Ухвала суду № 16293626, 06.06.2011, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2011 р. Справа № 22487/10/9104 Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого суддіШавеля Р.М.,

суддівКаралюса В.М. та Носа С.П.,

при секретарі судового засідання Васильків А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Трускавець Львівської обл. на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16.03.2010р. в адміністративній справі за позовом Приватного підприємства «Галич 444» до Державної податкової інспекції у м.Трускавець Львівської обл. про визнання протиправним і скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій,-

В С Т А Н О В И Л А:

10.12.2009р. позивач Приватне підприємство /ПП/ «Галич 444» звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому, із врахуванням поданих під час розгляду справи доповнень до позовних вимог, просив скасувати рішення Державної податкової інспекції /ДПІ/ у м.Трускавець Львівської обл. № 0001062308/0 від 04.06.2009р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій; стягнути з відповідача понесені судові витрати (а.с.3-5, 48-49).

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 16.03.2010р. заявлений позов задоволено, визнано протиправним та скасовано рішення ДПІ у м.Трускавець Львівської обл. № 0001062308/0 від 04.06.2009р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій; стягнуто з державного бюджету на користь позивача судові витрати в розмірі 03 грн. 40 коп. (а.с.59-62).

Не погодившись із винесеним судовим рішенням, постанову суду оскаржила відповідач ДПІ у м.Трускавець Львівської обл., яка покликаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення по справі, яким у задоволенні заявленого позову відмовити (а.с.66-67).

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що проведеною перевіркою виявлено факт реалізації позивачем товару, який не обліковувався за місцем реалізації, оскільки були відсутні прихідні накладні на товар, при цьому судом не було надано належної оцінки акту перевірки, в якому керівник підприємства визнав факт виявленого порушення.

Також з огляду на приписи чинного законодавства про бухгалтерський облік, покликання суду на відсутність під час проведення перевірки бухгалтера, що унеможливило представлення ревізорам необхідних документів, є необґрунтованими та суперечливими.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, представника відповідача на підтримання поданої скарги, заперечення представника позивача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до ст.202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення та ухвалює нове, коли має місце, зокрема, неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність таких обставин; невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи чи питання.

Як слідує з матеріалів справи, 18.05.2009р. працівниками ДПА у Львівській обл. проведено перевірку кафе-бару «Білий дворик» по вул.Суховоля, 14/16 в м.Трускавець Львівської обл., який належить ПП «Галич 444», щодо дотримання субєктом господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, по результатам якої складено Акт перевірки № 1138/13/01/23/20813610 від 18.05.2009р. (а.с.10-11).

Наведеним Актом перевірки зафіксовано порушення позивачем зокрема, вимог п.12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», які полягають у незабезпеченні веденні обліку товарних запасів за місцем їх реалізації.

На підставі вказаного Акта перевірки відповідачем ДПІ у м.Трускавець Львівської обл. винесено рішення № 0001062308/0 від 04.06.2009р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 19460 грн. (а.с.30).

Задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції виходив з того, що відсутність накладних або їх неправильне оформлення не може бути віднесено до порушень установленого порядку обліку товарних запасів на складах або за місцем їх реалізації; також законодавством не передбачений порядок обліку товарних запасів на складах або за місцем їх реалізації.

Судом проведено співставлення товарів по внутрішнім накладним з переліком товарів, складеним податковими інспекторами, на які відсутні накладні, в результаті чого факт порушення порядку обліку товарних зпасів, встановлений актом перевірки, не підтвердився; за таких обставин суд прийшов до висновку про здійснення позивачем обліку товарних запасів за місцем його реалізації.

Окрім цього, під час проведення перевірки головний бухгалтер перебувала у відрядженні, про що було повідомлено ревізорів, а тому не могла надати для перевірки первинні документи.

Між тим, такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, не відповідають нормам матеріального права та фактичним обставинам справи, виходячи з наступного.

Згідно з приписами ст.15 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (в редакції, діючій на момент виникнення спірних правовідносин) контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно законодавством України.

Вимогами п.12 ст.3 цього Закону передбачено, що субєкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, зобовязані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особам, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Відповідно до пунктів 1, 3, 5 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Інформація, що міститься у первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємоповязаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Дія зазначеного Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних субєктів господарської діяльності, які зобовязані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно із законодавством.

До документів, що є підставою для оприбуткування товару, як правило, належать накладні та товарно-транспортні накладні. Такі документи є підставою для внесення записів до облікових бухгалтерських реєстрів. Відсутність відповідних первинних документів, які підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей, є порушенням установленого порядку ведення бухгалтерського обліку.

Як слідує із змісту Акта перевірки і складеного до нього додатку, позивачем було представлено до реалізації товар, на який під час проведення перевірки в місці реалізації були відсутні прихідні документи (а.с.10-11, 12-13).

Наведена обставина стверджується також поясненнями керівника підприємства, який визнав факт виявленого порушення; переліком описаного товару, що слід вважати належними доказами по справі.

За таких обставин податковий орган прийшов до вірного висновку про порушення позивачем вимог п.12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

В частині висновків суду першої інстанції про надання позивачем первинних документів, співставлення яких із складеним під час проведення переліком товарів, на які відсутні прихідні документи, свідчить про належний облік товарів за місцем їх реалізації; перебування таких документів в офісі підприємства та існування реальної можливості ревізорів отримати такі до закінчення перевірки, колегія суддів враховує наступне.

Із приписів чинного законодавства слідує, що в момент реалізації товарів субєкт господарювання зобовязаний забезпечити облік вказаних товарів за місцем їх реалізації, підтвердженням чого слід вважати наявність первинних документів (прихідних накладних і накладних внутрішнього переміщення тощо) в місці реалізації товарів.

Під час судового розгляду сторонами не спростовано факту відсутності в місці реалізації товарів первинних документів щодо їх придбання або внутрішнього переміщення, при цьому твердження про перебування цих документів в офісі підприємства, перебування головного бухгалтера у відрядженні не можуть вважатися обставинами, які спростовують факт виявленого порушення.

Також не знаходять свого підтвердження обставини надання ревізорам накладних внутрішнього переміщення товарів (при цьому останні вимагали прихідних накладних від постачальників товару), оскільки такі накладні не відображені в матеріалах перевірки, про їх надання в своїх поясненнях, зафіксованих в акті перевірки, не вказав керівник підприємства; окрім цього, такі дії ревізорів, які позивач вважає неправомірними, не оскаржувалися останнім у встановленому порядку.

Приписами ст.8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадові особи) відповідно до законодавства та установчих документів. Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства.

Таким чином, посилання суду на відсутність під час проведення перевірки головного бухгалтера, яка могла б надати всі необхідні документи, не ґрунтуються на вимогах закону.

Також критично колегія суддів оцінює подальше представлення первинних документів на товари, які зафіксовані в додатку до акту перевірки, оскільки такі були надані лише під час судового розгляду справи; після проведення перевірки і до прийняття оскаржуваного рішення позивач не був позбавлений можливості скерувати копії необхідних прихідних документів до контролюючого органу, який призначив перевірку, для їх врахування під час прийняття рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

В частині доводів позивача про порушення ревізорами податкового органу порядку проведення перевірки колегія суддів враховує, що такі матеріалами справи не підтверджуються.

Натомість, виїзна планова перевірка позивача від 18.05.2009р. проводилася на підставі належно оформленого направлення на проведення перевірки № 1545 від 13.05.2009р., згідно якого термін перевірки складав з 13.05.2009р. по 19.05.2009р. (а.с.14); перевірка здійснювалася в присутності керівника підприємства, який підписав Акт перевірки і надав власноручні письмові пояснення.

Окрім цього, про правомірність дій ревізорів свідчить й сам факт їх допуску субєктом господарювання до проведення перевірки та надання для останньої необхідних документів і товарів.

Стосовно правильності застосування штрафних (фінансових) санкцій за виявлені порушення Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» колегія суддів керується змістом ст.21 цього Закону (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), згідно якої до суб'єктів підприємницької діяльності, що не ведуть або ведуть з порушенням встановленого порядку облік товарів за місцем реалізації та зберігання, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Оскільки вартість не облікованих товарів склала 9708 грн., тому відповідачем підставно застосовані штрафні санкцій у розмірі 19416 грн. (9708 грн. х 2).

Оцінюючи в сукупності вищевказані норми законодавства та фактичні обставини справи, колегія суддів вважає, що вимоги позивача про визнання протиправним і скасування рішення ДПІ у м.Трускавець Львівської обл. № 0001062308/0 від 04.06.2009р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій є безпідставними, через що заявлений позов не підлягає до задоволення.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, через що постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні заявлених вимог з вищевикладених мотивів.

Керуючись ст.94, ч.3 ст.160, ст.ст.195, 196, п.3 ч.1 ст.198, п.п.1, 4 ст.202, ч.2 ст.205, ст.ст.207, 254 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Трускавець Львівської обл. задоволити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16.03.2010р. скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову Приватного підприємства «Галич 444» до Державної податкової інспекції у м.Трускавець Львівської обл. про визнання протиправним і скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, - відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили, а у разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя: Р.М.Шавель

Судді: В.М.Каралюс

С.П.Нос