Постанова № 16404958, 06.06.2011, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2011 року о 17-55 годині Справа № 2а-7836/10/0870

Запорізький окружний адміністративний суд

у складі: головуючого - судді Матяш О.В.,

при секретарі Васильченко І.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя

адміністративну справу за позовом ТОВ «Континент - 2000»

до ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

позивач звернувся до суду із вказаним позовом та обґрунтовує свої вимоги тим, що перевірка була проведена ДПІ з порушенням порядку, встановленого ст.ст.11, 11-1 Закону України «Про державну податкову службу», підприємство не було попереджено у встановлений законом строк про проведення перевірки, перевірка проводилась в приміщенні ДПІ у Шевченківському районі, хоча визначалась як виїзна, в результаті чого не були враховані первинні документи підприємства.

Зазначені порушення є такими, що унеможливлюють правильне визначення розміру податкових зобовязань підприємства.

З порушенням тих же норм була проведена повторна перевірка. Акти перевірок як від 23.07.2007, так і від 21.02.2007, складені з порушенням Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства: визначити зі змісту акту характер та обсяг порушень податкового законодавства платником податку неможливо. Відповідач відмовив платнику у наданні акту, що позбавило ТОВ «Континент - 2000» права надавати пояснення, заперечення до акту, оскаржувати рішення податкового органу по суті. Податок на прибуток розраховувався податковим органом у спосіб, що не передбачений Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств». Визначені таким способом суми не є сумою податку на прибуток.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив скасувати податкове повідомлення-рішення №0001062301/2, винесене 07.03.2008 ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя про визначення ТОВ «Континент - 2000» суми податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 6577050 гривень.

Представник відповідача проти позову заперечує, зазначає, що позивач не знаходився за місцезнаходженням, в підтвердження чого посилається на акт перевірки місцезнаходження від 03.05.2007. Акт перевірки надсилався поштою, але не був отриманий підприємством. В звязку з неможливістю проведення перевірки в порядку, визначеному законом, вона проводилась у приміщенні ДПІ, суми податку визначались на підставі банківських виписок. Документів фінансово-господарської діяльності позивач на перевірку не надав.

У зв'язку з цим, просить суд у позові відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що, на підставі направлення № 300393 від 25.05.2007, виданого на проведення виїзної планової перевірки, та відповідно до плану-графіку ДПІ у Шевчен-ківському районі м. Запоріжжя, з 25.05.2007 по 25.06.2007 було проведено планову перевірку ТОВ «Континент2000». За результатами перевірки складений акт від 23.07.2007 № 70/23-1/30693965.

Перевіркою встановлені порушення п.5.1 ст.5, п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Як вбачається з акту перевірки, валовий доход розраховувався як сума надходжень на банківський рахунок позивача. Валові витрати актом перевірки визначені в сумі 0 гривень у звязку з відсутністю документів.

Перевіркою повністю підтверджені правильність нарахування позивачем податкового зобовязання та податкового кредиту з податку на додану вартість.

23.07.2007 ДПІ у Шевченківському районі м.Запоріжжя було складено акт відмови від отримання акту перевірки № 2.

Акт перевірки від 23.07.2007 № 70/23-1/30693965 було відправлено поштою рекомендованим листом 25.07.2007 на адресу підприємства: 69083, м. Запоріжжя, вул.Мирна, 20.

04.09.2007 пошта повернула акт документальної перевірки в звязку з тим, що адресат не зявився за одержанням листа та закінченням терміну зберігання.

04.09.2007 працівниками ДПІ складений акт про неможливість вручення акта перевірки.

20.09.2007 ТОВ «Континент-2000» звернулось до ДПІ у Шевченківському районі м.Запоріжжя з запитом щодо результатів перевірки. 29.09.2007 позивач повторно звернувся до ДПІ з аналогічним запитом.

Листами № 26542/10/23-114 від 01.10.2007, № 27216/10/23-114 від 10.10.2007 відповідач у наданні акту перевірки підприємству відмовив, мотивуючи це тим, що акт надсилався поштою.

На підставі вказаного акту перевірки ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя було винесено податкове повідомлення-рішення № 0001062301/0 від 05.09.2007, яким позивачу донараховано податок на прибуток в сумі 3743698 та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 3743698 гривень.

Зазначене податкове повідомлення-рішення було оскаржене позивачем в адміністративному порядку.

При розгляді скарги ДПА у Запорізькій області була призначена позапланова перевірка.

21.02.2008 ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя було складено акт «Про результати позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Континент-2000» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2004 по 31.12.2006 № 27/23-2/30693965. Перевірка проводилась на підставі тих же документів, що і планова перевірка, і дійшла тих же висновків.

Рішенням № 1063/10/25-020 від 07.03.2008 ДПА у Запорізькій області скасувала податкове повідомлення-рішення в частині сплати податку на прибуток в сумі 455173 гривень та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 455173 гривень, які були нараховані за період з 01.04.2004 по 01.10.2004, оскільки правильність нарахування податків за цей період була підтверджена актом попередньої планової перевірки.

07.03.2008 ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя було винесене податкове повідомлення-рішення № 0001062301/2, яким визначено податкове зобовязання з податку на прибуток в сумі 6577050 гривень, в тому числі 3288525 гривень за основним платежем, 3288525 гривень - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Рішенням від 03.06.2008 ДПА України залишила без задоволення повторну скаргу позивача.

Надаючи правову оцінку рішенню відповідача, суд виходить з приписів ч.3 ст.2 КАС України, відповідно до яких у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Пунктом 1 ст.11 Закону «Про державну податкову службу» органам державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, надано право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів).

Згідно з ч.4 ст.11-1 цього Закону, право на проведення планової виїзної перевірки платника податку надається лише у тому випадку, коли йому не пізніше ніж за десять днів до дня проведення зазначеної перевірки надіслано письмове повідомлення із зазначенням дати початку та закінчення її проведення.

Направлення № 300393 від 25.05.2007, на підставі якого проводилась перевірка, було видано на проведення планової виїзної перевірки. Але, як вбачається зі змісту акту перевірки, з пояснень представників позивача та відповідача, наданих сторонами доказів, перевірка проводилась за місцем знаходження органу податкової служби. Доказів того, що в межах періоду перевірки працівники податкового органу зявлялись за місцезнаходженням позивача, відповідачем не надано.

Відповідачем наданий суду акт перевірки місцезнаходження № 23 від 03.05.2007, в якому зафіксовано, що за даними квартальної книги за адресою: м.Запоріжжя, вул.Мирна, 20 ТОВ «Континент-2000» не знаходиться, директор підприємства Кучеренко С.В. за цією адресою не зареєстрований. Інформації щодо фактичного місцезнаходження позивача зазначений акт не містить, отже, суд не приймає його в якості доказу відсутності підприємства за місцезнаходженням.

Відповідачем також не надані суду докази направлення позивачу повідомлення про проведення з 25.05.2007 планової виїзної перевірки.

Права органів податкової служби визначені ст.11 Закону України «Про державну податкову службу». Цією нормою податковому органу не надано право вимагати надання платником податків документів фінансово-господарської діяльності та бухгалтерського обліку для проведення перевірки за місцезнаходженням податкового органу.

На підставі зазначеного, суд приходить до висновку про проведення відповідачем перевірки з порушенням порядку, визначеного Законом України «Про державну податкову службу», при чому характер зазначених порушень є таким, що це унеможливило визначення достовірних сум податкових зобовязань підприємства.

При цьому суд враховує те, що закон не містить винятків щодо порядку проведення документальної перевірки. Обставини, на які посилається відповідач, не тільки не підтверджені ним відповідними доказами, але і в разі їх підтвердження не є підставами для проведення перевірки в порядку іншому, ніж визначений законом.

Відповідно до пп.2.3.2 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України №327 від 10.08.2005, за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно:

чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, що порушені платником податків,

зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків, в якому дане порушення здійснено, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб суб'єкта господарювання щодо встановлених порушень;

зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення.

З акту неможливо зрозуміти, в чому саме полягає порушення норм Закону «Про оподаткування прибутку підприємств», вказівки на порушення зазначених в акті пунктів закону не повязані логічно зі змістом акту.

Відповідач, проігнорувавши вимоги Порядку, фактично унеможливив перевірку судом факту порушення, оскільки, зазначивши про виявлення ним розбіжностей, не здійснив їх детальний опис та не зазначив, за якими операціями вони були виявлені.

Згідно пп.3.1 ст.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», обєктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на:

суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону;

суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Згідно з п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валовий доход загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Датою збільшення валового доход, згідно пп.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Датою збільшення валових витрат, згідно з пп.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку в оплату товарі (робіт, послуг), а у випадку їх придбання за готівку день їх видачі з каси платника податку;

або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Як вбачається з акту перевірки, відповідач обєкт оподаткування податком на прибуток розраховував як суму всіх надходжень на банківський рахунок підприємства, тобто, способом, який суперечить приписам Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Визначену таким способом суму суд не може розцінювати як суму податку на прибуток за перевіряємий період.

Посилання відповідача на те, що в його розпорядженні не було достатнього обсягу первинних і бухгалтерських документів платника податку для здійснення розрахунку податку способом, передбаченим Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», суд не приймає з тих підстав, що, по-перше, закон не передбачає можливості визначення сум податку іншим способом, ніж той, що встановлений законом, ні за яких обставин, по-друге, недостатність документів стала наслідком порушення порядку проведення перевірки, встановленого законом, самим відповідачем. Відповідач не надав доказів того, що позивач не здійснював бухгалтерський та податковий облік у встановленому законодавством порядку.

Відповідач не пояснив також, з яких причин він не взяв до уваги ті первинні документи підприємства, які були в розпорядженні перевіряючих, а саме документи, передані за «Описом № 1 від 25 травня 2007 р.» в кількості 24-х папок.

Відсутність опису та аналізу зазначених документів в акті перевірки позбавила суд можливості визначити склад цих документів та надати їм оцінку.

Відповідач не пояснив також причину розбіжностей акту перевірку при визначенні сум податку на прибуток та податку на додану вартість. Суми валових доходів і валових витрат, визначених відповідачем, не співвідносяться з сумами податкових зобовязань та податкового кредиту, визначених ним же, при цьому актом перевірки не встановлено здійснення підприємством інших операцій, ніж продаж та придбання товарів (послуг), які є обєктом оподаткування податком на додану вартість.

Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст.71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на приписи наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податку нараховані податкові зобовязання, саме контролюючий орган має довести недобросовісність платника податків.

За викладених обставин суд приходить до висновку, що відповідач по справі не довів правомірність своїх дій щодо прийняття податкового повідомлення-рішення, яке є предметом спору, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.17, 158-162,167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

адміністративний позов задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення №0001062301/2, винесене 07.03.2008 ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя про визначення ТОВ «Континент - 2000» суми податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 6577050 гривень.

Постанова може бути оскаржена у Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд через Запорізький окружний адміністративний суд у десятиденний строк з дня отримання постанови у повному обсязі шляхом подання апеляційної скарги. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, що її подає, до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова у повному обсязі виготовлена 10.06.2011.

Суддя О.В. Матяш