаткових касових документів: під час перевірки органи контролю мають брати до уваги те, що за наявності в касі підприємства готівки, яка не підтверджена прибутковими касовими ордерами, вона вважається неоприбуткованою в касі та зараховується в дохід підприємства.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно перевірки, під час якої було встановлено точну суму та дату надходжень готівкових коштів за 17.11.2007 року, без проведення інвентаризації, перевірки інших документів, а лише на підставі книги обліку розрахункових операцій, є підтвердженням того факту, що ці кошти були своєчасно оприбутковані у касі підприємства та не приховувалися позивачем від оподаткування. Тому, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що здійснення позивачем записів в КОРО про рух готівки за 17.11.2007 року після запису за 18.11.2007 року не є підставою для висновків щодо несвоєчасного оприбуткування позивачем готівки у касі підприємства 17.11.2007 року.

Відповідно до вимог п.7.5. Порядку реєстрації та ведення книг обліку розрахункових операцій і розрахункових книжок, затвердженого наказом ДПА України №614 від 01.12.2000, використання книги ОРО, зареєстрованої на РРО передбачає: наявність книги ОРО на місці проведення розрахунків, де встановлено РРО підклеювання фіскальних звітних чеків на відповідних сторінках книги ОРО; щоденне виконання записів про рух готівки та суми розрахунків, при цьому дані за сумами, отриманими від покупців (клієнтів), та дані за сумами, виданими покупцям (клієнтам), записуються окремо.

Матеріали справи дійсно свідчать про неналежне ведення позивачем книги ОРО, оскільки на момент перевірки фіскальний звітний чек за 17.11.2007 був вклеєний до фіскального звітного чека за 18.11.2007, а запис про рух готівки за 17.11.2007 було зроблено після запису за 18.11.2007. Однак, зазначена обставина мала бути підставою для застосування до платника податків штрафних санкцій за неналежне ведення та використання КОРО, які були б значно меншими, ніж нараховані відповідачем у оспорюваному рішенні.

Судова колегія вважає наведені висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення та надання відповідних доказів покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач, який є субєктом владних повноважень, свою позицію суду частково доказав та частково обґрунтував її.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195; 196; 198; 200; 205; 206; 254 КАС України, судова колегія,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2009 року без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом 20 днів.

Повний текст судового рішення виготовлений 30.05.2011 року.

Головуючий: О.В.Джабурія

Суддя: А.В.Крусян

Суддя: О.І.Шляхтицький