Рішення № 16285783, 16.06.2011, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" червня 2011 р.

Справа № 10/5027/485/2011.

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Газторг Україна”, м. Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційного товариства “Арго”, с. Шилівці Хотинського району Чернівецької області

про стягнення коштів у сумі 17322,09 грн.

Суддя Т.І. Ковальчук

Представники:

Позивача –не з’явився

Відповідача –не з’явився

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся з позовом до відповідача про стягнення санкцій за прострочення оплати за спожитий газ на суму 17322,09 грн., у тому числі 9591,25 грн. штрафу, 3852,30 грн. пені, 745,58 грн. 3% річних та 3132,96 грн. інфляційних.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що, заборгувавши позивачеві 137017,94 грн. по оплаті за спожитий газ, сплачених під час розгляду господарським судом Чернівецької області справи № 5/5027/131/2011, відповідач у відповідності до укладеного між сторонами договору та чинного законодавства має сплатити також штраф, пеню, інфляційні витрати та 3% річних за вказане прострочення.

Провадження у справі порушено ухвалою від 18.05.2011 р., розгляд справи в судовому засіданні призначено на 31.05.2011 р.

Відзиву на позов відповідач не надав.

У зв’язку з неявкою представників сторін у судове засідання 31.05.2011 р. ухвалою від 31.05.2011 р. розгляд справи відкладено на 16.06.2011 р.

У судове засідання 16.06.2011 р. представники сторін не з’явилися. Позивач надіслав листа, в якому просить розглянути справу без участі його представника.

Від відповідача надійшла телеграма, в якій він просить відкласти розгляд справи у зв’язку із зайнятістю його представника в іншому судовому засіданні.

Розглянувши клопотання відповідача, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи.

Так, представник відповідача двічі не з’явився в судове засідання, вперше –без попередження причин неявки, причини повторної неявки документально не підтверджені, окрім того, для участі в судовому засіданні 16.06.2011 р. відповідач міг уповноважити іншу особу представляти його інтереси в даній справі. Відповідач також не подав відзиву на позов, хоча не був позбавлений такої можливості, оскільки докази своєчасного отримання ним ухвал господарського суду наявні в матеріалах справи (а.с. 23, 37). Встановлений ст. 69 ГПК України строк вирішення спору закінчується 18.06.2011 р. і підстав для його продовження немає. За вказаних обставин суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини справи, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини між сторонами, суд встановив наступне.

Відповідно до укладеного між сторонами договору № 12/09-11/19/09/0370 від 11.12.2009 р. на постачання природного газу позивач передав відповідачеві у власність природний газ та надав послуги із забезпечення постачання природного газу у листопаді 2010 р. на суму 115976,88 грн. та в грудні 2010 р. на суму 134856,84 грн., що підтверджується відповідними актами прийому-передачі вартісних показників природного газу (а.с. 14-17, 27-30). Всього за вказаний період позивач передав відповідачеві природний газ на загальну суму 250833,72 грн.

Згідно з п. 6.1 згаданого договору поставки остаточний розрахунок за фактично отриманий обсяг газу у звітному місяці здійснюється до 5 числа місяця, наступного за звітним, а п. 7.2 договору передбачено, що в разі несплати або несвоєчасної оплати за спожитий газ у строки, зазначені в п. 6.1 даного договору, споживач сплачує на користь постачальника крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% відсотків річних за весь час прострочення пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу до повного розрахунку, а за прострочення понад 30 днів споживач додатково сплачує штраф у розмірі 7 відсотків від суми заборгованості.

Як вбачається з матеріалів справи: акту звірки взаєморозрахунків (а.с. 18), банківських виписок (а.с. 31-33), станом на 06.01.2011 р. відповідач прострочив оплату вартості переданого йому у листопаді та грудні 2010 р. газу в сумі 137017,94 грн.

Указану суму відповідач сплатив позивачеві частками: 03.02.2011 р. –50000 грн., 21.03.2011 р. –10000 грн. та 06.04.2011 р. –77017,94 грн.

У зв’язку зі сплатою боргу ухвалою господарського суду Чернівецької області від 07.04.2011 р. по п. 11 ст. 80 ГПК України було припинено провадження у справі № 5/5027/131/2011 за позовом ТОВ “Газторг Україна” до ТОВ ВКТ “Арго” про стягнення заборгованості в сумі 137017,94 грн. (а.с. 12,19-21).

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Ст. 193 Господарського кодексу України також передбачено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статтею 175 Господарського кодексу України встановлено, що майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

У відповідності до статей 173 - 174 Господарського кодексу України господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку (ст. 509 ЦК України)

Якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

У судовому засіданні встановлено порушення відповідачем зобов’язання по своєчасній оплаті поставленого позивачем у листопаді і грудні 2010 року природного газу.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання (ч. 1 ст. 218 ГК України).

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Укладеним між сторонами договором № 12/09-11/19/09/0370 від 11.12.2009 р. на постачання природного газу обумовлено сплату пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу та додатковий штраф у розмірі 7% суми боргу за прострочення понад 30 днів.

Згідно з розрахунком пені (додаток № 2 до позовної заяви, а.с. 5) пеня за період з 06.01.2011 р. по 05.04.2011 р. правильно обчислена позивачем з урахуванням проведених відповідачем часткових оплат і складає 3852,30 грн., відтак, у цій частині вимог позов підлягає задоволенню.

У частині вимог про стягнення додаткового штрафу в розмірі 7% від суми заборгованості (9591,25 грн.) у позові належить відмовити.

Так, за змістом пункту 7.2 договору № 12/09-11/19/09/0370 від 11.12.2009 р. передбачено подвійну відповідальність споживача за одне й те саме порушення –несплату (несвоєчасну оплату) за спожитий газ.

Однак у відповідності до статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Частиною 4 ст. 231 ГК України також передбачено, що в разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються у розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Тобто, за невиконання одного виду зобов’язання має бути визначена штрафна санкція також лише одного з вказаних видів.

З урахуванням викладеного та відповідно до ч. 6 ст. 231 ГК України, якою встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюється у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором, суд виходить з того, що до відповідача підлягають застосуванню штрафні санкції у вигляді пені відповідно до п. 7.2 згаданого договору, а застосування ще й штрафу, передбаченого цим пунктом, є неправомірним.

Також необхідно враховувати, що згідно зі ст.1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, однак відповідно до ст. 3 цього ж Закону розмір пені, передбачений статтею 1, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Обгрунтованими є вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат та 3% річних.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши зроблені позивачем розрахунки 3% річних (а.с. 6) та інфляційних втрат (а.с. 7), суд переконався, що 3% річних обчислені правильно, а інфляційні втрати не перевищують правильно нарахованих, тому відповідні вимоги підлягають задоволенню:

1) щодо 3% річних –у сумі 745,58 грн. за період з 06.01.2011 по 05.04.2011 р.;

2) щодо інфляційних – у сумі 3132,96 грн. за січень-березень 2011 р.

Судові витрати належить покласти на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 12, 49, 82, 84, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційного товариства “Арго” (с. Шилівці Хотинського району Чернівецької області, вул. Миру, 33, код ЄДРПОУ 22836526) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Газторг Україна” (м. Київ, вул. Мечникова,14/1, офіс 511, поштова адреса м. Київ, вул. Суворова 18/20, а/с 26, р/р 26002001334311 в АТ “ОТП Банк” код ЄДРПОУ 36185253) 3852,30 грн. пені, 745,58 грн. 3% річних, 3132,96 грн. інфляційних, 77,31 грн. державного мита та 105,30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. У решті вимог у позові відмовити.

З набранням судовим рішенням законної сили видати наказ.

Оформлене у відповідності до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України рішення підписане 16.06.2011 р.

Суддя Т.І.Ковальчук