Рішення № 16378899, 01.06.2011, Миргородський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 2-298/11

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

01.06.2011 року

Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі:

головуючого - судді Сидоренка Ю.В.,

при секретарі –Кійченко Т.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миргороді справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_2 Аваль»про стягнення суми вкладу, прострочених відсотків та пені, -

В С Т А Н О В И В:

В лютому 2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПАТ «ОСОБА_2 банк Аваль»про стягнення сум вкладу, прострочених відсотків та пені в загальній сумі 26875,91 доларів США. В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що 18.02.2009 року він уклав з відповідачем договір на вклад «Універсальний»(поточний конвертаційний) №20/02-02/9 на підставі якого передав банку 470 доларів США терміном на 3 місяці, під відсоткову ставку 20% річних. 19 лютого 2009 року він зробив додатковий внесок на вказаний вкладний рахунок № НОМЕР_1 в сумі 3550 доларів США, 24 лютого 2009 року –8050 доларів США, 13 березня 2009 року –3820 доларів США. Згідно умов договору відповідач зобов’язувався нараховувати і сплачувати відсотки по вкладу у строки та в розмірах, які передбачені умовами договору. Відсотки по договору він взагалі не отримував. Станом на 1 січня 2011 року банк повинен нарахувати відсотки за договором за лютий –грудень 2009 року та 2010 рік. Заборгованість відповідача за відсотками станом на 1 січня 2011 року склала 5856,67 доларів США. 23 березня 2009 року та 24 березня 2009 року він звернувся до відповідача зі зверненням про повернення сум вкладу та прострочених відсотків, але банк відмовився повертати йому кошти. В зв’язку з цим позивач звернувся до суду з вказаною позовною заявою, в якій просив також стягнути з відповідача передбачену договором пеню за прострочення повернення вкладу в сумі 5129,24 доларів США.

Під час судового розгляду справи, 6 квітня 2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про зміну розміру позовних вимог, в якій просив стягнути з відповідача на його користь 15890 доларів США депозитного вкладу, 3499,40 доларів США прострочених відсотків, пеню в сумі 5407,14 доларів США та судові витрати (а.с.83-87).

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 свої позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та заяві про зміну позовних вимог, і стягнути на його користь понесені судові витрати. Суду пояснив, що договір банківського вкладу він укладав у кабінеті начальника Миргородського відділення банку ОСОБА_3, де підписав договір в двох екземплярах, передав кошти та отримав від неї прибутковий касовий ордер. При цьому в нього не було сумніву в законності вчинюваних дій та наявності у представника банку необхідного обсягу повноважень. Відсоткова ставка була йому запропонована ОСОБА_3 і він погодився на запропоновані умови. Коли ОСОБА_3 зникла, 23 березня 2009 року він звернувся до Полтавської обласної дирекції відповідача з вимогою про повернення вкладу та відсотків, але йому в цьому було відмовлено, тому він звернувся до суду.

Представник позивача адвокат ОСОБА_4 позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити з підстав відповідності укладеного договору вимогам Цивільного кодексу України, наявності у начальника Миргородського відділення банку ОСОБА_3 достатнього обсягу повноважень для укладення договору та прийняття коштів від позивача, того, що відповідач, відмовляючи у поверненні вкладу визнав факт підписання договору ОСОБА_3 від імені банку, та того, що вкладник не повинен контролювати виконання працівниками банку вимог внутрішньобанківських документів та нормативних актів НБУ.

Представник відповідача, ОСОБА_5 що діє на підставі довіреності (а.с.25) позов не визнав, просив відмовити в його задоволенні з підстав, викладених у письмових запереченнях на позов (а.с.49-51, 94-95), а також пояснив, що позивачем не доведено факт вчинення правочину –укладення банківського договору вкладу між ним та відповідачем, так як документи, надані позивачем на підтвердження укладення правочину, відповідач вважає підробленими, оскільки вони не відповідають зразкам, які використовуються у діяльності відповідача, і позивачем не надано доказів, що вони складалися за вказаних ним обставин.

За умови, якщо спірний договір був укладений позивачем і підписаний начальником Миргородського відділення ОСОБА_3, він не може вважатися дійсним, тому що надані позивачем копії прибуткових касових ордерів не є касовими документами, які відповідно до вимог Інструкції про касові операції в банках України підтверджують факт внесення готівки до банку для зарахування на вкладний рахунок. Крім того, кошти повинні були вноситись до банку тільки через касу банку.

З цих підстав вважав що у задоволенні позову необхідно відмовити в повному обсязі.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, показання свідків, дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що заявлений позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 18 лютого 2009 року між позивачем ОСОБА_1 та Відкритим акціонерним товариством «ОСОБА_2 Аваль»було укладено Договір № 20/02-02/09 на вклад Універсальний (поточний конвертаційний). Сума вкладу становила 470 доларів США. Відповідно до п. 1.2 Договору на суму вкладу нараховуються відсотки у розмірі 20% річних. Строк дії укладеного договору відповідно до п. 1.1 встановлено у 3 місяці (а.с. 8). На виконання умов договору ОСОБА_1 передав готівкою відповідачу грошову суму у розмірі 470 доларів США, що підтверджується прибутковим валютним ордером № 3 від 18 лютого 2009 року (а.с.9). Згідно п. 2.2 Договору, для обліку суми вкладу ОСОБА_2 відкрив вкладнику рахунок № 2625539839/08. 19 лютого 2009 року позивач поповнив вказаний рахунок на 3550 доларів США, що підтверджується прибутковим валютним ордером № 3 від 19 лютого 2009 року (а.с.10), 24 лютого 2009 року –на 8050 доларів США, що підтверджується прибутковим валютним ордером № 5 від 24 лютого 2009 року (а.с.11), 13 березня 2009 року –на 3820 доларів США, що підтверджується прибутковим валютним ордером № 1 від 13 березня 2009 року (а.с.12).

За період часу, що пройшов від укладення позивачем договору Відкрите акціонерне товариство «ОСОБА_2 Аваль»змінило назву на Публічне акціонерне товариство «ОСОБА_2 Аваль»(а.с.16).

23 березня 2009 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача з заявою про повернення суми вкладу та сплату прострочених відсотків (а.с.52-54), але відповідач відмовив в задоволенні його заяви та повідомив, що вказані договори на вклад не зареєстровані та не зберігаються у ВАТ «ОСОБА_2 Аваль», крім того, вони укладені ОСОБА_3 на умовах, не передбачених нормативними документами ВАТ «ОСОБА_2 Аваль» та з перевищенням своїх повноважень, на підставі вказаних договорів рахунки у Миргородському відділенні не відкривалися і кошти до банку не надходили, тому ВАТ «ОСОБА_2 Аваль»не має правових підстав для виплати коштів за договорами (а.с.13), внаслідок чого позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

У відповідності з ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Відповідно до ч.2 ст.631 ЦК України договір набирає чинності з моменту його укладення. Ч.1 ст.638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Статтею 1059 ЦК України передбачено, що договір банківського вкладу укладається у письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно–правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.

Пункт 8 глави 2 розділу ІІІ Інструкції про касові операції у банках України передбачає, що після завершення приймання готівки клієнту видається квитанція (другий примірник прибуткового касового документа) або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі. Квитанція, або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі, має містити найменування банку, який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції, а також підпис працівника банку, який прийняв готівку, відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку, засвідчений електронним підписом САБ.

Надані позивачем прибуткові валютні ордери (а.с.9-12) відповідають вказаним вимогам Інструкції, отже вони являються документами які підтверджують внесення грошової суми до банку і письмова форма договорів банківського вкладу є додержаною.

Крім того, положення вищевказаної інструкції встановлюють порядок і вимоги щодо здійснення банками, їх філіями та відділеннями касових операцій і не встановлюють будь-яких обов’язкових правил поведінки для клієнтів банку, тому ОСОБА_1 не може бути відповідальним за порушення працівниками банку положень згаданої інструкції та інших внутрішніх банківських нормативних документів.

З цих же підстав, а також з огляду на те, що відповідно посадової інструкції начальника Миргородського відділення Полтавської обласної дирекції «ОСОБА_2 Аваль»ОСОБА_3 (а.с.28-32), остання на час укладення договору з позивачем та поповнення ним вкладу мала право на заміщення будь якого працівника банку, забезпечувала належний стан організації касової роботи відділення, а також, згідно наказу № 915 від 30 вересня 2008р. мала право першого підпису касових документів відділення (а.с.33-34), на підставі діючої на той час довіреності (а.с.63, 64), мала право підписувати від імені ВАТ «ОСОБА_2 Аваль»розрахунково-касові документи (прибуткові, видаткові та реєстри) і одержувати майно, суд не може прийняти до уваги посилання представника банку на те, що кошти від ОСОБА_6 приймалися не в касі банку і не касиром, як на підставу вважати вищевказаний договір нікчемним.

Спірний договір від імені відповідача укладений та підписаний ОСОБА_3 –начальником Миргородського відділення Полтавської обласної дирекції ВАТ «ОСОБА_2 Аваль», що підтвердив відповідач у своїй відповіді на адресу позивача (а.с.13) і повідомленні про злочин (а.с.46-48), та скріплені печаткою банку.

Згідно ч.4 ст.95 ЦК України керівники філій та представництв призначаються юридичною особою і діють на підставі виданою нею довіреності.

Відповідно до ч. 3 ст.244 ЦК України довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами.

Згідно ч.1 ст.237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов’язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Ст. 239 ЦК України встановлено, що правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов’язки особи, яку він представляє.

Повноваження представника відповідача ОСОБА_3 на укладення та підписання депозитних (вкладних) договорів та будь-яких документів, пов’язаних з виконанням цих договорів, від імені банку передбачені довіреністю від 27 грудня 2006 року (а.с.27). Згідно п.6.4 вищевказаного договору ОСОБА_2 брав на себе зобов’язання нести відповідальність за дії службовця, уповноваженого приймати вклади від фізичних осіб (в даному випадку ОСОБА_3М.), як за свої власні.

Суд не бере до уваги посилання відповідача на те, що кошти від позивача за зазначеним договором до каси банку не надходили і рахунок по ньому не відкривався, оскільки ці обставини не спростовують факту передання позивачем коштів відповідальним працівникам Банку, тим більше що проведення по касі отриманих коштів та відкриття рахунків не могло залежати від волі вкладника. Крім цього за умовами п.2.2 договору вказаний рахунок зобов’язувався відкрити банк, а у виданих вкладнику прибуткових валютних ордерах банком був зазначений номер рахунку, який відповідав змісту договору.

За таких обставин, суд вважає додержаною письмову форму спірного договору банківського вкладу, а відтак договір між позивачем ОСОБА_1 і відповідачем на вклад Універсальний (поточний конвертаційний) № 20/02-02/09 від 18.02.2009р. є укладеним і таким, що набрав чинності.

Відповідно до п.2.1. Положення про здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого Постановою Правління Національного банку України № 516 від 03.12.2003р., грошові кошти в національній та іноземній валюті або банківські метали, залучені від юридичних і фізичних осіб, обліковуються банками на відповідних рахунках, відкриття яких здійснюється банком на підставі укладеного в письмовій формі договору банківського вкладу (депозиту) або договору банківського рахунку та інших документів відповідно до законодавства України, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України з питань відкриття банками рахунків у національній та іноземній валюті. Отже ведення обліку вкладних (депозитних) договорів організовується безпосередньо банком і відсутність договорів з позивачем на обліку у відповідача є внутрішньою проблемою організації обліку юридичної особи банку і не може бути підставою для відмови у виконанні зобов’язань.

У відповідності до статті 526 ЦК України, зобов’язання мають виконуватися відповідно умов договору та вимог Цивільного кодексу України.

Статтею 525 ЦК України встановлено, одностороння відмові від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 41 Конституції України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.

Статтею 17 Загальної декларації прав людини, передбачено –ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.

Відповідно до п. 3.2.3. вищезгаданих договорів вкладник має право по закінченню строку договору отримати всі належні йому суми коштів за договором готівкою або шляхом безготівкового перерахування на рахунки вкладника.

Стаття 1060 ЦК України встановлює, за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов’язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором. Умови договору про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною.

Згідно з положеннями статті 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку не допускається, крім випадків обмеження права розпорядження рахунками за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Виходячи з системного аналізу вищенаведеного законодавства, враховуючи обставини встановлені судом, відповідач зобов’язаний повернути позивачу суму вкладу на першу вимогу вкладника, а відмова від такої видачі є неправомірною, тому суд вважає, що вимога позивача про стягнення суми вкладу 15890 доларів США ґрунтується на законі і підлягає задоволенню.

При вирішенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з відповідача відсотків за користування кредитом суд виходить із наступного.

Відповідно до п.2.4.5 вищевказаного договору, банк не нараховує відсотки на суму вкладу після закінчення строку вкладу, визначеного п.1.1. договору, отже після 18 травня 2009 року банк не зобов’язаний нараховувати позивачу проценти по вкладу.

Враховуючи суми коштів, що вносив на вкладний рахунок позивач, розмір відсотків за час дії договору складає:

з 19.02.09р. по 24.02.09р. –4020 ? 20% : 365 ? 5 = 11,00 доларів США;

з 24.02.09р. по 13.03.09р. –12070 ? 20% : 365 ? 17 = 112,37 доларів США;

з 13.03.09р. по 18.05.09р. –15890 ? 20% : 365 ? 67 = 582,90 доларів США;

Всього: 706,27 доларів США.

Відповідно до абз.2 ч.5 ст.1061 ЦК України, у разі повернення вкладу виплачуються усі нараховані до цього моменту проценти.

Згідно п.4.1. вищевказаного договору на вклад у випадку необгрунтованого неповернення банком суми вкладу в строк, визначений п.1.1. банк виплачує пеню в розмірі 0,05% від неповернутої суми вкладу за кожен день затримки виплати.

Оскільки строк дії вкладу закінчився 18 травня 2009 року і відповідач не повернув позивачу суми вкладу, то пеня повинна нараховуватись з 19.05.2009 року. Сума пені станом на 01.04.2011 року, яка підлягає стягненню з відповідача в межах заявлених позивачем вимог становить:

15890 ? 0,05% ? 681 = 5407,14 доларів США.

Згідно ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Відповідно до ст.ст. 81, 84, 88 ЦПК України в зв’язку з задоволенням позову підлягають стягненню з відповідача на користь позивача документально підтверджені судові витрати в сумі 1700 грн. судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи (а.с.1, 2).

Керуючись ст. 41 Конституції України, ст. 17 Загальної декларації прав людини, ст.ст. 95, 237, 239, 244, 525, 526, 533, 626, 621, 638, 1059, 1060, 1061, 1074 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 60, 88, 208, 209, 212, 215, 223, 294 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_2 Аваль»(01011, м. Київ, вул.Лєскова, 9, код ЄДРПОУ 14305909) на користь ОСОБА_1 15890,00 доларів США, що еквівалентно за офіційним курсом Національного банку України станом на 01.06.2011р. 126667,14 грн. (сто двадцять шість тисяч шістсот шістдесят сім гривень 14 коп.) в рахунок повернення банківського вкладу по договору на вклад Універсальний (поточний конвертаційний) № 20/02-02/09 від 18 лютого 2009р., 706,27 доларів США, що еквівалентно за офіційним курсом Національного банку України станом на 01.06.2011р. 5630,03 грн. (п’ять тисяч шістсот тридцять гривень 03 коп.) процентів по вказаному вкладу та 5407,14 доларів США, що еквівалентно за офіційним курсом Національного банку України станом на 01.06.2011р. 43103,02 грн. (сорок три тисячі сто три гривні 02 коп.) пені за несвоєчасне повернення суми вкладу.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_2 Аваль»(01011, м. Київ, вул.Лєскова, 9, код ЄДРПОУ 14305909) на користь ОСОБА_1 1820,00 грн. (одну тисячу вісімсот двадцять гривень 00 коп.) у відшкодування судових витрат.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення через Миргородський міськрайонний суд до Апеляційного суду Полтавської області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя:ОСОБА_7