Постанова № 16286345, 10.06.2011, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2011 року Справа № 2а/0370/1251/11

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Сороки Ю.Ю.,

при секретарі судового засідання Шепталовій А.П.,

за участю представників позивача Боровського В.В., Коберник В.А., Папенко Т.А.,

представника відповідача Ярошика Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку в адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Волиньобленерго" до Луцької обєднаної державної податкової інспекції про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Волиньобленерго" звернулося з позовом до Луцької обєднаної державної податкової інспекції про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 22.12.2010 року № 0002282301/0, №0002292301/0.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 27.08.2010 року по 25.11.2010 року було проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 року по 30.06.2010 року, за результатами якої складено акт № 9138/23-2/00131512 від 09.12.2010 року.

На підставі акта перевірки Луцькою обєднаною державною податковою інспекцією винесено податкові повідомлення-рішення:

від 22.12.2010 року № 0002282301/0, яким позивачу визначено податкове зобовязання з податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності, в розмірі 443250 грн. 00 коп., в тому числі за основним платежем 319000 грн. 00 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями 124250 грн. 00 коп.;

від 22.12.2010 року № 0002292301/0, яким позивачу визначено податкове зобовязання по податку на додану вартість в розмірі 140375 грн. 00 коп., в тому числі за основним платежем 93583 грн. 00 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями 46792 грн. 00 коп.

Позивач оскаржував дані податкові повідомлення-рішення до Луцької обєднаної державної податкової інспекції, Державної податкової адміністрації у Волинській області та Державної податкової адміністрації України, проте за результатами розгляду скарг податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скарги без задоволення.

Позивач вважає вказані податкові повідомлення-рішення необґрунтованими, оскільки висновки, викладені в акті перевірки, не відповідають дійсним обставинам, а тому просить визнати нечинними податкові повідомлення-рішення від 22.12.2010 року № 0002282301/0, №0002292301/0.

В судовому засіданні представники позивача, кожен зокрема, адміністративний позов підтримали з підстав, викладених у позовній заяві, просили позов задовольнити.

Представники відповідача в судовому засіданні, кожен зокрема, адміністративний позов не визнали повністю, подали до суду письмові заперечення, в яких зазначено, що перевіркою позивача встановлено порушення підпункту 5.3.2 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 319000 грн. 00 коп.; підпункту 4.5.1 пункту 4.5 статті 4, підпунктів 7.2.6, 7.2.7 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.8.1 пункту 7.8 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 93666 грн. 00 коп. Порушення підпункту 5.3.2 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» полягає в тому, що позивачем неправомірно включено до валових витрат послуги по обслуговуванню програмного забезпечення, замість збільшення суми понесених витрат балансової вартості основних фондів 4 групи. Порушення підпункту 4.5.1 пункту 4.5 статті 4, підпунктів 7.2.6, 7.2.7 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.8.1 пункту 7.8 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» полягає у тому, що товариством: 1) неправомірно подано уточнюючі розрахунки щодо збільшення податкового кредиту на суму 71231 грн. 00 коп. за період, охоплений попередніми перевірками, якими не встановлено порушень вимог чинного законодавства щодо формування податкового кредиту; 2) неправомірно включено до податкового кредиту податок на додану вартість в розмірі 21659 грн. 00 коп. по податкових накладних, виписаних ТзОВ «ОВ Енергомаш-Інвест» і СПД фізичною особою ОСОБА_5, які по операціях з позивачем не задекларували відповідні суми податкових зобовязань; 3) неправомірно включено до податкового кредиту за квітень 2009 року податок на додану вартість в розмірі 693 грн. 00 коп. по податкових накладних на поставку запасних частин, виписаних ПП «Україна-спецагро», так як відповідно до інформації Кіровоградської обєднаної державної податкової інспекції правочини по взаємовідносинах між ПП Україна-спецагро» та контрагентами визнано нікчемними, крім того, придбання даних запасних частин не віднесено позивачем до складу валових витрат.

Заслухавши пояснення сторін, зясувавши обставини справи та дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення повністю.

Судом встановлено, що 07.09.1994 року Відкрите акціонерне товариство «Волиньобленерго» зареєстроване як субєкт господарської діяльності виконавчим комітетом Луцької міської ради, що підтверджується копією Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи (т.2, а.с.35).

24.03.2011 року рішенням загальних зборів акціонерів Відкрите акціонерне товариство «Волиньобленерго» перейменоване у Публічне акціонерне товариство «Волиньобленерго», яке є правонаступником всіх прав та обовязків Відкритого акціонерного товариства «Волиньобленерго».

З 27.08.2010 року по 25.11.2010 року було проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 року по 30.06.2010 року. За результатами перевірки складено акт №9138/23-2/00131512 від 09.12.2010 року, в якому зафіксовано порушення позивачем підпункту 5.3.2 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», підпункту 4.5.1 пункту 4.5 статті 4, підпунктів 7.2.6, 7.2.7 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.8.1 пункту 7.8 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (т.1, а.с.11-61).

Позивачем на вказаний акт подано до Луцької обєднаної державної податкової інспекції заперечення від 13.12.2010 року №19/23-3828 (т.1, а.с.66-72). Луцька обєднана державна податкова інспекція у листі від 17.12.2010 року №31210/10/23-2 прийняла до уваги заперечення позивача в частині заниження податку на додану вартість за вересень 2009 року на загальну суму 83 грн. 00 коп. (т.1, а.с.73-80).

На підставі акта перевірки №9138/23-2/00131512 від 09.12.2010 року Луцькою обєднаною державною податковою інспекцією винесено податкові повідомлення-рішення:

від 22.12.2010 року № 0002282301/0, яким позивачу визначено податкове зобовязання з податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності, в розмірі 443250 грн. 00 коп., в тому числі за основним платежем 319000 грн. 00 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями 124250 грн. 00 коп. (т.1, а.с.82);

від 22.12.2010 року № 0002292301/0, яким позивачу визначено податкове зобовязання по податку на додану вартість в розмірі 140375 грн. 00 коп., в тому числі за основним платежем 93583 грн. 00 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями 46792 грн. 00 коп. (т.1, а.с.83).

Позивач оскаржував дані податкові повідомлення-рішення до Луцької обєднаної державної податкової інспекції, Державної податкової адміністрації у Волинській області та Державної податкової адміністрації України, проте за результатами розгляду скарг податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скарги без задоволення (т.1, а.с.88-127).

Порушення позивачем підпункту 5.3.2 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» полягає в тому, що позивачем неправомірно включено до валових витрат витрати, повязані з придбанням нематеріальних активів, а саме послуг по обслуговуванню програмного забезпечення, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2009 рік та півріччя 2010 року на загальну суму 319000 грн. 00 коп.

Судом встановлено, що 24.02.2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Софт Формат» (Виконавець) та Відкритим акціонерним товариством «Волиньобленерго» (Замовник) укладено договір № 19/09-43 на супровід програмного забезпечення (т.2, а.с.16-18). Відповідно до даного Договору Замовник оплачує, а Виконавець надає послуги по супроводу програмного забезпечення (далі ПЗ). Роботи по супроводу програмного забезпечення включають: 1)інформаційне обслуговування: консультування Замовника по питаннях роботи з ПЗ; надання консультативної допомоги в усуненні помилок, що виникли внаслідок некоректної експлуатації ПЗ; 2) технічну підтримку: щоквартальна діагностика функціональності ПЗ та правильності експлуатації ПЗ Замовником; регламентні роботи по підтримці функціональності ПЗ; внесення змін, коректив та доповнень до ПЗ, які необхідні Замовнику в рамках технологічних та нормативних вимог.

Згідно з Протоколом узгодження договірної ціни до договору № 19/09-43 від 24.02.2009 року місячна оплата по договору за надання комплексу послуг по супроводу вказаних програм встановлюється в сумі 79000 грн. 00 коп. (т.2, а.с.22).

На виконання договору 19/09-43 від 24.02.2009 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Софт Формат» надано послуг на загальну суму 711000 грн. 00 коп., що підтверджується копіями актів: № 3 від 30.04.2009 року, № 4 від 31.05.2009 року, № 5 від 30.06.2009 року, № 6 від 31.07.2009 року, № 7 від 31.08.2009 року, № 8 від 30.09.2009 року, №9 від 31.10.2009 року, № 10 від 30.11.2009 року, № 11 від 31.12.2009 року (т.2, а.с.23-31).

28.12.2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Софт Формат» (Виконавець) та Відкритим акціонерним товариством «Волиньобленерго» (Замовник) укладено договір № 19/09-390 на закупівлю послуг консультативних з програмного забезпечення і послуг з розроблення (супроводу) забезпечення (т.2.а.с.1-3). Роботи по супроводу програмного забезпечення включають: 1)інформаційне обслуговування: консультування Замовника по питаннях роботи з ПЗ; надання консультативної допомоги в усуненні помилок, що виникли внаслідок некоректної експлуатації ПЗ; 2) технічну підтримку: щоквартальна діагностика функціональності ПЗ та правильності експлуатації ПЗ Замовником; регламентні роботи по підтримці функціональності ПЗ; внесення змін, коректив та доповнень до ПЗ, які необхідні Замовнику в рамках технологічних та нормативних вимог.

Відповідно до Протоколу узгодження договірної ціни до договору № 19/09-390 від 28.12.2009 року місячна оплата по договору за надання комплексу послуг по супроводу вказаних програм встановлюється в сумі 95000 грн. 00 коп. (т.2, а.с.7).

На виконання договору № 19/09-390 від 28.12.2009 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Софт Формат» надано послуг на загальну суму 565000 грн. 00 коп., що підтверджується копіями актів: № 1 від 31.01.2010 року, № 2 від 28.02.2010 року, № 3 від 31.03.2010 року, № 4 від 30.04.2010 року, № 5 від 31.05.2010 року, № 6 від 30.06.2010 року (т.2, а.с.10-15).

Відповідно до пункту 1.32 статті 1 Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств» (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) від 28.12.1994 року №334/94-ВР (далі Закон № 334/94-ВР) господарська діяльність будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Згідно з пунктом 1.2. статті 1 Закону № 334/94-ВР нематеріальний актив обєкти інтелектуальної, в тому числі промислової власності, а також інші аналогічні права, визначені у порядку, встановленому відповідним законодавством, обєктом права власності платника податку.

Пункт 5.1 статті 5 Закону №334/94-ВР передбачає, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпункт 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону №334/94-ВР передбачає, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з пунктом 5.11 статті 5 Закону №334/94-ВР установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Відповідно до пункту 18 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 8 «Нематеріальні активи», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 242 від 18.10.1999 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.11.1999 року за №750/4043, первісна вартість нематеріальних активів збільшується на суму витрат, пов'язаних із удосконаленням цих нематеріальних активів і підвищенням їх можливостей та строку використання, які сприятимуть збільшенню первісно очікуваних майбутніх економічних вигод. Витрати, що здійснюються для підтримання об'єкта в придатному для використання стані та одержання первісно визначеного розміру майбутніх економічних вигод від його використання, включаються до складу витрат звітного періоду.

Судом встановлено, що Публічне акціонерне товариство «Волиньобленерго» в своїй господарській діяльності для виконання покладених функцій та завдань використовує наступні програмні продукти: «Ліміти-SFv1», «Інформаційна система обліку збуту електричної енергії», «Автоматизована система обліку та нарахування заробітної плати», «Автоматизована система складського обліку», «Автоматизована система обліку реалізації електроенергії побутовим споживачам», «Облік основних засобів», «Автоматизована система бухгалтерського обліку», «Автоматизована система обліку малоцінних необоротних активів та швидкозношуваних предметів», «Банк-Каса-Авансові звіти», «Автоматизована система обліку автогосподарства», «Автоматизована система обліку технічного стану та обслуговування електромереж 0,4-110 КВ», що підтверджується копіями інвентарних карток обліку основних засобів та актами приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів (т.2, а.с.80-102).

Із досліджених у судовому засіданні договорів № 19/09-43 від 24.02.2009 року та №19/09-390 від 28.12.2009 року, укладених між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Софт Формат», вбачається, що супровід та обслуговування програмного забезпечення полягало у підтриманні програмних продуктів у придатному для використання стані та одержання первісно визначеного розміру майбутніх економічних вигод від його використання, а не у вдосконаленні цих нематеріальних активів і підвищення їх можливостей та строку використання, які сприятимуть збільшенню первісно очікуваних майбутніх економічних вигод.

Таким чином, позивачем правомірно включено до складу валових витрат витрати, повязані з придбанням послуг по обслуговуванню програмного забезпечення за договорами № 19/09-43 від 24.02.2009 року та №19/09-390 від 28.12.2009 року, а тому податкове повідомлення рішення від 22.12.2010 року № 0002282301/0, яким позивачу визначено податкове зобовязання з податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності, в розмірі 443250 грн. 00 коп. є протиправним та підлягає скасуванню.

Проведеною перевіркою податку на додану вартість встановлено, що позивачем за період з 01.04.2009 року по 30.06.2010 року завищено податковий кредит на загальну суму 93583 грн. 00 коп.

Як вбачається з акта перевірки, порушення позивачем підпункту 7.2.6 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.8.1 пункту 7.8 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», пунктів 5.7, 5.8 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість полягає в тому, що товариством подано уточнюючі розрахунки щодо збільшення податкового кредиту на загальну суму 71231 грн. 00 коп., в тому числі: за серпень 2009 року на суму 15830 грн. 00 коп., за вересень 2009 року на суму 55397 грн. 00 коп., за жовтень 2009 року на суму 4 грн. 00 коп., за період, охоплений попередніми перевірками, якими не було встановлено порушень вимог чинного законодавства щодо формування податкового кредиту.

Судом встановлено, що товариством податкові накладні на загальну суму 71231 грн. 00 коп. отримані у липні, серпні 2009 року, а тому у серпні, вересні, жовтні 2009 року позивачем подано до Луцької обєднаної державної податкової інспекції такі уточнюючі розрахунки податкових зобовязань з податку на додану вартість у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок: за червень 2007 року №900839856 від 18.08.2009 року, за липень 2007 року №900839855 від 18.08.2009 року, за грудень 2007 року №900839849 від 18.08.2009 року, за січень 2008 року №900839844 від 18.08.2009 року, за травень 2008 року №900839843 від 18.08.2009 року, за червень 2008 року №900839845 від 18.08.2009 року, за липень 2008 року №900839846 від 18.08.2009 року, за листопад 2008 року №900839852 від 18.08.2009 року, за січень 2009 року №900839859 від 18.08.2009 року, за лютий 2009 року №900839857 від 18.08.2009 року, за березень 2009 року №900839850 від 18.08.2009 року, за вересень 2006 року №9001136226 від 18.09.2009 року, за листопад 2006 року №9001136228 від 18.09.2009 року, за грудень 2006 року №9001136229 від 18.09.2009 року, за лютий 2007 року №9001136230 від 18.09.2009 року, за березень 2007 року №9001136233 від 18.09.2009 року, за червень 2007 року №9001136231 від 18.09.2009 року, за серпень 2007 року №9001136232 від 18.09.2009 року, за вересень 2007 року №9001136227 від 18.09.2009 року, за листопад 2007 року №9001136225 від 18.09.2009 року, за грудень 2007 року №9001136224 від 18.09.2009 року, за січень 2008 року №9001136235 від 18.09.2009 року, за березень 2008 року №9001136234 від 18.09.2009 року, за травень 2008 року №9001136223 від 18.09.2009 року, за червень 2008 року №9001136222 від 18.09.2009 року, за липень 2008 року №9001136221 від 18.09.2009 року, за вересень 2008 року №9001136220 від 18.09.2009 року, за жовтень 2008 року №9001136219 від 18.09.2009 року, за грудень 2008 року №9001136217 від 18.09.2009 року, за січень 2009 року №9001136237 від 18.09.2009 року, за лютий 2009 року №9001139750 від 18.09.2009 року, за лютий 2009 року №9001405749 від 16.10.2009 року (т.1,а.с.192-198; т.2,а.с.104-190).

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України „Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ платник податків, який виявив у майбутніх звітних періодах (з урахуванням строків давності, визначених ст. 15 Закону) помилки в показниках раніше поданої податкової декларації, має право або подати уточнюючий розрахунок до такої декларації, або врахувати такі уточнені показники в складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.4.4 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.97 №166, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09.07.97 за №250/2054 (із змінами і доповненнями), якщо платник самостійно виявив помилки, що містяться у раніше поданій декларації, то такий платник зобовязаний подати в порядку, установленому для подання декларацій з податку на додану вартість (без урахування граничного терміну подання, але з урахуванням строків давності, встановлених ст.15 Закону), уточнюючий розрахунок податкових зобовязань з податку на додану вартість у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок (далі уточнюючий розрахунок). Одним уточнюючим розрахунком має бути виправлено помилки лише однієї раніше поданої декларації.

Отже, подання позивачем уточнюючих розрахунків щодо збільшення податкового кредиту на загальну суму 71231 грн. 00 коп., в тому числі: за серпень 2009 року на суму 15830 грн. 00 коп., за вересень 2009 року на суму 55397 грн. 00 коп., за жовтень 2009 року на суму 4 грн. 00 коп. здійснене відповідно до норм чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства.

Як вбачається з акта перевірки, порушення позивачем підпункту 7.4.1 пункту 7.4, пункту 7.5, підпункту 7.8.1 пункту 7.8 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» полягає в тому, що товариство включило до податкового кредиту податок на додану вартість в розмірі 21659 грн. 00 коп. по податкових накладних, виписаних ТзОВ «ОВ Енергомаш-Інвест» і СПД фізичною особою ОСОБА_5, які по операціях з позивачем не задекларували відповідні суми податкових зобовязань.

Судом встановлено, що Відкритим акціонерним товариством «Волиньобленерго» включено до податкового кредиту податок на додану вартість в розмірі 3325 грн. 00 коп. по податкових накладних, виписаних фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5, у наступних звітних періодах: травень 2009 року 357 грн. 00 коп., червень 2009 року 249 грн. 00 коп., липень 2009 року 213 грн. 00 коп., серпень 2009року 299 грн. 00 коп., вересень 2009 року 277 грн. 00 коп., жовтень 2009 року 254 грн. 00 коп., листопад 2009 року 211 грн. 00 коп., грудень 2009 року 66 грн. 00 коп., січень 2010 року 270 грн. 00 коп., лютий 2010 року 82 грн. 00 коп., березень 2010 року 162 грн. 00 коп., квітень 2010 року 431 грн. 00 коп., травень 2010 року 157 грн. 00 коп., червень 2010 року 297 грн. 00 коп. (т.1, а.с.199-233).

Крім того, позивачем включено до податкового кредиту податок на додану вартість в розмірі 18334 грн. 00 коп. по податкових накладних, виписаних Товариством з обмеженою відповідальністю «ОВ Енергомаш-Інвест», у наступних податкових періодах: квітень 2010 року 9167 грн. 00 коп., травень 2010 року 9167 грн. 00 коп.(т.1, а.с.240,243).

В акті перевірки зазначено, що оскільки ФОП ОСОБА_5 відповідно до Автоматичного співставлення розшифровок податкового кредиту та податкових зобовязань має не основний стан (10 запит на встановлення місцезнаходження) та не звітується до податкової інспекції за місцем реєстрації з травня 2009 року, а ТзОВ «ОВ Енергомаш-Інвест» згідно з інформацією Стаханівської обєднаної державної податкової інспекції від 28.10.2010 року № 13607/23 та акта про неможливість проведення перевірки контрагента ТОВ «ОВ Енергомаш-Інвест» з питань підтвердження отриманих від ВАТ «Волиньобленерго» відомостей від 28.10.2010 року № 35/23/36533422 у звязку з тим, що дане підприємство не знаходиться за юридичною адресою та не звітується до податкової інспекції за місцем реєстрації з квітня 2010 року, а тому позивачем неправомірно віднесено до податкового кредиту податок на додану вартість в розмірі 21659 грн. 00 коп. по податкових накладних, виписаних ФОП ОСОБА_5 та ТзОВ «ОВ Енергомаш-Інвест».

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (далі Закон № 168/97-ВР) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підпункт 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР визначає, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Отже, Законом України “Про податок на додану вартість” передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку (покупця) належно оформленої податкової накладної.

З матеріалів справи вбачається, що на момент здійснення господарських операцій позивача з ФОП ОСОБА_5 та ТзОВ «ОВ Енергомаш-Інвест», останні були зареєсторовані платниками ПДВ (т.2, а.с.32,34).

Таким чином, суд не приймає до уваги посилання Луцької ОДПІ на відсутність податкової звітності ФОП ОСОБА_5 та ТзОВ «ОВ Енергомаш-Інвест», що, на думку податкового органу, дає підставу стверджувати про порушення позивачем норм податкового законодавства. При цьому суд враховує, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування валових витрат та податкового кредиту у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо їх визначення і має всі документальні підтвердження розміру своїх витрат та податкового кредиту.

Отже, позивачем правомірно включено до податкового кредиту податок на додану вартість в розмірі 21659 грн. 00 коп. по податкових накладних, виписаних ТзОВ «ОВ Енергомаш-Інвест» і СПД фізичною особою ОСОБА_5

Як вбачається з акта перевірки, порушення позивачем підпункту 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.4.1 пункту 7.4, пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» полягає в тому, що товариством неправомірно включено до податкового кредиту за квітень 2009 року податок на додану вартість в розмірі 693 грн. 00 коп. по податкових накладних, виписаних ПП «Україна-спецагро» в попередніх податкових періодах на поставку запасних частин, оскільки відповідно до інформації Кіровоградської обєднаної державної податкової інспекції правочини по взаємовідносинах між ПП «Україна-спецагро» та контрагентами визнано нікчемними, крім того, придбання даних запасних частин не віднесено позивачем до складу валових витрат.

Судом встановлено, що позивачем придбано у ПП «Україна-спецагро» запасні частини на загальну суму 4160 грн. 01 коп., в тому числі ПДВ в сумі 693 грн. 00 коп. (т.1,а.с.236). Податок на додану вартість в розмірі 693 грн. 00 коп. по податкових накладних, виписаних ПП «Україна-спецагро», товариством включено до податкового кредиту за квітень 2009 року.

Підпункт 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону визначає, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Як передбачено підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Разом з тим у підпункті 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону визначено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Таким чином, оскільки факт продажу товару підтверджується відповідними бухгалтерськими документами, то підстави для визнання правочинів, укладених між позивачем та ПП «Україна-спецагро» нікчемними відсутні. Крім того, відповідачем ні в акті перевірки, ні в судовому засіданні не надано будь-яких доказів, які б вказували, що господарські операції між позивачем та ПП «Україна-спецагро» суперечать чинному законодавству чи моральним засадам суспільства, чи порушують публічний порядок.

Отже, позивачем правомірно включено до складу податкового кредиту за квітень 2009 року податок на додану вартість в розмірі 693 грн. 00 коп. по податкових накладних, виписаних ПП «Україна-спецагро».

Враховуючи вищевикладене, податкове повідомлення-рішення від 22.12.2010 року №0002292301/0, яким позивачу визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 140375 грн. 00 коп. є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно із частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України КАС України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Відповідно до частини другої статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час судового розгляду справи відповідач не довів належними та допустимими доказами правомірність прийняття оскаржуваних позивачем податкових повідомлень-рішень, а викладені в акті перевірки висновки податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства не знайшли свого підтвердження.

Приймаючи рішення у даній справі, суд виходить із повноважень, визначених частиною другою статті 162 КАС України, яка передбачає, що у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про скасування рішення, попередньо визнавши його протиправним.

Таким чином, адміністративний позов слід задовольнити повністю шляхом прийняття постанови про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Луцької обєднаної державної податкової інспекції від 22.12.2010 року №0002282301/0 та №0002292301/0.

Керуючись частиною 3 статті 160, статтями 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про податок на додану вартість», Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Луцької обєднаної державної податкової інспекції від 22 грудня 2010 року №0002282301/0 та від 22 грудня 2010 року №0002292301/0.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, повний текст якої виготовлено 15 червня 2011 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Ю. Ю. Сорока