Постанова № 16404305, 21.06.2011, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2010 р. Справа № 2а-4109/10/0470

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Чабаненко С. В. при секретаріРосітюк Є.В. за участю: представника позивача - Камінського О.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Національного банку України в особі управління Національного банку України в Дніпропетровській області до ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» про стягнення штрафу за порушення валютного законодавства, - ВСТАНОВИВ: Національний банк України в особі управління Національного банку України в Дніпропетровській області звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом про стягнення з ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» на користь Державного бюджету України штрафу в сумі 680,00 грн. відповідно до постанови управління Національного банку України в Дніпропетровській області № 13 від 08.02.2010 про притягнення до відповідальності за порушення валютного законодавства. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що підставою застосування санкцій до відповідача було порушення ним вимог Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», що встановлено в ході перевірки і зафіксовано в акті від 28.01.2010 та протоколі № 2 порушення валютного законодавства від 28.01.2010. Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити. Представник відповідача, повідомлений про дату, час та місце розгляду справи належним чином, що підтверджено письмовими доказами, повторно не прибув в судове засідання та у відповідності до ч. 3 ст. 128 КАС України його неприбуття у даному випадку не є перешкодою для розгляду справи.

Згідно відзиву ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» від 21.10.2010, останній не визнав адміністративний позов Національного банку України в особі управління Національного банку України в Дніпропетровській області та просив у його задоволенні відмовити у повному обсязі, не погоджуючись з висновками, викладеними позивачем у постанові № 13 від 08.02.2010 та посилаючись на невідповідність таких висновків вимогам Закону України № 2322 від 12.01.2005 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо посилення правового захисту громадян та запровадження механізмів реалізації конституційних прав громадян на підприємницьку діяльність, особисту недоторканість, безпеку, повагу до гідності особи, правову допомогу, захист)», яким внесені зміни в тому числі й до ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні». Посилаючись на дану норму, а також на п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону України № 2322 від 12.01.2005 відповідач вважає, що діяв у відповідності до діючого законодавства та просив скасувати постанову позивача № 13 від 08.02.2010 про притягнення до відповідальності за порушення валютного законодавства.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові докази у справі, судом встановлено наступне.

З акту перевірки Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» від 28.01.2010 вбачається, що на підставі розпорядження виконавчого директора з питань валютного регулювання та контролю Національного банку України від 12.01.2010 № 14-р «Про проведення позапланової перевірки ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» за період з 01.03.2009 по 31.12.2009 проведено перевірку відповідача з питань дотримання вимог валютного законодавства та нормативно-правових актів Національного банку України під час здійснення валютних операцій за дорученням клієнта ВАТ «Південний ГЗК» за контрактом від 01.03.2009 № 476д та встановлено, що на виконання зобовязань за цим контрактом клієнтом відповідача ВАТ «Південний ГК» нерезиденту здійснено поставку товару згідно вантажної митної декларації № 500040416/9/001335 від 27.03.2009 та граничний законодавчо встановлений строк розрахунків за відвантажений товар становив 23.09.2009. Згідно вантажної митної декларації № 500060736/9/001867 від 17.04.2009 ВАТ «Південний ГК» нерезиденту поставлено товар, граничний законодавчо встановлений строк розрахунків за який становив 14.10.2009. Виручка за відвантажений товар у законодавчо встановлені строки розрахунків та на момент перевірки на рахунок ВАТ «Південний ГК» від нерезидента не надходила. Проте, інформація до податкової інспекції за місцем реєстрації клієнта про порушення законодавчо встановлених строків розрахунків, які виникли у вересні 2009 року та жовтні 2009 року, відповідно до п. 5.9 розділу 5 та у строки, визначені п. 5.1 розділу 5 Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 24.03.1999 № 136 Банком не надавалась. Як зазначено в акті, вищевикладені факти свідчать про нездійснення Банком функцій агента валютного контролю в частині своєчасного інформування у випадках та в порядку, встановлених Інструкцією № 136, державного податкового органу про порушення резидентом законодавства, повязаного з проведенням ним валютних операцій і є порушенням п. 2 ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.1993 № 15-93, про що складено два протоколи порушення валютного законодавства № 1 та № 2 від 28.01.2010.

Вищенаведені факти позивачем зафіксовані в акті перевірки від 28.01.2010 та протоколі № 2 від 28.01.2010 як порушення з боку Банку п. 2 ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.1993 № 15-93 та згідно постанови № 13 про притягнення до відповідальності за порушення валютного законодавства від 28.02.2010 дане порушення тягне за собою відповідальність, передбачену абзацом пятим пункту 2 статті 16 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 № 15-93 та наслідки, передбачені абзацом третім пункту 2.5 розділу 2 «Положення про валютний контроль», затвердженого постановою Правління Національного банку України від 08.02.2000 № 49, у редакції, яка діяла на час вчинення порушення. Отже, вищенаведеною постановою позивача ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» притягнуто до відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 40 неоподатковуваний мінімумів доходів громадян 680,00 грн. та встановлено строк перерахунку суми штрафу 5 днів з дня отримання постанови.

Встановлені перевіркою факти не оспорюються відповідачем, проте, згідно наданого суду відзиву на позов, відповідач заперечує допущення ним порушень вимог валютного законодавства, посилаючись на те, що відомості про клієнта порушника термінів розрахунків за експортно-імпортними операціями, що розкриваються податковим органам згідно Інструкції «Про порядок здійснення контролю і отримання ліцензій за експортними, імпортними та лізинговими операціями» № 136 від 24.03.1999, є банківською таємницею відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 60 Закону України «Про банки і банківську діяльність», яка, у відповідності до цього ж Закону, податковим органам розкривається на їх письмовий запит. Проте, як зазначено відповідачем, рішення суду на отримання інформації податковим органом та письмової вимоги від податкового органу з питань валютного контролю до Банку не надходили та Банк не мав законодавчо встановлених підстав для направлення до податкового органу повідомлення про порушення термінів розрахунків за контрактом від 01.03.2009 № 476д клієнта ВАТ «Південний ГЗК».

Вирішуючи спір по суті суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 14 ст. 7 Закону України «Про Національний банк України» Національний банк здійснює відповідно до визначених спеціальним законом повноважень валютне регулювання, визначає порядок здійснення операцій в іноземній валюті, організовує і здійснює валютний контроль за банками та іншими фінансовими установами, які отримали ліцензію Національного банку на здійснення валютних операцій.

Відповідно до ст. 44 цього ж Закону, Національний банк діє як уповноважена державна установа при застосуванні законодавства України про валютне регулювання і валютний контроль.

До компетенції Національного банку у сфері валютного регулювання та контролю належать, в тому числі, видання нормативно-правових актів щодо ведення валютних операцій; застосовування мір відповідальності до банків, юридичних та фізичних осіб (резидентів та нерезидентів) за порушення правил валютного регулювання і валютного контролю.

Відповідно до преамбули Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, остання затверджена постановою Правління Національного банку України від 24.03.1999 № 136 на виконання Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.93 N 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", Указу Президента України від 21.01.98 N 41/98 "Про запровадження режиму жорсткого обмеження бюджетних видатків та інших державних витрат, заходи щодо забезпечення надходження доходів до бюджету і запобігання фінансовій кризі", інших нормативно-правових актів та Національний банк України визначає порядок здійснення уповноваженими банками контролю за дотриманням резидентами встановлених законодавством України строків розрахунків за експортними, імпортними операціями.

Розділом 5 даної Інструкції передбачено порядок надання банками інформації державним органам, в тому числі й податковим органам.

Так, п. 5.1. розділу 5 Інструкції передбачено обовязок Банків надсилати усі передбачені цим розділом повідомлення до десятого числа місяця, наступного за звітним…

Відповідно до п. 5.9. розділу 5 Інструкції, Банк надає податковим органам інформацію про виявлені у звітному місяці факти порушень згідно з додатком 2 в разі ненадходження в законодавчо встановлені строки (або строки, визначені в висновках) виручки, товарів. У наступному звітному місяці інформація про ці порушення вже не надається.

Управлінню за місцем реєстрації банку інформацію про виявлені факти порушень банк надає за встановленими Національним банком України строками, порядком і формою.

Суд також звертає увагу, що п. 5.10. розділу 5 Інструкції встановлено право Банку не надавати податковому органу інформацію, передбачену пунктом 5.9 цього розділу, лише якщо резидент подав банку документ, який засвідчує прийняття судом рішення про задоволення позову резидента щодо стягнення з нерезидента заборгованості, що виникла внаслідок недотримання останнім строків, установлених договором.

Розділом 6 Інструкції передбачено, що за невиконання банками функцій агента валютного контролю та порушення положень цієї Інструкції банки несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Крім цього, згідно ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993, № 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", Національний банк України є головним органом валютного контролю, що: здійснює контроль за виконанням правил регулювання валютних операцій на території України з усіх питань, не віднесених цим Декретом до компетенції інших державних органів; забезпечує виконання уповноваженими банками функцій щодо здійснення валютного контролю згідно з цим Декретом та іншими актами валютного законодавства України.

Уповноважені банки, фінансові установи та національний оператор поштового зв'язку, які отримали від Національного банку України генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, здійснюють контроль за валютними операціями, що проводяться резидентами і нерезидентами через ці установи.

Відповідальність за порушення валютного законодавства встановлена ст. 16 Декрету. Згідно абз. 5 ч. 2 цієї норми до резидентів, нерезидентів, винних у порушенні правил валютного регулювання і валютного контролю, застосовуються такі міри відповідальності (фінансові санкції): за невиконання уповноваженими банками обов'язків, передбачених пунктом 4 статті 4 цього Декрету, а також за невиконання уповноваженими банками, фінансовими установами та національним оператором поштового зв'язку обов'язків, передбачених пунктом 2 статті 13 цього Декрету, - позбавлення генеральної ліцензії Національного банку України на право здійснення валютних операцій або штраф у розмірі, що встановлюється Національним банком України.

Відповідальність за порушення валютного законодавства встановлена розділом 2 Положення про валютний контроль, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 08.02.2000 № 49 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04.04.2000 за № 209/4430.

Відповідно до абз. 3 п. 2.5 розділу 2 Положення, нездійснення уповноваженими банками, іншими фінансовими установами та національним оператором поштового зв'язку функцій агента валютного контролю в частині інформування у випадках та в порядку, установлених законодавством, у тому числі нормативно-правовими актами Національного банку, відповідних державних органів про порушення резидентами і нерезидентами законодавства, пов'язаного з проведенням ними валютних операцій, а саме порушення порядку інформування, тягне за собою накладення штрафу в розмірі 40 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, виходячи з викладеного, наведені вище норми є спеціальними у сфері валютного регулювання та валютний контроль за банками та іншими фінансовими установами, які отримали ліцензію Національного банку на здійснення валютних операцій.

Таким чином, посилання відповідача на вимоги Закону України «Про банки і банківську діяльність», яким визначено структуру банківської системи, економічні, організаційні і правові засади створення, діяльності, реорганізації і ліквідації банків, суд розцінює критично. Крім цього, відповідно до ст. 60 цього Закону (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин), якою визначено поняття банківської таємниці, Національний банк України видає нормативно-правові акти з питань зберігання, захисту, використання та розкриття інформації, що становить банківську таємницю, та надає роз'яснення щодо застосування таких актів.

Таким чином, суд дійшов висновку про правомірність постанови позивача № 13 від 08.02.2010 та обґрунтованість позовних вимог про стягнення з ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» на користь Державного бюджету України штрафу в сумі 680,00 грн.

Крім цього, суд звертає увагу на те, що у своєму відзиві на позов відповідач просить також скасувати постанову позивача № 13 від 08.02.2010, з якою він не погоджується.

Проте, суд зазначає, що нормами КАС України, в тому числі ст.ст. 49, 51 Кодексу, передбачено право відповідача на подання заперечень проти адміністративного позову, однак право на подання зустрічних вимог відповідачем до позивача даним Кодексом не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 9, 11, 70-72, 86, 128, 160-162, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Національного банку України в особі управління Національного банку України в Дніпропетровській області до ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» про стягнення штрафу за порушення валютного законодавства задовольнити.

Стягнути з ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» (49094 м. Дніпропетровськ, Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570) на користь Державного бюджету України штраф в сумі 680, 00 (шістсот вісімдесят) грн. відповідно до Постанови управління Національного банку України в Дніпропетровській області № 13 від 08.02.2010 за вихідним № 13-016/1044 БТ «про притягнення до відповідальності за порушення валютного законодавства» на рахунок № 31119105700002, одержувач ГУДКУ у Дніпропетровській області м. Дніпропетровськ, код ЄДРПОУ 23928791, банк одержувача ГУДКУ у Дніпропетровській області м. Дніпропетровськ, код банку 805012, код бюджетної класифікації 21081000, символ 105.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови викладено 01.11.2010.

Суддя С.В. Чабаненко