Ухвала суду № 16290061, 14.06.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-6786/10/2370 Головуючий у 1-й інстанції: Чубар Т.М.

Суддя-доповідач: Літвіна Н. М.

У Х В А Л А

Іменем України

"14" червня 2011 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого суддіЛітвіної Н.М.

суддів:Хрімлі О.Г.

Файдюка В.В.

при секретаріСоловіцькій І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Катеринопільському районі Черкаської області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2011 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Катеринопільський елеватор»до Державної податкової інспекції у Катеринопільському районі Черкаської області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2011 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Катеринопільський елеватор»до Державної податкової інспекції у Катеринопільському районі Черкаської області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення задоволено повністю.

На вказану постанову суду відповідач - Державна податкова інспекція у Катеринопільському районі Черкаської області, звернулася з апеляційною скаргою в якій просить її скасувати та постановити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Колегія суддів дослідивши матеріали справи приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 30 березня 2010 року Державною податковою інспекцією у Катеринопільському районі Черкаської області здійснена позапланова виїзна документальна перевірка ТОВ «Катеринопільський елеватор»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за листопад 2009 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалась в період з 01 жовтня 2009 року по 31 жовтня 2009 року.

За результатами перевірки, складений акт № 26/23-017/32580463 від 18 березня 2010 року, яким встановлено, що позивачем завищено податковий кредит за жовтень 2009 року на суму 135 939, 67 грн., чим порушено п. п. 7.4.1, 7.4.5, 7.7.1, 7.7.2, 7.7.11 п. 7.4, 7.7, статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем винесено оскаржуване повідомлення-рішення № 0000142301/2 від 30 липня 2010 року яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на загальну суму 135 940, 00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, ТОВ «Агрозахист-Торг»в перевіряємому періоді здійснювало поставки ТОВ «Катеринопільський елеватор»товари на загальну суму 679698, 37 грн., в тому числі податок на додану вартість в розмірі 135939, 67 грн..

13 січня 20010 року до ДПІ у м. Черкаси зроблено запит № 104/23-029 на предмет проведення зустрічної перевірки ТОВ «Агрозахист-Торг»по взаємовідносинах з позивачем за жовтень 2009 року на загальну суму 679698, 37 грн.

Згідно наданої інформації ТОВ «Агрозахист-Торг»за юридичною та фактичною адресою не знаходиться, звітність до державної податкової інспекції не подає з вересня 2009 року.

Крім того, зміст податкових накладних не відповідає Закону України «Про податок на додану вартість».

В зв»язку з чим апелянт посилається на те, що вказані податкові накладні не можуть бути підставою для нарахування покупцем податкового кредиту.

Між тим, колегія суддів з доводами апелянта не погоджується, виходячи з наступних обставин.

Відповідно до п. п. 7.7.1 п. 7.1 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»- сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

У разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з п.п. 7.7.1 п. 7.7 статті 7 Закону, має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації. Відповідно до п. 1.8 статті 1 Закону бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, є податковим кредитом.

Згідно п.п. 7.4.1 п. 7.4 статті 7 Закону - податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до п. п. 7.5.1 п. 7.5 статті 7 Закону - датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку то (робіт, послуг)

Податкова накладна, в свою чергу, згідно п.п. 7.2.1 п. 7.2 статті 7 Закону має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер, дату виписування, назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, податковий номер платника податку (продавця та покупця), опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг).

При цьому право на нарахування податку та складання податкових накладних згідно вимог п.п. 7.2.4 п. 7.2 статті 7 Закону надається виключно особам, зареєстрованим як платний податку у порядку, передбаченому статтею 9 Закону.

Як вбачається з матеріалів справи, податкові накладні, виписані позивачу ТОВ «Агрозахист-Торг», складені у відповідності до вимог п.п. 7.2.1 п. 7.2 статті 7 Закону, а також наказу Державної податкової адміністрації України «Про затвердження форм податкової накладної, книги обліку придбання та книги обліку продажу товарів (робіт, послуг), порядку їх заповнення».

Відповідно до п. п. 7.2.3 п. 7.2, п. п. 7.3.1 п. 7.3 та п. п. 7.4.1 п. 7.4 статті 7 Закону - податкова накладна є підставою для визначення сум податкового кредиту, оскільки тільки цей документ підтверджує одну з подій, що її здійснено покупцем: чи то оплату покупцем товару чи отримання товару від продавця, що є підставою для виникнення податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

При цьому податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що окрім наявності належним чином оформлених первинних бухгалтерських документів, зокрема, податкової накладної визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи-платника податку.

Судом встановлено, що протягом жовтня 2009 року позивач мав господарські відносини з ТОВ «Агрозахист-Торг», обумовлені господарською діяльністю позивача, про що свідчать видаткові накладні № 310 від 09 жовтня 2009 року на поставку соняшника в кількості 15, 280 тонн на загальну суму 34962, 30 грн., № 312 від 10 жовтня 2009 року на поставку соняшника в кількості 251,680 тонн на загальну суму 560463, 75 грн., № 314 від 10 жовтня 2009 року на поставку соняшника в кількості 99, 480 тонн на загальну суму 220212, 00 грн.

Вказаний товар був отриманий ТОВ «Катеринопільський елеватор», що підтверджується копіями накладних про отримання ним товару за відповідний період з зазначеним вище тоннажем соняшника та відмітками вагових дільниць, засвідчені підписами вагарів; належним чином засвідчені копії сторінок журналу реєстрації зважування вантажів на автомобільних вагах за період 09 по 10 жовтня 2009 року та журналу реєстрації результатів аналізів середньодобових зразків за відповідний період.

Відповідно до статті 10 Закону України «Про податок на додану вартість»та статей 1 і 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку.

При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки контрагента.

Таким чином, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Надання ж податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про оподаткування, з метою одержання податкової вигоди (бюджетного відшкодування) є підставою для її одержання, якщо контролюючий орган не доведе і не встановить, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Апелянтом належних доказів в підтвердження необґрунтованості заявлених платником податків вимог про надання податкової вигоди, в тому числі щодо безтоварності операцій чи одержання доходу за рахунок податкової вигоди, зокрема відшкодування податку на додану вартість з бюджету, за відсутності наміру здійснювати реальну підприємницьку діяльність, ні під час складання акту перевірки, покладеного в основу оскаржуваного в судовому порядку податкового повідомлення-рішення, ні під час розгляду справи по суті не надано.

Із наведеного випливає, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування, а, отже, не є підставою для зменшення податкового кредиту або відмови у відшкодуванні зазначеного податку покупцю, який відніс до податкового кредиту суму податку на додану вартість, сплачену продавцю разом із ціною товару (послуги).

Виходячи з наведеного вище, підстави для скасування оскаржуваного рішення відсутні.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 196, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Катеринопільському районі Черкаської області залишити без задоволення.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, тобто з 21 червня 2011 року, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя

Судді:

Повний текст ухвали виготовлений 20 червня 2011 року.