Ухвала суду № 16290048, 18.05.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: №2-а-2033/10 Головуючий у 1- й інстанції Костенко О.Ф. Суддя - доповідач: Чаку Є.В.

У Х В А Л А

Іменем України

18 травня 2011 р.м. Київ

18 травня 2011 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

Суддів: Коротких А.Ю., Файдюка В.В.

при секретарі: Ломановій Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Бахмацького районного суду Чернігівської області від 22.12.2010 року у справі за позовом Бахмацького районного центру зайнятості Чернігівської області до ОСОБА_2 про стягнення незаконно отриманої допомоги, -

В С Т А Н О В И В :

Бахмацький районний центр зайнятості Чернігівської області звернувся до Бахмацького районного суду Чернігівської області з позовом до ОСОБА_2 про стягнення незаконно отриманої допомоги.

Постановою Бахмацького районного суду Чернігівської області від 22.12.2010 року позовні вимоги задоволені в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, оскаржувану постанову суду скасувати та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 198 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує постанову суду та приймає нову постанову з підстав, передбачених ст. 202 КАС України.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції зазначив, що ОСОБА_2 у період перебування його на обліку як безробітного, був зареєстрований як фізична особа підприємець і здійснював підприємницьку діяльність. При розгляді справи в суді першої інстанції ОСОБА_2 з позовними вимогами погодився, але вказав, що не може сплатити у звязку з відсутністю грошових коштів.

В засідання учасники процесу не зявилися, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце апеляційного розгляду.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги колегія суддів визнала можливим розглядати справу в порядку письмового провадження.

З досліджених судовою колегією матеріалів справи вбачається, що згідно відповіді державного реєстратора, в результаті якої було встановлено, що ОСОБА_2 у період перебування його на обліку як безробітного, був зареєстрований як фізична особа підприємець і здійснював підприємницьку діяльність, починаючи з 21.09.2006 року по 12.09.2008 року. Знятий з обліку в звязку з працевлаштуванням 31.07.2008 року.

Згідно з протоколом № 27 засідання робочої групи щодо перевірки даних, які є підставою для надання статусу безробітного та виплати матеріального забезпечення від 20.09.2010 року ОСОБА_2 за час перебування його на обліку, як безробітного, було виплачено допомогу в сумі 6524,78 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»від 02 березня 2000 року №1533-III(далі по тексту Закон № 1533-III) загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття система прав, обовязків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Згідно з пунктом 1.2 Порядку надання допомоги по безробіттю, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20 листопада 2000 року № 307, допомога по безробіттю надається застрахованим і незастрахованим особам, визнаним в установленому порядку безробітними.

У статті 2 Закону України «Про зайнятість населення»від 01 березня 1991 року № 803-XII (далі Закон №803-XII) зазначено, що безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані в державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи.

Громадяни, які забезпечують себе роботою самостійно, у тому числі підприємці, належать до зайнятого населення (підп. «б»частини третьої ст. 1 Закону № 803-XII).

Якщо особа зареєстрована як приватний підприємець (незалежно від того, сплачує вона єдиний податок чи перебуває на загальній системі оподаткування), вона не може бути визнана безробітною і не має права на виплату допомоги по безробіттю.

Після того як фізична особа підприємець припинить підприємницьку діяльність, вона може стати на облік у центрі зайнятості і має право на отримання допомоги по безробіттю.

Юридичний факт припинення підприємницької діяльності, згідно із Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців»від 15 травня 2003 року № 755-IV, потребує підтвердження шляхом внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців відповідного запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності.

Відповідно до частини третьої статті 46 зазначеного Закону фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою підприємцем. Лише після державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізична особа має право набути в установленому порядку статусу безробітного та отримувати допомогу по безробіттю.

Відповідно до пп. 8 п. 1 ст. 31 Закону №1533-III виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі: призначення виплати на підставі документів, які містять неправдиві відомості.

Згідно з п. 6.14 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20 листопада 2000 року №307, передбачено, що застраховані особи зобовязані у повному обсязі повідомляти про обставини, що спричиняють зміни розміру матеріального забезпечення та порядку його надання. Сума вартості матеріального забезпечення та соціальних послуг, наданих застрахованій особі внаслідок зловживання або невиконання нею своїх обовязків, стягується з цієї особи в судовому порядку.

Колегія суддів апеляційної інстанції скасовує рішення суду першої інстанції, оскільки судом порушено предметну підсудність відповідно до ст. 18 Кодексу адміністративного судочинства.

Відповідно до ч. 2. ст. 18 кодексу адміністративного судочинства окружним адміністративним судам підсудні адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган державної влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, обласна рада, Київська або Севастопольська міська рада, їх посадова чи службова особа, крім випадків, передбачених цим Кодексом, та крім справ з приводу їхніх рішень, дій чи бездіяльності у справах про адміністративні проступки та справ, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам.

Згідно ч. 1. п. 4 ст. 202 КАС підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції при розгляді справи порушив норми матеріального та процесуального права, а саме предметну підсудність, тому оскаржувану постанову суду слід скасувати та прийняти нову, якої позовні вимоги Бахмацького районного центру зайнятості Чернігівської області до ОСОБА_2 про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю в сумі 6524,78 грн. задовольнити в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 203, 205, 206, 212, 254 КАС України суд, -

П О С Т А Н ОВ И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Бахмацького районного суду Чернігівської області від 22.12.2010 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги. Стягнути на користь Бахмацького районного центру зайнятості Чернігівської області з ОСОБА_2 незаконно виплачене матеріальне забезпечення на випадок безробіття в сумі 6524,78 грн. на розрахунковий рахунок: 37176300901007, код 21404894, Банк УДК в Чернігівській області, МФО 853592, Одержувач Бахмацький районний центр зайнятості.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя: Чаку Є.В.

Судді: