Постанова № 16404303, 21.06.2011, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2011 р. Справа № 2а-9322/10/0470

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Чабаненко С. В. при секретаріГуртовій І.О. за участю: представника позивача - представника відповідача - Тітової Н.Ю. Прошакової Н.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Єділія» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська, Головного управління державного казначейства України в Дніпропетровській області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, - ВСТАНОВИВ: ТОВ «Єділія» звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська від 18.06.2010 № 0001271700/0. В обгрутування позову зазначено, що оскаржуване рішення винесено всупереч діючому законодавству, оскільки вимога відповідача стосується зобовязання позивача сплатити податок з доходів фізичних осіб та обєктом оподаткування визначає частину статутного (складеного) фонду, яку засновником ТОВ «Єділія» внесено рухомим майном. Висновок податкового органу стосовно того, що внесення майна до статутного фонду товариства є міною (купівлею-продажем), здійсненою в обмін на корпоративні права, позивач вважає таким, що суперечить вимогам Цивільного кодексу України, законів України «Про господарські товариства» та «Про оподаткування прибутку підприємств».

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, зазначаючи, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення, прийняте на підставі висновків, викладених у акті перевірки від 08.06.2010 № 5057/23-1/35740432, які стосуються порушення позивачем вимог ст. ст. 7, 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб». Отже, позовні вимоги вважає безпідставними та просив у їх задоволенні відмовити.

Заслухавши пояснення сторін та дослідивши письмові докази у справі, судом встановлено наступне.

Відповідно до акту від 08.06.2010 № 5057/23-1/35740432 планової виїзної перевірки ТОВ «Єділія» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 26.02.2008 по 31.03.2010, валютного та іншого законодавства за період з 26.02.2008 по 31.03.2010, п.п. 3.5.3 перевірки правильності обчислення, повноти та своєчасності перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб, на підставі наданих первинних документів встановлено факт внесення нерухомого майна до статутного фонду ТОВ «Єділія» засновником підприємства ОСОБА_5 на загальну суму 51500 грн., що підтверджено актом від 21.02.2008 прийому-передачі майна до статутного фонду ТОВ «Єділія», а також статутними документами підприємства. При цьому, при внесенні засновником фізичною особою до статутного фонду власного майна в обмін, як вказано в акті, на корпоративні права, залишились неоподатковуваними доходи фізичної особи, отримані у вигляді корпоративних прав в сумі 51500,00 грн.

Вказаний висновок у акті обґрунтований посиланнями на вимоги ст.ст. 1, 8, 12, 17, 20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» ст. 12 Закону України «Про господарські товариства», ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами».

Проте, з таким висновком Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська не можна погодитися.

Так, п. 1.2. ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» визначено, що дохід - це сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом у випадках, визначених підпунктом 4.2.16 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, протягом відповідного звітного податкового період з різних джерел як на території України, так і за її межами. Згідно п. 1.28 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що інвестиція - це господарська операція, яка передбачає придбання основних фондів нематеріальних активів, корпоративних прав та цінних паперів в обмін на кошти або майно. Інвестиції поділяються на капітальні, фінансові та реінвестиції.

Під капітальною інвестицією слід розуміти господарську операцію, яка передбачає придбання будинків, споруд, інших об'єктів нерухомої власності, інших основних фондів та нематеріальних активів, які підлягають амортизації згідно з цим Законом.

Під фінансовою інвестицією слід розуміти господарську операцію, яка передбачає придбання корпоративних прав, цінних паперів, деривативів та інших фінансових інструментів.

Фінансові інвестиції поділяються на прямі та портфельні.

Відповідно до пп. 8.4.11. п. 8.4 ст. 8 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» до продажу основних фондів та нематеріальних активів прирівнюються операції з внесення таких основних фондів та нематеріальних активів до статутного фонду іншої особи. При цьому до придбання основних фондів та нематеріальних активів прирівнюються операції з включення таких основних фондів та нематеріальних активів до складу статутного фонду такої іншої особи, із подальшим включенням основних фондів до відповідних груп.

При цьому, згідно пп. 8.2.1. п. 8.2 ст. 8 цього Закону, під терміном «основні фонди» слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

Пунктом 1.8 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що корпоративні права - це право власності на статутний фонд (капітал) юридичної особи або його частку (пай), включаючи права на управління, отримання відповідної частки прибутку такої юридичної особи, а також активів у разі її ліквідації відповідно до чинного законодавства, незалежно від того, чи створена така юридична особа у формі господарського товариства, підприємства, заснованого на власності однієї юридичної або фізичної особи, або в інших організаційно-правових формах.

Відповідно до ч. 1 ст. 87 Господарського кодексу України, сума вкладів засновників та учасників господарського товариства становить статутний фонд товариства.

Статтею 12 Закону України «Про господарські товариства» встановлено, що товариство є власником майна, переданого йому учасниками у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу.

Таким чином, внесок фізичної особи в статутний фонд товариства є придбанням такою фізичною особою права власності на частину статутного фонду товариства, у розмірі його внеску. Інвестування шляхом здійснення внеску в статутний фонд товариства не передбачає переходу права власності на майно цієї фізичної особи іншим особам, тому що учасник (засновник) набуває право власності на це майно у статутному фонді. Тобто, таке інвестування не передбачає переходу права власності на майно від фізичної особи - засновника іншій особі.

Частиною першою ст. 316 Цивільного кодексу України встановлено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Цією ж нормою передбачено, що власникові належать

права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Таким чином, засновник має право володіти, користуватися та розпоряджатися своїми корпоративними правами, в тому числі і шляхом їх відчуження.

Тобто, саме при здійсненні операцій з корпоративними правами особа може отримати дохід, який буде об'єктом оподаткування відповідно до Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Безпосередньо сам вклад (внесок) не може бути основним фондом, оскільки відповідно до пп. 8.2.1. п. 8.2 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до основних фондів відносяться матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку.

Частиною другою ст. 167 Господарського кодексу України встановлено, що володіння корпоративними правами не вважається підприємництвом. Законом можуть бути встановлені обмеження певним особам щодо володіння корпоративними правами та/або їх здійснення.

Відповідно до ч.2 ст. 715 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна із сторін договору міни є продавцем того товару, який він передає в обмін, і покупцем товару, який він одержує взамін.

Пунктом 1.19 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що бартер (товарний обмін) - господарська операція, яка передбачає проведення розрахунків за товари (роботи, послуги) у будь-якій формі, іншій, ніж грошова, включаючи будь-які види заліку та погашення взаємної заборгованості, в результаті яких не передбачається зарахування коштів на рахунки продавця для компенсації вартості таких товарів (робіт, послуг). Враховуюче те, що корпоративні права не є товаром в розумінні діючого законодавства, такі права не можуть бути об'єктом договору міни (бартеру).

На підставі наведеного, суд дійшов висновку про невідповідність діючому законодавству оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та обґрунтованість позовних вимог, отже вбачає достатні підстави для задоволення позовної заяви.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 2, 9, 11, 70-71, 86, 160-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Єділія» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська, Головного управління державного казначейства України в Дніпропетровській області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення задовольнити частково.

Визнати протиправним податкове повідомлення-рішення № 0001271700/0 від 18.06.2010 Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська з податку з доходів фізичних осібна загальну суму 23175,00 грн. (основний платіж 7725,00 грн., штрафні санкції 15450,00 грн.).

У решті позову відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови викладений 12.04.2011.

Суддя С.В. Чабаненко