Постанова № 16296990, 16.06.2011, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 червня 2011 р.Справа № 2-а-4059/10/2170 Категорія:9.2.1Головуючий в 1 інстанції: Кравченко К.В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду, у складі:

головуючого судді Запорожана Д.В.,

судді Яковлева Ю.В,

судді Жука С.І.

при секретарі Єршовій А.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою закритого акціонерного товариства «Таврійська будівельна компанія»на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2010 року у справі за позовом закритого акціонерного товариства «Таврійська будівельна компанія»до державної податкової інспекції у м. Херсоні про скасування рішення,

ВСТАНОВИЛА:

ЗАТ «Таврійська будівельна компанія»звернулася до суду з позовом до ДПІ у м. Херсоні про скасування рішення про застосування штрафних санкцій від 17 травня 2010 року № 0008492307.

Свої позовні вимоги ЗАТ «Таврійська будівельна компанія»обґрунтувала безпідставністю спірного рішення.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2010 року в задоволенні вищенаведеного позову було відмовлено.

В апеляційній скарзі ЗАТ «Таврійська будівельна компанія»просить скасувати вищенаведену постанову, як таку, що прийнята з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права і прийняти нову постанову, якою задовольнити її позов у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Приймаючи оскаржену постанову суд першої інстанції виходив з безпідставності позову ЗАТ «Таврійська будівельна компанія».

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем було проведено перевірку господарської одиниці позивача щодо здійснення готівкових розрахунків, результати якої відображені в акті від 12 травня 2010 року № 534/21/03/23/32702078 /а.с. 8-9/.

В акті перевірки зазначено про порушення позивачем п. 13 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». На думку перевіряючих порушення полягало у не відповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті РРО.

На підставі вищенаведеного акту відповідачем було прийнято рішення про застосування до позивача штрафних санкцій від 17 травня 2010 року № 0008492307 у розмірі 23469,6 гривень /а.с. 7/.

Сума «невідповідності готівкових коштів на місці проведення розрахунків»зазначена в акті перевірки була відображена позивачем в своїй касовій книзі, відомості про, що містяться в акті перевірки та безпосередньо підтверджуються витягом з неї (касової книги) /а.с. 10/.

Вищезазначені обставини відповідачем не заперечуються.

Відповідно до п. 1.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою правління Національного банку України від 15.12.2004 року N 637 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 року за N 40/10320, каса - приміщення або місце здійснення готівкових розрахунків, а також приймання, видачі, зберігання готівкових коштів, інших цінностей, касових документів.

Згідно із ст. 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»вiд 06.07.1995 року № 265/95-ВР, місце проведення розрахунків - місце, де здійснюються розрахунки із покупцем за продані товари (надані послуги) та зберігаються отримані за реалізовані товари (надані послуги) готівкові кошти, а також місце отримання покупцем попередньо оплачених товарів (послуг) із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо.

Таким чином, каса та місце проведення розрахунків є тотожними поняттями.

Пунктом 2.2 вищенаведеного Положення передбачено, що підприємства здійснюють розрахунки готівкою між собою і з фізичними особами через касу як за рахунок готівкової виручки, так і за рахунок коштів, одержаних із банків.

Таким чином, діючим законодавством не встановлено обмеження на знаходження на місці проведення розрахунків (касах підприємств) готівки отриманої підприємствами виключно через РРО.

Порядок оформлення касових операцій регламентовано п. 3 вищенаведеного Положення.

Окрім того, пункт 3.2 вищенаведеного Положення містить застереження, що касові операції, які проводяться відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", оформляються згідно з вимогами цього Закону.

Пунктом 13 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»передбачено, що суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі при продажу товарів у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті РРО.

Таким чином, вимоги закону щодо відповідності суми готівки на місці проведення розрахунків (касі підприємств) сумі коштів, яка зазначена в денному звіті РРО розповсюджуються виключно на суми, які отримані підприємствами через РРО.

Пунктом 1.2 вищенаведеного Положення передбачено, що касові операції, це операції підприємств між собою та з фізичними особами, що пов'язані з прийманням і видачею готівки під час проведення розрахунків через касу з відображенням цих операцій у відповідних книгах обліку.

Таким чином, доказом правомірності знаходження будь-якої суми готівки на місці проведення розрахунків, окрім денного звіту РРО, є також відображення такої у відповідній книзі обліку.

Отже, на думку колегії суддів, відображення «суми невідповідності готівкових коштів на місці проведення розрахунків»в касовій книзі позивача свідчить про правомірність її знаходження на місці проведення розрахунків і відсутності виявленого перевіркою порушення вищенаведеного Закону позивачем.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції допустив такі порушення норм матеріального та процесуального права, що призвели до неправильного вирішення даної справи, внаслідок чого його постанова підлягає скасуванню, з прийняттям нової постанови про задоволення даного позову у повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207 КАС України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства «Таврійська будівельна компанія» задовольнити.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2010 року скасувати.

Прийняти нову постанову.

Позов закритого акціонерного товариства «Таврійська будівельна компанія»- задовольнити.

Рішення державної податкової інспекції у м. Херсоні про застосування штрафних санкцій до закритого акціонерного товариства «Таврійська будівельна компанія»від 17 травня 2010 року № 0008492307 скасувати.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Постанова у повному обсязі виготовлена 20 червня 2011 року.

Головуючий /Д.В. Запорожан/

Судді /Ю.В. Яковлев/

/С.І.Жук/