Постанова № 16291324, 16.06.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2-а-6357/10/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Лиска І.Г. Суддя-доповідач: Земляна Г.В.

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" червня 2011 р. м. Київ

колегія суддів судової палати по адміністративним справам Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Земляної Г.В.

суддів Грищенко Т.М., Мацедонської В.Е.

при секретарі Ломановій Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Бориспільської обєднаної державної податкової інспекції Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 20 січня 2011 року у справі за позовом Дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями «Аіро Кейтерінг Сервісіз Україна»до Бориспільської обєднаної державної податкової інспекції Київської області третя особа Державне підприємство «Міжнародний аеропорт «Бориспіль»про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач Дочірнє підприємства з іноземними інвестиціями «Аіро Кейтерінг Сервісіз Україна» (далі ДПІІ «Аіро Кейтерінг Сервісіз Україна») звернулося до суду з позовом про скасування податкових повідомлень рішень Бориспільської обєднаної державної податкової інспекції Київської області (далі Бориспільська ОДПІ, відповідач) № 0061952310/0 від 06 листопада 2009 року та № 0061952310/1 від 11 січня 2010 року.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 20 січня 2011 року позовні вимоги задоволені. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення недійсним податкове повідомлення-рішення відповідача № 0061952310/0 від 06 листопада 2009 року та № 0061952310/1 від 11 січня 2010 року..

Не погоджуючись з судовим рішенням представник Бориспільської обєднаної державної податкової інспекції Київської області подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову в задоволенні позову в повному обсязі. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необєктивність рішення суду, неповне зясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції частковому скасуванню з ухваленням нового рішення з таких підстав.

Згідно зі п.3 ч.1 ст. 198, п.4 ч.1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 статі 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, працівниками ДПА України, ДПІ у Святошинському районі м. Києва, ДПІ у Солом'янському районі м. Києва, ДПІ у Дарницькому районі м. Києва проведено позапланову виїзну перевірку Дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями «Аіро Кейтерінг Сервісіз Україна»з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок у банку. За результатами перевірки було складено Акт №3/23-80/24210469 від 27.10.2009 року «Про результати позапланової виїзної перевірки Дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями «Аіро Кейтерінг Сервісіз - Україна»з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок у банку.

За результатами перевірки встановлено порушення :

Пунктів 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пунктів 2.1., 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, п.п. 3.1.1. п.3.1, ст. 3, п.4.1. ст. 4, п. 6.1. п.6.2, п.6.5. ст. 6, п.п. 7.2.1, п. 7.2.6., п. 7.2, п.п. 7.3.6 п. 7.3, п.п 7.4.2, п.7.4.5. п. 7.4, п.п. 7.7.2. абзац 2, п.п. 7.7.4 а), п. 7.7.7. п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 6.1. ст. 6, ст. 7 Наказу ДПА України №165 від 30.05.1997 року зі змінами та доповненнями, затвердженого Мінюстом №233/2037 від 23.06.1997 року, п. 5.6 ст. 6 Розділу 5 Наказу №166 від 30.05.1997 року «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення та подання», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 09.07.1997 року №250/2054 зі змінами та доповненнями, що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за березень 2008 року в розмірі 639 893 гри.

Не погоджуючись з Актом перевірки від 27.10.2009 року позивач подав заперечення на Акт перевірки від 30.10.2009 року до ДПА України. За результатами розгляду заперечень, рішенням ДПА України від 03.11.2009 року №11253/6/23-6016 сума завищеного бюджетного відшкодування зменшена на 57, 7 тисяч гривень з причини повторного виключення із зазначеної суми рядку 23.4 в розмірі 54, 7 тис. грн. при здійснення податковим органом розрахунку від'ємного значення з податку на додану вартість та арифметичної помилки у акті перевірки у сумі 2, 9 тис. грн., в іншій частині висновки вищезазначеного акту перевірки залишені без змін.

За результатами перевірки, з урахуванням заперечень позивача Бориспільською ОДПІ Київської області було прийнято податкове повідомлення - рішення за формою «В1»від 06.11.2009 року №0061952310/0, яким підприємству визначену суму бюджетного відшкодування ПДВ за березень 2008 року - 582200 грн., у зв'язку з тим, що заявлені до відшкодування суми ПДВ на момент перевірки ДПП «Аіро Кейтерінг Сервісіз Україна»відшкодовані у сумі - 500347 грн., відповідно до п.п. 17.1.3. п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами, позивачу визначено податкове зобов'язання з ПДВ та зобов'язано сплатити суму податку у розмірі 500347 грн. та визначено штрафні (фінансові) санкції у сумі 250173 грн. 50 коп.

Позивач не погодився з вказаними податковими повідомленнями - рішеннями та звернувся з первинною скаргою від 16.11.2009 року, рішенням якої від 11.01.2010 року №315/10/23-1 первинна скарга позивача була залишена без задоволення, а рішення від 06.11.2009 року №0061952310/0 - без змін. Одночасно позивачу було виставлено відповідачем податкове повідомлення - рішення №0061952310/1 від 11.01.2010року, яким визначену суму бюджетного відшкодування ПДВ за березень 2008 року - 582200 грн., у зв'язку з тим, що заявлені до відшкодування суми ПДВ на момент перевірки ДПП «Аіро Кейтерінг Сервісіз Україна»відшкодовані у сумі - 500347 грн., відповідно до п.п. 17.1.3. п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», позивачу визначено податкове зобов'язання з ПДВ та зобов'язано сплатити суму податку у розмірі 500347 грн. та визначено штрафні (фінансові) санкції у сумі 250173 грн. 50 коп. Після цього позивач звернувся з повторною скаргою від 22.01.2010 року №31 (вхідний №93/10 від 25.01.2010 року) до ДПА в Київській області, за результатами розгляду якої, рішенням від 23.03.2010 року №664/10/25-017/19-235, скаргу залишено без задоволення, а податкові повідомлення - рішення Бориспільської ОДПІ Київської області №0061952310/0 від 06.11.2009 року та №0061952310/1 від 11.01. 2010 року-без змін. Не погоджуючись з вказаними рішеннями, позивач звернувся з повторною скаргою до ДПА України рішенням якої про результат розгляду повторної скарги від 09.06.2010 року №5493/6/25-045 05.02.2009 року, скаргу залишено без задоволення, а податкові повідомлення - рішення Бориспільської ОДПІ Київської області №0061952310/0 від 06.11.2009 року та №0061952310/1 від 11.01.2010 року - без змін. Підставою для винесення оспорюваних податкових повідомлень-рішень став висновок відповідача про те, що позивачем було порушено: - п.п. 6.2.1 п. 6.2. ст. 6 Закону України «Про ПДВ», в частині донарахування ПДВ за ставкою 20 % до експортних операцій, обсяг яких не перевищує 100 євро; - п.п. 7.4.1 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про ПДВ»в частині безпідставного включення до складу податкового кредиту сум ПДВ, не підтверджених податковими накладними та вантажно-митними деклараціями на суму 35337 грн. за серпень 2007 року на 15770 грн. за вересень 2007 року ; - п. 1, п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 2.1., п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, п.п. 3.1.1. п.3.1, ст. 3, п.4.1. ст. 4, п.6.5. ст. 6, п.п. 7.2.1, п. 7.2.6., п. 7.2, п.п. 7.4.1. п., п.7.4.5. п. 7.4, ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 6.1. ст. 6 ст. 7 Наказу ДПА України №165 від 30.05.1997 року зі змінами та доповненнями, в частині неправомірного віднесення до складу податкового кредиту суми податку по так званих «Супровідних послугах». Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги прийшов до висновку про протиправність оскаржуваний податкових рішень-повідомлень. Однак колегія суддів, в повній мірі, не погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного. Щодо порушень в частині донарахування ПДВ за ставкою 20% до експортних операцій, обсяг яких не перевищує 100 євро.

Що стосується операцій з оподаткування послуг, які є складовою частиною операцій з постачання повітряних суден, що здійснюють міжнародні рейси, то відповідно до підпункту "е" пункту 6.5 статті 6 Закону України «Про податок на додану вартість»місцем поставки послуг при наданні послуг персоналу з обслуговування морських, повітряних та космічних об'єктів вважається місце надання таких послуг, а відповідно до загального правила для визначення місця поставки послуг, встановленого пунктом 6.5 статті 6 Закону, місцем поставки вважається місце, де особа, яка надає послугу, зареєстрована платником цього податку (підпункт "а" пункту 6.5 статті 6).

Враховуючи те, що місце надання таких послуг знаходиться на митній території України (відповідно до статті 5 Митного кодексу України єдину митну територію України становлять територія України, зайнята сушею, територіальне море, внутрішні води і повітряний простір, а також штучні острови, установки і споруди, що створюються у виключній морській економічній зоні України, на які поширюється виключна юрисдикція України), то згідно з підпунктом 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону операції з поставки таких послуг є об'єктом оподаткування, база оподаткування яких визначається за правилами, встановленими статтею 4 Закону.

При цьому згідно з підпунктом 6.2.1 статті 6 Закону операції з поставки для заправки або постачання повітряних суден, що виконують міжнародні рейси для навігаційної діяльності чи перевезення пасажирів або вантажів за плату або входять до складу Військово-повітряних Сил України та відправляються за межі повітряного кордону України, у тому числі у місця тимчасового базування, оподатковуються за нульовою ставкою.

Таким чином, з урахуванням положень перерахованих норм податкового законодавства, операції з поставки товарів та послуг, які комплексно необхідні для обслуговування повітряних суден, які виконують міжнародні рейси, оподатковуються за нульовою ставкою, якщо надання таких товарів та послуг безпосередньо пов'язане з виконанням рейсу.

З огляду на вищезазначене донарахування ПДВ в сумі 21023 гривень по операціям поставки продуктів харчування на борти повітряних суден, що виконують міжнародні рейси для перевезення пасажирів або вантажів, вартість яких не перевищувала 100 євро необґрунтоване та безпідставне.

Стосовно безпідставного включення до складу податкового кредиту сум ПДВ, не підтвердженими податковими накладними та вантажно-митними деклараціями на суму 35337 гривень за серпень 2007 року на суму 15770 за вересень 2007 року.

У відповідності до пп.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань. Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Згідно вимог п. 1.7 статті 1 Закону України „Про податок на додану вартість" податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до вимог пп. 7.4.1 п. 7.4 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Приписами пп. 7.5.1 п. 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит визначається дата здійснення першої з наступних подій: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); або дата отримання податкової накладної.

Таким чином, податкова накладна є документом, який підтверджує сплату покупцем податку на додану вартість в ціні товару.

Відповідно до пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 вищезазначеного Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту .

Оскільки позивачем надано всі необхідні накладні та вантажно-митні декларації, які підтверджують заявлений позивачем податковий кредит, то заявлені відповідачем суми в розмірі 35336,85 гривень та 15769 гривень, які, на думку відповідача, не відносятся до суму податкового кредити безпідставні.

Відповідно до пп. 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми відшкодування, подає до відповідного податкового органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації до податкового органу подає до органу Держказначейства України копію декларації з відміткою податкового органу про її прийняття для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.

До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок) у разі їх наявності та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій у разі наявності експортних операцій.

Окрім того, пп. 4.1.3 п. 4.1 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.97 р. № 166 (в редакції чинній на час виникнення правовідносин), визначено: якщо платник податку має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми такого відшкодування на його поточний рахунок у банку, до податкової інспекції (адміністрації) таким платником податку подається також копія податкової декларації за відповідний період, на якій службовою особою цього податкового органу в момент прийняття декларації у відповідному службовому полі, розміщеному на першій сторінці декларації, здійснюється відмітка про прийняття цієї декларації (штамп податкового органу, дата, вхідний номер). При цьому така копія декларації з відміткою податкового органу про її прийняття повертається платнику податку для подання ним до органу Держказначейства України. Платником податку в службовому полі декларації здійснюється відмітка про отримання цієї копії.

Як свідчать матеріали справи на четвертому аркуші декларації з ПДВ за січень 2008 року зазначено що до декларації додано оригінали пяти основних аркушів вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операції у кількості 17 штук на 29 аркушах, що відповідає опису та акту відповідно до якого вони були передані Бориспільській ОДПІ.

Таким чином висновок відповідача щодо ненадання позивачем оригіналу пятого основного аркушу вантажно-митної декларації по операціям з Lufthansa Services Holding і як наслідок заниження податкових зобовязань з ПДВ по ставці 20% у розмірі 59679 грн. не відповідає дійсності та спростовується матеріалами справи.

Щодо висновків про порушення позивачем вимог п. 1, п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 2.1., п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, п.п. 3.1.1. п.3.1, ст. 3, п.4.1. ст. 4, п.6.5. ст. 6, п.п. 7.2.1, п. 7.2.6., п. 7.2, п.п. 7.4.1. п., п.7.4.5. п. 7.4, ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 6.1. ст. 6 ст. 7 Наказу ДПА України №165 від 30.05.1997 року, в частині неправомірного віднесення до складу податкового кредиту суми податку по так званих «Супровідних послугах», що не підтверджені податковими накладними та іншими первинними документами за період з жовтня 2006 року по березень 2008 року на загальну суму 384080 грн. слід зазначити наступне:

Між позивачем ДПП «Аіро Кейтерінг Сервісіз Україна»та ДМА «Бориспіль»25.02.1997 року було укладено Договір про оренду приміщення аеропорту №2.6.18-20, в якому сторонами було застосовано термін «аеропортний збір», сторони 12.02.2001 року уклали Доповнення №3 до Договору про оренду приміщення аеропорту, яким замінили слово «аеропортний збір»на слова «платіж за супровідні послуги».

Супровідні роботи (послуги) згідно договору та Доповнення до нього включають в себе: використання позивачем в процесі здійснення своєї діяльності доріг, перону та приміщень терміналів аеропорту; інструктажі з пожежної та авіаційної безпеки; надання одноразових перепусток відвідувачам; забезпечення дотримання авіаційної безпеки згідно «Технології спільного контролю на авіа безпеку борт харчування», як то організація руху і супровід автоліфтів до борту літака автомобілями служби авіаційної безпеки аеропорту, перевірка автотранспорту з метою попередження провозу заборонених речовин та предметів; інші послуги із загального забезпечення дотримання норм авіаційної безпеки, технічного і супровідного характеру, які мажуть виявлятись необхідними для позивача в процесі здійснення діяльності. Отримання (використання зазначених послуг пов'язано із здійсненням господарської діяльності позивачем на території аеропорту «Бориспіль»по забезпеченню (виготовлення та доставка на борт повітряного судна) бортовим харчуванням авіакомпаній, без супутніх робіт неможливо здійснювати поставки борт харчування на користь авіакомпанії з місця поставки на борту повітряного судна.

На підтвердження надання супровідних послуг Державним підприємством «Міжнародний аеропорт «Бориспіль»позивачем були надані акти виконаних робіт, у яких відсутні обов'язкові реквізити, а саме: не зазначено зміст господарської операції та її вимірник у натуральному (кількість, обсяг) та грошовому (ціна за одиницю, загальна вартість) виразі у розрізі кожної послуг та податкові накладні, які були виписані ДП «МА «Бориспіль», де у графі «назва номенклатури»міститься лише запис «платежі по супровідних послугах - 4167 американських доларів».

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

назву документа (форми);

дату і місце складання;

назву підприємства, від імені якого складено документ;

зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Аналогічна норма міститься в Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, так, у п. 2.1. та 2.4 зазначено, що первинними документами -є документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо.

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і .місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Господарські операції, відповідно до вищевказаного Положення, - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність»№ 996-ХІУ господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже належним чином оформлені первинні документи є єдиною документальною підставою, що посвідчує факт здійснення підприємством певної господарської операції.

Так, з наданих позивачем податкових накладних, рахунку-фактури, акта приймання-здачі виконаних послуг вбачається, що останні складені з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки з них фактично не можливо визначити, які саме «супутні послуги»були надані позивачу, в якій кількості (по окремим видам супутніх послуг) та неможливо встановити місце надання кожної послуги, а отже і сам факт поставки (надання) таких послуг.

У результаті неналежного оформлення первинних документів, позивачем неправильно була визначена база оподаткування та неправомірно включено до складу податкового кредиту суми по супровідних послугах, що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування за березень 2008 року у розмірі 384080 гривень.

Окрім цього, обов'язковість зазначення у податкових накладних номенклатури і кількісного виміру поставки послуг, їх договірної (контрактної) вартості, а також встановлення факту поставки послуг з їх використанням у господарській діяльності платника податків зумовлено порядком набуття права на податковий кредит, встановленого підпунктом 7.4.1, пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР.

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Згідно підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги) на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення, отримувач таких послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту.

Таким чином, з метою оподаткування ПДВ відповідно до вимог чинного законодавства надані ДП «МА «Бориспіль»податкові накладні з ПДВ мали містити інформацію у розрізі опису (номенклатури) послуг, їх кількості (обсягу), ціни поставки послуг без врахування податку, загальну вартість, що підлягає компенсації. Проте, така інформація у податкових накладних, наданих позивачу була відсутня. Таким чином, позивачем до складу податкового кредиту було віднесено суму ПДВ нараховану на вартість послуг, яка не була підтверджена первинними документами за березень 2008 року.

Згідно п. 3.1.1 п.3.1. Закону України «Про податок на додану вартість»об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

Відповідно до п. 4.1. ст. 4 вищевказаного Закону, база оподаткування операцій з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів), згідно із Законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість), що включається до ціни товарів (послуг). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

Враховуючи дані норми, колегія суддів зазначає, що позивачем при визначенні бази оподаткування податком на додану вартість було взято в розрахунок не договірну (контрактну) ціну послуг та супровідних послуг за фактом їх поставки (надання), визначеної для кожної послуги окремо за договором оренди № 2.6.18-20 від 25.02.1997 року та додаткових угод до нього, а інтегральну плату у вигляді відсотка обсягу продаж позивача.

Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень суд перевіряє чи вчинені вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений Конституцією і законами України.

З огляду на вищезазначене податкові повідомлення-рішення № 0061952310/0 від 06 листопада 2009 року та № 0061952310/1 від 11 січня 2010 року є правомірні в частині розміру суми 384080 гривень.

Відповідно до абз.2 п.8 Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби затвердженої Наказом ДПА від 17.03.01 № 110 зареєстрованої в Міністерстві юстиції 23 березня 01 за N 268/5459 (далі - Інструкція №110) передбачено, що у разі коли за наслідками перевірки виявляється факт завищення суми бюджетного відшкодування, заявленого в податковій декларації про податок на додану вартість, сума такого завищення вважається сумою податкового зобов'язання, прихованою від оподаткування. Якщо внаслідок такого завищення отримано бюджетне відшкодування, платник податку визнається таким, що ухиляється від оподаткування, і до нього застосовуються санкції відповідно до законодавства.

Штрафні санкції згідно з абзацами другим та третім цього пункту застосовуються в прядку та розмірах, визначених підпунктом 6.1.3 пункту 6 цієї Інструкції. При цьому штрафна (фінансова) санкція згідно з абзацом другим цього пункту застосовується, починаючи з податкового періоду, на який припадає граничний термін подання такої податкової декларації, згідно з якою платником податків заявлено відшкодування податку на додану вартість з бюджету у завищеній сумі, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу. У разі, якщо в результаті перевірки зменшується сума податку на додану вартість, заявлена до відшкодування, яка не була відшкодована з бюджету, штрафні санкції не застосовуються.

Згідно з л.6.1.3 Інструкції №110 у разі коли за даними документальних перевірок результати діяльності платника податків свідчать про заниження суми його податкових зобовязань, заявлених у податкових деклараціях, і контролюючий орган виявляє суму недоплати платника податків, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми недоплати та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули. Якщо за результатами перевірки виявлено в окремих податкових періодах суми недоплат, то за кожний з таких податкових періодів нараховуються штрафні (фінансові) санкції у порядку та в розмірах, визначених цим пунктом.

Станом на дату винесення податкового повідомлення-рішення №0061952310/0 від 06 листопада 2009 року відшкодовано шляхом погашення позитивних нарахувань згідно декларації з ПДВ за період з грудня 2008 року та січня 2009 року на загальну суму 500347 гривень, через що застосовано фінансові санкції в розмірі 250173,50 гривень.

Оскільки питома вага основного платежу 384080 гривень в загальній сумі становить 65,97% (384080 грн. : 582200), то сума штрафної санкції складає 165040,60 гривень (250173,5 грн. х 65,97%) з 250173,50 гривень

З огляду на вищезазначене рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень № 0061952310/0 від 06 листопада 2009 року та № 0061952310/1 від 11 січня 2010 року в частині 384080 гривень та штрафних санкцій в сумі 165040 гривень 60 копійок

Відповідно до ст. 159 КАС України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до розяснень Пленуму Верховного суду України, викладених у п.1 Постанови №11 від 29.12.1976 р. «Про судове рішення», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Наданні в ході апеляційного розгляду справи документи не підтвердили зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції: а саме які «супутні послуги»були надані позивачу, в якій кількості (по окремим видам супутніх послуг) та неможливо встановити місце надання кожної послуги, а отже і сам факт поставки (надання) таких послуг.

Таким чином апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині з ухваленням нового рішення у справі про відмову у задоволенні позову.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції порушені норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, що є підставою для часткового скасування судового рішення.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Відповідно до ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Таким чином вимоги апеляційної скарги підлягають частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню в частині.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4,8-11, 160, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Бориспільської обєднаної державної податкової інспекції Київської області задовольнити частково.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 20 січня 2011 року скасувати в частині визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень № 0061952310/0 від 06 листопада 2009 року та № 0061952310/1 від 11 січня 2010 року в частині щодо стягненні 384080 (триста вісімдесять чотири тисячі вісімдесять) гривень щодо стягненні штрафних санкцій в сумі 165040 (сто шість пять тисяч сорок) гривень 60 копійок.

В цій частині відмовити у задоволенні позову.

В іншій частині постанову суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, тобто з 21 червня 2011 року, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: Г.В.Земляна

Судді: Т.М.Грищенко

В.Е.Мацедонська