Постанова № 16404533, 10.06.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 червня 2011 р. справа № 2а/0570/4551/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 10.55

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Михайлик А.С.

при секретаріМороз Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю

«Вісс-Нітро»

доСловянської обєднаної державної податкової інспекції

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

№ 0000332342/0 від 09 листопада 2010 року,

№ 0000332342/1 від 30 грудня 2010 року,

№ 0000342342/0 від 09 листопада 2010 року;

№ 0000342342/1 від 30 грудня 2010 року.

за участю:

від позивача: Дегтярьов Ю.В. (дов. б/н від 17 березня 2011 року)

від відповідача:не зявився

Товариство з обмеженою відповідальністю «Вісс-Нітро» звернулося до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Словянської обєднаної державної податкової інспекції із позовом про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 09 листопада 2010 року № 0000332342/0 та № 0000342342/0, від 30 грудня 2010 року № 0000332342/1 та № 0000342342/1, якими позивачу донараховані податкові зобовязання з податку на прибуток в сумі 116128,60 грн. та податку на додану вартість в сумі 31522,50 грн. В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на безпідставність висновків податкової інспекції про нікчемність правочинів з придбання товарно-матеріальних цінностей та отримання послуг від ТОВ «Провімакс-Торг», внаслідок чого відповідачем було неправомірно виключено зі складу податкового обліку відображені наслідки виконання цих правочинів. Враховуючи встановлену цивільним законодавством України презумпцію правомірності правочинів, позивач зазначав, що правочин з підстав недотримання при їх укладенні вимог статті 203 Цивільного кодексу України можуть визнаватися недійсним за рішенням суду, в податкової інспекції відсутня компетенція щодо визнання певних правочинів недійсними. Відсутність рішення суду, яким встановлено недійсність правочинів, укладених між позивачем та ТОВ «Провімакс-Торг» свідчить про безпідставність висновків податкової інспекції про декларування платником податків неіснуючих обєктів оподаткування та виключення відображених в податковому обліку наслідків виконання таких правочинів.

Як зазначив позивач, при відображенні в податковому обліку операцій з придбання товарів та послуг від ТОВ «Провімакс-Торг» та господарських операцій з подальшої реалізації придбаних товарів кінцевому споживачу, ведення податкового обліку здійснювалося із дотриманням вимог податкового законодавства. Дані податкового обліку позивача відповідають даним бухгалтерського обліку, засновані на інформації, що міститься в наданих до суду первинних документах. З огляду на таке, висновки податкової інспекції щодо завищення позивачем валових витрат та податкового кредиту відповідних звітних періодів є безпідставними, а тому податкові повідомлення-рішення, що прийняті на підставі них є незаконними та підлягають визнанню недійсними.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги в повному обсязі, просив суд задовольнити позов.

Відповідач проти задоволення заявлених позивачем вимог заперечував, надав письмові заперечення проти позову. В обґрунтування незгоди із позовом зазначив, що підставою для прийняття оскаржуваних позивачем податкових повідомлень-рішень стали висновки, що викладені в акті перевірки. В ході проведення перевірки позивача, податковою інспекцією було прийнято до уваги інформацію, що міститься в акті перевірки Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька про нікчемність договорів, укладених контрагентом позивача ТОВ «Провімакс-Торг» з іншими субєктами господарювання через відсутність в останнього основних засобів, виробничих та трудових ресурсів для здійснення будь-якого виду господарської діяльності. З огляду на викладені в акті перевірки Державної податкової інспекції в Калінінському районі м. Донецька висновки про нікчемність правочинів укладених ТОВ «Провімакс-Торг» із контрагентами, у тому числі позивачем, з податкового обліку позивача підлягають виключенню відображені наслідки виконання правочинів, укладених із ТОВ «Провімакс-Торг». Крім цього, враховуючи нікчемність угоди з придбання товарно-матеріальних цінностей від ТОВ «Провімакс-Торг» в позивача відсутні підстави для відображення наслідків реалізації придбаної в ТОВ «Провімакс-Торг» продукції до кінцевого споживача. А тому, відображені в податковому обліку позивача наслідки реалізації товарно-матеріальних цінностей, придбаних в ТОВ «Провімакс-Торг» також підлягають виключенню.

З огляду на таке, відповідачем прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, якими позивачу були донараховані податкові зобовязання з податку на прибуток та податку на додану вартість. Посилаючись на відповідність вимогам чинного законодавства викладених в акті перевірки висновків, що стали підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень, представники відповідача зауважували на необґрунтованості заявлених позивачем вимог та просили суд відмовити в їх задоволенні в повному обсязі.

Дослідивши наявні в матеріалах справи документи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд,

ВСТАНОВИВ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Вісс-Нітро» є юридичною особою, зареєстровано та обліковується в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України за кодом 36569265, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 729294 (т. 1 арк. справи 8). Як платник податків позивач зареєстрований та обліковується в Словянській обєднаній державній податковій інспекції.

01 жовтня 2009 року між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Провімакс-Торг» (постачальник) був укладений договір постачання (т. 1 арк. справи 122). За умовами зазначеного договору постачальник зобовязався поставити на користь позивача газ та бензин, асортимент, якість, ціна та кількість яких визначаються в супровідних документах на товарно-матеріальні цінності. Згідно пункту 6.2. договору, приймання-передача товару здійснюється в пункті постачання склад ПММ покупця. Додатковою угодою до зазначеного договору (т. 1 арк. справи 123) сторони узгодили, що постачання здійснюється за адресою: м. Словянськ, вул. Шевченка, 49-б.

01 жовтня 2009 року між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Провімакс-Торг» був укладений договір № 2 (т. 2 арк. справи 171-179), за умовами зазначеного договору ТОВ «Провімакс-Торг» прийняло на себе зобовязання з виконання послуг, повязаних із організацією перевезення вантажу. Згідно пункту 4.3. зазначеного договору, розрахунки за цим договором здійснюються на підставі актів виконаних робіт.

За наслідками виконання умов зазначених договорів позивачем були сформовані валові витрати та податковий кредит відповідних звітних періодів.

Відповідно до інформації, що міститься в журналі-ордері та відомості по рахунку 631 (т. 2 арк. справи 148-150) позивачем до складу валових витрат 4-го кварталу 2009 року включені витрати, повязані із придбанням позивачем у жовтні-грудні 2009 року товарів та послуг від ТОВ «Провімакс-Торг» в сумі 1859 017,60грн.

Відповідно до інформації, що міститься в журналі-ордері та відомості по рахунку 631 (т. 2 арк. справи 151-152) позивачем до складу валових витрат 1-го кварталу 2010 року включені витрати, повязані із придбанням позивачем у січні 2010 року товарів та послуг від ТОВ «Провімакс-Торг» в сумі 390411,35 грн.

Згідно даних додатку № 5 «Розшифровка податкових зобовязань та податкового кредиту платника податків у розрізі контрагентів» (т. 3 арк. справи 78, 79, 80, 81) позивач, за наслідками здійснення господарських операцій із ТОВ «Провімакс-Торг» (ІПН 362535705631) включив до складу податкового кредиту звітних податкових періодів:

жовтня 2009 року податок на додану вартість в сумі 146417,54 грн.;

листопада 2009 року податок на додану вартість в сумі 116049,72 грн.

грудня 2009 року податок на додану вартість в сумі 112254,17 грн.

січня 2010 року податок на додану вартість в сумі 65068,56 грн.

В період з 12 жовтня 2010 року по 22 жовтня 2010 року Словянською обєднаною державною податковою інспекцією було проведено документальну невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Вісс-Нітро» з питань правомірності нарахування податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинах із ТОВ «Провімакс-Торг» (код ЄДРПОУ 36253574) за період жовтень грудень 2009 року, січень березень 2010 року, за наслідками проведення якої був складений акт № 7483/23-4-36569265 від 25 жовтня 2010 року (т. 1 арк. справи 9-35). Згідно викладеного в акті, перевіркою визначення податку на прибуток за 4-й квартал 2009 року відповідач встановив завищення відємного значення обєкту оподаткування на 161 218,00 грн. та заниження податку на прибуток на 82949,00 грн., внаслідок виявленого в ході перевірки завищення валового доходу на 1380595,00 грн. та заниження валових витрат на 1873610,00 грн. в зазначеному податковому періоді. Перевіркою визначення податку на прибуток за 1-й квартал 2010 року відповідач встановив заниження відємного значення обєкту оподаткування на 517707,00 грн., внаслідок виявленого в ході перевірки завищення валового доходу на 843060,00 грн. та заниження валових витрат на 325353,00 грн. в зазначеному податковому періоді.

Перевіркою правильності визначення податку на додану вартість відповідач встановив:

завищення відємного значення податку за жовтень 2009 року на 32310,00 грн., внаслідок завищення податкового кредиту звітного періоду на 146418,00 грн. та податкових зобовязань звітного періоду на 114108,00грн.;

завищення відємного значення податку за листопад 2009 року на 15388,00 грн. та заниження позитивного значення податку на 12354,00 грн. внаслідок завищення податкового кредиту звітного періоду на 116050 грн. та податкових зобовязань звітного періоду на 88278,00 грн.;

завищення відємного значення податку за грудень 2009 року на 20677,00 грн. та заниження позитивного значення податку на 17845,00 грн. внаслідок завищення податкового кредиту звітного періоду на 112255,00 грн. та податкових зобовязань звітного періоду на 73733,00 грн.;

завищення відємного значення податку за січень 2010 року на 3209 грн. та заниження позитивного значення податку на 8936,00 грн. внаслідок завищення податкового кредиту звітного періоду на 65068,00 грн. та податкових зобовязань звітного періоду на 52923,00 грн.;

Зазначені висновки стали наслідком встановлення відповідачем в ході перевірки відсутності обєктів оподаткування по операціях з придбання ТОВ «Вісс-Нітро» товарів (послуг) від ТОВ «Провімакс-Торг» та по операціях з продажу придбаних товарно-матеріальних цінностей кінцевому споживачу у 4-му кварталі 2009 року та 1-му кварталі 2010 року в розумінні статті 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Закону України «Про податок на додану вартість». Зазначені висновки були здійсненні із врахуванням викладеного в акті Державної податкової інспекції в Калінінському районі м. Донецька № 2005/23-313/34798167 від 27 серпня 2010 року про неможливість проведення перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Провімакс-Торг», через незнаходження останнього за юридичною адресою. В даному акті відображено, що в ході проведення аналізу матеріалів податкової звітності, реєстраційних документів, звітів та інших документів, було встановлено відсутність в ТОВ «Провімакс-Торг» необхідних умов для ведення господарської діяльності (відсутні виробничі потужності, основні фонди, складські приміщення, трудові ресурси), що свідчить про нікчемність укладених товариством угод. Угоди, що згідно частин 1, 5 статті 203, пункту 1, 2 статті 215 та статі 228 Цивільного кодексу України мають ознаки нікчемності не породжують правових наслідків, а тому відображені в податковому обліку позивача їх наслідки підлягають виключенню з податкового обліку.

Крім цього, як зазначено в акті перевірки в ТОВ «Провімакс-Торг» анульовано свідоцтво платника податку на додану вартість з 17 вересня 2010 року.

09 листопада 2010 року на підставі викладеного в акті перевірки Словянською обєднаною державною податковою інспекцією були прийняті оспорювані позивачем податкові повідомлення-рішення № 0000332342/0 (т. 1 арк. справи 68) про донарахування податкових зобовязань з податку на додану вартість в сумі 31522,50 грн., з яких за основним платежем 21015,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 10507,50 грн. та № 0000342342/0 (т. 1 арк. справи 70) про донарахування податкових зобовязань з податку на прибуток в сумі 116128,60 грн., з яких за основним платежем 82949,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 33179,60 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення були оскаржені позивачем до Словянської обєднаної державної податкової інспекції, проте рішенням податкової інспекції № 52783/10/25-0-113-3 від 28 грудня 2010 року (т. 1 арк. справи 66-67) надану позивачем первинну скаргу було залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення від 09 листопада 2010 року № 0000332342/0 та № 0000342342/0 без змін. За результатами розгляду первинної скарги відповідачем були прийняті податкові повідомлення рішення від 30 грудня 2010 року № 0000332342/1 та № 0000342342/1 на ту ж суму донарахованих податкових зобовязань з податку на прибуток та податку на додану вартість, що також оскаржуються позивачем.

Позивач надав повторну скаргу на прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення до Державної податкової адміністрації в Донецькій області. Рішенням Державної податкової адміністрації в Донецькій області № 3264/10/23-113-1 від 22 лютого 2011 року (т. 1 арк. справи 76-77), що було отримано позивачем 25 лютого 2011 року, термін розгляду наданої позивачем скарги був продовжений до 04 квітня 2011 року. До закінчення процедури адміністративного оскарження, 24 березня 2011 року позивач звернувся до суду із позовом по визнання недійсними зазначених податкових повідомлень-рішень. Отже, із врахуванням приписів статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України позивачем не були пропущені строки звернення до суду з адміністративним позовом.

Спірним питанням цієї справи є правомірність відображення позивачем в податковому обліку в період з жовтня 2009 року по лютий 2010 року наслідків здійснення господарських операцій з придбання товарів та послуг від ТОВ «Провімакс-Торг» та відображення в податковому обліку операцій з продажу нафтопродуктів в період з жовтня 2009 року по лютий 2010 року.

Відповідно до підпункту 2.1.1 пункту 2.1. статті 2.1. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» платниками податку з числа резидентів є суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами.

Об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначного пунктом 4.3. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону та суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Згідно пункту 16.1. платники податку самостійно визначають суми податку, що підлягають сплаті. Податок на прибуток нараховується за ставкою, визначеною статтею 10 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», від прибутку, що підлягає оподаткуванню, розрахованого згідно з пунктом 3.1 цього Закону, з урахуванням положень пунктів 7.12, 7.13, 7.14, 14.1, 16.9 та статей 6 та 13 цього Закону.

Платники податку у строки, визначені законом, подають до податкового органу податкову декларацію про прибуток за звітний період, розраховану наростаючим підсумком з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових періодів у разі його наявності відповідно до пункту 6.1 статті 6 цього Закону.

Згідно рядку 08 декларації з податку на прибуток за звітний податковий період 4-й квартал 2009 року (т. 2 арк. справи 199-200) позивач задекларував відємне значення обєкта оподаткування в сумі 161218,00 грн. 14 квітня 2010 року позивач надав до податкової інспекції декларацію з податку на прибуток за звітний податковий 1 квартал 2010 року (т. 2 арк. справи 197-198), рядком 08 якої визначив відємний обєкт оподаткування на рівні 469578,00 грн.

Платники податку на додану вартість, об'єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначені Законом України «Про податок на додану вартість».

Поняття платників податку на додану вартість, умови реєстрації платника податку на додану вартість визначені статтею 2 Закону України «Про податок на додану вартість». Підтвердженням набуття субєктом господарювання статусу платника податку на додану вартість є свідоцтво платника податку на додану вартість. Позивач є платником податку на додану вартість, що не заперечується сторонами.

Порядок обчислення та сплати податку на додану вартість визначений статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Згідно пункту 1 цієї статті поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

Згідно з підпунктами 7.7.1 та 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, який підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно наданої позивачем 18 листопада 2009 року декларації з податку на додану вартість за звітний податковий період жовтень 2009 року (т. 2 арк. справи 189-190) відємне значення податку звітного періоду (рядок 21) складає 50430,00 грн.

Рядком 21 декларації з податку на додану вартість за листопад 2009 року, наданої 16 грудня 2009 року (т. 2 арк. справи 192-193), позивач визначив відємне значення податку звітного періоду в сумі 15 388,00 грн. Рядком 26 зазначеної декларації визначений залишок відємного значення, що підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду в сумі 50430,00 грн.

Рядком 21 декларації з податку на додану вартість за грудень 2009 року, наданої 18 січня 2010 року (т. 2 арк. справи 194-195), позивач визначив відємне значення податку звітного періоду в сумі 20677,00 грн. Рядком 26 зазначеної декларації визначений залишок відємного значення, що підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду в сумі 65818,00 грн.

Згідно наданої позивачем декларації з податку на додану вартість за звітний податковий період січень 2010 року (т. 2 арк. справи 196-197), відємне значення податку звітного періоду (рядок 21) складає 3209,00 грн. Згідно рядку 26 залишок відємного значення, що підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду складає 86945,00 грн.

Порядок визначення суми валових витрат звітного податкового періоду визначений статтею 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Згідно з пунктом 5.1 цієї статті валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. За змістом підпункту 5.2.1 пункту 5.2 цієї ж статті Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Порядок формування податкового кредиту платника податків встановлений підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин). Згідно приписів цього підпункту податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (підпункт 7.5.1 пункту 7.5. статті 7 закону України «Про податок на додану вартість».

Як вбачається з наявних в матеріалах справи документів, валові витрати та податковий кредит формувалися позивачем за фактом придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг від ТОВ «Провімакс-Торг» (ІНН 362535705631). Валові витрати спірних періодів жовтня 2009 року січня 2010 року формувалися позивачем на підставі видаткових накладних (т. 3 арк справи 60-77) та актів приймання-передачі експедиторських послуг (т. 2 арк справи 180, 182, 184, 186, 188).

Згідно даних реєстру виданих та отриманих податкових накладних за звітний податковий період жовтень 2009 року, до складу податкового кредиту жовтня 2009 року позивач включив податок на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних Товариством з обмеженою відповідальністю «Провімакс-Торг»:

№ 72600 від 02 жовтня 2010 року, ПДВ в сумі 16123,86 грн. (т. 1 арк. справи 36);

№ 74300 від 08 жовтня 2010 року, ПДВ в сумі 5527,28 грн. (т. 1 арк. справи 37);

№ 74501 від 09 жовтня 2010 року, ПДВ в сумі 3352,60 грн. (т. 1 арк. справи 38);

№ 75401 від 12 жовтня 2010 року, ПДВ в сумі 17336,88 грн. (т. 1 арк. справи 39);

№ 76200 від 14 жовтня 2010 року, ПДВ в сумі 18019,26 грн. (т. 1 арк. справи 40);

№ 76604 від 16 жовтня 2010 року, ПДВ в сумі 10083,66 грн. (т. 1 арк. справи 41);

№ 77701 від 19 жовтня 2010 року, ПДВ в сумі 10686,72 грн. (т. 1 арк. справи 42);

№ 78903 від 23 жовтня 2010 року, ПДВ в сумі 22834,28 грн. (т. 1 арк. справи 43);

№ 79601 від 26 жовтня 2010 року, ПДВ в сумі 4241,57 грн. (т. 1 арк. справи 44);

№ 80801 від 30 жовтня 2010 року, ПДВ в сумі 25443,36 грн. (т. 1 арк. справи 45);

№ 80802 від 30 жовтня 2010 року, ПДВ в сумі 1972,32 грн. (т. 1 арк. справи 46);

№ 80803 від 30 жовтня 2010 року, ПДВ в сумі 10795,76 грн. (т. 1 арк. справи 47).

Згідно даних реєстру виданих та отриманих податкових накладних за звітний податковий період листопад 2009 року, до складу податкового кредиту цього періоду позивач включив податок на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних Товариством з обмеженою відповідальністю «Провімакс-Торг»:

№ 82601 від 04 листопада 2009 року, ПДВ в сумі 5500,00 грн. (т. 1 арк. справи 48);

№ 83300 від 06 листопада 2009 року, ПДВ в сумі 8244,50 грн. (т. 1 арк. справи 49);

№ 83301 від 06 листопада 2009 року, ПДВ в сумі 45973,31 грн. (т. 1 арк. справи 50);

№ 85501 від 13 листопада 2009 року, ПДВ в сумі 41080,85 грн. (т. 1 арк. справи 51);

№ 89500 від 27 листопада 2009 року, ПДВ в сумі 6456,26 грн. (т. 1 арк. справи 52);

№ 90500 від 30 листопада 2009 року, ПДВ в сумі 8794,80 грн. (т. 1 арк. справи 53);

Згідно даних реєстру виданих та отриманих податкових накладних за звітний податковий період грудень 2009 року, до складу податкового кредиту зазначеного періоду позивач включив податок на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних Товариством з обмеженою відповідальністю «Провімакс-Торг»:

№ 100200 від 24 грудня 2009 року, ПДВ в сумі 6397,49 грн. (т. 1 арк. справи 54);

№ 100400 від 25 грудня 2009 року, ПДВ в сумі 8482,08 грн. (т. 1 арк. справи 55);

№ 91850 від 03 грудня 2009 року, ПДВ в сумі 18044,67 грн. (т. 1 арк. справи 56);

№ 94900 від 11 грудня 2009 року, ПДВ в сумі 13374,90 грн. (т. 1 арк. справи 57);

№ 97266 від 17 грудня 2009 року, ПДВ в сумі 5515,86 грн. (т. 1 арк. справи 58);

№ 98882 від 21 грудня 2009 року, ПДВ в сумі 2878,68 грн. (т. 1 арк. справи 59);

№ 100401від 25 грудня 2009 року, ПДВ в сумі 13635,86 грн. (т. 1 арк. справи 60);

№ 109800 від 25 грудня 2009 року, ПДВ в сумі 43925,24 грн. (т. 1 арк. справи 61);

Згідно даних реєстру виданих та отриманих податкових накладних за звітний податковий період січень 2010 року, до складу податкового кредиту зазначеного періоду позивач включив податок на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних Товариством з обмеженою відповідальністю «Провімакс-Торг»:

№ 3001 від 24 січня 2010 року, ПДВ в сумі 20890,49 грн. (т. 1 арк. справи 62);

№ 10800 від 25 січня 2010 року, ПДВ в сумі 15903,75 грн. (т. 1 арк. справи 63);

№ 11501 від 03 січня 2010 року, ПДВ в сумі 22051,04 грн. (т. 1 арк. справи 64);

№ 11502 від 11 січня 2010 року, ПДВ в сумі 6223,28 грн. (т. 1 арк. справи 65).

За дослідження в судовому засіданні податкових накладних, виданих ТОВ «Провімакс-Торг», на підставі яких позивач включив до складу податкового кредиту звітного періоду жовтня 2009 року податок на додану вартість в сумі 146417,55 грн., листопада 2009 року в сумі 116149,72 грн., грудня 2009 року в сумі 112255,00 грн., січня 2010 року в сумі 65068,56 грн. судом було встановлено відповідність зазначених накладних вимогам підпункту 7.2.1 пункту 7.2. статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженому наказом ДПА України №165 від 30 травня 1997 року (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за № 233/2037), що свідчить про відсутність перешкод, визначених підпунктом 7.4.5. пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» для включення зазначених сум до складу податкового кредиту відповідних звітних періодів.

Щодо наявності підстав для формування валових витрат та податкового кредиту. Як було встановлено в судовому засіданні, правочини з придбання позивачем паливно-мастильних матеріалів та послуг від ТОВ «Провімакс-Торг» здійснювалися на підставі укладених договорів від 01 жовтня 2009 року, копії яких наявні в матеріалах справи (т. 1 арк. справи 122; т. 2 арк. справи 171-179).

Частиною 4 статті 179 Господарського кодексу України, статтями 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору, зокрема, на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Виходячи із змісту укладених між позивачем та ТОВ «Провімакс-Торг» договору на постачання товарно-матеріальних цінностей б/н від 01 жовтня 2009 року та договору на надання послуг, повязаних із організацією перевезення вантажу № 2 від 01 жовтня 2009 року вбачається, що зазначеними договорами сторони узгодили всі умови, що є істотними для даного виду договорів.

Виходячи із приписів чинного законодавства України, платник податків в податковому обліку має відобразити господарські операції, що реально відбувалися. Реальність виконання господарських операцій має встановлюватися, окрім іншого, за наслідками співставлення даних первинного бухгалтерського обліку та даних податкового обліку платника податків. Зокрема, відповідно до вимог пункту 3.4 Порядку заповнення та подання податкової декларації з ПДВ, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 166 від 30 травня 1997 року та пункту 1.6. Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 143 від 29 березня 2003 року, дані, що наведені в декларації, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника, достовірність даних підтверджується: підписом платника, якщо платник фізична особа, в інших випадках підписами відповідальних посадових осіб (керівник, головний бухгалтер), печаткою.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16 липня 1999 року № 996-ХІV (надалі Закон № 996).

Визначення основних термінів, що вживаються в цьому законі міститься у статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні». Згідно цієї статті, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність являє собою бухгалтерську звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Згідно зі статтею 3 Закону № 996 метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Частина 2 даної статті передбачає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Про фактичне виконання сторонами умов договору № 1 від 01 жовтня 2009 року, предметом якого є постачання паливно-мастильних матеріалів у жовтні та листопаді 2009 року, січні 2010 року, свідчать наявні в матеріалах справи видаткові накладні (т. 3 арк. справи 60-77). Крім цього, фактичне прийняття нафтопродуктів підтверджено даними журналів обліку надходження нафти і нафтопродуктів (т.1 арк. справи 128-137, 142-151).

Про виконання умов договору № 2 від 01 жовтня 2009 року на надання послуг, повязаних із організацією перевезення вантажів свідчать наявні в матеріалах справи акти здачі-прийняття виконаних робіт (т. 2 арк. справи 180, 182, 184, 186, 188).

Посилання відповідача на те, що відсутність в контрагента позивача товарно-транспортних документів свідчить про не відбуття господарських операцій з постачання паливно-мастильних матеріалів за договором № 1 від 01 жовтня 2009 року, не приймаються судом з огляду на наступне. Метою складання зазначених документів є підтвердження правомірності відображення в податковому обліку витрат, повязаних із транспортуванням, проте, зазначені документи не впливають на формування податкового кредиту за спірними господарськими операціями з приводу постачання товарно-матеріальних цінностей. Наявність товарно-транспортних накладних не повязано із формуванням податкового кредиту, порядок визначення якого встановлений підпунктом 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та валових витрат, порядок визначення яких встановлений підпунктом 5.2.1. пункту 5.2. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Товарно-транспортна накладна є одним із можливих, а не єдиним доказом фактичного відбуття певної господарської операції. Висновок про вчинення господарської операції не може бути заснований лише за встановлення факту відсутності чи наявності товарно-транспортної накладної. Протягом судового розгляду справи, позивач надав суду товарно-транспортні накладні на перевезення газу за договором № 1 від 01 жовтня 2009 року (т. 1 арк. справи 203-219).

З приводу посилань відповідача на нікчемність укладених між позивачем та ТОВ «Провімакс-Торг» договорів, суд зазначає наступне.

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначені наступні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Статтею 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідач в обґрунтування висновків про нікчемність правочинів посилається на недотримання позивачем при укладанні та виконанні договорів вимог частин 1 та 5 статті 203 Цивільного кодексу України, за якими зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства та правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недотримання вимог цих норм відповідач вважає ознакою нікчемності правочину з посиланням на частини 1, 2 статті 215 Цивільного кодексу України. Проте, вказані частини 1 та 2 статті 215 Цивільного кодексу України розмежовують підстави для визнання правочину недійсним (частина 1) та нікчемним (частина 2). Недотримання в момент вчинення правочину вимог частин 1 та 5 статті 203 Цивільного кодексу України є підставою для визнання правочину недійсним у судовому порядку.

Правові підстави для визнання правочину нікчемним регулюються статтями 219, 220, 224, 226, 228 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Кваліфікація правочину як нікчемного за статтею 228 Цивільного кодексу України передбачає встановлення протиправної поведінки обох або однієї з сторін договору, наявність спеціальної мети при укладенні договору, а також наявність умислу на заволодіння чужим майном (у даному випадку на ухилення від сплати податків). Разом з тим відповідачем не було надано доказів встановлення порушення вимог податкового законодавства контрагентом позивача - ТОВ «Провімакс-Торг» при здійсненні спірних операцій. Натомість, згідно наданої відповідачем деталізованої інформації по платнику податку на додану вартість щодо результатів співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту (т. 3 арк. справи 83-85) будь-які розбіжності між даними податкового обліку позивача та ТОВ «Провімакс-Торг» відсутні.

Суд зазначає, що за не доведення факту невиконання чи неналежного виконання обовязку по сплаті податків, зборів та інших обовязкових платежів, приховування чи заниження обєктів оподаткування, що виникли внаслідок здійснення господарських операцій за укладеним між позивачем та ТОВ «Провімакс-Торг» договором в відповідача відсутні підстави стверджувати, що саме вчинені на підставі зазначеного договору правочини порушують публічний порядок, а отже в силу статті 228 Цивільного кодексу України є нікчемними.

З огляду на наведене вище, суд дійшов висновку по те, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджено фактичне відбуття господарських операцій між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Провімакс-Торг», що свідчить про наявність підстав для відображення наслідків їх здійснення в податковому обліку. Крім цього, встановлення судом фактичного відбуття господарських операцій з придбання позивачем товарів (послуг) від ТОВ «Провімакс-Торг» спростовує висновки податкової інспекції щодо безпідставності відображення позивачем в податковому обліку наслідків реалізації придбаних паливно-мастильних матеріалів на користь кінцевих споживачів, які обґрунтовувалися податковою інспекцією лише висновками про нікчемність правочинів з придбання позивачем паливно-мастильних матеріалів від ТОВ «Провімакс-Торг».

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про безпідставність вкладених в акті перевірки висновків щодо порушень позивачем порядку формування валового доходу та валових витрат, податкового кредиту та податкових зобовязань в період з жовтня 2009 року по січень 2010 року, внаслідок відображення в податковому обліку з податку на прибуток та податку на додану вартість господарських операцій з придбання товарів та послуг від ТОВ «Провімакс-Торг» та господарських операцій з їх подальшої реалізації на користь кінцевих споживачів.

Отже за не підтвердження наявними в матеріалах справи документами допущення позивачем порушення пункту 5.1. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та підпунктів 7.4.1. та 7.4.5. пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в відповідача відсутні підстави для застосування штрафних (фінансових) санкцій, передбачених пунктом підпунктом 17.1.3. пункту 17.1. статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 09 листопада 2010 року № 0000332342/0 та № 0000342342/0, від 30 грудня 2010 року № 0000332342/1 та № 0000342342/1, прийняті відповідачем необґрунтовано, із порушенням вимог чинного законодавства, через що позовні вимоги про визнання податкових повідомлень-рішень недійсним підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа.

З огляду за зазначене, витрати позивача по сплаті судового збору у сумі 3 грн. 40 коп. підлягають відшкодуванню за рахунок коштів Державного бюджету.

З огляду на зазначене, на підставі статті 19 Конституції України, Закону України“Проподаток на додану вартість”, Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», статей 203, 215, 228 Цивільного кодексу України, статей 3, 179, 180, 181 Господарського кодексу України та керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Вісс-Нітро» до Словянської обєднаної державної податкової інспекції про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 09 листопада 2010 року № 0000332342/0 та № 0000342342/0, від 30 грудня 2010 року № 0000332342/1 та № 0000342342/1, задовольнити.

Визнати недійсними податкові повідомлення-рішення № 0000342342/0 від 09 листопада 2010 року та № 0000342342/1 від 30 грудня 2010 року, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Вісс-Нітро» донараховані податкові зобовязання з податку на прибуток в сумі 116128,60 грн., з яких за основним платежем 82949,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 33179,60 грн.

Визнати недійсними податкові повідомлення-рішення № 0000332342/0 від 09 листопада 2010 року та № 0000332342/1 від 30 грудня 2010 року, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Вісс-Нітро» донараховані податкові зобовязання з податку на додану вартість в сумі 31522,50 грн., з яких за основним платежем 21015,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 10507,50 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вісс-Нітро» (84122, Донецька обл., м. Словянськ, вул. Шевченка, буд. 49 - б, ЄДРПОУ 36253574) судові витрати зі сплати судового збору (державного мита) у розмірі 3 (три) грн. 40 коп.

Вступну та резолютивну частини постанови проголошено в судовому засіданні 10 червня 2011 року у присутності представника позивача.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 15 червня 2011 року.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення складання постанови у повному обсязі апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Михайлик А.С.