Ухвала суду № 16293509, 06.06.2011, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2011 р. Справа № 35316/09/9104 Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого суддіШавеля Р.М.,

суддівКаралюса В.М. та Носа С.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м.Львові апеляційну скаргу Приватного підприємства «Фенікс-Д» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 09.04.2009р. в адміністративній справі за позовом Приватного підприємства «Фенікс-Д» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Львова про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень про визначення податкових зобовязань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість, -

В С Т А Н О В И Л А:

28.07.2008р. позивач Приватне підприємство /ПП/ «Фенікс-Д» звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив скасувати винесені Державною податковою інспекцією /ДПІ/ у Шевченківському районі м.Львова податкове повідомлення-рішення № 0004202300/030679 від 29.12.2007р. про визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість /ПДВ/ в розмірі 2679 грн. 33 коп., з яких 1787 грн. 33 коп. за основним платежем та 892 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, та податкове повідомлення-рішення № 0004192300/030678 від 29.12.2007р. про визначення податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств в розмірі 6476 грн. 28 коп., з яких 4317 грн. 52 коп. за основним платежем та 2158 грн. 76 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.2-4).

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 09.04.2009р. у задоволенні заявленого позову відмовлено (а.с.106-108).

Не погодившись із винесеним судовим рішенням, постанову суду оскаржив позивач ПП «Фенікс-Д», який покликаючись на неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким заявлений позов задоволити (а.с.111-113).

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що підприємством правомірно віднесено до валових витрат понесені витрати по укладеному з ПП «Святослав-Люкс» договору про надання маркетингових послуг та здійснення посередницької діяльності; вказаний договір виконаний договірними сторонами у повному обсязі, такий не визнаний недійсним в судовому порядку. У звязку з виконанням умов цього договору в позивача зросла реалізація товарів, ним були укладені нові угоди на продаж товарів, через що включення витрат в розмірі 8916 грн. 67 коп. до складу валових витрат вважає правомірним.

Окрім цього, податковим органом не визначений конкретний перелік документів, який платник податків зобовязаний був надати для перевірки, хоча всі документи були представлені ревізорам.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не зявилися, а відтак на підставі п.2 ч.1 ст.197 КАС України суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Як достовірно встановлено судом першої інстанції, впродовж 30.11.2007р.-13.12.2007р. ревізорами ДПІ у Шевченківському районі м.Львова проведено виїзну планову документальну перевірку ПП «Фенікс-Д» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2005р. по 30.06.2007р., по результатам якої складено Акт перевірки № 2294/348/23-1/32712554 від 18.12.2007р. (а.с.5-16).

Проведеною перевіркою встановлено, зокрема, порушення позивачем вимог пп.4.1.1 п.4.1 ст.4, п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5, пп.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено нарахування податку на прибуток за IV квартал 2005 року в сумі 2738 грн. 17 коп. та за 2006 рік в сумі 1579 грн. 35 коп.; порушення вимог пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», у звязку з чим встановлено заниження ПДВ в сумі 1783 грн. 33 коп. за грудень 2005 року.

На підставі наведеного Акта перевірки податковим органом прийняті податкове повідомлення-рішення № 0004202300/030679 від 29.12.2007р. про визначення податкового зобовязання з ПДВ в розмірі 2679 грн. 33 коп., з яких 1787 грн. 33 коп. за основним платежем та 892 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, та податкове повідомлення-рішення № 0004192300/030678 від 29.12.2007р. про визначення податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств в розмірі 6476 грн. 28 коп., з яких 4317 грн. 52 коп. за основним платежем та 2158 грн. 76 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.18, 19).

За результатами процедури апеляційного узгодження сум податкових зобовязань скарги позивача щодо донарахування податкових зобовязань були відхилені (а.с.35-36).

Відмовляючи у задоволенні заявленого позову, суд першої інстанції виходив з того, що витрати позивача по договору № 55 від 01.03.2005р., укладеному між ПП «Фенікс-Д» та ПП «Святослав-Люкс», на здійснення посередницької діяльності та про надання маркетингових послуг, понесені не з метою використання в господарській діяльності підприємства, оскільки доказів фактичного отримання відповідачем таких послуг не представлено.

Також матеріалами справи стверджується, що оборотна-сальдова відомість за ІІ-VI квартали 2005 року по рахунку 361 містить дані про валові доходи в розмірі 515336 грн., в той час у декларації по податку на прибуток за 2005 рік зазначено цифру 513300 грн., тобто, позивач не включив до складу валових доходів суму 2036 грн.; також за даними рахунку 361 позивачем зазначено за 2006 рік валові доходи в сумі 1240397 грн. 60 коп., а згідно реєстрів виданих податкових накладних за 2006 рік загальний обсяг податкових зобовязань склав 1246715 грн.; обґрунтовані пояснення вказаних розбіжностей позивачем не надано.

Колегія суддів вважає наведені висновки суду першої інстанції такими, що відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства.

Як убачається з матеріалів справи, в основу прийнятих рішень про визначення податкових зобовязань податковим органом були покладені факти невірного формування валових витрат та податкового кредиту з господарських операцій, які обумовлені виконанням договору № 55 від 01.03.2005р., укладеному між ПП «Фенікс-Д» та ПП «Святослав-Люкс», на здійснення посередницької діяльності та про надання маркетингових послуг, а також невірне відображення доходів у податковій звітності.

Із змісту договору № 55 від 01.03.2005р., укладеного між ПП «Фенікс-Д» та ПП «Святослав-Люкс», слідує, що його предметом є надання виконавцем (ПП «Святослав-Люкс») послуг замовнику (ПП «Фенікс-Д»), які полягають в укладенні договорів, у здійсненні посередницьких послуг по продажу товарів; в наданні консультацій, у вивченні ринку збуту по продукції замовника, за що останній зобовязаний виплатити виконавцю комісійну винагороду.

Умовами вказаного договору виконавець наділений правом на укладення договорів про посередницьку діяльність та маркетингові послуги, зобовязаний укладати договори з покупцями; факт виконаних робіт по вказаному договору повинен підтверджуватися складеним сторонами Актом виконаних робіт.

На підтвердження виконання умов цього договору позивачем представлені договори купівлі-продажу, які укладені безпосередньо між ПП «Фенікс-Д» та покупцями товарів, Акт виконаних робіт № 105 від 30.09.2005р. і платіжне доручення № 83 від 24.01.2006р. на оплату комісійної винагороди, а також Перелік угод, укладених ПП «Святослав-Люкс» протягом 01.07.2005р.-30.09.2005р., Розрахунок загальної суми продажу продукції, здійсненої за сприяння ПП «Святослав-Люкс» за вищевказаний період (а.с.17, 20-34, 37-39, 51, 55, 62).

Згідно з п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За змістом пп.5.2.1 п.5.2 цієї ж статті Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пп.5.3 - 5.7 цієї статті.

В силу вимог пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пп.7.4.4 п.7.4 цієї ж статті Закону якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Отже, з огляду на наведені законодавчі приписи підставою для зменшення платником об'єкта оподаткування (податкових зобов'язань) з податку на прибуток на суму вартості наданих послуг, а з податку на додану вартість - на суму цього податку, нараховану на вартість отриманих послуг, є факт реального надання послуг та безпосередній зв'язок понесених витрат на оплату цих послуг з господарською діяльністю платника податків, що передбачає використання у власній господарській діяльності придбаних (послуг) або ж призначення останніх для такого використання.

В свою чергу, факт безпосереднього зв'язку витрат з господарською діяльністю платника податків може бути встановлений з врахуванням якісних характеристик послуг, які б однозначно свідчили про призначення придбаних послуг для використання в господарській діяльності платника податків, відповідали б змісту цієї діяльності.

Оскільки ПП «Фенікс-Д» не подано відповідних доказів стосовно кількісних та якісних характеристик послуг, наданих ПП «Святослав-Люкс», а також доказів фактичного отримання цих послуг позивачем, тому суд першої інстанції обґрунтовано визнав законним здійснене податковим органом донарахування оспорюваних податкових зобов'язань у відповідній частині.

Зокрема, представленими документами не підтверджуються факти виконання ПП «Святослав-Люкс» умов договору № 55 від 01.03.2005р., а саме: здійснення самостійного пошуку потенційних покупців, укладення з такими договорів щодо реалізації належних позивачу товарів, вжиття інших дій, спрямованих на збільшення реалізації товарів позивача.

Окрім цього, позивачем не доведено належними засобами доказування реальне вчинення розглядуваної господарської операції, зокрема, не підтверджено існування зв'язку між укладенням договору № 55 від 01.03.2005р. та фактами зростання реалізації товарів третіми особами, а також економічної доцільності понесених витрат та їх використання у своїй господарській діяльності.

Таким чином, за даних обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність з боку позивача порушень при формуванні податкового кредиту та валових витрат за наслідками здійснення операцій з поставки спірних послуг.

Окрім цього, перевіркою встановлено, що згідно даних оборотно-сальдової відомості за період ІІ-ІV кварталів 2005 року по рах.361 «розрахунки з вітчизняними покупцями» валові доходи від реалізації товарів (робіт, послуг) складають 515336 грн., однак у декларації по податку на прибуток підприємства за 2005 рік, в тому числі за ІІІ-ІV квартали 2005 року, в рядку 01.1. «доходи від продажу товарів (робіт, послуг)» задекларовано 513300 грн.

Окрім цього, згідно даних оборотно-сальдової відомості за 2006 рік по рах.361 «розрахунки з вітчизняними покупцями» валові доходи від реалізації товарів (робіт, послуг) становлять 1240397 грн. 60 коп.; згідно даних реєстрів виданих податкових накладних за 2006 рік загальний обсяг податкових зобовязань з ПДВ становить 1246715 грн.

У Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства, затв. наказом ДПА України № 143 від 29.03.2003р., зазначено, що наведені в декларації відомості повинні підтверджуватися первинними документами обліку та відповідати податковому обліку (звітності).

Звідси, податковим органом правомірно зроблено висновок про те, що позивачем в порушення вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не включено до складу валових доходів за 2005 рік (ІІІ-ІV квартали) суму в розмірі 2036 грн.

Факт допущених помилок в податковій звітності позивача також підтверджується наданими бухгалтерською довідкою підприємства, журналом-ордером і відомістю по рах.361 «розрахунки з вітчизняними покупцями» (а.с.90-97).

Доводи апелянта в іншій частині на правомірність прийнятої постанови не впливають та висновків суду не спростовують.

Таким чином, враховуючи підтвердження в судовому засіданні обставин, якими контролюючий орган обґрунтував свої висновки про порушення позивачем вимог пп.4.1.1 п.4.1 ст.4, п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5, пп.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а відтак й покладених в основу прийнятих оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, заявлені позивачем вимоги є безпідставними і необґрунтованими, через що заявлений позов задоволенню не підлягає.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови суду колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст.94, 160, 195-197, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 254 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Фенікс-Д» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 09.04.2009р. в адміністративній справі № 2а-972/08/1370 залишити без задоволення, а згадану постанову суду без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий суддя: Р.М.Шавель

Судді: В.М.Каралюс

С.П.Нос