Рішення № 16285526, 04.05.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" травня 2011 р. Справа № 5023/1753/11

вх. № 1753/11

Суддя господарського суду Буракова А.М.

при секретарі судовогозасідання Чепак А.О.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, договір про надання юридичних послуг від 20.04.2011 року,

відповідача - не з"явився,

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лекс-2008", м. Харків

до Харківської міської ради, м. Харків

про визнання права власності

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Лекс-2008", м. Харків (позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Харківської міської ради, м. Харків про визнання права власності на самовільно переобладнане нежитлове приміщення розташоване за адресою: м.Харків, пр.Московський,31, літ. "А-5", яке включає в себе: приміщення №1 (коридор) - 3,1 кв.м, №2 (вбиральня) - 2,4 кв.м., №4 (хол) - 33,6 кв.м., №5 (кухня) - 11,2 кв.м., №5а (вмивальня) - 5,5 кв.м., №5б (вбиральня) - 3,3 кв.м., №6 (підсобна) - 5,2 кв.м., №7 (кабінет) - 19,1 кв.м., №8 (коридор) - 3,4 кв.м., №9 (кабінет) - 13,2 кв.м., №10 (кабінет) - 32,5 кв.м., №11 (вбудована шафа) - 0,5 кв.м. (загальна площанежитлового приміщення становить 133,0 кв.м.) згідно технічного паспорту виданого КП "Харківське міське БТІ" від 14.01.2010 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 16 березня 2011 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її розгляд у відкритому судовому засіданні на 04 квітня 2011 року о 11:45 годині.

Ухвалою господарського суду Харвської області від 04.04.2011 року розгляд справи було відкладено на 26.04.11 року о 11:00 годині.

Ухвалою господарського суду Харвської області від 26.04.11 року розгляд справи було відкладено на 04.05.2011 року о 12:30 годині.

Представник позивача у судовому засіданні на заявлених позовних вимогах наполягає у повному обсязі та просить суд задовольнити позов з підстав викладених у позовній заяві , вимог попередньої ухвали суду не виконав. Надав пояснення по суті справи.

Представник відповідача в призначене судове засідання не з'явився, причини не явки у судове засідання суду не відомо, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про вручення № 6120000862387. Проте, згідно заяву (вх.8638), відповідно до якого просить суд прийняти законне та обгрунтоване рішення на підставі наявних в матеріалах справи доказів та розглядати справу без участі представника відповідача.

Відповідач не скористався своїми правами, наданими йому статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, на участь його представника в судовому засіданні, на спростування позовних вимог позивача.

Враховуючи те, що норми ст.38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розгляд справи за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обовязок доказування і подання доказів покладено на сторони, а також з огляду на те, сторони були попередженні про розгляд справи за наявними матеріалами у разі їх незявлення в засідання суду, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Товариству з обмеженою відповідальністю «ЛЕКС-2008» (позивач) на підставі договору № 4368-В-С купівлі-продажу нежитлового приміщення від 02.07.2009 року перейшло право власності на нежитлове приміщення першого поверху №№ І, II, ІУ-ХІ, загальною площею 139,4 кв.м. житлового будинку літ. «А-5», розташоване за адресою: м. Харків, пр. Московський, 31 від Територіальної громади м. Харкова в особі Харківської міської ради Харківської області, від імені якої діє Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради.

Як вбачається з матеріалів справи, вище зазначений договір купівлі-продажу нежитлового приміщення посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_2., зареєстровано в реєстрі за № 2445.

Крім того, отримано витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 02.07.2009 року та реєстраційне посвідчення, згідно якого за ТОВ «ЛЕКС-2008» зареєстроване право власності про що зроблено запис у реєстрову книгу № 1 за № 874.

З метою використовувати вказане вище нежитлове приміщення під офіс, без відповідних дозволів було проведено перепланування.

Як вбачається з матеріалів справи, було здійснено технічну інвентаризацію вказаного об'єкту нерухомості про що отримано у КП „ Харківське міське БТІ" технічний паспорт на нежитлове приміщення за адресою: м. Харків, пр. Московський,31 станом на 14.01.2010 року, в якому визначена експлікація приміщень до плану квартирного (багатоповерхового) будинку № 31 літер «А-5» пр.Московський м. Харків, перший поверх: приміщення № І (коридор) - 3,1 кв. м, № II (вбиральня) - 2,4 кв. м., № IV (хол) - 33,6 кв. м., № V (кухня) - 11,2 кв. м., № Уа (вмивальня) - 5,5 кв. м., № Уб (вбиральня) - 3,3 кв.м., № VI (підсобна) - 5,2 кв.м., № VII (кабінет) -19,1 кв.м., № VIII (коридор) - 3,4 кв.м., № IX (кабінет) - 13,2 кв.м., № X (кабінет) - 32,5 кв.м., № XI (вбудована шафа) - 0,5 кв.м. - в результаті перепланування загальна площа нежитлового приміщення на даний час зменшилась і становить 133,0 кв. м.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Згідно із частиною 1 статті 328 право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Відповідно до частини 2 вказаної статті право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Таким чином, ТОВ «ЛЕКС-2008» набуло право власності на зазначене вище нежитлове приміщення правомірно на підставі договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 02.07.2009 року.

На замовлення ТОВ «ЛЕКС-2008» Харківський науково-дослідний інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса судовим експертом Кириловою Л.І.. був виготовлений висновок експертного будівельно-технічного дослідження № 592 від 15.03.2010 року. Згідно заключної частини вказаного висновку «виконана реконструкція (перепланування, переобладнання) нежитлових приміщень першого поверху загальною площею 133,0 кв.м. житлового будинку літ «А-5» по пр. Московському, 31 ум. Харкові відповідаює державним будівельним нормам.»

Таким чином, права та інтереси ТОВ «ЛЕКС-2008», пов'язані із захистом права власності на нерухоме майно - нежитлове приміщення, розташованого за адресою: м. Харків, пр..Московський, 31 літ «А-5» можуть бути захищені судом шляхом визнання права власності ТОВ «ЛЕКС-2008» на вказане нерухоме майно.

Надаючи правову оцінку вищевикладеним обставинам суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку визначеному законом. Право власності є непорушним.

Статтею 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Свобода договору передбачає можливість укладати не лише ті договори, які передбачені нормами чинного цивільного законодавства, а й ті, які законом не передбачені. Сторони договору мають право на свій власний розсуд обирати форму договору, крім тих випадків, коли форма такого договору спеціально встановлена законом.

Зміст права власності становлять три складові (стаття 317 Цивільного кодексу України): право володіння, користування та розпорядження своїм майном. Володіння майном - це юридично закріплена можливість фактично мати майно, впливати на нього в будь-який момент, здійснювати щодо такого майна свою волю. Право користування полягає в юридично закріпленій можливості власника використовувати корисні якості майна для себе, мати з цього певний зиск та вигоду. Право розпорядження - це можливість власника установлювати, змінювати та припиняти юридичне існування майна.

Відповідно до статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Він має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно з положеннями статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до статті 147 Господарського кодексу України майнові права субєктів господарювання захищаються законом. Право власності та інші майнові права субєкта господарювання захищаються у спосіб, зазначений у статті 20 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний субєкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених субєктів захищаються, зокрема, шляхом визнання відповідного права.

Згідно статті 11 Цивільного кодексу України кожна особа може звернутися до суду за захистом свого права.

Стаття 16 Цивільного кодексу України встановляє, що кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого немайнового або майнового права та інтересу, зокрема, у спосіб визнання права.

Відповідно до татті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно частини 3 статті 334 Цивільного кодексу України право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.

Статтею 392 Цивільного кодексу України визначено, що власник майна може предявити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а ч. 2 вказаної статті ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів визначено визнання права.

У відповідності до п.5 Листа Вищого арбітражного суду України від 31.01.2001 р. "Про деякі приписи законодавства, яке регулює питання, пов'язані із здійсненням права власності та його захистом" вказано, що судовий захист права власності та майнових інтересів власників -осіб, названих у статті 1 АПК (далі-підприємства і організації), здійснюється шляхом розгляду справ, зокрема, за позовами про визнання права власності підприємств і організацій, зокрема визнання недійсними актами державних та інших органів, що порушують майнові та охоронювані законом інтереси підприємств і організацій.

Згідно ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухоме майно здійснюється у відповідності до вимог Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказам Міністерства юстиції від 07 лютого 2002 року № 7/5, відповідно до якого така державна реєстрація прав власності здійснюється на підставі правовстановлювальних документів.

У відповідності до листа Міністерства юстиції України від 19.10.2007 року № 19-39-827, саме рішення суду є правовстановлювальним документом у разі визнання права власності судом, та саме рішення суду подається для державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, при цьому документи, що підтверджують прийняття нерухомого майна до експлуатації, не вимагаються.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог статті 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

На підставі викладеного, з урахуванням обставин справи та вимог чинного законодавства, господарський суд дійшов до висновку про задоволення позову в частині визнання за позивачем право власності на самовільно переобладнане нежитлове приміщення розташоване за адресою: м. Харків, пр. Московський, 31 літ «А-5», яке включає в себе: приміщення № І (коридор) - 3,1 кв. м, № II (вбиральня) - 2,4 кв. м., № IV (хол) - 33,6 кв. м., № V (кухня) - 11,2 кв. м., № Vа (вмивальня) - 5,5 кв. м., № Vб (вбиральня) - 3,3 кв.м., № VI (підсобна) - 5,2 кв.м., № VII (кабінет) - 19,1 кв.м., № VIII (коридор) - 3,4 кв.м., № IX (кабінет) - 13,2 кв.м., № X (кабінет) - 32,5 кв.м., № XI (вбудована шафа) - 0,5 кв.м. (загальна площа нежитлового приміщення становить 133,0 кв. м. ) згідно технічного паспорту виданого КП «Харківське міське БТІ»від 14.01.2010 року.

Приймаючи до уваги, що позивач не наполягає на стягненні з відповідача судових витрат, суд вважає, що витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу слід покласти на позивача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 203, 215, 220, 316, 317, 319, 321, 328, 331, 334, 376, 392, 626, 627, 639, 655, 657 Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 33, 43, 47-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛЕКС-2008» 1 (ідентифікаційний код 35586096) право власності на самовільно переобладнане нежитлове приміщення розташоване за адресою: м. Харків, пр. Московський, 31 літ «А-5», яке включає в себе: приміщення № І (коридор) - 3,1 кв. м, № II (вбиральня) - 2,4 кв. м., № IV (хол) - 33,6 кв. м., № V (кухня) - 11,2 кв. м., № Vа (вмивальня) - 5,5 кв. м., № Vб (вбиральня) - 3,3 кв.м., № VI (підсобна) - 5,2 кв.м., № VII (кабінет) - 19,1 кв.м., № VIII (коридор) - 3,4 кв.м., № IX (кабінет) - 13,2 кв.м., № X (кабінет) - 32,5 кв.м., № XI (вбудована шафа) - 0,5 кв.м. (загальна площа нежитлового приміщення становить 133,0 кв. м. ) згідно технічного паспорту виданого КП «Харківське міське БТІ» від 14.01.2010 року.

Суддя Буракова А.М.

Повний текст рішення по справі 5023/1753/11 складено та підписано 05.05.2011 року.