Постанова № 16404629, 14.06.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 червня 2011 р. справа № 2а/0570/2053/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 11.40

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Михайлик А.С.

при секретаріМороз Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю

«Торговий дім «Ясинуватський машзавод «Імпекс»

доДержавної податкової інспекції в Пролетарському районі

м. Донецька

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

№ 0000582303/2 від 27 січня 2011 року.

за участю:

від позивача: Балицький О.П. (дов. б/н 02 серпня 2010 року)

від відповідача:Совпель О.В. (дов. № 1015/10/10-013 від 04січня 2011 року)

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ясинуватський машзавод «Імпекс» звернулося до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Державної податкової інспекції у Пролетарському районі м. Донецька із позовом про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення від 09 вересня 2010 року № 0000582303/0. Протягом судового розгляду позивач надав заяву про уточнення заявлених позовних вимог, в якій просив суд визнати недійсним податкове повідомлення-рішення від 27 січня 2011 року № 0000582303/2.

Як зазначив позивач, на підставі укладених із Відкритим акціонерним товариством «Ясинуватский машинобудівельний завод» та Товариством з обмеженою відповідальністю «АПМ «Фінанс» договорів купівлі-продажу цінних паперів № 1907/09/-Б//1906 від 18 листопада 2009 року та № 2383/10-д від 29 січня 2010 року, ним були відчужені цінні папери (прості векселі) загальною вартістю 3150 000,00 грн. Зазначені векселі були придбані позивачем протягом травня-червня 2008 року в Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ясинуватський машзавод». За наслідками здійсненого продажу на підставі підпункту 7.6.1. пункту 7.6. статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» позивач включив до складу доходів від продажу цінних паперів 3150 000,00 грн., з яких в 4-му кварталі 2009 року - 2 750 000,00 грн., у 1-му кварталі 2010 року - 400000,00 грн. Позивач зауважував на необґрунтованості висновків податкової інспекції про безпідставність відображення позивачем наслідків операцій з продажу цінних паперів в порядку, встановленому пунктом 7.6. статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» через припинення діяльності емітентів векселів. Представник позивача зазначив, що із врахуванням законодавства, яким врегульований обіг векселів, цінні папери такого виду не втрачають вексельної сили у звязку із припиненням діяльності емітента. Згідно статей 11, 47 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, особа, яка є законним держателем векселя, має право звернутися до осіб, що поставили свій індосамент на векселі із відповідною вимогою. Наявність на відчужених позивачем векселях індосаментів, що були відчужені позивачем Відкритому акціонерному товариству «Ясинуватський машинобудівельний завод» та Товариству з обмеженою відповідальністю «АПМ «Фінанс» спростовує наведене відповідачем в акті перевірки обґрунтування невідповідності проданих векселів терміну «цінні папери». З огляду на таке, отриманий позивачем дохід від продажу векселів має бути відображений в податковому обліку в порядку, визначеному пунктом 7.6. статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», підстави для визначення такого доходу безповоротною фінансовою допомогою та включення до складу доходу на підставі підпункту 4.1.6. пункту 4.1. статті 4 цього закону відсутні.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги в повному обсязі, просив суд задовольнити позов.

Відповідач проти задоволення заявлених позивачем вимог заперечував, надав письмові заперечення. В обґрунтування незгоди із позовом зазначив, що за результатами проведеної перевірки податковою інспекцією було встановлено порушення позивачем підпункту 4.1.6. пункту 4.1. статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок відображення в податковому обліку операцій з продажу векселів, діяльність емітентів яких була припинена за судовими рішеннями. Через припинення діяльності, зазначені емітенти позбавлені можливості виконати зобовязання за виданими векселями, а тому операції з продажу цих векселів не мають реальних наслідків. З огляду на таке, в податковому обліку позивача мали відображуватися лише операції, що стосуються надходження грошових коштів в сумі 3150 000,00 грн. Внаслідок відображення позивачем в податковому обліку продажу векселів як операцій із цінними паперами, позивачем занижений доход 4-го кварталу 2009 року на 2750000,00 грн. та валовий дохід 1-го кварталу 2010 року на 400000,00 грн., що призвело до заниження податку на прибуток в загальній сумі 787 500,00 грн.

Посилаючись на відповідність вимогам чинного законодавства викладених в акті перевірки висновків, що стали підставою для прийняття оскаржуваних позивачем податкових повідомлень-рішень, представник відповідача зауважував на необґрунтованості заявлених позивачем вимог та просив суд відмовити в їх задоволенні в повному обсязі.

Дослідивши наявні в матеріалах справи документи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд,

ВСТАНОВИВ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ясинуватський машзавод «Імпекс» є юридичною особою, зареєстровано та обліковується в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України за кодом 33966942, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 314528 (т. 1 арк. справи 118). Як платник податків позивач зареєстрований та обліковується в Державній податковій інспекції в Пролетарському районі м. Донецька.

У травні 2008 року позивач на підставі умов договору № Б/860/0508///Б/859/0508 від 27 травня 2008 року (т. 1 арк. справи 67-68) придбав в Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ясинуватський машзавод» цінні папери загальною вартістю 2503 725,01 грн., у тому числі простий вексель на предявника № АА 0642579 із датою погашення не раніше 08 грудня 2009 року номінальною вартістю 1000000, 00 грн., що емітований 08 грудня 2006 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Вуглетранс» (код ЄДРПОУ 30952960).

Вартість придбаних векселів за договором № Б/860/0508///Б/859/0508 від 27 травня 2008 року була сплачена позивачем за платіжними дорученнями № 61 від 27 травня 2008 року (т. 1 арк. справи 218) та № 58 від 27 травня 2008 року (т. 1 арк. справи 219). Здійснення попередньої оплати придбаних веселів було відображено позивачем в податковому обліку за Дт рахунку 3771 Кт рахунку 311.

Передачу цінних паперів, що є предметом цього договору, було здійснено 28 травня 2008 року, що підтверджується актом приймання-передачі цінних паперів та виконаних зобовязань (т. 1 арк. справи 69). Згідно даних бухгалтерського обліку позивача, операції з отримання векселів були відображені по Дт рахунку 341 (т. 1 арк. справи 226).

29 травня 2008 року на підставі умов договору № Б/880/0508///Б/879/0508 (т. 1 арк. справи 70-76) позивач придбав в Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ясинуватський машзавод» цінні папери загальною вартістю 5112238, 86 грн., у тому числі:

1. простий вексель № 66335076599252 із датою погашення 30 червня 2010 року номінальною вартістю 800 000,00 грн. (т. 1 арк. справи 157), що емітований 30 червня 2005 року Приватним підприємством «Компаньйон» (код ЄДРПОУ 31832414)

2. простий вексель 66335076599253 із датою погашення 30 червня 2010 року номінальною вартістю 700 000,00 грн. (т. 1 арк. справи 157) , що емітований 30 червня 2005 року Приватним підприємством «Компаньйон» (код ЄДРПОУ 31832414).

3. простий вексель 66335076599261 із датою погашення 30 червня 2010 року номінальною вартістю 250 000,00 грн. (т. 1 арк. справи 156), що емітований 30 червня 2005 року Приватним підприємством «Компаньйон» (код ЄДРПОУ 31832414).

Вартість придбаних векселів за договором № Б/880/0508///Б/879/0508 від 29 травня 2008 року була сплачена позивачем за платіжними дорученнями № 63 від 29 травня 2008 року (т. 1 арк. справи 218). Здійснення попередньої оплати придбаних веселів було відображено позивачем в податковому обліку за Дт рахунку 3771 Кт рахунку 311. Передачу цінних паперів, що є предметом цього договору, було здійснено 29 травня 2008 року, що підтверджується актом приймання-передачі цінних паперів та виконаних зобовязань (т. 1 арк. справи 74). Згідно даних бухгалтерського обліку позивача, операції з отримання векселів були відображені по Дт рахунку 341 (т. 1 арк. справи 226)

02 червня 2008 року на підставі умов договору № Б/904/0608///Б/903/0608 (т. 1 арк. справи 95-98) позивач придбав в Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ясинуватський машзавод» цінні папери загальною вартістю 4406467,76 грн., у тому числі:

1. простий вексель № 6433559318913 із датою погашення 10 квітня 2011 року номінальною вартістю 300 000,00 грн. (т. 1 арк. справи 158), що емітований 10 серпня 2006 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Вуглетранс» (код ЄДРПОУ 30952960).

2. простий вексель № 6433559318913 на предявника із датою погашення не раніше 29 серпня 2010 року номінальною вартістю 100 000,00 грн. (т. 1 арк. справи 158), що емітований 29 серпня 2006 року Приватним підприємством «ТПФ «Навігатор» (код ЄДРПОУ 33454060).

Вартість придбаних векселів за договором № Б/904/0608///Б/903/0608 02 червня 2008 року була сплачена позивачем за платіжним дорученням № 66 від 02 червня 2008 року (т. 1 арк. справи 220). Здійснення попередньої оплати придбаних веселів було відображено позивачем в податковому обліку за Кт рахунку 311. Передачу цінних паперів, що є предметом цього договору було здійснено 02 червня 2008 року, що підтверджується актом приймання-передачі цінних паперів та виконаних зобовязань (т. 1 арк. справи 99-101). Згідно даних бухгалтерського обліку позивача, операції з отримання векселів були відображені по Дт 1441 (т. 1 арк. справи 228).

Зазначені цінні папери були продані позивачем на підставі договорів купівлі-продажу, укладених із Відкритим акціонерним товариством «Ясинуватський машинобудівельний завод» та Товариством з обмеженою відповідальністю «АПМ «Фінанс».

Відповідно до умов договору купівлі-продажу цінних паперів № 1907/09-Б//1906 від 18 листопада 2009 року (т. 1 арк. справи 85-88) позивач зобовязався передати, а покупець (Відкрите акціонерне товариство «Ясинуватський машинобудівельний завод») прийняти та сплатити цінні папери загальною вартістю 2750000,00 грн., визначені в цьому договорі. Згідно розділу 1 зазначеного договору, окрім іншого, позивач зобовязався продати прості векселі, емітовані Приватним підприємством «Компаньйон» (код ЄДРПОУ 31832414): 1) № 66335076599252 із датою погашення 30 червня 2010 року номінальною вартістю 800000,00 грн., 2) № 66335076599253 із датою погашення 30 червня 2010 року номінальною вартістю 700000,00 грн.; 3) № 66335076599261 із датою погашення 30 червня 2010 року номінальною вартістю 250000,00 грн. та простий вексель на предявника, що емітований Товариством з обмеженою відповідальністю «Вуглетранс» (код ЄДРПОУ 30952960) № АА 0642579 із датою погашення не раніше 08 грудня 2009 року номінальною вартістю 1000000, 00 грн. Фактичну передачу векселів підтверджено актом приймання цінних паперів від 19 листопада 2009 року (т. 1 арк. справи 88).

На виконання умов зазначеного договору № 1907/09-Б//1906 від 18 листопада 2009 року Відкритим акціонерним товариством «Ясинуватський машинобудівельний завод» були перераховані кошти в сумі 2750000,00 грн. на банківські рахунки позивача, що підтверджується банківськими виписками від 18 та 19 листопада 2009 року (т. 1 арк. справи 221, 222). Згідно наявних в матеріалах справи банківських виписок призначенням платежу за платіжними дорученнями визначено: «за прості векселя з іменним індосаментом за договором № 1907/09-Б//1906 від 18 листопада 2009 року». Продаж векселів за умовами договору № 1907/09-Б//1906 від 18 листопада 2009 року відображений в бухгалтерському обліку позивачем за Кт рахунку 341 (т. 1 арк. справи 230).

09 лютого 2010 року позивач надав до Державної податкової інспекції в Пролетарському районі м. Донецька декларацію з податку на прибуток за 2009 рік, додаток К-3 до декларації не надавався. Як було пояснено в судовому засіданні представником позивача, зазначений додаток не надавався у звязку із нульовим фінансовим результатом діяльності з купівлі-продажу цінних паперів.

Відповідно до умов договору купівлі-продажу цінних паперів № 2383/10 д від 29 січня 2010 року (т. 1 арк. справи 89-91) позивач зобовязався передати, а покупець (Товариство з обмеженою відповідальністю «АПМ Фінанс» прийняти та сплатити цінні папери, визначені в цьому договорі, загальною вартістю 727167,52 грн. Згідно розділу 1 зазначеного договору, позивач зобовязався продати: 1) простий вексель номінальною вартістю 300000,00 грн. із датою погашення 10 квітня 2011 року (емітент Товариство з обмеженою відповідальністю «Вуглетранс», код ЄДРПОУ 30952960); 2) простий вексель на предявника номінальною вартістю 100000,00 грн. із датою погашення не раніше 29 серпня 2010 року (емітент Приватне підприємство «ТПФ «Навігатор», код ЄДРПОУ 33454060). Фактична передача векселів підтверджена актом приймання цінних паперів від 29 січня 2010 року (т. 1 арк. справи 92).

На виконання умов зазначеного договору № 2383/10 д від 29 січня 2010 року Товариством з обмеженою відповідальністю «АПМ Фінанс» були перераховані кошти в сумі 727167,52 грн. на банківські рахунки позивача, що підтверджується банківськими виписками від 01 лютого 2010 року (т. 1 арк. справи 223, 224). Згідно наявних в матеріалах справи банківських виписок призначенням платежу за платіжними дорученнями визначено: «за прості векселя з іменним індосаментом за договором № 2383/10 д від 29 січня 2010 року». Продаж векселів за умовами договору № 2383/10 д від 29 січня 2010 року відображений в бухгалтерському обліку позивачем за Кт рахунку 1441 (т. 1 арк. справи 234).

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 29 січня 2007 року у справі № 5/179 б про банкрутство Приватного підприємства «Торгівельно-виробнича фірма «Навігатор» було ліквідовано Приватне підприємство «Торгівельно-виробнича фірма «Навігатор» (адреса: м. Донецьк, вул. Артема, буд. 27, код ЄДРПОУ 33454060).

Рішенням Господарського суду Донецької області від 15 травня 2007 року у справі № 36/63 пн було припинено юридичну особу Приватне підприємство «Компаньйон» (адреса: м. Донецьк, вул. Аксакова, буд. 21, код ЄДРПОУ 31832414).

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 24 лютого 2009 року у справі № 2а-238/09/0570 було припинено юридичну особу Товариство з обмеженою відповідальністю «Вуглетранс»» (адреса: м. Донецьк, вул. Батумська, буд. 29, код ЄДРПОУ 30952960).

В період з 30 липня 2010 року по 19 серпня 2010 року Державною податковою інспекцією в Пролетарському районі м. Донецька було проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ясинуватський машзавод «Імпекс» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2009 року по 31 березня 2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2009 року по 31 березня 2010 року, за наслідками проведення якої був складений акт № 2135/23-2/33966942 від 27 серпня 2010 року (т. 1 арк. справи 8-42). Згідно висновків акту № 2135/23-2/33966942 від 27 серпня 2010 року перевіркою встановлено порушення ТОВ «Торговий дім «Ясинуватський машзавод Імпекс»: підпункту 4.1.6. пункту 4.1. статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижений податок на прибуток в загальній сумі 863 689,00 грн., у тому числі у 2-му кварталі 2009 року на 76189,00 грн., у 4-му кварталі 2009 року на 687 500,0 грн., у 1-му кварталі 2010 року на 100 000,00 грн.

09 вересня 2010 року, на підставі викладених в акті перевірки висновків, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000582303/0 (т. 1 арк. справи 43), яким позивачу донараховані податкові зобовязання з податку на прибуток в сумі 1128 034,00 грн., з яких за основним платежем 863 689,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 264 345,00 грн. Зазначене податкове повідомлення-рішення було оскаржено позивачем до Державної податкової інспекції в Пролетарському районі м. Донецька (т. 1 арк. справи 44-47), проте, за наслідками розгляду скарги, рішенням Державної податкової інспекції в Пролетарському районі м. Донецька (т. 1 арк. справи 48-59) оскаржуване податкове повідомлення-рішення було залишено без змін.

23 листопада 2010 року позивач надав повторну скаргу про перегляд податкового повідомлення-рішення № 0000582303/0 від 09 вересня 2010 року до Державної податкової адміністрації в Донецькій області (т. 1 арк. справи 60-63). Рішенням Державної податкової адміністрації в Донецькій області № 1088/10/25-113-5 від 20 січня 2011 року (т. 1 арк. справи 77-81) було скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Пролетарському районі м. Донецька від 09 вересня 2010 року № 0000582303/0 (від 15 листопада 2010 року № 0000582303/1) в частині визначення податкового зобовязання з податку на прибуток на загальну суму 114 284,00 грн., у т.ч. 76 189,00 грн. за основним платежем, 38 095,00 грн. за штрафними санкції, в іншій частині податкове повідомлення-рішення № 0000582303/0 від 09 вересня 2010 року було залишено без змін. За наслідками розгляду наданої позивачем повторної скарги відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000582303/2 від 27 січня 2011 року ( т. 1 арк. справи 145) про донарахування податкових зобовязань за податку на прибуток в сумі 1013750,00 грн., з яких за основним платежем - 787500,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 226250,00 грн., що оскаржується позивачем.

Згідно викладеного в акті перевірки, підставою для донарахування позивачу податкових зобовязань з податку на прибуток в сумі 1013750,00 грн., з яких за основним платежем 787500,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 226250,00 грн. стали висновки відповідача про порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Ясинуватський машзавод Імпекс» підпункту 4.1.6. пункту 4.1. статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» через відображення в податковому обліку наслідків операцій з продажу векселів на загальну суму 3150 000,00 грн., з яких у 4-му кварталі 2009 року в сумі 2750 000,00 грн., у 1-му кварталі 2010 року в сумі 400 000,00 грн., діяльність емітентів яких припинено судовими рішеннями до моменту придбання цих векселів позивачем. В акті перевірки зазначено, що операції з продажу простих векселів емітентів, діяльність яких припинилася ще до їх купівлі не можуть бути обєктами цивільних прав та не відповідають терміну «цінні папери». Припинення діяльності векселедавців свідчить про їх неможливість нести будь-яких зобовязань перед держателями таких векселів, через що зазначений вексель не відповідає поняттю «цінні папери», наведеному в Законі України «Про цінні папери та фондовий ринок». Посилаючись на приписи статті 203 Цивільного кодексу України, якою визначено, щ правочин має бути спрямованим на реальне настання правових наслідків та статтю 215 Цивільного кодексу України, податковою інспекцією було дійдено висновку про недійсність укладеного між позивачем із контрагентами договорів, переметом яких є продаж векселів. Згідно викладеного в акті, через встановлення документування по регістрах бухгалтерського обліку операцій, що стосуються надходження грошових коштів, отримані позивачем кошти на підставі договорів купівлі-продажу векселів із врахуванням висновків про недійсність договорів, є безповоротною фінансовою допомогою у розумінні положень Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Причиною виникнення між сторонами спору є вирішення питання щодо відповідності визначеному чинним законодавством терміну «цінні папери» спірних векселів та правомірності відображення позивачем в порядку, визначеному пунктом 7.6. статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» наслідків операцій з продажу цінних паперів у 4-му кварталі 2009 року та 1-му кварталі 2010 року.

За змістом пункту 1.6 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" цінні папери, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення, є товаром у розумінні положень цього Закону.

Оподаткування операцій з цінними паперами та деривативами віднесено Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» до операцій особливого виду та врегульовано пунктом 7.6. статті 7 цього закону.

Підпунктом 7.6.1 пункту 7.6. статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначений обовязок платника податків ведення окремого податкового обліку фінансових результатів операцій з цінними паперами у розрізі окремих видів цінних паперів.

При цьому, якщо протягом звітного періоду витрати на придбання кожного з окремих видів цінних паперів, понесені (нараховані) платником податку, перевищують доходи, отримані (нараховані) від продажу (відчуження) цінних паперів такого ж виду протягом такого звітного періоду, від'ємний фінансовий результат переноситься на зменшення фінансових результатів від операцій з цінними паперами або деривативами такого ж виду майбутніх звітних періодів у порядку, визначеному статтею 6 цього Закону. Водночас, дохід від продажу кожного з окремих видів цінних паперів, отриманий (нараховані) платником податку, що перевищує витрати, понесені (нараховані) платником податку внаслідок придбання цінних паперів такого ж виду протягом такого звітного періоду (з урахуванням від'ємного фінансового результату від операцій з цінними паперами чи деривативами такого ж, виду минулих періодів), включається до складу валових доходів такого платника податку за результатами такого звітного періоду.

Як було встановлено в судовому засіданні, позивачем операції з купівлі-продажу векселів були відображені в податковому обліку як операції особливого виду в порядку, визначеному пунктом 7.6. статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

У розумінні статті 3 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» та статті 194 Цивільного кодексу України цінним папером є документ встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошові або інші майнові права, визначає взаємовідносини особи, яка їх розмістила (видала), і власника, та передбачають виконання зобов'язань згідно з умовами їх розміщення, а також можливість передачі прав, що випливають із цих документів, іншим особам.

Згідно пункту 5 статті 3 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» № 3480-ІV від 23 лютого 2006 року (надалі за текстом Закон № 3480-ІV) вексель віднесений до групи боргових цінних паперів, що посвідчують відносини позики і передбачають зобов'язання емітента сплатити у визначений строк кошти відповідно до зобов'язання.

Згідно статті 14 Закону № 3480-ІV вексель є цінним папером, що посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю). Векселі можуть бути прості або переказні та існують виключно у документарній формі. Особливості видачі та обігу векселів, здійснення операцій з векселями, погашення вексельних зобов'язань та стягнення за векселями визначаються законом.

Частиною 3 статті 14 Закону України «Про обіг векселів в Україні» визначені особливості видачі та обігу векселів, здійснення операцій з векселями, погашення вексельних зобов'язань та стягнення за векселями.

Згідно статті 1 Закону України «Про обіг векселів в Україні» законодавство України про обіг векселів складається із Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі (далі - Уніфікований закон), з урахуванням застережень, обумовлених додатком II до цієї Конвенції, та із Женевської конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі.

Перелік обов'язкових реквізитів простого векселя наведений в ст. 75 Уніфікованого закону. Згідно статті 76 Уніфікованого закону документ, у якому відсутній будь-який з реквізитів, зазначених у попередній статті, не має сили простого векселя, за винятком випадків, зазначених у ст. 76 Уніфікованого закону. Аналогічні наслідки визначені і частиною 2 статті 196 Цивільного кодексу України.

Виходячи зі змісту частини 2 статті 196 Цивільного кодексу України і статей 2, 76 Уніфікованого закону документ, який не містить обов'язкових реквізитів, перелічених у вказаних статтях Уніфікованого закону, не є цінним папером (векселем), а може мати силу простої боргової розписки, за винятком випадків, прямо зазначених в абзацах 2 - 4 ст. 2, абзацах 2 - 4 ст. 76 Уніфікованого закону.

За дослідження в судовому засіданні спірних векселів (т. 1 арк. справи 156-159) судом встановлено, що зазначені векселі містять всі реквізити, що визначені обовязковими статтею 75 Уніфікованого закону. Будь-яких зауважень до форми векселів не було висловлено й представником податкової інспекції в судовому засіданні, про наявність дефектів форми векселів не зазначено в акті перевірки, що став підставою для прийняття оскаржуваного повідомлення-рішення. З огляду на таке, в суду відсутні підстави визнання векселів такими, що не мають вексельної сили через дефект форми по статті 76 Уніфікованого закону.

З огляду на відсутність дефекту форми та враховуючи відсутність в чинному законодавстві інших підстав , які б надавали можливість визнати вексель таким, що не має вексельної сили суд дійшов висновку про безпідставність зауважень відповідача про невідповідність відчужених позивачем векселів поняттю цінних паперів.

Згідно положень чинного законодавства припинення діяльності або скасування державної реєстрації емітентів, що повинні здійснити платіж за векселями чи втрата векселедержателем права на задоволення вимоги про оплату за векселем з інших підстав, не визначені чинним законодавством України обставинами, за наявністю яких вексель втрачає статус цінного паперу.

Частиною 2 статті 178 Цивільного кодексу України встановлено, що види об'єктів цивільних прав, перебування яких у цивільному обороті не допускається (об'єкти, вилучені з цивільного обороту), мають бути прямо встановлені у законі.

Згідно частини 1 статті 4 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» обмеження обігу та/або реалізації прав за цінними паперами може бути встановлено тільки у випадках і в порядку, передбачених законом.

Законодавчо не встановлено обмежень обігу векселів, у разі припинення діяльності або ліквідації емітентів таких векселів.

Таким чином, спірні векселі є об'єктами цивільних прав, що можуть вільно відчужуватися (частина 1 статті 178 Цивільного кодексу України).

Щодо посилань відповідача на статті 203, 215 Цивільного кодексу України в обґрунтування нікчемності укладених позивачем договорів купівлі-продажу цінних паперів.

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначені наступні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Зміст правочинів, які на думку позивача є нікчемними є передача позивачем цінних паперів Відкритому акціонерному товариству «Ясинуватський машинобудівельний завод» та Товариству з обмеженою відповідальністю «АПМ «Фінанс» та здійснення оплати вартості переданих цінних паперів. Метою вчинених позивачем правочинів (правові наслідки правочину) є передача прав за векселем іншим особам. Висновку про нікчемність зазначених правочинів позивач дійшов через аналіз обставин, що стосуються безпосереднього виконання зобовязань за векселем, які не входять до предмету правочинів, дійсність яких оспорюється податковим органом. Як вбачається з наявних в матеріалах справи документів, на підставі умов укладених договорів № 1907/09/-Б//1906 від 18 листопада 2009 року та № 2383/10-д від 29 січня 2010 року, Відкритим акціонерним товариством «Ясинуватський машинобудівельний завод» та Товариством з обмеженою відповідальністю «АПМ Фінанс» були набуті права за векселями, переданими позивачем, зазначеними особами були перераховані кошти в загальній сумі вартості придбаних векселів. Тобто, наявними в матеріалах справи доказами підтверджено виконання умов договорів купівлі-продажу цінних паперів. Нездійснення платежу за векселем не спричиняє недійсність правочину, на підставі якого зазначений вексель був виданий (переданий).

Крім цього, щодо посилань відповідача на нікчемність укладених позивачем правочинів, суд зазначає наступне. Статтею 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч.1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобовязання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосубєктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідач в обґрунтування висновків про нікчемність правочинів посилається на недотримання позивачем при укладанні та виконанні договорів вимог статті 203 Цивільного кодексу України, за якою правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недотримання вимог цієї норми відповідач вважає ознакою нікчемності правочину з посиланням на частини 1, 2 статті 215 Цивільного кодексу України. Проте, вказані частини 1 та 2 статті 215 Цивільного кодексу України розмежовують підстави для визнання правочину недійсним (частина 1) та нікчемним (частина 2). Недотримання в момент вчинення правочину вимог частин 1 та 5 статті 203 Цивільного кодексу України є підставою для визнання правочину недійсним у судовому порядку.

Правові підстави для визнання правочину нікчемним регулюються статтями 219, 220, 224, 226, 228 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Кваліфікація правочину як нікчемного за статтею 228 Цивільного кодексу України передбачає встановлення протиправної поведінки обох або однієї з сторін договору, наявність спеціальної мети при укладенні договору, а також наявність умислу на заволодіння чужим майном (у даному випадку на ухилення від сплати податків). Разом з тим відповідачем не було надано доказів встановлення порушення вимог податкового законодавства позивачем чи його контрагентами.

Суд зазначає, що за не доведення факту невиконання чи неналежного виконання обовязку по сплаті податків, зборів та інших обовязкових платежів, приховування чи заниження обєктів оподаткування, що виникли внаслідок здійснення господарських операцій за укладеним між позивачем та Відкритим акціонерним товариством «Ясинуватський машинобудівельний завод» та Товариством з обмеженою відповідальністю «АПМ «Фінанс» договором в відповідача відсутні підстави стверджувати, що саме вчинені на підставі зазначеного договору правочини порушують публічний порядок, а отже в силу статті 228 Цивільного кодексу України є нікчемними.

Окремо, в обґрунтування помилковості викладених в акті перевірки висновків щодо втрати векселедержателем можливості отримати задоволення вимоги про оплату векселя у випадку припинення діяльності чи ліквідації векселедавця, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 77 Уніфікованого Закону, до простих векселів застосовуються такі ж положення, що стосуються переказних векселів, тією ж мірою, якою вони є сумісними з природою цих документів, а саме положення щодо індосаменту (статті 11-20); платежу (статті 38-42); права регресу у разі неплатежу (статті 43-50, 52-54).

Відповідно до абзацу 1 статті 11 Уніфікованого закону будь-який переказний вексель, у тому числі виданий без прямого застереження про наказ, може бути переданий шляхом індосаменту. Статтею 14 Уніфікованого закону визначено, що індосамент переносить всі права, що впливають з векселя.

Згідно наведених у частині 1 статті 197 Цивільного кодексу України класифікації цінних паперів, вексель є ордерним цінним папером, права за векселем належать особі, названій у цінному папері, яка може сама здійснити ці права або призначити своїм розпорядженням (наказом) іншу уповноважену особу (ордерний цінний папір). Частиною 5 цієї статті передбачено, що права за ордерним цінним папером передаються шляхом вчинення на цьому папері передавального напису (індосаменту). Індосант відповідає за існування та здійснення цього права.

Статтею 15 Уніфікованого закону визначено, що індосант відповідає за акцепт і за платіж, якщо не обумовлено протилежне.

Згідно з вимогами ст. 43 Уніфікованого закону, із застереженнями, передбаченими Законом України «Про обіг векселів в Україні», держатель може використати своє право регресу проти індосантів, трасанта та інших зобов'язаних осіб при настанні строку платежу, якщо платіж не був здійснений, і навіть до настання строку платежу: «...(2) у разі порушення справи про банкрутство трасата, а також у разі визнання його банкрутом і незалежно від того, чи акцептував він вексель; (3) у разі визнання банкрутом трасанта за векселем, який не підлягає акцепту.

Статтею 47 цього Закону встановлено, що всі трасанти, акцептанти, індосанти та особи, які забезпечують авалем платіж за переказним векселем, є солідарно зобов'язаними перед держателем. Останній має право пред'явити позов до кожної з цих осіб окремо і до всіх разом, при цьому необов'язково додержуючись тієї послідовності, в якій вони зобов'язалися.

Аналогічні положення містяться в ч. 1 ст. 198 Цивільного кодексу України та в ч. 1 ст. 5 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок»: особа, що розмістила (видала) цінний папір, та особи, що індосували його, відповідають перед її законним володільцем солідарно.

За вексельним законодавством виникають зобов'язання як прямих боржників, так і боржників у порядку регресу. Прямими боржниками є векселедавець простого векселя та акцептант переказного векселя. Вимоги до зазначених осіб можуть бути пред'явлені як у строк платежу, так і протягом усього строку вексельної давності незалежно від наявності протесту. Усі інші особи, які поставили свій підпис на векселі, є учасниками регресних вексельних зобов'язань. Право регресу до зазначених осіб виникає у держателя векселя тільки за наявності протесту в неплатежі або іншому порушенні, допущеному при обігу векселя прямими боржниками.

Отже, за змістом статей 7, 15, 43, 47 Уніфікованого закону, у випадку коли зобов'язання особи, зазначеної як векселедавець, не буде виконано, вексель не втратить статусу ціного паперу та зобовязання за векселем не стане недійсним, оскільки неплатіж прямого боржника стане підставою для виникнення в векселедержателя права на предявлення регрессних вимог до осіб, що поставили свій індосамент на векселі.

Поняття безповоротної фінансової допомоги визначено підпунктом 1.22. 1 пункту 1.22 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», згідно якої безповоротною фінансовою допомогою є сума коштів, передана платнику податку згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами, які не передбачають відповідної компенсації чи повернення таких коштів (за винятком бюджетних дотацій і субсидій), або без укладання таких угод.

З огляду на наведене вище, враховуючи підтвердження наявними в матеріалах справи доказами виконання стонами договорів № 1907/09/-Б//1906 від 18 листопада 2009 року та № 2383/10-д від 29 січня 2010 року всіх прийнятих на себе зобовязань, суд дійшов висновку про безпідставність викладених в акті перевірки висновків про наявність в позивача обовязку відобразити тримані кошти в рахунок сплати відчужених векселів як безповоротну фінансову допомогу. З огляду на таке, висновки відповідача про заниження позивачем валового доходу звітних податкових періодів 4-го кварталу 2009 року та 1-го кварталу 2010 року на 3150000,00 грн., що спричинило заниження податку на прибуток в сумі 787500,00 грн. є неправомірними.

Отже, за не підтвердження наявними в матеріалах справи документами допущення позивачем порушення підпунктів 4.1.6. пункту 4.1. статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в відповідача відсутні підстави для застосування штрафних (фінансових) санкцій, передбачених підпунктом 17.1.3. пункту 17.1. статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 27 січня 2011 року № 0000582303/2 від 27 січня 2011 року, прийнято відповідачем Державною податковою інспекцією в Пролетарському районі м. Донецька необґрунтовано, із порушенням вимог чинного законодавства, через що позовні вимоги про визнання податкового повідомлення-рішення недійсним підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа.

З огляду за зазначене, витрати позивача по сплаті судового збору у сумі 3 грн. 40 коп. підлягають відшкодуванню за рахунок коштів Державного бюджету.

З огляду на зазначене, на підставі статті 19 Конституції України, Цивільного кодексу України, Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, Закону України «Про обіг векселів в Україні», Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок», Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», статей 203, 215, 228 Цивільного кодексу України та керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Ясинуватський машзавод Імпекс» до Державної податкової інспекції в Пролетарському районі м. Донецька про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 27 січня 2011 року № 0000582303/2, задовольнити.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення № 0000582303/2 від 27 січня 2011 року, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Ясинуватський машзавод Імпекс» донараховані податкові зобовязання з податку на прибуток в сумі 1 013750,00 грн., з яких за основним платежем 787500,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 226 250,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Ясинуватскький машзавод Імпекс» (83044, м. Донецьк, вул. Комуністична, буд. 4, ЄДРПОУ 33966942) судові витрати зі сплати судового збору (державного мита) у розмірі 3 (три) грн. 40 коп.

Вступну та резолютивну частини постанови проголошено в судовому засіданні 14 червня 2011 року.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 17 червня 2011 року.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення складання постанови у повному обсязі апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Михайлик А.С.