Рішення № 16381288, 21.04.2011, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 2-2892/11

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

05 квітня 2011 року Рівненський міський суд Рівненської області

в складі:

головуючого - Музичук Н.Ю.

при секретарі - Ярема Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Рівне справу за позовом ОСОБА_1, третя особа без самостійних вимог Територіальна державна інспекція праці у Рівненській області, до Публічного акціонерного товариства «Рівневтормет», про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та матеріальної і моральної шкоди,

встановив:

В лютому 2011 року в суд надійшов заявою від 05 квітня 2011 року уточнений позов ОСОБА_1, третя особа без самостійних вимог Територіальна державна інспекція праці у Рівненській області, до Публічного акціонерного товариства «Рівневтормет», про стягнення середнього заробітку за час затримки фактичного розрахунку в сумі 2790,50 грн. та матеріальної і моральної шкоди в сумі 1000,00 грн.

В позовній заяві зазначено, що позивач, перебуваючи в трудових стосунках з відповідачем та працюючи на посаді секретаря-референта із 22 грудня 2009 року по 02 листопада.2010 року із посадовим окладом 1200 грн., будучи звільненою наказом відповідача за №101-к від 02.11.2010 року за п.1 ст.36 КЗпП України, в порушення ст.ст. 47,116 КЗпП України, отримала належні їй розрахункові кошти /заробітну плату за листопад та компенсацію за 5 днів невикористаної відпустки/ в сумі 244,96 грн. 12 січня 20111 року. Такі порушення законодавства про працю зафіксовані перевіркою стану додержання законодавства про працю та загальнообов’язкове державне соціальне страхування, здійсненою головним державним інспектором праці ТДІП в Рівненській області. Згідно ст.117 КЗпП України, з урахуванням її середньомісячної заробітної плати, відповідач повинен виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку в зазначеній позовом сумі, з розрахунку середньоденного заробітку 55, 81 грн. на кількість днів затримки 50. Крім того, у зв’язку із неправомірними діями відповідача по затримці виплати розрахункових коштів позивачу заподіяна моральна і моральна шкода. Компенсацію матеріальної шкоди оцінює на 500 грн. та моральну шкоди, яка необхідна для поновлення попереднього стану оцінює на 500 грн.

Згідно письмових заперечень відповідача на позовну заяву, позовні вимоги вважаються безпідставними, такими, що не підлягають до задоволення з наступних підстав. Позивачу своєчасно видана трудова книжка із записом про звільнення її на підставі ст..36 п.1 КЗпП України, ніщо не перешкоджало позивачу влаштуватися на роботу чи отримати допомогу по безробіттю, що відповідно ч.3 ст. 117 КЗпП України є підставою для зменшення стягуваної заробітної плати за час затримки розрахунку на суму отриманої компенсації чи заробітної плати. За період 2008-2009 років відповідач пережив тяжкий період фінансової кризи, половина працівників звільнена, інша частина переведена на неповний робочий тиждень. В 2010 підприємству році вдалося відновити роботу та ліквідувати заборгованість по заробітній платі, проте позивачка настояла на звільненні. Відсутність коштів на виплату розрахункових в підприємства підтверджується даними бухгалтерського обліку про отриманий збиток за 4 квартал 2010 року, внаслідок чого виникла затримка по виплаті заробітної плати за 10 днів грудня 2010 року та розрахунку позивачки, яка погашена в січні 2011 року.

Позивач підтримала повністю позовні вимоги в суді. Додатково пояснила, що підприємство мало можливість виплати її розрахунку у встановлені законом строки, про що витікає зі змісту заперечень. З огляду на порушення вимог ст.116 КпАП України, відповідно ст. 117 КЗпП України, вважає позовні вимоги обґрунтованими. Крім того, підтримує вимоги про моральну шкоду, яка заподіяна нервовими потрясіннями внаслідок постійних телефонних та безпосередніх з поїздками на підприємство вимог щодо виплати належних їй коштів. Просить повністю задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, підтримала надані суду заперечення в повному обсязі, підтвердила вимогу щодо врахування заробітної плати позивача за новим місцем роботи, відсутність вини уповноваженого власником органу в невиплаті належних звільненому позивачеві сум у строки, встановлені ст. 116 КЗпП України, а через тяжкий фінансовий стан підприємтсва. Моральні страждання позивача не вважає доведеними, докази додаткових зусиль організації життя позивача не надані. Просить відмовити в позові.

Представник третьої особи в справі вважає позовні вимоги обґрунтованими та доведеними, відповідно до положень чинного законодавства та проведеної Територіальною державною інспекцією праці у Рівненській області перевіркою звернення позивачки, а заперечення відповідача безпідставними.

Оцінюючи пояснення, дослідженні надані в справі докази, встановлені обставини, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення з наступних підстав.

Встановлено сукупністю досліджених в справі доказів, зокрема особової картки позивача, акту перевірки №17-19-026/0002 від 18.01.2011 року Територіальної державної інспекції праці у Рівненській області та пояснень сторін, що позивач перебувала в трудових стосунках із відповідачем, працювала на посаді секретаря-референта із 22 грудня 2009 року по 02.11.2010 року. Звільнена із займаної посади наказом відповідача за №101к від 02.11.2010 року. В порушення ст.ст. 47,116 КЗпП України, належні при звільненні позивачу розрахункові кошти, в тому числі заборгована заробітна плата компенсація за 5 днів невикористаної відпустки, своєчасно виплачені не були, що підтверджується перевіркою третьої особи та не заперечується відповідачем .

Відповідно до положень ст.116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. При нарахуванні сум, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В порушення вищенаведених положень чинного законодавства позивач, будучи звільненою із роботи 02 листопада 2010 року, не отримала нараховані їй при звільненні розрахункові кошти в сумі 244,96 грн. до 12 січня 2011 року, що відповідачем не оспорюється.

Посилання відповідача на положення ч.3 ст.117 КЗпП України в своїх запереченнях і доводах в суді безпідставні, оскільки Законом України від 20.12.2005 року №3248 «Про внесення змін до Кодексу законів про працю України»частина третя ст.117 КЗпП України виключена.

Заперечення відповідача по суті свого змісту є суперечним, з якого вбачається заборгованість станом на кінець року по заробітній платі за 10 днів грудня та одночасно для позивачки, звільненої 02.11.2010 року, посилання на покращення фінансового стану, сплату кредитів і ліквідування заборгованості заробітної плати.

Згідно ст.117 КзПП України, у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір, підприємство повинно сплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Оцінюючи зазначені вимоги, розрахунки та докази сторони позивача, відповідно до положень ст.10 ч.3, ст. 60 ч.1 ЦПК України, судом не встановлено належних допустимих доказів поважних об’єктивних причин не виплати розрахункових коштів при відсутності спору про їх розмір для позивача в день її звільнення. Надані відповідачем довідки про збиток підприємства за ІУ квартал та звіт про фінансові результати не можуть бути прийняті до уваги, такі оспорюються позивачем і третьою особою, як достовірні докази, з яких не вбачається причина, підстави та механізм виникнення фінансових результатів роботи підприємства. За наведених обставин, вважається доведеною безпосередня вина адміністрації підприємства в затримці виплати розрахункових коштів позивачу.

Таким чином, наданими в справі доказами підтверджена передбачена ст. 117 КЗпП України підстава для стягнення працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку по 12 січня 2011 року, як вина уповноваженого власником органу в тому, що належні звільненому позивачу суми не виплачені в строки, зазначені ст. 116 КЗпП України. Наданий позивачем розрахунок сум та загальна сума коштів за весь час затримки розрахунку не спростовані відповідачем, приймається судом до уваги, як доведений доказами та підтверджений представником третьої особи в суді.

Відповідно до положень ст.237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим органом моральної шкоди працівнику проводиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Оцінюючи наведені позивачем доводи з нервових потрясінь у зв’язку із вимогою належних їй до виплати коштів в сумі 244,96 грн. за весь період затримки розрахунку понад 2 місяці, що призвело до моральних страждань та потребує додаткових зусиль для організації свого життя внаслідок порушення законних трудових прав позивача, суд прийшов до висновку, що такі не підтверджені належними допустимими доказами в порядку ст.ст. 57-60 ЦПК України .

Відповідно до положень ч.1 ст.60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ст. 61 цього Кодексу.

За наведених обставин, з урахуванням досліджених доказів і встановлених обставин, що стосуються заподіяної позивачу моральної шкоди, суд приходить до висновку, що такі вимоги не підлягають до задоволення за їх недоведеністю.

Вимоги позивача про відшкодування матеріальної шкоди не обґрунтовані і не доведені доказами, до задоволення не підлягають.

Судові витрати в справі за позовом звільненого від таких витрат позивача, у відповідності ст.88 ЦПК України, компенсуються за рахунок відповідача.

На підставі викладеного, ст. ст. 116,117, 232,233, 237-1 КЗпП України, керуючись ст.ст. 10,11,57-60,88,208,209,212-215,218,223, 292,294,367 ЦПК України, суд –

в и р і ш и в:

Позовні вимоги позовом ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути із Публічного акціонерного товариства «Рівневтормет», Код ЄДРПОУ 13969919, на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку по день фактичного розрахунку в сумі 2790,50 грн.

В задоволенні позовних вимог про відшкодування матеріальної і моральної шкоди відмовити за недоведеністю.

Стягнути із Публічного акціонерного товариства «Рівневтормет», Код ЄДРПОУ 13969919 судовий збір в сумі 51,00 грн. в дохід місцевого бюджету міста Рівне, та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи Рівненським міським судом в сумі 120 грн. на користь державного бюджету.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Рівненської області через місцевий суд поданням апеляційної скарги в десятиденний строк з дня проголошення рішення, а для осіб які брали участь у справі але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення - протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Рівненського міського суду Н.Ю.Музичук