Рішення № 16285562, 04.05.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" травня 2011 р. Справа № 5023/2267/11

вх. № 2267/11

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, дов. № 01-62юр/836 від 01.02.2011 року

відповідача - не з'явився

розглянувши справу за позовом АК "Харківобленерго", м. Харків

до Головного управління МВС України у Харківській області, м. Харків

про стягнення 3145,44 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою, в який прохає суд стягнути з Головного управління МВС України у Харківській області на користь позивача заборгованість згідно договору про постачання електричної енергії № 05-0636 від 21.06.2005 року у розмірі 3145,44 грн., з яких 383,75 грн. пені, 483,80 грн. - 3% річних, 2257,53 грн. інфляційних нарахувань. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач не виконує умови договору в частині своєчасної сплати за надані послуги щодо постачання електричної енергії. Судові витрати просить суд покласти на відповідача.

У судовому засіданні, призначеному на 18.04.2011 року було оголошено перерву до 26.04.2011 року на 10:10 та у судовому засіданні, призначеному на 26.04.2011 року було оголошено перерву до 04.05.2011 року на 12:50. Після перерви судове засідання продовжено у тому ж складі суду.

04 травня 2011 р. від позивача до канцелярії господарського суду надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якій він зазначає, що при складанні позовної заяви через описку були невірно зазначені періоди виникнення заборгованості з індексу інфляції та 3% річних, у зв'язку з чим просить суд прийнять уточнення позову щодо місяця початку терміну, за який нараховано індекс інфляції та 3% річних, а саме таким місяцем є лютий. В іншій частині позовні вимоги залишаються без змін.

Суд, розглянувши заяву позивача про уточнення позовних вимог, визнав її такою що не суперечить вимогам ст. 22 ГПК України, у зв'язку з чим вона приймається судом та розгляд справи продовжується з її урахуванням.

Представник позивача у судовому засіданні підтримує позовні вимоги та просить суд задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Суд, вислухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, встановив наступне.

21.06.2005 року між АК "Харківобленерго" (позивачем) та Управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області (відповідачем) був укладений договір про постачання електричної енергії № 05-0636. Відповідно до умов якого позивач зобов'язався постачати електричну енергію, як різновид товару, в обсягах, визначених відповідно до розділу 5 договору, з урахуванням розділів 6 та 7 договору, а відповідач, відповідно до п. 2.2.5 договору, зобов'язався своєчасно оплачувати позивачу вартість спожитої електричної енергії та інші нарахування згідно з цим Договором.

Додатковою угодою до договору про постачання електричної енергії № 05-0636 від 21.06.2005 року було змінено назву споживача (відповідача) на Головне управління МВС України у Харківській області.

В силу вимог Закону України “Про електроенергетику” від 08.06.2000 року № 1812-ІІІ (зі змінами та доповненнями) та “Правил користування електричною енергією” затвердженими Постановою НКРЕ України від 31.07.1996 року № 28 (зі змінами та доповненнями), договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регламентує відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обовязків сторін.

Як свідчать матеріали справи, позивач виконав свої договірні зобов'язання належним чином, та здійснив відпуск електричної енергії відповідачу у повному обсязі, за яку відповідач розрахувався з порушенням встановлених договором термінів.

Згідно зі ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч.1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, зобовязання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач несвоєчасно виконував свої обов'язки передбачені договором про постачання електричної енергії № 05-0636 від 21.06.2005 року щодо своєчасної оплати за спожиту електричну енергію, у зв'язку з чим порушив вимоги ст. 526 Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 1 ст. 624 ЦК України встановлено, що якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Згідно з п. 6 додатку № 2 до вищевказаного договору, у разі несвоєчасної оплати обумовлених даним додатком оплати товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент не виконання зобов'язання з оплати, від вартості не оплаченої суми за кожен день прострочки.

Враховуючи викладене, позивачем нараховано до стягнення з відповідача 383,75 грн. пені.

Згідно з п. 3 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Приймаючи до уваги той факт, що відповідач є неприбутковою бюджетною організацією, яка фінансується за рахунок Державного бюджету України, суд вважає за необхідне зменшити розмір пені, яка підлягає стягненню з відповідача на 50%.

Таким чином, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає пеня в розмірі 191,88 грн.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене, перевіривши нарахування позивача суд визнає вимоги про стягнення з відповідача за період з лютого 2008 року по січень 2011 року 2257,53 грн. інфляційних нарахувань, а також 3% річних в сумі 483,80 грн., правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлена до стягнення сума заборгованості за понад договірне споживання електроенергії у розмірі 20,36 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги в цій частині позивач посилається на те, що відповідачем у лютому 2010 року спожито електроенергії у розмірі, який перевищує встановлений додатком № 1 до договору на лютий 2010 року розмір електроенергії на 190 КВт/год.

У ст. 26 Закону України “Про електроенергетику” передбачена відповідальність споживачів за перевищення договірної величини споживання електричної енергії у вигляді сплати на користь енергопостачальної організації двократної різниці між фактично спожитою величиною електроенергії і договірною величиною.

Так, відповідачу, як зазначає позивач у позовній заяві, за лютий 2011 року за перевищення договірної величини споживання електричної на 190 кВт нараховано заборгованість у розмірі 122,13 грн., та направлено повідомлення № 2980 від 10.03.2010 року., яке складено на виконання вимог п. 6.14 ПКЕЕ.

Як зазначає позивач, відповідач частково сплатив цю заборгованість у розмірі 101,77 грн., отже несплаченою залишилась заборгованість у сумі 20,36 грн., що порушує права позивача.

Дослідивши матеріали додані до справи, суд встановив, що на момент подачі позову до суду у відповідача заборгованість за споживання електроенергії понад встановлену договірну величину у лютому 2010 року у розмірі 122,13 грн. була відсутня, що підтверджують самим позивачем у наданих до суду поясненнях, в яких зазначено, що платіжним дорученням № U2235420 від 29 вересня 2010 року заборгованість у розмірі 122,13 грн. за перевищення договірної величини споживання електроенергії за лютий 2010 року.

Крім того, суд вважає за потрібне зазначити, що вимоги позивача, викладені в позовній заяві щодо стягнення суми заборгованості за понад договірне споживання електроенергії за лютий 2011 року у розмірі 20,36 грн. взагалі не співпадають з повідомленням № 2980 про перевищення договірної величини споживання електричної енергії від 10.03.2010 року, в якому зазначено, що величина перевищення відповідачем у лютому 2010 року договірної величини електроспоживання складає 190 кВт., у зв'язку з чим нараховано заборгованості у розмірі 146,56 грн., у тому числі ПДВ 24,43 грн.

За таких підстав, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для відмови в позові в частині стягнення з відповідача заборгованості за понад договірне споживання електроенергії у розмірі 20,36 грн.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, у разі задоволення позову, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційна - технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених вимог. Тому, суд вважає за необхідне витрати по сплаті державного мита в розмірі 102,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн. покласти на відповідача, з вини якого спір доведено до суду.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 525, 526, 611, 625 ЦК України, ст. 193 ГК України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 33-34, 38, 43, 47-49, 82-85, Господарського процесуального кодексу України; -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області (61001, м. Харків, вул. Раднаркомівська, 5, код ЄДРПОУ 08592313, п/р 35220003000033 в УДК у Харківській області, МФО 851011) на користь Акціонерної компанії "Харківобленерго" (61037, м. Харків, вул. Плеханівська, 149, код ЄДРПОУ 00131954, п/р 26003010050912 в АТ "Банк Золоті Ворота", МФО 351931) 191,88 грн. пені, 2257,53 грн. інфляційних нарахувань, 3% річних в сумі 483,80 грн., 102,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині вимог щодо стягнення з відповідача 191,87 грн. пені в позові відмовити.

В частині вимог щодо стягнення з відповідача заборгованості за понад договірне споживання у лютому 2010 року електроенергії у розмірі 20,36 грн. в позові відмовити.

Суддя

Повний текст судового рішення підписано 10.05.2011 року.